ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа №460/23707/22
адміністративне провадження № К/990/11776/23
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 460/23707/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2023 року (колегія суддів у складі головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.) в адміністративній справі № 460/23707/22
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач 1, ГУ ПФУ в Рівненській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, яка викладена у листі від 26 травня 2022 року №1700-0214-8/277-99;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №172650004806 від 16 травня 2022 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області призначити та виплачувати з 21 квітня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 5 років на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю та станом на 01 січня 1993 року прожила в цій зоні не менше чотирьох років.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю період часу, достатній для призначення пільгової пенсії у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому має право на зниження пенсійного віку на 5 років.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №172650004806 від 16 травня 2022 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області призначити та виплачувати позивачці з 21 квітня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 5 років на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю та станом на 01 січня 1993 року проживала в цій зоні не менше чотирьох років.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Рівненській області про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, викладеної в листі від 26 травня 2022 року №1700-0214-8/277-99, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що пенсійний вік ОСОБА_1 підлягає зниженню на 5 років, оскільки вона проживала та працювала у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, тобто необхідну кількість років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачка одночасно з поданням заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, надала всі необхідні документи для призначення пенсії.
Суд дійшов висновку про протиправність не зарахування періоду з 27 липня 1988 року по 29 червня 1989 року до періоду проживання на території посиленого радіологічного контролю у зв`язку з навчанням позивачки в Рівненському державному педагогічному інституті імені Д.З. Мануїльського м. Рівне, оскільки дані щодо навчання в іншому місті не можуть спростувати факт постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, що встановлено судом та підтверджено довідкою та посвідченням позивача як громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2023 року апеляційні скарги ГУ ПФУ в Рівненській області та ГУ ПФУ в Хмельницькій області задоволено.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд вважав, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні радіологічного контролю протягом чотирьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.
Разом з тим, місто Рівне не віднесено до зони посиленого радіологічного контролю, тому період навчання у Рівненському педагогічному інституті правомірно не враховано пенсійним органом до періоду проживання на території посиленого радіологічного контролю. Період з липня 1989 року по 01 січня 1993 року складає менше 4 років, а факт навчання ОСОБА_1 у Рівненському педагогічному інституті виключає можливість її постійного проживання у місті Сарни з 01 вересня 1984 року по 29 червня 1989 року.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів факту постійного проживання та (або) роботи ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року протягом чотирьох років, тому вона не має права на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погодившись з судовим рішенням апеляційної інстанції, позивачка направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2023 року в адміністративній справі № 460/23707/22 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржниця вказує пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржниця посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 460/2964/19, від 30 серпня 2022 року у справі № 357/6372/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 572/1921/17, від 15 січня 2021 року у справі № 520/7846/17, тощо.
Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, пункту 4 статті 11, частин третьої, четвертої статті 15, статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підпункту 7 пункту 2.1 частини ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2023 року в адміністративній справі № 460/23707/22.
Верховний Суд ухвалою від 18 вересня 2024 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в письмовому провадженні з 19 вересня 2024 року.
Відповідач 2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 є громадянкою України, яка проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням (категорія 4).
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сарни Рівненської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачці виповнилося 55 років.
21 квітня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі яка проживала у зоні посиленого радіологічного контролю.
ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення від 16 травня 2022 року №172650004806 про відмову у призначенні пенсії на підставі відсутності необхідного періоду проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ключовим є питання наявності права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку з урахуванням вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у особи, зареєстрованої у зоні посиленого радіологічного контролю, без доведення факту проживання (роботи) в цій зоні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З наведених положень Закону вбачається, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (частини друга та третя статті 55 Закону №796-XII).
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року.
Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
Положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 5 років.
Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» місто Сарни Рівненської області до 01 січня 2015 року було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з довідкою № 70/09-13-08 про реєстрацію місця проживання особи, виданою 23 лютого 2022 року відділом «Центр надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 27 липня 1988 року по 25 листопада 1998 року була адреса: АДРЕСА_1 ; з 25 листопада 1998 року по 06 вересня 2006 року була адреса: АДРЕСА_2 ; з 15 вересня 2006 року по даний час: АДРЕСА_3 .
У відповідності до записів трудової книжки позивачки, ОСОБА_1 з 01 вересня 1984 року по 29 червня 1989 року навчалась у Рівненському педагогічному інституті на денній формі навчання.
З 23 серпня 1990 року по 27 вересня 1990 року працювала на посаді вихователя у дитячому садку № 9 в. с. Сарни (звільнена з посади у зв`язку з відпусткою по догляду за дитиною до 6-ти років).
Оскільки місто Рівне не віднесено до зони посиленого радіологічного контролю, період навчання у Рівненському педагогічному інституті не було враховано пенсійним органом до періоду проживання на території посиленого радіологічного контролю.
Колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що період з липня 1989 року по 01 січня 1993 року складає менше 4 років, а факт навчання ОСОБА_1 у Рівненському педагогічному інституті на денному відділенні виключає можливість її постійного проживання у місті Сарни з 01 вересня 1984 року по 29 червня 1989 року.
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
З огляду на зазначене, колегія суддів КАС ВС вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, що оскільки станом на 01 січня 1993 року ОСОБА_1 постійно не проживала та не працювала у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років, то не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 11 березня 2024 року в адміністративній справі № 500/2422/23.
Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №172650004806 від 16 травня 2022 року про відмову у ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням вимог статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є правомірним та не підлягає скасуванню.
Обставини, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, а саме застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 357/6372/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 572/1921/17, від 15 січня 2021 року у справі № 520/7846/17 та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 460/2964/19, не знайшли свого підтвердження, оскільки вони постановлені за інших фактичних обставин та не є релевантними до даної справи.
Зокрема, у справі № 520/7846/17 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році ІІ категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У справі № 357/6372/17 встановлено, що позивач постійно проживав або постійно працюв на території зони посиленого радіологічного контролю.
Водночас у даній справі підставою для відмови у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII було неврахування пенсійним органом до періоду проживання на території посиленого радіологічного контролю періоду навчання позивачки у Рівненському педагогічному інституті.
Вказане свідчить про відсутність підстав для застосування наведеної вище практики Верховного Суду при вирішенні спірних правовідносин та спростовує доводи касатора в цій частині.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.
У ході перегляду рішення суду апеляційної інстанцій у справі № 460/23707/22 не підтвердились обставини, які слугували підставою відкриття касаційного провадження.
Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2023 року в адміністративній справі № 460/23707/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Стрелець Т.Г.
Судді Стеценко С.Г.
Тацій Л.В.