№ 456/617/22

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 456/617/22

провадження № 61-5442св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур Уляна Тарасівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2022 року, ухваленого у складі судді Бучківської В. Л., та постанову Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур У. Т., в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд усунути від права на спадкування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожного по 1/12 частини будинку АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Уточнена позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона народилася в с. Підгірці Стрийського району Львівської області, зареєстрована і проживає разом із дочкою ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_1 . Також за зазначеною адресою народився її брат ОСОБА_6 , однак він отримав квартиру на АДРЕСА_2 , де проживав з дружиною та дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У 1997 році її брат ОСОБА_6 розлучився із дружиною, частину квартири на АДРЕСА_2 подарував своєму сину ОСОБА_3 , а сам повернувся проживати в будинок АДРЕСА_1 .

У 2008 році її та ОСОБА_6 мати - ОСОБА_4 подарувала будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_6 .

Після розлучення ОСОБА_6 з дружиною його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3

не допомагали та не надавали жодної підтримки ні батьку ОСОБА_6 , ні бабі ОСОБА_4 , хоч і проживали в сусідньому селі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, а дітям, які були повідомлені про смерть батька, було до цього байдуже. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , яка була зареєстрована в даному будинку та постійно проживала із ОСОБА_6 , є спадкоємцем першої черги разом із дітьми спадкодавця - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожен у частці 1/3 спадкового майна.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, однак згідно із чинним законодавством України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , оскільки проживала разом із спадкоємцем. Однак ОСОБА_4 нотаріально оформити свою частку на спадщину не встигла, оскільки хворіла, перебувала в лікарні та померла в реанімації.

16 вересня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 прийняли спадщину по 1/3 частини за законом на житловий будинок та приналежні до нього споруди, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Коли відкрилася спадщина, їй стало відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до нотаріуса із заявами про спадкування майна баби ОСОБА_4 , зазначивши, що це спадщина від їх батька ОСОБА_6 , яка належить повністю їм.

Також, ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 хочуть продати зазначений будинок, а викупити їх частину вона не може, оскільки не дійшла з ними згоди щодо його вартості.

Отже, ОСОБА_1 вважала, що оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніколи не цікавилися життям та здоров`ям спадкодавця, не надавали бабі ні матеріальної, ні моральної підтримки, крім того, оскільки спадкодавець хворіла і не встигла оформити свою частку на неї, то спадкоємців слід усунути від права на спадкування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не надала належних, допустимих доказів і переконливих доказів на підтвердження нагальної потреби спадкодавця в отриманні матеріальної або фізичної допомоги саме від відповідачів за умови її надання самою позивачкою, як рідною дочкою померлої, та її дочкою, а також не довела, що спадкодавець або інші особи зверталися до відповідачів за такою допомогою, а останні навмисно ухилялися від надання необхідної допомоги спадкодавцеві.

Також, суд першої інстанції зазначив, що доводи позивачки щодо понесення нею витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця, в якості підстав для усунення відповідачів від права спадкування обов`язкової частки, судом до уваги не приймаються, оскільки, відповідно до вимог частин першої та другої статті 1232 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), понесення особою таких витрат є підставою для їх стягнення зі спадкоємців у разі їх розумності та обґрунтованості, проте не є підставою для усунення спадкоємців від спадкування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2022 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції, надавши належну оцінки доводам сторін, зокрема, показанням свідків, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка не надала належних, допустимих та безспірних доказів на підтвердження одночасного настання всіх передбачених статтею 1224 ЦК України обставин, що є її процесуальним обов`язком, тому відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу як усунення відповідачів від права на спадкування після смерті їх баби.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У квітня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій невірно застосували вимоги частини п`ятої статті 1224 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки матеріали справи містять докази того, що спадкодавець ОСОБА_4 , 1937 року народження, була особою похилого віку, тяжко хворіла, що і стало причиною її смерті.

Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_1 у надані до матеріалів справи додаткових доказів щодо стану здоров`я спадкодавця.

Крім того, судом апеляційної інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 , яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У травні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунула недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 липня 2021 року № 267597833, ОСОБА_6 є власником будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за № 5983 від 09 вересня 2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 21 квітня 2021 року Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка є матір`ю ОСОБА_6 та бабою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 19 травня 2021 року Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 22 вересня 1962 року Підгірцівською сільською радою.

ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був рідним братом ОСОБА_1 .

Згідно із довідкою старости сіл Підгірці, Верчани, Комарів, Ярушичі, Ходовичі, Піщани, Стриганці ОСОБА_7 від 04 червня 2021 року № 455, ОСОБА_4 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом із нею на день смерті проживали її дочка - ОСОБА_1 та онука - ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки старости сіл Підгірці, Верчани, Комарів, Ярушичі, Ходовичі, Піщани, Стриганці ОСОБА_7 від 27 липня 2021 року № 632, ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та постійно проживала і вела спільне господарство разом із матір`ю ОСОБА_4 та братом ОСОБА_6 на АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_1 до дня смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та брата ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікувалася ними та здійснювала їх поховання за власні кошти.

З копії будинкової книги вбачається, що в житловому будинку на АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_8 , 1962 року народження, та ОСОБА_5 , 1987 року народження.

Відповідно до відповіді Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» від 02 вересня 2021 року за № 902 ОСОБА_4 поступила на стаціонарне лікування у відділення анестезіології та інтенсивної терапії Комунального некомерційного підприємства «Стрийська центральна районна лікарня» 12 травня 2021 року, де знаходилася до 13 травня 2021 року.

ОСОБА_6 в період з 01 січня 2021 року до 01 вересня 2021 року за медичною допомогою не звертався та на стаціонарному лікуванні не перебував.

Згідно із відповіддю державного нотаріуса Стрийської державної нотаріальної контори Костур У. Т. від 17 листопада 2021 року № 1507/02-14 видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку з відповідною часткою належних до нього господарських споруд на АДРЕСА_1 не видається можливим, оскільки, крім неї, спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , по праву представлення є її онуки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки спадкоємця.

Згідно частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від прав на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Аналогічні висновки щодо тлумачення і застосування частини п`ятої статті 1224 ЦК України містяться у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц (провадження № 61-18578св18), від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17 (провадження № 61-48393св18), від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 205/5168/18 (провадження № 61-18878/19), від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), від 17 березня 2020 року у справі № 676/6852/17 (провадження № 61-17477св19), від 19 травня 2020 року у справі № 453/968/17 (провадження № 61-17623св19), від 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 05 квітня 2022 року у справі № 553/1443/17 (провадження № 61-12429св20) та інших.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 перебувала в безпорадному стані та внаслідок хвороби потребувала допомоги саме від ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що вона зверталася до них за наданням допомоги, а також факту свідомого умисного ухилення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від надання такої допомоги бабі.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо доводів заявника про наявність обов`язкових підстав для скасування постанови апеляційного суду (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України)

У касаційній скарзі на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023 року ОСОБА_1 посилається, зокрема на те, що її не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання під час розгляду її апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Із матеріалів справи, що переглядається у касаційному порядку, вбачається, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення

Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2022 року (а. с. 180).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 лютого 2023 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16 березня 2023 року (а. с. 186).

Учасникам справи, зокрема, представнику ОСОБА_1 - адвокату Карпінець В. Ю. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 було надіслано електронні листи з повідомленнями про призначення справи до розгляду на 16 березня 2023 року (а. с. 193).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

У судове засідання, призначене на 16 березня 2023 року, адвокат Карпінець В. Ю. та позивач ОСОБА_1 не з`явилися, і суд розглянув справу за їх відсутності.

За таких обставин аргументи касаційної скарги заявника з посиланням на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України щодо розгляду справи за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не заслуговують на увагу, оскільки розгляд справи по суті закінчений 16 березня 2023 року (про судове засідання сторони було повідомлено належним чином), про що зазначено у оскаржуваній постанові апеляційного суду.

У постановах Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21) зроблено висновок про те, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15 (провадження № 61-3069св21) зроблено висновки, що направлення судом судової повістки на електронну адресу особи, яку вона зазначила та якою користувалась (надсилання з неї заяв) є підтвердженням належного виконання судом свого обов`язку стосовно повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Отже, враховуючи, що матеріали справи містять роздруківки з електронної пошти суду про направлення адвокату Карпінець В. Ю. електронних листів за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначеною в апеляційній скарзі, адвокат Карпінець В. Ю. була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що відповідає статті 128, частині третій статті 368 ЦПК України.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

За таких обставин посилання заявника в касаційній скарзі на те, що вона не були належним чином повідомлена про розгляд справи, є безпідставними.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 757/48467/21 (провадження № 61-10924св22).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник