14.09.2023

№ 460/350/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 460/350/19

адміністративне провадження № К/9901/28638/19, К/99014/30152/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №460/350/19

за позовом ОСОБА_1

до Володимирецької селищної ради Рівненської області

про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення матеріальної та моральної шкоди

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Володимирецької селищної ради Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 (головуючий суддя Недашківська К.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 (колегія у складі: головуючого судді Попка Я.С., суддів Іщук Л.П., Хобор Р.Б.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Володимирецької селищної ради Рівненської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області №1557 від 24.01.2019 щодо виконання на конкурсній основі судових рішень судів в частині забезпечення сім`ї позивача житлом;

- стягнути з відповідача матеріальну шкоду (збитки) в національній валюті (гривні) у сумі еквівалентній 80 000 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку, що на час подачі позову становить 2 160 000 грн.;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідач оспорюваним рішенням визначив, що виконання судових рішень щодо придбання житла для ОСОБА_1 буде здійснюватися на конкурсній основі шляхом проведення процедури закупівель, однак, позивач вважає, що судове рішення не може виконуватись на конкурсній основі, формалізовано і незаконно надуманих відповідачем процедур, оскільки виконання судових рішень є не правом, а неухильним обов`язком відповідача. Зазначав, що прийняття такого рішення порушує не тільки його права, а і права його сім`ї, оскільки внаслідок тривалого невиконання рішень Європейського суду з прав людини та національних судів позивач не може належним чином з 2007 року реалізувати своє право на житло. Разом з тим, тривале порушення його права на житло (невиконання судових рішень) позбавило його сім`ю права на безкоштовну приватизацію такого житла та вільного володіння ним, користування і розпорядження ним відповідно до ст.41 Конституції України, що, на його думку, завдало збитків (шкоди, втрати), які він мусить робити для відновлення свого порушеного права та позбавили доходів, від реалізації такого житла. Тому стягнення з відповідача матеріальної шкоди (збитків) в національній валюті (гривні) у сумі еквівалентній 80000 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку, що на час подачі позову становить 2160000 грн., та моральної шкоди у розмірі 200000 грн. вважав справедливим.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області №1557 від 24.01.2019 «Про придбання приватизованого майна» щодо виконання на конкурсній основі судових рішень в частині забезпечення ОСОБА_1 житлом. Стягнуто з Володимирецької селищної ради Рівненської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 (нуль) коп. Позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 150000 грн. 00 коп. та про стягнення матеріальної шкоди (збитків) в національній валюті у сумі еквівалентній 80000 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку, що становить 2160000 грн. 00 коп. залишено без задоволення.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 залишено без змін.

5. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оспорюване рішення відповідача прийняте відповідно до статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» і метою прийняття такого рішення є придбання житла для ОСОБА_1 на конкурсній основі шляхом проведення процедури закупівель. Однак дія Закону України «Про публічні закупівлі» не поширюється на придбання нерухомого майна, в тому числі і житла, що виключає необхідність придбання житла на конкурсній основі. Проведення конкурсу для закупівлі житла також не передбачено Цивільним кодексом України та Житловим кодексом Української PCP.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, суди прийшли до наступних висновків.

Враховуючи частину вимог позивача, які підлягають до задоволення, враховуючи доведеність заподіяної моральної шкоди позивачу, виходячи з характеру допущених стосовно нього порушень, глибини та обсягу його моральних страждань, засад розумності, виваженості і справедливості, а також з урахуванням інших обставин у даній справі, які мають істотне значення, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, а саме стягнути з Володимирецької селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50000 гривень за надмірно тривале невиконання судових рішень.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння майнової шкоди відповідачем та її розмір. Позивач, визначаючи розмір матеріальної шкоди, вказує на те, що він становить в національній валюті (гривні) у сумі еквівалентній 80000 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку, що на час подачі позову становить 2160000грн, проте, не надає суду будь-яких належних га допустимих доказів наявності такої майнової шкоди. Адже оспорюване рішення не призвело до втрат, яких позивач зазнав у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі; витрат, які позивач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходу, який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода). Отже, сума шкоди, що була заявлена позивачем до стягнення, є необґрунтованою, оскільки невиконання рішення суду не може ототожнюватися із заподіяною позивачу майновою шкодою. Крім того, позивачем не надано суду доказів безповоротної втрати реальної можливості виконання рішення суду щодо забезпечення ОСОБА_1 житлом. Відтак, заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 14.10.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, в якій позивач просить скасувати вказані рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалите нове, яким позов задовольнити.

7. Також 01.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Володимирецької селищної ради Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, в якій відповідач просить скасувати вказані рішення в частині, що стосується задоволення вимог позивача та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

8. В обґрунтування вимог своєї касаційної скарги, позивач зазначив про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій суперечить пункту 1 ст. 6 Конвенції, згадуваному у позові рішенню ЄСПЛ від 06.06.2013 та є надмірно поверхневими і маніпулятивно-формалістичними, без врахування наведених (наданих суду), що є у справі усіх підстав (обставин, доводів, аргументів, фактів, переконань) та/або замовчування про них, що не відповідає нормам ст. 242 КАС України, завданням адміністративного судочинства згідно ст.2 КАС України, Рекомендаціям Ради Європи, практиці Європейського суду в частині розумних строків, повним ігноруванням вимог ст.3 Конституції України та є неправосудним актом всупереч ст. 129 КАС України з явними ознаками продовження кругової поруки, саботажу виконанням, утисків, дискримінації, дискредитації, зволікань в об`єктивному судовому розгляді і захисті порушеного цивільного права його сім`ї в цілому.

9. В обґрунтування вимог своєї касаційної скарги, відповідач зазначив про те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень порушено норми процесуального права, оскільки до участі у справі не була залучена особа, прав та інтересів якої стосується скасоване судом рішення Володимирецької селищної ради від 24.01.2019 №1557 - ОСОБА_2 . На підтвердження зазначеного посилається на те, що рішення Володимирецької селищної ради від 24.01.2019 №1557 мотивоване також необхідністю виконання Володимирецькою селищною радою судових рішень, винесених на користь інших осіб, зокрема, ОСОБА_2 .

Також, відповідач в касаційній скарзі наголошує про неправильне застосування судами норми матеріального права, оскільки у зв`язку із недостатнім правовим регулюванням правовідносин, пов`язаних із придбанням нерухомості органом місцевого самоврядування, під час прийняття рішення Володимирецької селищної ради від 24.01.2019 №1557 «Про прі дбання приватизованого майна» за аналогією закону була застосована ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» - «Принципи публічних закупівель». Поряд з цим, зазначив, що Володимирецька селищна рада, під час прийняття такого рішення, керувалася низкою інших нормативно-правових актів, в тому числі - згадуваними нормами Цивільного кодексу України, що вбачається з преамбули рішення ради. При цьому, селищною радою для обрання житла, що буде придбане, не застосована жодна з процедур закупівель, передбачених Законом Україну «Про публічні закупівлі», як, власне, і сама система електронних закупівель. Водночас, визначений порядок обрання контрагента для відносин купівлі-продажу житла, мінімізує корупційні ризики під час витрачання бюджетних коштів та робить весь процес досить прозорим, а оспорюване рішення відповідає інтересам громади та кращим принципам відповідального урядування.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів для розгляду справи: Головуючий суддя (суддя-доповідач) Стеценко С.Г., судді: Рибачук А.І., Тацій Л.В.

11. Ухвалами Верховного Суду від 24.10.2019 та 04.12.2019 відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Володимирецької селищної ради Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019.

12. Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 29.07.2021.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002 у справі №6-А-4/08 затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та Володимирецькою селищною радою, відповідно до якої, за порушення правил обліку осіб, що потребують житла Володимирецька селищна рада зобов`язалася надати позивачу житло, яке буде в наявності позачергово.

14. В подальшому, за заявою позивача, ухвалою Володимирецького районного суду від 26.06.2008 у справі №6-А-4/08, у зв`язку із тривалим невиконанням рішення суду щодо зобов`язання Володимирецької селищної ради забезпечити ОСОБА_1 житлом відповідно до вказаної мирової угоди (рішення Володимирецького районного суду від 05.06.2007), з метою захисту Конституційного права позивача на житло, судом було змінено спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду від 05.06.2007 та стягнуто з Володимирецької селищної ради на користь позивача кошти в сумі 164004,00грн. для придбання житла (т.1 а.с.27-28).

15. Вказана ухвала Володимирецького районного суду від 26.06.2008 залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2009.

16. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011 у справі №К-7011/09 за результатом розгляду касаційної скарги Володимирецької селищної ради та заступника прокурора Рівненської області, який діяв в інтересах Володимирецької селищної ради, на ухвалу Володимирецького районного суду від 26.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2009, абз.2 резулятивної частини ухвали Володимирецького районного суду від 26.06.2008 викладено у новій редакції: змінено спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05.07.2007 та зобов`язано Володимирецьку селищну раду Рівненської області придбати та надати у користування ОСОБА_1 квартиру, яка має відповідати вимогам статтей 48 50 Житлового кодексу України (т.1 - а.с.21-22).

17. Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 у справі "Кононова та інші проти України" (заява №11770/03 та 89 інших заяв) зобов`язано державу Україна виконати рішення національних судів, зокрема, ухвалених на користь ОСОБА_1 (заява №37355/0828/07/2008). Згідно з текстом рішення та додатку 1 до нього, - ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002, яка змінена ухвалою того ж суду 26.06.2008 (у світлі рішень того ж суду від 05.06.2007 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008) та сплатити протягом трьох місяців на користь заявника (позивача) 3000 євро в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди (т.1 а.с.23).

18. На виконання вищевказаних судових рішень, відповідачем прийнято рішення від 24.01.2019 №1557 «Про придбання приватизованого майна» (т.1 а.с.7), згідно з пунктом 1 якого, придбання Володимирецькою селищною радою житла з метою виконання судових рішень щодо забезпечення деяких осіб житлом здійснити шляхом проведення відкритого конкурсу, для цілей якого:

- затвердити Порядок організації конкурсу з придбання житла Володимирецькою селищною радою з метою виконання судових рішень (додаток 1) (пп.1.1);

- затвердити конкурсну документацію конкурсу на придбання житла з метою виконання судових рішень (додаток 2) (пп.1.2);

- конкурсній комісії, що створена рішенням Володимирецької селищної ради від 12.07.2016 №213 провести конкурс з придбання житла Володимирецькою селищною радою з метою виконання судових рішень у порядку, передбаченому цим рішенням (пп.1.3);

розмістити на веб-сайті селищної ради та у засобах масової інформації оголошення про проведення конкурсу з придбання житла з метою виконання судових рішень (додаток 3) (пп.1.4).

19. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

21. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

22. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

23. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

24. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

25. В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

26. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

27. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

28. Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

29. Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

30. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

31. Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

32. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

33. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

34. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

35. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002 у справі №6-А-4/08 затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та Володимирецькою селищною радою, відповідно до якої, за порушення правил обліку осіб, що потребують житла Володимирецька селищна рада зобов`язалася надати позивачу житло, яке буде в наявності позачергово.

36. В подальшому, за заявою позивача, ухвалою Володимирецького районного суду від 26.06.2008 у справі №6-А-4/08, у зв`язку із тривалим невиконанням рішення суду щодо зобов`язання Володимирецької селищної ради забезпечити ОСОБА_1 житлом відповідно до вказаної мирової угоди (рішення Володимирецького районного суду від 05.06.2007), з метою захисту Конституційного права позивача на житло, судом було змінено спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду від 05.06.2007 та стягнуто з Володимирецької селищної ради на користь позивача кошти в сумі 164004,00грн. для придбання житла (т.1 а.с.27-28).

37. Вказана ухвала Володимирецького районного суду від 26.06.2008 залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2009.

38. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011 у справі №К-7011/09 за результатом розгляду касаційної скарги Володимирецької селищної ради та заступника прокурора Рівненської області, який діяв в інтересах Володимирецької селищної ради, на ухвалу Володимирецького районного суду від 26.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2009, абз.2 резулятивної частини ухвали Володимирецького районного суду від 26.06.2008 викладено у новій редакції: змінено спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05.07.2007 та зобов`язано Володимирецьку селищну раду Рівненської області придбати та надати у користування ОСОБА_1 квартиру, яка має відповідати вимогам статтей 48 50 Житлового кодексу України (т.1 - а.с.21-22).

39. Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 у справі "Кононова та інші проти України" (заява №11770/03 та 89 інших заяв) зобов`язано державу Україна виконати рішення національних судів, зокрема, ухвалених на користь ОСОБА_1 (заява №37355/0828/07/2008). Згідно з текстом рішення та додатку 1 до нього, - ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002, яка змінена ухвалою того ж суду 26.06.2008 (у світлі рішень того ж суду від 05.06.2007 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008) та сплатити протягом трьох місяців на користь заявника (позивача) 3000 євро в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди (т.1 а.с.23).

40. На виконання вищевказаних судових рішень, відповідачем прийнято рішення від 24.01.2019 №1557 «Про придбання приватизованого майна» (т.1 а.с.7), згідно з пунктом 1 якого, придбання Володимирецькою селищною радою житла з метою виконання судових рішень щодо забезпечення деяких осіб житлом здійснити шляхом проведення відкритого конкурсу, для цілей якого:

41. Позивач, звертаючись з цим позовом до суду, зазначав, що вищевказане рішення Володимирецької селищної ради є протиправним, оскільки таким рішенням відповідач визначив, що виконання судових рішень щодо придбання житла для ОСОБА_1 буде здійснюватися на конкурсній основі шляхом проведення процедури закупівель, однак, позивач вважає, що судове рішення не може виконуватись на конкурсній основі, оскільки виконання судових рішень є не правом, а неухильним обов`язком відповідача.

42. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що з аналізу наведених у позовній заяві доводів убачається, що спір у цій справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме у справі №6-А-4/08, а доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо протиправності рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області №1557 від 24.01.2019, зводяться до незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення.

43. Тобто, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

44. За приписами частини п`ятої статті 383 КАС України розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

45. Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

46. Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

47. З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

48. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.

49. Як зазначено вище, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

50. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

51. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

52. Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.

53. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

54. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

55. Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.

56. Тобто, якщо позивач вважав, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі №6-А-4/08, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

57. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17.

58. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

59. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

60. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

61. У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece № 07/1995/613/701).

62. У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

63. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

64. У пункті 54 даного Висновку йдеться про те, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.

65. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

66. Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

67. За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційні скарги ОСОБА_1 та Володимирецької селищної ради Рівненської області слід задовольнити частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись статтями 238 239 341 345 349 354 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Володимирецької селищної ради Рівненської області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення матеріальної та моральної шкоди - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко А.І. Рибачук Л.В. Тацій