14.09.2024

№ 459/4103/14-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

Київ

справа №459/4103/14-а

адміністративне провадження №К/9901/6305/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 24.10.2017 (головуючий суддя - М.Д. Кріль)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 (головуючий суддя - В.Я. Макарик, судді - О.О. Большакова, І.В. Глушко)

у справі № 459/4103/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Начальника Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області,

третя особа - Старший державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області Стельмах А.П.,

про визнання незаконними дій та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Начальника Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області, у якому просила:

- визнати незаконними дії начальника Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області, які виразилися в направленні постанови від 11.04.2014 про стягнення боргу за місцем роботи боржника, а не за місцем проживання останнього;

- визнати протиправними діяння відповідача щодо ненадання відповіді на звернення від 29.04.2014, в якому вимагалося пояснення підстав направлення постанови за місцем роботи боржника;

- відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 2 097,97 грн. та 3 000 грн. компенсації за моральні страждання.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що начальником державної виконавчої служби неправомірно направлено постанову про стягнення боргу за комунальні платежі не за місцем проживання її доньки як боржника, а за місцем роботи. Відповідь на звернення надана не була, тому такими діями заподіяно як матеріальну, так і моральну шкоду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 30.04.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано судові рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30.04.2015, Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 24.10.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017, адміністративний позов залишено без розгляду.

6. Суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду, у зв`язку із тим, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, повторно не прибула до суду, причини неявки не повідомила та клопотання про розгляд справи у її відсутності не подала.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі позивач просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, позов задовольнити.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує про те, що на отримані судові повістки суду вона направляла до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із відсутністю адвоката, а також за станом здоров`я.

Позиція інших учасників справи

9. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

10. Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

11. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Нормативне врегулювання

12. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

13. Пунктом 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017) передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

14. Відповідно до частини третьої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017) у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

15. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суд зобов`язаний залишити заяву без розгляду у випадку, коли позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Зазначені наслідки настають, якщо позивач не з`явився вдруге поспіль (тобто повторно).

16. Разом з тим, мають значення також причини неявки. Якщо позивач надав докази поважності причин неявки і суд погодився з їх поважністю, судовий розгляд відкладається. Натомість, якщо позивач не повідомив про причини неприбуття або суд визнав їх неповажними, недоведеними, позовну заяву може бути залишено без розгляду, якщо від позивача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

17. Таким чином, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною третьою статті 128, пунктом 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017), можливе виключно за наявності сукупності таких умов:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове засідання без поважних причин.

18. Отже, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених зазначеними нормами процесуального закону, суд повинен, серед іншого, дослідити питання причини неявки, а також з`ясувати, поважність такої неявки.

19. Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що в судові засідання призначені на 01.12.2016, 24.01.2017, 05.04.2017, 16.05.2017, 16.06.2017, 19.07.2017, 20.09.2017 та 24.10.2017 позивачка не з`являлася, про час та місце розгляду справи належним чином була повідомленою, з заявами та клопотаннями про розгляд справи у її відсутності не зверталась.

20. При цьому, з матеріалів справи встановлено, що позивачка, отримуючи повістки про виклик у суд зверталась до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи.

21. Натомість оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не містить жодних висновків щодо визнання неповажними причин неприбуття позивача у судові засідання.

22. За таких обставин суд першої інстанції, не з`ясувавши причини неявки залишивши позов без розгляду, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

23. Суд апеляційної інстанції залишив вказані порушення поза увагою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. За правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

25. Частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

26. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

27. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

28. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139 327 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 24.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 у справі № 459/4103/14-а скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Червоноградського міського суду Львівської області.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду