№ 460/1143/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 460/1143/19

касаційне провадження № К/9901/35612/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 (суддя Махаринець Д.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді - Большакова О.О., Качмар В.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Рівненської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2019 №UA204000/2019/000543/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00548.

Позов обґрунтований протиправністю прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийняття митної декларації, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації позивачем подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту), не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу та складення картки відмови.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 24.07.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що митним органом прийнято обґрунтоване рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом та складено картку відмови, оскільки надані позивачем документи для визначення митної вартості товарів містять розбіжності, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, тому з поданих документів неможливо підтвердити заявлений позивачем метод визначення митної вартості товарів.

Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, пославшись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неврахування судами першої та апеляційної документів, наданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом (за ціною контракту), відсутності у рішенні Митниці будь-якого розрахунку для обгрунтування визначеної відповідачем митної вартості автомобіля, відсутності обгрунтування підстав відхилення доводів позивача щодо застосування митної вартості автомобіля, визначеної позивачем на підставі звіту про оцінку транспортного засобу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.12.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.06.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 19.06.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов до наступних висновків.

Як установлено судами попередніх інстанцій 09.04.2019 уповноваженою собою декларанта ПП «А-2» до відповідача було подано митну декларацію для митного оформлення транспортного засобу комерційного призначення легкового автомобіля марки «PEUGEOT» модель « 308», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення та додано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 2019567 від 11.03.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA204010/2019/211246 від 02.04.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205010/2019/415636 від 14.03.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 25.04.2016; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 01/04-03 від 01.04.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №2019/3914 від 09.04.2019; внутрішній договір (контракт) доручення ННО 059791 від 12.03.2019; договір про надання послуг митного брокера № 800 від 12.03.2019; заява підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів № 840/17-37 від 09.02.2019; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FJ 488785 від 15.05.2016; паспортний документ особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України МЮ 227861 від 20.01.2010; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України СР 973172 від 25.07.2003; митна декларація UA 204010/2019/212129 від 09.04.2019.

Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу із розрахунку еквіваленту суми 4484,24 EUR - вартість згідно звіту № 2019/3914 про оцінку колісного транспортного засобу від 09.04.2019 на рівні 137362,16 грн.

За результатами опрацювання документів долучених до митної декларації відповідачем згідно положень статей 53 54 368 Митного кодексу України, у спосіб визначений пунктом 2,3 Розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, декларанту направлено електронне повідомлення щодо підтвердження ціни купленого автомобіля з вимогою надати додаткові документи, а саме: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості імпортованого транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення, а також наголошено про можливість подання інших документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Однак, декларантом на електронний лист митниці, стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, повідомлено, що додаткові документи надаватись не будуть та прохання прийняти рішення про коригування митної вартості товару без врахування термінів визначених статтею 53 Митного кодексу України.

Відповідач, 19.04.2019 за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю, у зв`язку з тим, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України та у відповідності до частини 5 статті 54 Митного кодексу (декларантом не надані касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості імпортованого транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення). Вказана відмова була оформлена у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA204000/2019/000548. Також, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за 19.04.2019 за №UA204000/2019/000543/2, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля в сумі 11100 EUR (еквівалент у національній валюті складає 332600,38 грн).

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між доходів і зборів органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як установлено судами, під час митного оформлення, відповідачу були надані документи згідно переліку для підтвердження митної вартості товару.

Також, Митниця засобами електронного зв`язку надсилала пропозицію відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, проте позивачем не надано інших документів в підтвердження митної вартості придбаного автотранспортного засобу.

В свою чергу, підставою для коригування митної вартості у оспорюваному рішенні відповідач вказав те, що Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 вартість імпортованого КТЗ становить 11000 Євро, що перевищує заявлену вартість КТЗ.

При цьому, будь-яких конкретних даних щодо обгрунтованості саме такої вартості (як-то реквізити митних декларацій тощо) Митниця у рішенні про коригування митної вартості не вказала.

Разом з цим, при обгрунтуванні неможливості застосування жодного із попередніх методів та необхідності визначення митної вартості за резервним методом Митниця вказала про відсутність у декларанта та Митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості, інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості.

Таким чином, суди, дійшовши до висновку про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення та картки відмови, не надали оцінку доводами позивача та документам, які були надані позивачем в підтвердження митної вартості товару, не перевірили та не встановили, обставин, які слугували підставою для виникнення у Митниці обгрунтованого сумніву для перевірки відомостей, а також конкретних обставин, які слугували підставою для визначення митної вартості товару саме у розмірі 11000 Євро.

Отже, суди не надали правової оцінку сумнівам митного органу у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, не дослідили і не надали оцінку доводам сторін і наданим доказам щодо наявності або відсутності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого автотранспортного засобу чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

В даному випадку колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині дослідження доказів та встановлення дійсних обставин справи з метою підтвердження або спростування висновків митного органу.

Без повного дослідження всіх обставин, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, неможливо встановити правомірність такого рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій з наведених питань.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені і перевірені судами першої та апеляційної інстанцій, ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, необхідно дослідити дійсні обставини прийняття рішення про коригування митної вартості товару імпортованого позивачем товару та джерела інформації, використані митним органом для визначення митної вартості.

Судам необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк В.П. Юрченко