Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 456/2483/11
провадження № 61-16678св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідач (заявник) - ОСОБА_5 ,
треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2011 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про витребування майна від добросовісного набувача, а саме: про витребування з володіння ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 , яка за договором дарування від 07 травня 2009 року набута ним від незаконного володільця - його брата ОСОБА_7 , та передачу цієї квартири у їх спільну часткову власність.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2016 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Витребувано на користь позивачів у спільну часткову власність по 1/4 частці кожному квартиру АДРЕСА_1 у добросовісного набувача ОСОБА_5 , набуту за договором дарування від 07 травня 2009 року, посвідченим державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У. Т., реєстровий № 1981, за яким ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_5 прийняв у дар цю квартиру.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2016 року відмовлено ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у відкритті касаційного провадження на рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2016 року.
Ухвалою Верховного Суду України від 11 травня 2016 року відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України даної справи за заявою ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2016 року.
У січні 2019 року ОСОБА_5 звернувся до Львівського апеляційного суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2016 року за нововиявленими обставинами.
Заявник посилався на те, що в силу пунктів 2, 3 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами для перегляду судового рішення є обставини, які встановлені:
- у кримінальних провадженнях від 17 травня 2013 року №№ 12014140130001518, 12013150130000976 та у двох вироках судів у кримінальній справі (вироки не набрали законної сили з підстав затягування розгляду справи обвинуваченою ОСОБА_4 );
- у кримінальних провадженнях від 25 березня 2015 року № 12015140130000454 та від 21 лютого 2018 року № 12018140130000275;
- у кримінальному провадженні від 30 березня 2016 року № 12016140130000664.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні його заяви про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2016 року за нововиявленими обставинами та залишено згадане судове рішення в силі.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначені ОСОБА_5 обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2019 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням судом норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що квартира витребувана у нього через введення суду в оману, фальсифікацію позивачами документів та їх шахрайські дії. За заявами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було відкрито ряд кримінальних проваджень. Заявник зазначає, що коштів на адвоката у нього немає, тому заяву про перегляд судового рішення він складав сам і допустив ряд помилок, на що у відповідності до вимог закону мав звернути увагу суд. У заяві до суду він помилково послався на пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України, замість пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, а тому, на його думку, апеляційним судом порушено норми процесуального права щодо відкриття провадження у справі, оскільки суд, встановивши, що заява не оформлена відповідно до вимог, визначених статтею 426 ЦПК України, мав залишити її без руху. У випадку неусунення недоліків заява вважається неподаною і повертається заявникові, її повернення не перешкоджає повторному зверненню до суду, однак суд апеляційної інстанції позбавив його такої можливості, постановивши ухвалу про відмову у задоволенні його заяви. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що істотною для справи обставиною було те, що Валевські про продаж квартири знали у 2004-2005 роках, а до суду звернулися через шість років (в 2011 році). Їх право на володіння майном ніким не порушувалось і до суду у визначений законом трьохрічний термін вони не зверталися, щоб приховати злочин ОСОБА_4 . Свої права вони самі порушували з метою незаконного збагачення. Сплив строку давності ОСОБА_4 намагається використати і в кримінальному провадженні, оскільки переховується на даний час в Ізраїлі та ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року оголошена у розшук. Суд не взяв до уваги ухвал, постановлених судами першої та апеляційної інстанцій у рамках кримінальних проваджень.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_8 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.
ОСОБА_7 також подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5 , у якому просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанцій і направити справу для розгляду до Львівського апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції без змін.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 423 ЦПК України встановлено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
У відповідності до частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424 426 ЦПК України.
Судове рішення не може переглядатися за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також, якщо ці обставини були або могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вказана правова норма передбачає, що ці обставини мають бути істотними, тобто, такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; вони є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору, вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі (пункт 1 частини третьої статті 429 ЦПК України).
Встановивши, що ОСОБА_5 просив переглянути рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2016 року за нововиявленими обставинами з підстав, що передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 423 ЦПК України, однак у заяві не навів обставин на підтвердження наявності вироку, що набрав законної сили, яким би було встановлено факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, які б були покладені судом в основу рішення, що підлягає перегляду, та свідчили б про незаконність цього рішення суду, а також наявності скасованого судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви та залишив вказане рішення суду в силі.
До заяви про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2016 року за нововиявленими обставинами заявником долучено ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2017 року, якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, та закрито кримінальне провадження за її обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зі змісту рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2016 року вбачається, що предметом спору у даній справі є витребування у добросовісного набувача ОСОБА_5 спірної квартири, яку він отримав в дар за договором дарування від 07 травня 2009 року, і в основу обґрунтування цього рішення покладено рішення Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2011 року, яким залишено без змін рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 березня 2011 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 26 березня 2004 року, підробка підпису у якому від імені неповнолітнього ОСОБА_1 і була предметом обвинувачення його матері ОСОБА_4 у згаданому кримінальному провадженні відносно неї за частиною другою статті 358 КК України.
Враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2017 року, якою було звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження відносно неї, могла розглядатися як нововиявлена обставина лише стосовно обставин укладення договору купівлі-продажу квартири від 26 березня 2004 року, законність укладення якого визначалася у іншій справі, за результатами розгляду якої Апеляційним судом Львівської області ухвалено рішення від 21 грудня 2011 року, однак не може бути нововиявленою обставиною у даній справі, оскільки в основу рішення у ній покладено рішення Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2011 року, яке залишається в законній силі.
Крім того, апеляційний суд встановив, що ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2017 року набрала законної сили 01 липня 2017 року, а заява про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2016 року за нововиявленими обставинами подана до суду лише 09 січня 2019 року, в той час, як пунктом 2 частини першої статті 424 ЦПК України передбачено, що з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 423 цього Кодексу, учасниками справи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом тридцяти днів з дня, коли ухвала у кримінальному провадженні набрала законної сили.
Оскільки рішення Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2011 року (яким договір купівлі-продажу спірної квартири від 26 березня 2004 року визнано незаконним) залишається в законній силі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, зазначені у заяві про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2016 року за нововиявленими обставинами, не є тими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору про витребування цієї квартири від добросовісного набувача, та не є нововиявленими у даній справі в розумінні статті 423 ЦПК України, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви відсутні.
Посилання ОСОБА_5 на те, що апеляційним судом порушено норми процесуального права щодо відкриття провадження у справі, оскільки його заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мала бути залишена без руху, є безпідставними. Суд апеляційної інстанції перевірив подану заяву на відповідність вимогам статті 426 ЦПК та дійшов висновку, що за формою і змістом вона таким вимогам відповідає, у зв`язку з чим вирішив питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а є лише незгодою заявника з його змістом та особистим тлумаченням ним норм права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,
§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, оскільки така прийнята з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко