№ 456/4219/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року

м. Київ

справа № 456/4219/22

провадження № 61-4436св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування Козівської сільської ради Сколівського району Львівської області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бабенко Яною Вікторівною, на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року у складі судді Янів Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 січня 2014 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Однак після народження дитини стосунки між ними погіршились. Відповідач почав зловживати спиртними напоями, вчиняв сварки та навіть допускав застосування фізичного насильства до неї та дитини. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 2018 року шлюб між ними розірвано і з того часу відповідач взагалі не брав участі у вихованні та матеріальному утриманні дитини, свідомо ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, жодної допомоги дитині не надавав, життям дитини не цікавився. Протягом усього часу дитина знаходилась на її повному забезпеченні та утриманні. Позивачка створила дитині всі необхідні умови для здорового і повноцінного фізичного та духовного розвитку, досягнення успіхів у навчанні. 28 січня 2022 року між нею та громадянином Литви - ОСОБА_4 укладено шлюб. Її новий чоловік має чудові стосунки з дитиною, допомагає їй з вихованням та утриманням сина. На даний час вони з дитиною проживають у Німеччині, в громаді Штайнгайм-ам-Альбух. Вона ніколи не чинила перешкод у спілкуванні та зустрічах відповідача із сином, а тому відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орган опіки та піклування Козівської сільської ради Сколівського району Львівської області, який був залучений до участі у справі, не надав відповідного висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, мотивуючи це неможливістю провести обстеження умов проживання дитини ОСОБА_5 , його матері ОСОБА_1 та його батька ОСОБА_2 , про що скласти відповідні акти, оскільки мати з дитиною проживають у Німечинні, адресою місця реєстрації дитини ОСОБА_5 є АДРЕСА_1 , що відноситься до території Стрийської міської, а не Козівської сільської громади Львівської області. Також у матеріалах справи наявна інформація про місце реєстрації і проживання відповідача ОСОБА_2 на території тієї ж Стрийської міської ради у АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим у органу опіки та піклування Козівської сільської ради фізично не має можливості провести обстеження умов проживання дитини. Вказане відповідно виключає можливість провести засідання комісії з питань захисту прав дитини Козівської сілької ради, на якому могло б бути розглянуто питання доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав. Крім того, забезпечити явку позивача ОСОБА_1 , а також дитини ОСОБА_5 на засідання цієї комісії також не можливо.

Однак судом встановлено з долучених до позовної заяви доказів факт проживання позивача разом з малолітнім сином на території Козівської сільської ради, який відвідував Жупанівську ЗОШ І-ІІ ст. Також встановлено, що позивач на даний час дійсно проживає у Німечинні, при цьому жодних доказів щодо місця проживання та реєстрації малолітнього ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

У зв`язку з наведеним позивачем не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька щодо дитини батьківських прав, та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини. Судом не встановлено обставин, які давали б підстави для застосування до відповідача крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не надала жодних належних, допустимих та достатніх доказів умисного ухилення відповідача від участі у вихованні дитини, та судом не встановлено обставин, які давали б підстави для застосування до відповідача крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав.

Апеляційний суд зазначив, що поштові відправлення, адресовані судом першої інстанції відповідачу, повертались без вручення їх адресату, відомостей про інше місце проживання відповідача, окрім зареєстрованого, в позивача немає, що унеможливило з`ясувати ставлення відповідача до заявленого позову. З урахуванням наведеного, а також у зв`язку із введенням на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану в колегії суддів немає підстав для висновку про те, що відповідач не виявляв інтересу до даної справи. Отже, за встановлених обставин справи колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина, оскільки не підтверджено, що це необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Аргументи учасників справи

25 березня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 73 500,00 грн.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не дослідили зібрані у справі докази, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не спілкується з дитиною, позивачка самостійно займається вихованням та всебічним розвитком дитини. Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання, є підставами для позбавлення батьківських прав. Суди не звернули увагу на те, що суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.

У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо. Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України. Невчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.

Позивачка виконала свій обов`язок щодо зазначення місця реєстрації відповідача. Неотримання відповідачем судових повісток свідчить про відсутність бажання їх отримувати, оскільки він роками не цікавиться дитиною, відсутність інтересу до справи про позбавлення батьківських прав є послідовною поведінкою відповідача. Тому відмова їй у позові суперечить інтересам дитини. У випадку незгоди відповідача з позбавленням батьківських прав він не позбавлений права на їх поновлення.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц, від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 522/9241/19; суди порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 2018 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано. Прізвище ОСОБА_6 після розірвання шлюбу змінено на дошлюбне - ОСОБА_7 .

28 січня 2022 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, актовий запис № 34, та змінено прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_9 ».

Відповідно до копії характеристики, виданої старостою Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області Жупанського старостинського округу № 3 від 17 червня 2022 року № 17-17/3-674, ОСОБА_8 , уродженка та жителька с. Жупани, яка виховує сина, за час проживання у селі показала себе з хорошої сторони, брала активну участь у громадському житті села. До адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалась.

Згідно з довідкою, виданою сімейним лікарем КНП «Сколівський центр ПМД» від 19 липня 2022 року, ОСОБА_1 здорова, її загальний стан задовільний.

Згідно з довідкою учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов`язкового медичного профілактичного огляду від 31 серпня 2020 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає у с. Жупани Сколівського району Львівської області, є здоровим та допускається до навчання у Жупанівській ЗОШ І-ІІ ст.

Також у матеріалах справи наявні копії свідоцтва досягнень ОСОБА_10 у Жупанівській ЗОШ І-ІІ ст. за 2020-2021 роки та копії фотосвітлин з матір`ю.

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання, яка перекладена сертифікованим перекладачем з німецької на українську мову, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на даний момент зареєстрована за адресою єдиного місця проживання у громаді Штайнгайм-ам-Альбух, Німеччина, дата заселення 15 липня 2021 року, дата реєстрації 13 серпня 2021 року.

Позиція Верховного Суду

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев`ята статті 7 СК України).

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, від 07 грудня 2006 року).

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19 та від 26 грудня 2018 року у справі

№ 404/6391/16-ц, на які є посилання в касаційній скарзі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «висновок апеляційного суду про позбавлення батьківських прав відповідачів відповідає інтересам малолітньої дитини, так як відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а саме: тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною поведінкою показують поганий приклад і створюють небезпеку для її життя і здоров`я, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, але з урахуванням цього суд апеляційної інстанції під час розгляду справи 17 березня 2021 року оголосив перерву для надання часу відповідачам змінити ставлення до батьківства, навести порядок у квартирі, та здійснити прояв зацікавленості у навчальному процесі доньки. Проте відповідачі, батьки дитини, не змінили свою поведінку по вихованню дитини, що підтверджується актами обстеження умов проживання дитини від 23 березня 2021 року, від 01 квітня 2021 року, від 20 та 27 травня 2021 року, від 15 червня 2021 року та характеристики КЗО «Дніпропетровський навчально-реабілітаційний центр № 1» Дніпропетровської обласної ради від 28 травня 2021 року. Ці докази апеляційний суд належним чином оцінив у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема висновком виконавчого комітету Центральної районної у місті Дніпрі ради від 18 вересня 2019 року №16/285 доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах дитини, якого районний суд у порушення вимог частини шостої статті 19 СК України, не застосовуючи його, не вказав, чому такий висновок є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини. Ці докази апеляційний суд належним чином оцінив у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема висновком виконавчого комітету Центральної районної у місті Дніпрі ради від 18 вересня 2019 року №16/285 доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах дитини, якого районний суд у порушення вимог частини шостої статті 19 СК України, не застосовуючи його, не вказав, чому такий висновок є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 (провадження

№ 61-2701св24) вказано, що:

«очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. У цій справі подібні ризики були відсутні. Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.

Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав щодо його доньки. Особливо в ситуації, коли батько наполегливо вказував, що він хоче відновити та розвивати стосунки зі своєю донькою; апеляційний суд, крім факту, що батько не підтримував з донькою відносини з 2015 року, не встановив будь-яких інших фактів, які могли б виправдати позбавлення батька батьківських прав. Судами не було встановлено, що батько не відповідав вимогам, необхідним для виховання дітей, або що він коли-небудь заподіював шкоду своїй доньці, або що він становив загрозу для здоров`я та розвитку дитини, або що спілкування із батьком могло порушити відповідні права дитини. Касаційний суд, з урахуванням змісту частини четвертої статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», підкреслює, що в цій справі ні позивачка не посилалася на підставу наявності домашнього насильства, ні суди не встановили, таких фактів, проаналізувавши надані докази. Тобто у цій справі ні життя, ні фізична недоторканність, ні здоров`я, ні психологічний стан дитини не були зачеплені, і відсутні інші виняткові обставини.

За вісім років відсутності спілкування з батьком дитина дійсно встановила міцні родинні зв`язки зі своєю матір`ю, вітчимом. Для дитини це є її сім`я, і вона не пам`ятає батька. Однак у цих відносинах не було нічого, що могло б виправдати позбавлення її можливості відновити зв`язок зі своїм біологічним батьком. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що дитині краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього недостатньо, щоб виправдати позбавлення батька будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому.

Таким чином, позбавлення батька всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності; хоча період, протягом якого батько не підтримував контакту донькою тривав достатньо довго, особливо для дитини її віку, цей фактор сам по собі не може виключати можливість відновлення зв`язків між донькою і її біологічним батьком. Фактична повага до сімейного життя вимагає, щоб майбутні відносини між батьком і дитиною визначалися з урахуванням усіх важливих факторів, а не просто спливом часу; діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; у цій справі надання батькові можливості відновити контакт зі своєю донькою, з урахуванням встановлених обставин, не позначиться негативно на зв`язках дитини з її існуючою сім`єю.

Натомість апеляційний суд не врахував можливість відновлення зв`язків між батьком та донькою, а звернув увагу лише на існуючі відносини; повну й абсолютну заборону контактів між дитиною та біологічним батьком не можливо використовувати як засіб виховання або покарання батька. Натомість на думку апеляційного суду, батьківська бездіяльність батька протягом восьми років, по суті виправдовувала позбавлення його права на сімейне життя. Надання батькові можливості спілкуватися зі своєю донькою не поставить під загрозу благополуччя дівчинки, а навпаки сприятиме відновленню контактів з її біологічним батьком і відповідатиме її найкращим інтересам».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 (провадження № 61-12112сво22) зроблено висновок, що «передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суди встановили, що позивач не надала беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність винної поведінки відповідача з ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини, або інших обставин, які в силу приписів частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Орган опіки та піклування Козівської сільської ради Сколівського району Львівської області, який був залучений до участі у справі, не надав відповідного висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, мотивуючи це неможливістю провести обстеження умов проживання дитини ОСОБА_5 , його матері ОСОБА_1 та його батька ОСОБА_2 , оскільки мати з дитиною проживають у Німечинні, місце реєстрації і проживання відповідача ОСОБА_2 на території Стрийської міської ради у АДРЕСА_1 . Суди врахували, що позбавлення батьківських прав є виключним заходом впливу на батьків, який допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків, а позивачем не надано жодних доказів, що позбавлення батька щодо дитини батьківських прав необхідне для захисту її інтересів.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які є посилання в касаційній скарзі, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення ? без змін, а тому судові витрати у зв`язку з поданням касаційної скарги покладається на особу, яка її подала.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко