23.05.2025

№ 459/1038/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року

м. Київ

справа № 459/1038/22

провадження № 61-15747св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Вишневська Наталія Степанівна, державний нотаріус Червоноградської державної нотаріальної контори Львівської області Заєць Микола Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області, у складі судді Жураковського А. І., від 25 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., від 10 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Вишневська Н. С., державний нотаріус Червоноградської державної нотаріальної контори Львівської області Заєць М. В., про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, свідоцтва про право на спадщину, договорів купівлі-продажу квартири.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 01 квітня 1999 року він набув право власності на квартиру

АДРЕСА_1 . Квартиру йому подарували

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

3. ОСОБА_2 , використовуючи сумнівне, на думку позивача, доручення його тітки, повторно виготовила дублікат свідоцтва про право власності

ОСОБА_6 на 1/2 частку вказаної квартири, а щодо іншої 1/2 частки - отримала свідоцтва про право на спадщину за законом.

4. В подальшому ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу від 24 грудня 2020 року продала належну позивачу квартиру своєму брату ОСОБА_3 , який 30 грудня 2020 року відчужив квартиру ОСОБА_4 .

5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним дублікат свідоцтва про право власності на

1/2 частку квартири

АДРЕСА_1 , виданий 15 грудня 2020 року за № 8247 Приватизаційним органом Червоноградського управління комунального господарства Західно-Української вугільної холдингової компанії;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 23 грудня 2020 року Державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М. В. за № 1-593 на спірну квартиру;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири

від 24 грудня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського нотаріального округу Вишневською Н. С. - серія НМК

№ 271936;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири

від 30 грудня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського нотаріального округу Вишневською Н. С. - серія НМК

№ 271959.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

6. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області

від 25 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

7. Додатковим рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18 квітня 2024 року вирішено питання розподілу судових витрат.

8. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, вказали, що належним способом захисту прав позивача, які він вважає порушеними,

є звернення до суду з віндикаційним позовом, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння

є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про визнання недійсними дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, свідоцтва про право на спадщину, договорів купівлі-продажі квартири не є необхідними для ефективного відновлення прав позивача, які він вважає порушеними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. 22 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у грудні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12,

від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1203цс15, від 04 листопада 2015 року у справі

№ 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15,

від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1502цс15, від 02 грудня 2015 року

у справі № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15,

від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року

у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справі № 6-3129цс15,

від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року

у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16,

від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16, у постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 904/4573/16, від 04 вересня 2019 року у справі № 903/729/16, від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Зауважує, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини щодо набуття позивачем права власності на спірну квартиру на підставі договору дарування від 01 квітня 1999 року, проте помилково вказали на необхідність захисту його прав шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

15. Стверджує, що суди попередніх інстанцій не захистили майнове право позивача, оскільки формально підійшли до розгляду позовних вимог про визнання недійсними дубліката свідоцтва про право власності на квартиру та свідоцтва про право на спадщини, не зробили висновків щодо недобросовісності дій ОСОБА_2 в частині розпорядження спірним майном, не встановили чи спірна квартира вибула поза волею власника, чи є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 добросовісними набувачами нерухомого майна.

16. Вважає, що визнання недійсними договору купівлі-продажу у повній мірі забезпечить йому можливість, зареєструвати за собою право власності.

17. Також звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повернення долучених до матеріалів справи доказів, поданих відповідачами після закінчення підготовчого засідання.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 27 червня 1997 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

19. 01 квітня 1999 року укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подарували, а ОСОБА_1 прийняв

у дар квартиру АДРЕСА_1 . Договір посвідчений державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1086.

20. 15 грудня 2020 року видано дублікат свідоцтва про право власності на спірну квартиру.

21. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом

від 23 грудня 2020 року, спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_6 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

22. Згідно з довіреністю, посвідченою 09 грудня 2020 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу

Вишневською Н. С. за реєстровим № 1211, ОСОБА_7 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси та продати квартиру АДРЕСА_1 .

23. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 24 грудня

2020 року, укладеного між ОСОБА_6 , від імені якої на підставі довіреності від 09 грудня 2020 року діяла ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1 .

24. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 30 грудня

2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив квартиру

АДРЕСА_1 .

25. Згідно із заявою, яка була посвідчена 13 квітня 2021 року приватним нотаріусом Семак Т. М. за реєстровим № 250, ОСОБА_6 скасовує свою довіреність на ім`я ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Вишневською Н. С.

26. Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення

від 12 травня 2021 року, ОСОБА_1 звернувся у Червоноградський РВП ГУНП у Львівській області з приводу притягнення до відповідальності осіб винних у незаконному заволодінні його квартирою.

27. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

28. Згідно з копією будинкової книги та довідкою про склад сім`ї № 3634

від 26 лютого 2021 року, у квартирі

АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_4 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

30. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

31. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

32. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16

ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

33. Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

34. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

35. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року

у справі № 569/17272/15-ц.

36. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня

2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі

№ 910/12525/20).

37. Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

38. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

39. ЦК України передбачені засади захисту права власності.

40. Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

41. Стаття 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

42. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

43. Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі

№ 755/10947/17).

44. У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц зроблено висновок, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388

ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

45. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц зазначила, що слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна. Так, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

46. Отже, суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір з порушенням закону, а й коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

47. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 16 лютого 2021 року у справі

№ 910/2861/18.

48. У розглядуваній справі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що з його власності незаконно вибула квартира

АДРЕСА_1 , звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати недійсним дублікат свідоцтва про право власності на

1/2 частку квартири

- визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири

№ 271936;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири

№ 271959.

49. Враховуючи викладене, а також те, що спірна квартира неодноразово була відчужена на підставі договорів купівлі-продажу, а її кінцевим власником є ОСОБА_4 , з яким позивач не укладав будь-яких правочинів щодо спірної квартири та за яким зареєстроване відповідне право власності, ефективним способом захисту прав позивача, які він вважає порушеними, є звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування майна.

50. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

51. Саме під час розгляду позову про витребування квартири суди мають надати оцінку, зокрема добросовісності її фактичного реєстраційного володільця (останнього набувача), а також пропорційності втручання у його права у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

52. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшли обґрунтованого висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсними дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, свідоцтва про право на спадщину, договорів купівлі-продажі квартири не є ефективним.

53. Висновки щодо належного способу захисту порушеного права особи на нерухоме майно, що вибуло поза її волею, незалежно від фактичних обставин вибуття, узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 756/11551/19, від 06 липня 2022 року у справі № 756/4927/15-ц, від 12 червня 2023 року у справі № 752/14027/18,

від 04 вересня 2024 року у справі № 640/10320/17.

54. Посилання заявника на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повернення долучених до матеріалів справи доказів, поданих відповідачами після закінчення підготовчого засідання не підтверджують наявність передбачених законом підстав для скасування оскаржених судових рішень.

55. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновками, викладеним у постановах від 30 січня 2013 року

у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13,

від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1203цс15,

від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1502цс15,

від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року

у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16,

від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року

у справі № 6-3129цс15, від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16,

від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року

у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16,

у постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі

№ 904/4573/16, від 04 вересня 2019 року у справі № 903/729/16, від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19, на які посилається заявник в касаційній скарзі.

56. Інші доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та фактично зводяться до помилкового трактування заявником норм матеріального права.

57. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

58. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

59. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

60. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401

ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення,

а оскаржених судових рішень - без змін.

61. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області

від 25 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 10 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников