ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 460/11063/23
адміністративне провадження № К/990/42207/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року, прийняте у складі судді Гудими Н.С., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Шевчук С.М. (головуючий), Кухтея Р. В., Носа С.П.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив суд:
1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 70 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.08.2022 по 12.10.2022;
1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 70 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.08.2022 по 12.10.2022.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно не виплатив йому додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розрахунку 70000,00 грн на місяць, пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень 2022 року, вересень 2022 року та жовтень 2022 року, та вважає, що наявні підстави зобов`язати відповідача перерахувати таку додаткову винагороду. Крім того, звертає увагу, що накази Адміністрації Держприкордонслужби № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 та № 392-АГ від 30.07.2022 "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", на які посилається відповідач у листі від 23.03.2023 не були зареєстрованими, не пройшли правову експертизу та не набрали чинності у встановленому законодавством порядку - положення наказів Адміністрації Держприкордонслужби №628/0/81-22-АГ та №392-АГ не підлягали застосуванню під час позбавлення його права на збільшену додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн за період з 01.08.2022 по 12.10.2023.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Старший лейтенант ОСОБА_1 , який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, проходить військову службу у складі ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ).
5. Згідно з витягом з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03.07.2022 за №41-вв "Про відрядження, пов`язані із виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії", старшого лейтенанта ОСОБА_1 , заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (тип С) направлено у службове відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_9, який перебуває в оперативному угрупуванні військ " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", з 03 липня 2022 року, з метою прийняття участі у заходах.
6. Підстави наказу: бойове розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 25.06.2022 №Ш/25/1341-Е, бойове розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 27.06.2022 №Ш/25-1359.
7. Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03.07.2022 за №41-вв "Про відрядження, пов`язані із виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії", позивача направлено у службове відрядження до військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_9, з 13.10.2022, з метою участі у заходах. Підстава наказу: бойовий наказ Адміністрації ДПСУ від 19.09.20223 №165/Гриф.
8. Отже, у період з 03.07.2022 по 13.10.2022 позивач перебував у службовому відрядженні для виконання бойових (спеціальних) завдань у складі ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_5 ), який перебуває в оперативному угрупуванні військ "Чернігів".
9. Відповідно до довідки від 14.10.2022 №3121, виданої Військовою частиною НОМЕР_5 , позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області з 05.07.2022 по 31.07.2022; з 01.08.2022 по 31.08.2022; з 01.09.2022 по 30.09.2022 ; з 01.10.2022 по 12.10.2022.
10. Підставами видачі цієї довідки вказано: бойовий наказ Адміністрації Держприкордонслужби №104 гриф від 22.06.2022 та бойовий наказ Адміністрації Держприкордонслужби №106 гриф від 27.06.2022.
11. 15.03.2023 в інтересах позивача адвокатом Гайструк А.С. було направлено заяву до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в повному розмірі за періоди з 05.07.2022 по 31.07.2022; з 01.08.2022 по 31.08.2022; з 01.09.2022 по 30.09.2022; з 01.10.2022 по 12.10.2022 додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн, передбачену постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
12. При цьому, не є спірною та підтверджується інформацією про грошове забезпечення позивача за 2022 рік та обставина, що позивачу в липні-жовтні 2022 року виплачувалася додаткова винагорода із розрахунку 30000 гривень на місяць.
13. Листом від 24.03.2023 №43.1/Г-167-185 відповідач повідомив, що за період з липня по жовтень 2022 року військовослужбовцю ОСОБА_2 нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, в розмірі до 30000 грн. щомісячно в наступному місяці за попередній у порядку, передбаченому Наказом Адміністрації Держприкордонслужби №164-АГ та Наказом №392-АГ.
13.1. Також повідомлено, що за період перебування у службовому відрядженні військовослужбовця ОСОБА_3 у військовій частині НОМЕР_5 , а саме: з 03.07.2022 по 12.10.2022, остання мала б щомісячно до 5 числа повідомляти військову частину НОМЕР_1 про його безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу Адміністрації Держприкордонслужби №164-АГ або за формою, наведеною у додатку 2 до Наказу № 392-АГ.
13.2. Військова частина НОМЕР_1 тільки в одному випадку отримала інформацію від військової частини НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_9) стосовно безпосередньої участі ОСОБА_3 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 06.07.2022 по 31.07.2022 за формою, наведеною у додатку 2 до Наказу Адміністрації Держприкордонслужби №164-АГ.
13.3. Так, на підставі отриманої інформації від військової частини НОМЕР_5 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 12.09.2022 № 476-ОС "Про виплату додаткової винагороди", ОСОБА_2 нарахована та виплачена додаткова винагорода в розмірі до 70000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах за період з 06.07.2022 по 31.07.2022.
13.4. Відповідачем також зазначено, що інших підтверджень участі ОСОБА_3 у бойових діях або заходах за період з 01.08.2022по 12.10.2022 від військової частини НОМЕР_5 у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 392-АГ, не надходило, а тому військова частина НОМЕР_1 наказ на виплату збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 70 000 грн. стосовно ОСОБА_3 за вказаний період не видавала.
14. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
15. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, позов задоволено повністю.
15.1. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, у розмірі 70 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України за період з 01.08.2022 по 12.10.2022.
15.2. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, у розмірі 70 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України за період з 01.08.2022 по 12.10.2022.
16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області із 05.07.2022 по 12.10.2022 підтверджена довідкою Військової частини НОМЕР_5 від 14.10.2022 № 3121, а в межах визначеного в цій довідці періоду відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу збільшеної додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови № 168, має місце протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати такої винагороди за вказані у довідці періоди участі позивача у бойових діях.
16.1. При цьому, суд першої інствнції встановив, що Накази Адміністрації Держприкордонслужби №164-АГ та №392-/0/81-22-АГ державну реєстрацію не проходили, тому вважаються таким, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. З цих підстав суд відхилив всі твердження відповідача, обґрунтовані положеннями Наказів Адміністрації Держприкордонслужби №164-АГ та №392-/0/81-22-АГ та зазначив, що оцінка правомірності дій відповідача щодо виплати позивачу додаткової винагороди у спірному періоді має здійснюватися виключно з огляду на положення п. 1 Постанови № 168.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
18. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо щодо питання застосування норм права, а саме положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в сукупності з положеннями наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ, №392-АГ та №628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168» за умови відсутності встановленого останнім правовим актом підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях або заходах від органу охорони державного кордону, у складі якого такий військовослужбовець перебував у службовому відрядженні.
19. Відповідача вказує на те, що безпідставними є твердження суду першої інстанції, щодо того що Накази Адміністрації Держприкордонслужби №164-АГ та №392-/0/81-22-АГ не набрали чинності, а тому не можуть бути застосованими до спірних правовідносин, у зв`язку із не проходженням ними реєстрації в Міністерстві юстиції України. На думку скаржника, під час вирішення спору суд зобов`язаний був використовувати саме Накази №164-АГ та №392-АГ (період з 01.08.2022).
20. При цьому, скаржник наголошує, що за період перебування у службовому відрядженні позивача у військовій частині НОМЕР_5 , в період з 01.08.2022 по 12.10.2022, остання мала б щомісячно до 5 числа повідомляти військову частину НОМЕР_1 про його безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказів № 164-АГ та № 392-АГ. Проте листів, до яких додатком були б Довідки із підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за спірний період у складі військової частини НОМЕР_5 у формі, визначеній Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України не надходило. Таким чином, враховуючи викладене, участь позивача у бойових діях або заходах протягом спірного періоду, не підтверджена у порядку, який визначався Наказом №392-АГ, що підтверджує відсутність у військової частини НОМЕР_1 правових підстав для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період спірних правовідносин.
21. Крім того, зазначає, з 1 серпня 2022 року (набрання чинності Наказом №392-АГ) довідка військової частини НОМЕР_5 з посиланням на одне бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби У країни без наявності відомостей про прийняття такої участі в журналі бойових дій (службово-бойових дій) не може вважатися належним та достатнім доказом факту прийняття позивачем участі у бойових діях або заходах, а тому і не може бути підставою для виплати вказаної винагороди у збільшеному розмірі.
22. Скаржник вказує, що у спірний період Журнали службово-бойових дій зведеного загону ВПС (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_10 велися військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_10, під час їх перебування у відрядженні у Військовій частині НОМЕР_5 та саме з урахуванням зазначених у них записів, у відповідності до абзацу 2 пункту 11 Наказу № 392-АГ, вказана військова частина зобов`язана була перевірити достовірність внесеної інформації та у сукупності з іншими документами, визначеними пунктом 4 Наказу №392-АГ, скерувати на адресу Військової частини НОМЕР_1 Довідки у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 392-АГ, для здійснення відповідних нарахувань додаткової грошової винагороди у підвищеному розмірі. Так, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_10 № 25/4750/23-Вн (долучено до матеріалів справи) встановлено, що за результатами перевірки наявності інформації про безпосередню участь у бойових діях або заходах в наявних журналах бойових дій у період з 01.08.2022 по 12.10.2022 (період спірних відносин), встановлено, що відносно позивача обліковано факти прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах лише 12.08.2022 та 06.09.2022, що підтверджується Витягом з Журналів службово- бойових дій. Тобто, у військової частини НОМЕР_1 у будь-якому випадку відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі позивачу у період з 01.08.2022 по 12.10.2022, окрім 12.08.2022 та 06.09.2022, проте і за вказаний період належні підтвердження від Військової частини НОМЕР_5 не надходили.
23. Щодо довідки військової частини НОМЕР_5 №3121, яка надана стороною позивача до матеріалів справи, то відповідач зазначає, що вона видавалася виключно на руки військовослужбовцю і не дублюється для прикордонного загону, в якому такий військовослужбовець проходить військову службу. При цьому у вказаній довідці зазначено, що позивач з 01.08.2022 по 12.10.2022 безпосередньо приймав участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Тобто, вказана довідка не свідчить про фактичну (безпосередню) участь у відповідних заходах, оскільки вона не містить конкретних дат, місць та видів залучення до безпосередньої участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови №168, а лише підтверджує період часу, під час якого військовослужбовець перебував у відрядженні. Визнання того, що позивач весь час приймав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому Постановою №168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди, в тому числі дні відпочинку, в які військовослужбовець не залучався до служби. Таким чином, довідка №3121 у тому вигляді якою її видано Військовою частиною НОМЕР_5 , сама по собі не може слугувати належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення воєнних (бойових) дій.
24. Разом з цим, скаржник зазначає, що довідка №3121 від 14.10.2022 надана з порушенням вимог її оформлення і не відповідає вимогам наказу 392-АГ. Так, у довідці №3121 у графі «Підстава» зазначено бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №104 гриф від 22.06.2022 та бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №106 гриф від 27.06.2022 на підставі яких військовослужбовця у складі підрозділу було направлено до військової частини НОМЕР_5 прикордонного загону у відрядження для виконання бойових завдань, при цьому, документи які саме і підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах - журнал бойових дій та рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу у довідці не зазначені. Тобто, у наданій довідці відсутнє посилання на документи які підтверджують як безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, так і кількість днів такої участі.
25. Крім того, скаржник вказує, що жодним чином в судовому рішенні не визначився щодо правомірності дій військової частини НОМЕР_5 , що передбачало прямий обов`язок суду встановити роль, місце та відповідальність останньої у спірних правовідносинах на рівні з військовою частиною НОМЕР_1 . Так, за підтверджених порушень в діях військової частини НОМЕР_5 в частині не направлення вказаних вище списків фактично у суду вже не було правих підстав для визнання протиправності дій військової частини НОМЕР_1 , які перебували в повній залежності від встановленого факту порушень в порядку проходження інформації про участь позивача у бойових діях або заходах.
26. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
27. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
28. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
29. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
30. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія якого в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
31. У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
32. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
33. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
34. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
35. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
36. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
37. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
38. Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
39. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».
40. У решті зміст пункту 1 Постанови №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.
41. 30 липня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужби), з посиланням на пункт 21 Постанови №168, було видано наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який уведено в дію з 01 серпня 2022 року.
42. Пунктом 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:
1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;
2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;
3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;
6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;
7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;
8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
43. У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
44. Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
45. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
46. У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
47. З 01 грудня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби уведено в дію наказ від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
48. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
49. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
50. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
51. Аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.
52. При цьому, правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
53. В умовах збройної агресії рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
54. Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.
55. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
56. Таким чином, Україна зобов`язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.
57. Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
58. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли у зв`язку з невиплатою збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди військовослужбовцю, який проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 , та якого відрядили до Військової частини НОМЕР_5 для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, передбачену пунктом 1 Постанови № 168.
59. Питання матеріального та морального стимулювання військовослужбовців Збройних Сил України під час дії воєнного стану врегульовано Постановою № 168, якою на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.
60. При цьому, виплата відрядженому військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень на місяць, передбаченої Постановою № 168, здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження військовою частиною (установою), до якої відряджений військовослужбовець, безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах та повідомлення нею про це у встановленому порядку військової частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовця.
61. Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23 констатував, що текстуальний виклад пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав".
62. У справі, що розглядається, спірним є питання застосування пункту 1 Постанови № 168 у зіставленні з іншими підзаконними актами, які стосуються виплати винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, в аспекті порядку (умов, підстав) виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану.
63. Під «іншими» підзаконними актами в контексті обставин цієї справи маємо на увазі накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, які видані для реалізації приписів пункту 2-1 Постанови № 168 і були покликані регламентувати порядок та умови виплати додаткової винагороди, яка встановлена цією Постановою (пункт 1), зокрема у збільшеному розмірі до 100000,00 грн, і обумовлена участю військовослужбовця у бойових діях або здійсненням заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
64. Щодо застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ до правовідносин, пов`язаних з виплатою додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, то позиція Верховного Суду з цього приводу, яка висловлена у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, зводиться до того, що документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100 000,00 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України № 168 до правовідносин, що вже відбулися.
64.1. За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.
64.2. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.
65. Зазначеної позиції (підходу) щодо застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ до правовідносин, які, подібно до спірних, виникли у зв`язку з (не)виплатою військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у період вересень-грудень 2022 року Верховний Суд дотримувався також під час розгляду інших справ такої самої категорії, як ця.
66. Так, у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23 Верховний Суд, слідуючи позиції, яка була започаткована у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, звернув увагу на умови (контекст), за яких (якого) Адміністрація Держприкордонслужби видала згадувані накази, а також на мету їх видання.
67. Висловивши свої міркування з цього приводу, касаційний суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23 підсумував, що в наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
68. З цієї позиції, за текстом постанови Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23, видання зазначених наказів [Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ] не можна вважати (сприймати) як вияв свавілля чи як неправомірний спосіб обмежити (позбавити) отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168. Знову таки, накази, про які йде мова, видані для того, щоб реалізувати приписи пункту 1 Постанови № 168, адже виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн передбачена за участь у бойових діях або здійсненні заходів, які, аби військовослужбовець був належно і заслужено винагороджений, повинні мати документальне оформлення. Відповідно приписи, які містять згадувані накази Адміністрації Держприкордонслужби, проєктовані передовсім на органи (військові частини) і їхніх посадових осіб, на яких покладається таким чином обов`язок вести облік військовослужбовців, документувати факти їхньої залученості до бойових дій та/або заходів, за які встановлена додаткова винагорода у розмірі до 100 000,00 грн, а також надсилати ці документи за належністю з метою виплати військовослужбовцям заслуженої винагороди.
69. Інакше кажучи, як зазначено далі у цій постанові касаційного суду, приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби не встановлюють додаткових зобов`язань чи правил поведінки для тих військовослужбовців, які мають (набули) право на додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, яке [право] виникає у них з настанням відповідних обставин (ситуацій, умов), які, в значенні згадуваних приписів Постанови № 168, є підставою для виплати цієї винагороди. Тому уніфікація розуміння (з містовного наповнення) цих «обставин» не покладає на військовослужбовців - у відносинах, що виникають у зв`язку з виконанням наказів командирів (начальників), надто в умовах воєнного стану - додаткових обов`язків (вимог) як умови для отримання додаткової винагороди. Приписи згадуваних наказів Адміністрації Держприкордонслужби, якщо зважити також на підстави і мету їх видання, виконують радше забезпечувальну роль (функцію) щодо норм, які встановлюють право на додаткову винагороду (у цьому контексті мовиться про пункт 1 Постанови № 168), або, іншими словами, є похідними від останніх.
70. Наприкінці касаційний суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23 зазначив, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. З тих самих міркувань касаційний суд, вторуючи позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, вважав правомірним застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби до правовідносин, які пов`язані з виплатою додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн військовослужбовцям Держприкордонслужби, зокрема у період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
71. З огляду на викладене, у спірний період до правовідносин, які склались у цій справі для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, підлягає застосуванню наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, виданий керівником центрального органу - головою Держприкордонслужби України відповідно до вимог абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII, незважаючи на висновок суду першої інстанції про неможливість його прийняття до виконання через відсутність реєстрації в Міністерстві юстиції України.
72. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки командира в/ч НОМЕР_5 від 14 жовтня 2022 року №4466 старший лейтенант ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у періоди з 05 липня по 31 липня 2022 року; з 01 серпня по 31 серпня 2022 року; з 01 вересня по 30 вересня 2022 року; з 01 жовтня по 12 жовтня 2022 року.
73. Підставою для такої довідки вказано бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №104 гриф від 22 червня 2022 року та бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №106 гриф від 27 червня 2022 року.
74. Тобто, указана довідка видана на підставі одного із підтверджуючих документів, передбачених пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ.
75. За таких обставин і правового регулювання Верховний Суд зазначає, що оформлена стосовно позивача довідка ВЧ НОМЕР_5 від 14 жовтня 2022 року №4466 підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди.
76. Невідповідність довідки від 14 жовтня 2022 року №4466 критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 КАС України, суди попередніх інстанцій не встановили.
77. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.
78. Щодо посилань скаржника на те, що за період перебування у службовому відрядженні військовослужбовця ОСОБА_3 у військовій частині НОМЕР_5 мала б щомісячно до 5 числа повідомляти військову частину НОМЕР_1 про його безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу Адміністрації Держприкордонслужби №164-АГ або за формою, наведеною у додатку 2 до Наказу № 392-АГ, Суд зазначає, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.
79. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23, від 19 вересня 2024 року у справах №№120/5151/23, 120/7509/23, 120/4953/23, від 10 жовтня 2024 року у справах №№120/7502/23, 120/14606/23, 120/5154/23, 120/14641/23.
80. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про доведеність обставин безпосередньої участі позивача у періоди з з 01.08.2022 по 12.10.2022 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області, що дає підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.
81. Решта доводів касаційної скарги не спростовує висновки судів попередніх інстанцій, не впливає на законність й обґрунтованість ухвалених судових рішень, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
82. Обставини відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України не знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваних судових рішень з огляду на сформовану Верховним Судом практику на час розгляду касаційної скарги.
83. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
84. Враховуючи, що оскаржуване судове рішення, переглянуте судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а спірне судове рішення без змін.
VIІ. Судові витрати
85. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу військової частини 2193 залишити без задоволення.
2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська