Постанова
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 459/1213/17
провадження № 61-1349св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Сокальський районний суд Львівської області,Держава України в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року у складі судді Рудакова Д. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням заяви від 23 травня 2017 року, просив стягнути з Сокальського районного суду Львівської області 10 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій судді Сокальського районного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації; стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України кошти в сумі 10 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій судді Сокальського районного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що у зв`язку з порушенням органом державної влади - Сокальським районним судом Львівської області прав, гарантованих статтями 40 55 124 Конституції України, статтею 14 КАС України, частиною четвертою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні виконавчого листа від 21 листопада 2012 року № 2а-19/08, виданого Сокальським районним судом Львівської області, зокрема, після отримання постанови про відновлення виконавчого провадження від 19 грудня 2013 року не повернуто до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області) виконавчого листа. Посадові особи Сокальського районного суду Львівської області грубо порушили конституційні права, гарантовані статтями 40 55 56 Конституції України та норми Закону України «Про виконавче провадження», що проявилося у їхньому не виконанні своїх обов`язків, порушенні присяги, наміру позбавити його виплати суми перерахованої пенсії та не виконанні судового рішення, що підтверджується постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року в справі № 876/6843/15.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Червоноградський міський суд Львівської області ухвалою від 23 травня 2017 року відмовив у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України (в редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії).
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких по суті є оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законодавчими актами України не передбачено.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 13 грудня 2018 року ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 05 січня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин норми статей 55 56 124 129 Конституції України, статей 16 22 1167 1176 ЦК України та статей 3 4 11 15 26 28 ЦПК України, в результаті чого порушені його права, які гарантовані Конституцією України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Червоноградського міського суду Львівської області.
13 листопада 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Бурка В. В. звернувся до суду з позовом до Сокальського районного суду Львівської області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій Сокальського районного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; аналогічні приписи закріплені у частині першій і третій статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній з 30 вересня 2016 року).
Закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.
У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі 454/3208/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду, держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди .
Суди встановили, що ОСОБА_1 пред`явлено позов з підстав порушення Сокальським районним судом Львівської області норм матеріального та процесуального права що проявилося у їхньому не виконанні своїх обов`язків, порушенні присяги, наміру позбавити його виплати суми перерахованої пенсії та не виконанні судового рішення, що по суті є оскарженням дій суду пов`язаних з розглядом справи.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 у частині вимог до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди не може розглядатися за правилами цивільного судочинства, правильно застосувавши пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову)
Аргументи касаційної скарги не спростовують правильність судових рішень, а зводяться до незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та трактуванню норм права на власний розсуд.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. П. Курило