Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 460/787/15
провадження № 61-20889 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року у складі судді Карпин І. М.
та постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року
у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який
було уточнено, до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна, що
є у спільній частковій власності.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Яворівського районного
суду Львівської області від 04 жовтня 2012 року у справі № 2/58/2011 було частково задоволено його та ОСОБА_3 позов до ОСОБА_2 , третя особа - Новоярівська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права на спадщину і внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання відмови від прийняття спадщини
та свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними. Визнано недійсною відмову від прийняття спадщини, вчинену ОСОБА_4 , визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом,
видане ОСОБА_2 у частині 1/2; визнано за ОСОБА_1 право
на 1/2 ідеальну частку спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , зокрема, на 1/2 житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 04 жовтня
2012 року скасовано в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 у частині 1/2 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним у цілому свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , видане ОСОБА_2 Новояворівською державною нотаріальною контрою Львівської області 25 квітня 2006 року, зареєстроване у реєстрі за № 318. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Таким чином, йому та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить вищевказаний житловий будинок з надвірними господарськими спорудами і будівлями, а саме по 1/2 частці.
Позивач зазначав, що на цей час відповідач у добровільному порядку не бажає вирішити питання реального поділу будинку та господарських споруд, перешкоджає йому у доступі до спадкового майна, між ними постійно виникають спори щодо порядку користування та володіння цим майном.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати за ним право власності на мезонін, площею 43,6 кв. м, влаштований на ІІ поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; провести виділ у натурі 1/2 ідеальної частки в майні
за вищевказаною адресою, визнавши за ним, ОСОБА_1 , право власності на приміщення на І поверсі житлового будинку під літерами
1-6, площею 16,7 кв. м, 1-5 площею 16,2 кв. м, цегляний сарай під літерою «Ж», площею 13,2 кв. м, хвіртку, ворота, хвіртку, частину огорожі, вбиральню; колодязь та двоє воріт залишити у спільному користуванні.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, в якій просив: провести виділ у натурі 1/2 ідеальної частки в майні за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ним та виділивши у приватну власність майно за варіантом
№ 2А' висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня
2017 року № 02/17, зокрема: на першому поверсі, загальною площею
33,2 кв. м: прим. літ. 1-5, житлова кімната, у тому числі, з врахуванням площі під пічкою 16,5 кв. м, прим. літ.1-6, житлова кімната 16,7 кв. м, мезонін, загальною площею 44,4 кв. м: прим. літ. 1-7, кухня, у тому числі,
з врахуванням площі під пічкою 13,4 кв. м, прим. літ.1-8 житлова кімната 19,2 кв. м, прим. літ. 1-9, житлова кімната 11,8 кв. м, з господарських будівель і споруд: літню кухню літ. «Ж», літню кухню літ. «Г» та хвіртку № 3. У спільному користуванні залишити хвіртки № 1 та № 6, ворота № 2, колодязь літ. «К», замощення літ. І та огорожі № 4 і № 5. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію у розмірі 198 484 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня
2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено ОСОБА_1 із спільного майна, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , приміщення житлового будинку літ. «А-1»: на першому поверсі, загальною площею 33,2 кв. м: прим. літ. 1-5, житлова кімната, у тому числі,
з врахуванням площі під пічкою 16,5 кв. м, прим. літ. 1-6, житлова кімната 16,7 кв. м, мезонін, загальною площею 44,4 кв. м: прим. літ. 1-7, кухня,
у тому числі, з врахуванням площі під пічкою 13,4 кв. м, прим. літ. 1-8 житлова кімната 19,2 кв. м, прим. літ. 1-9, житлова кімната 11,8 кв. м,
з господарських будівель і споруд: літню кухню літ. «Ж», літню кухню літ. «Г» та хвіртку № 3.
У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено хвіртки № 1 та № 6, ворота № 2, колодязь літ. «К», замощення літ. І та огорожі № 4 і № 5.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію
у розмірі 198 484 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір та витрати на проведення експертизи) у розмірі 12 243,60 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив
із того, що для вирішення спору між сторонами та виділу позивачу частки
із спільної часткової власності судом обрано запропонований експертом варіант № 2А' виділу позивачу частки домоволодіння згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2017 року № 02/17, оскільки такий варіант виділу забезпечує виділення співвласникам рівноцінні частки майна як за вартісними, так і за якісними показниками
й усуває між ними конфлікт. При цьому переобладнання та перепланування жилого будинку не передбачають втручання у несучі конструкції будинку,
а тому не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання, а здійснення прибудови при розподілі житлового будинку носить лише рекомендаційний характер. Крім того, експерт надала на запит суду детальні відповіді щодо висновку експертизи.
У січні 2021 року до Яворівського районного суду Львівської області надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - Райхеля Р. П. -
від 28 грудня 2020 року про стягнення судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу, надану адвокатом. До зазначеного клопотання представником позивача надано детальний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та квитанцію до прибуткового касового ордера про сплату позивачем адвокату коштів у сумі 31 500 грн
за надані послуги.
Додатковим рішенням Яворівського районного суду Львівської області
від 27 січня 2021 року у задоволенні клопотання представника
ОСОБА_1 - Райхеля Р. П. - про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Райхеля Р. П. - про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано детального розрахунку (опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), що у свою чергу позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2021 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Додаткове рішення Яворівського районного суду Львівської області
від 27 січня 2021 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31 500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Погоджуючись із висновками районного суду щодо вирішення спору по суті, апеляційний суд також зазначив, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна у порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється. При виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто скласти окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поділ спірного домоволодіння відповідно до запропонованого експертом варіантом № 2А' висновку судової будівельно-технічної експертизи
від 20 березня 2017 року № 02/17, так як при такому варіанті поділу сторонам виділяється саме та частина будинковолодіння, якої вони фактично користується (проживають), несуть витрати по їх утриманню,
і технічно можливо здійснити перепланування, усувається конфлікт між сторонами. При цьому поділ домоволодіння в натурі з урахуванням технічної можливості здійснюється найбільш наближено до часток, які належать співвласникам, а за відхилення від рівності часток експертом визначено розмір грошової компенсації. Доводи відповідача що ним особисто збудовані деякі надвірні будівлі у 2006-2007 роках ним не доведено, оскільки у цей час власником домоволодіння була ОСОБА_4 .
Скасовуючи додаткове рішення районного суду та ухвалюючи нове про задоволення клопотання представника позивача щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесених ним у зв`язку з цим судових витрат у розмірі
31 500 грн. Разом з тим, апеляційний суд вважав, що деякі види робіт адвоката мають необґрунтовано завищену вартість, що свідчить про неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та фактично наданими адвокатом послуг. У зв`язку з цим суд, врахувавши принципи пропорційності, розумності і співмірності, вважав за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 20 тис. грн. Проте, у резолютивній частині постанови апеляційний суд зазначив про стягнення з відповідача на користь позивача 31 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати,
а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Яворівського районного суду Львівської області. Клопотання
ОСОБА_2 про зупинення виконання судових рішень задоволено. Зупинено виконання рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки майна в натурі,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що згідно з варіантом виділу № 2А' висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2017 року № 02/17 йому виділено 47,5 кв. м загальної площі будинку, з яких 18,4 кв. м житлової площі, тоді як позивачу виділено 77,6 кв. м загальної площі будинку, з яких 64,2 кв. м житлової площі. Він неодноразово звертав увагу суду на те, що у спірному будинку зареєстровані та проживають він та члени його сім`ї, всього у складі 5 осіб,
і іншого житла вони не мають, тоді як позивач має інше житло, а в спірному будинку проживає лише з дружиною. Таким чином, виділення позивачу
64,2 кв. м житлової площі, а йому лише 18,4 кв. м житлової площі не відповідає принципу розумності, справедливості й законності. Суди також не звернули уваги на те, що за таким варіантом виділу до мезоніну і до горища на другому поверсі має доступ лише позивач, що унеможливлює йому у майбутньому здійснити надбудову на другому поверсі. При виділі позивачу надвірних будівель і споруд суди відступили від рівності часток без належного мотивування такого відступу, чому саме з нього на користь позивача підлягає стягненню компенсація у розмірі 198 484 грн, не наведено розрахунок такого стягнення. Крім того, суди не врахували, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2017 року № 02/17деякі надвірні будівлі і споруди порівняно з даними станом на 22 квітня 1987 року були демонтовані і замість них споруджено нові будівлі і споруди. При цьому позивач не заперечував, що саме відповідачем за особисті кошти здійснювалася реконструкція вказаних будівель, про що свідчить зміст його позовної заяви, а також уточненої позовної заяви, в яких він не претендував на вказані нові надвірні будівлі і споруди.
Щодо стягнення з нього на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, то апеляційний суд у мотивувальній частині рішення дійшов висновку про зменшення таких витрат до 20 тис. грн, проте в резолютивній частині зазначив про стягнення з нього 31 500 грн. Крім того, апеляційний суд не врахував, що позивачем разом із заявою по суті спору, якою у цьому випадку є заява про уточнення позовних вимог від 14 грудня 2018 року, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не надано, до закінчення судових дебатів протоколу погодження гонорару, що є додатком до договору про надання правової допомоги від 10 серпня
2011 року, також не надано, як і не надано іншого договору, в якому визначена фіксовану вартість послуг адвоката.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2012 року у справі № 2/58/2011 частково задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Новоярівська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права на спадщину
і внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину
за законом недійсними. Визнано недійсною відмову від прийняття спадщини, вчинену ОСОБА_4 , визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 у частині 1/2; визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 ідеальну частку спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , зокрема, на 1/2 житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 4-7).
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 04 жовтня
2012 року скасовано в частині визнання недійсним свідоцтва про право
на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 у частині 1/2, та ухвалено
в цій частині нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним в цілому свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , видане ОСОБА_2 Новояворівською державною нотаріальною контрою Львівської області 25 квітня 2006 року, зареєстроване у реєстрі за № 318. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (т. 1, а. с. 8-10).
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 травня 2019 року житловий будинок, загальною площею 80,1 кв. м, житловою площею 51,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної часткової власності, у розмірі 1/2 частки належить ОСОБА_1
1/2 частка цього житлового будинку з відповідними господарськими
та побутовими будівлями і спорудами належить ОСОБА_2 , який
у встановленому законом порядку право власності на неї не оформив.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 19 липня
2016 року за клопотанням ОСОБА_1 від 18 вересня 2015 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2017 року № 02/17 експертом запропоновано варіанти розподілу домоволодіння по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 132-211).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної
інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду частково не відповідає.
Щодо розгляду справи по суті
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку
у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.
Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається
у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Аналіз положень статей 183 358 364 379 380 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників
у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки будинку в натурі, який перебуває
у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки будинку відповідно до часток співвласників.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду: від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, провадження № 61-21409св18, від 27 травня 2020 року у справі
№ 173/1607/15-ц, провадження 61-26178св18.
У справі, яка переглядається, ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 19 липня 2016 року за клопотанням ОСОБА_1 було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2017 року № 02/17 квартира влаштована у мезоніні житлового будинку
по АДРЕСА_1 складається з приміщення кухні та двох житлових кімнат, а також в якості кладових частково використовується простір горища. Зважаючи на рішення суду від 04 жовтня 2012 року у справі № 2/58/2011, в якому встановлено факт перепланування та переобладнання у 1977 році ОСОБА_1 горища в мансардні приміщення/мезонін, а також на наявні документи на право власності на земельну ділянку у ОСОБА_2 , згідно з Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції від 01 січня 2017 року і пунктом 1.9.3 Методичних рекомендацій «Організація проведення судових будівельно-технічних експертиз по цивільних справах», експерт вважає, що приміщення мезоніну можуть бути об`єктом поділу.
На час виконання експертизи склад та характеристики земельних поліпшень будинковолодіння АДРЕСА_1 , порівняно з даними на 22 квітня 1987 року, частково змінились, зокрема демонтовані: сарай літ. «З», сарай літ. «В», сарай-котельня літ. «К», вбиральня літ. «Д», ворота № 4, хвіртки
№№ 5, 7, 8, 11 та огорожа № 6, замість них споруджені нові будівлі і споруди: сарай літ. «Л», сарай літ. «М», сарай літ. «Н», навіс літ. «О», баня літ. «П»
та хвіртка № 6, металева вбиральня б/н та цегляна котельня б/н. Також
у наявних будівлях, які існують з 1987 року виявлені певні зміни, встановлені шляхом порівняння технічних паспортів з 22 квітня 1987 року
і 26 березня 2014 року та даними натурного огляду, зокрема: приміщення літ. 1-4 житлового будинку переобладнане з кухні у житлове приміщення; проведені ремонтно-опоряджувальні роботи в приміщеннях літ. 1-4 і літ. 1-5 з використанням сучасних будівельних матеріалів; у приміщеннях літ. 1-1, літ. 1-4 і літ. 1-5 замінені дерев`яні вікна на металопластикові; замуровані по одному віконному прорізу в приміщеннях літ. 1-1, літ. 1-5, літ. 1-6 і дверний проріз між приміщеннями літ. 1-5 та літ. 1-6; влаштований дверний проріз між приміщеннями літ. 1-4 і літ. 1-5; у гаражі літ. «Б» замінене покриття покрівлі з рулонної на азбестоцементні хвилясті листи, влаштоване електропостачання (за даними технічних паспортів); змінились параметри будівлі літньої кухні літ. «Г» та замінене покриття покрівлі з рулонної
на азбестоцементні хвилясті листи; влаштовані інженерні мережі: електропостачання, водопостачання, каналізація, газопостачання
(за даними технічних паспортів); змінилось використання сараю літ. «Ж»
і його параметри (за даними технічних паспортів) з переобладнанням
в суміжне приміщення літньої кухні літ. «Г» і проведенням ремонтно-опоряджувальних робіт, проведена заміна покриття покрівлі з рулонної
на азбестоцементні хвилясті листи; влаштовано електро та газопостачання (за даними технічних паспортів). Орієнтовна вартість покращень кількісних та якісних показників будинковолодіння по АДРЕСА_1 , становить 619 859 грн, що становить 42% від вартості будинковолодіння на час виконання експертизи. Виконати розподіл будинковолодіння в натурі без виявлених змін не є можливим, проте необхідно врахувати користування демонтованими будівлями і спорудами ОСОБА_2 з 25 квітня 2006 року до
часу виконання експертизи. Варіанти поділу житлового будинку
та господарських будівель і споруд викладені у дослідницькій частині та зображені на схемах, які додаються.
03 грудня 2018 року експерт ОСОБА_8 на запит суду надала роз`яснення до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня
2017 року № 02/17 (надійшло до суду 11 грудня 2018 року), зазначивши, що
у випадку встановлення судом неправомірності проведення будівельно-монтажних та ремонтно-будівельних робіт (покращень) будівель і споруд, що були у складі будинковолодіння АДРЕСА_1 на час виконання експертизи або неможливості встановлення ким були проведені вказані роботи, виконати розподіл вказаного будинковолодіння в існуючому стані на час проведення експертизи без врахування вартості таких покращень є можливим.
У зв`язку з тим, що перша частина питання 2 вимагає значних додаткових досліджень, на розгляд суду представлений варіант, подібний до варіанта
№ 2А висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня
2017 року № 02/17, без врахування вартості покращень. ОСОБА_2 пропонуються такі приміщення житлового будинку літ. «А-1»: перший поверх: прим. літ. 1-1, веранда 13,4 кв. м, прим. літ. 1-2 ванна кімната
2,9 кв. м, прим. літ. 1-3 житлова кімната 18,4 кв. м, прим. літ. 1-4, кухня
12,8 кв. м. Загальна площа приміщень, які пропонуються ОСОБА_2 становить 47,5 кв. м (34,1 кв. м приміщення будинку і 13,4 кв. м приміщення веранди), а також погріб, який знаходиться під приміщенням веранди та східці а'. З господарських будівель і споруд ОСОБА_2 пропонуються: гараж літ. «Б», сарай літ. «Л», сарай літ. «М», сарай літ. «Н», навіс літ. «О» та баня літ. «П». ОСОБА_1 пропонуються такі приміщення житлового будинку літ. «А-1»: перший поверх: прим. літ. 1-5, житлова кімната, у тому числі, з врахуванням площі під пічкою 16,5 кв. м, прим. літ. 1-6, житлова кімната 16,7 кв. м; мезонін: прим. літ. 1-7, кухня, у тому числі, з врахуванням площі під пічкою 13,4 кв. м, прим. літ. 1-8 житлова кімната 19,2 кв. м,
прим. літ. 1-9 житлова кімната 11,8 кв. м. Загальна площа приміщень першого поверху, які пропонуються ОСОБА_1 становить 33,2 кв. м і мезоніну 44,4 кв. м. З господарських будівель і споруд ОСОБА_1 пропонуються: літня кухня літ. «Ж», літня кухня літ. «Г» та хвіртка № 3.
У спільному користуванні співвласників залишаються хвіртки № 1 та № 6, ворота № 2, колодязь літ. «к», замощення літ. І та горожі № 4 і № 5 (розподіл огорож на час виконання експертизи виконати не є можливим, оскільки
не встановлений порядок користування земельною ділянкою).
При такому варіанті розподілу житлового будинку необхідно провести наступні ремонтно-будівельні роботи у житловому будинку: закласти дверні прорізи між приміщеннями літ. 1-3 - літ. 1-6 та літ. 1-4 - літ. 1-5; відновити дверний проріз між приміщеннями літ. 1-5 та літ. 1-6; відновити віконний проріз у приміщенні літ. 1-6 та облаштувати дверний проріз з віконного прорізу приміщення літ. 1-6 у запропоновану прибудову; влаштувати санвузол у межах горища біля житлової кімнати літ. 1-9 (над приміщенням коридору літ. 1-1 першого поверху), прокласти мережі водопостачання і каналізації, виконати теплоізоляцію зовнішніх стін та замінити зовнішні металеві сходи на сходи, що відповідатимуть будівельним нормам;
для відповідності будівельним нормам рекомендовано в квартирі, запропонованій ОСОБА_2 відновити використання приміщення
літ. 1-4 в якості кухні. Більшість робіт по переплануванню приміщень житлового будинку, літ. «А-1» при даному варіанті розподілу виконуються спільно, як позивачем, так і відповідачем, у зв`язку з чим вартість влаштування і закладання дверних отворів не розраховувалась.
Також у ході розподілу житлового будинку необхідно відокремити
інженерні мережі - газопостачання, водопостачання, каналізації
та електропостачання. З метою облаштування повноцінних квартир
у відповідності до вимог ДБН і Методичних рекомендацій «Організація проведення судових будівельно-технічних експертиз по цивільних справах» пропонується виконати реконструкцію з добудовою двоповерхової прибудови з входом на мезонін через наявний балкон орієнтовною загальною площею 22,5 кв. м з облаштуванням в ній тамбура з гвинтовими сходами.
При цьому рекомендовано засклити і утеплити балкон з влаштуванням веранди. Згідно з даних Міністерства розвитку громад та територій
України - опосередкована вартість будівництва будинків садибного типу на території України становить 15 608 грн/кв. м загальної площі (у тому числі ПДВ) (згідно з листа даних Міністерства розвитку громад та територій України від 25 січня 2017 року № 7/15-868). Вартість запропонованої прибудови біля приміщенням літ. 1-6 може становити 351 180 грн (розрахунок 22,5 х 15608 грн = 351 180 грн). Вказана прибудова є рекомендованою при розподілі житлового будинку. Для проведення реконструкції необхідними будуть послуги ліцензованої будівельної компанії для складання проєкту і проведення будівельних робіт. При варіанті розподілу № 2А' земельних поліпшень ОСОБА_2 за збільшення своєї частки (без врахування вартості покращень (зміни) нерухомого майна) повинний сплатити ОСОБА_1 198 484 грн.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона
повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою та другої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки сторони не можуть добровільно розділити майно, що перебуває у спільній частковій власності, а власник має право на виділ його частки і такий виділ є можливим, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2017 року № 02/17, то наявні правові підстави для виділу частки позивача у спірному нерухомому майні за запропонованим експертом варіантом № 2А', який найбільше відповідає інтересам співвласників та максимально наближений до ідеальних часток сторін у спільній власності, усуває конфлікт між сторонами.
При цьому судами попередніх інстанцій вірно враховано преюдиційні обставини, встановлені у справі № 2/58/2011, згідно з якими ОСОБА_4 як спадкоємець ОСОБА_5 прийняла спадщину після її смерті, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 померла
ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої спадщину прийняли ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 по 1/2 частині житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , видане 25 квітня 2006 року ОСОБА_2 . Новояворівською державною нотаріальною контрою, зареєстроване
у реєстрі за № 318, визнано недійсним в цілому.
Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, станом на 2006 рік власником спірного житлового будинку фактично була ОСОБА_4 , а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 власниками вказаного будинку у рівних частках стали ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Посилання касаційної скарги на те, що виділ частки позивача повинен був здійснюватися з виключенням новоствореного майна, так як відповідачем за особисті кошти здійснювалося спорудження та реконструкція вказаних будівель і позивачем такі обставини не заперечувалися, не заслуговують на увагу, оскільки виділ частки співвласника відбувається на час звернення особи до суду з такими вимогами. Під час розгляду справи № 2/58/2011 про визнання права власності на частку майна у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вимог про виключення частини майна із спадкового майна не заявляв. Також з часу набуття ОСОБА_1 права власності на частку спадкового майна ОСОБА_2 вимог щодо відшкодування здійснених ним покращень спадкового майна не заявляв. Оскільки право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку
за ОСОБА_1 зареєстровано 16 травня 2019 року в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто станом на травень 2019 року об`єкт нерухомого майна пройшов державну реєстрацію, а відтак саме цей об`єкт враховувався судами при виділі частки майна співвласника.
Крім того, суди вірно зазначили, що встановити особу, яка здійснила покращення майна, неможливо, оскільки належних та допустимих доказів про проведення будівельних робіт, чи дозволів на здійснення будівництва матеріали справи не містять, а тому підстав для зміни розміру часток співвласників спірного домоволодіння відсутні.
Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги у відповідній частині.
Посилання касаційної скарги на те, що позивачу виділяється більше загальної й житлової площі, ніж відповідачу, не є підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
Дійсно, учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці у ньому. Проте виділ майна пропорційно частці у праві власності здійснюється, якщо це є технічно можливим і не завдасть шкоди господарському призначенню житлового будинку. У справі, яка переглядається, проведена судова будівельно-технічна експертиза від 20 березня 2017 року № 02/17, експерт на запит суду надала роз`яснення, запропонувавши варіант поділу житлового будинку з виплатою грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
При цьому Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що саме відповідач свідомо ухилявся від участі у змагальному процесі, так як ні відповідач, ні його представник у судове засідання у суді першої інстанції не з`явилися, справа знаходилася у провадженні суду два з половиною роки (доволі тривалий час), вони затягували розгляд справи, про призначення іншої експертизи не просили. А на стадії касаційного перегляду справи заявляти доводи щодо перевірки й переоцінки фактичних обставин справи й доказів, які вже оцінені судом, заборонено положеннями статті 400 ЦПК України. Крім того, згідно з висновком експертизи пропонується проведення ремонтно-будівельних робіт у житловому будинку з метою належного використання окремих приміщень, виділених сторонам.
Інші доводи касаційної скарги в основному зводяться до незгоди
ОСОБА_2 із висновком судової будівельно-технічної експертизи
від 20 березня 2017 року № 02/17, проте останній клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи не заявляв, а згідно
з положеннями статей 12 81 ЦПК України процесуальним обов'язком особи є доведення свої тверджень.
Щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів
у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат у суді першої інстанції.
Так, 10 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та адвокатом Райхель Р. П. укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого
є надання юридичних послуг (правової допомоги) по питаннях, пов`язаних
із визнанням права власності, спадкуванням, володінням та користуванням майном у АДРЕСА_1 , а також іншим нерухомим та рухомим майном, яке позивачем успадковувалось чи набувалось. Предметом даного договору є виключно надання юридичних послуг,
а не їх результат. За виконання юридичних дій по даному договору замовник оплачує винагороду (гонорар) у розмірі, що визначається
за домовленістю сторін враховуючи: обсяг часу й роботи, що вимагається для належного виконання доручення; ступінь складності даної справи та новизни правових питань для Уповноваженого; необхідність досвіду для успішного завершення справи; велику вірогідність того, що прийняття даного доручення перешкоджатиме прийняття адвокатом доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі; важливість доручення для замовника; роль Уповноваженого у досягненні гіпотетичного результату, бажаного для замовника; професійний досвід, науково-теоретичну та практичну підготовку уповноваженого. Конкретний розмір гонорару обумовлюється сторонами в протоколі погодження гонорару, що виступає додатком до даного договору (т. 1, а. с. 39-40).
До клопотання представником позивача від 28 грудня 2020 року надано: детальний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 460/787/15-ц, базою для розрахунків є погоджена сторонами договірна вартість правової допомоги у цій справі, яка складає 15 тис. грн, вартість участі адвоката у судовому засіданні, включаючи матеріальні витрати на доїзд в суд та повернення до робочого місця адвоката, відповідні витрати часу з розрахунку 1 500 грн за одне засідання не залежно від його тривалості. Зокрема, ознайомлення з матеріалами, вивчення ситуації, у тому числі, поза офісом виконавця, надання консультацій щодо можливого позасудового врегулювання спору вивчення судової практики, надання консультацій та формування правової позиції, підготовка позову, надання усних консультацій щодо порядку слухання справи, наслідків вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій, роз`яснення законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, судової практики, позицій і роз`яснень Верховного Суду, напрацювання варіантів позиції сторони у справі, оцінка вибору правової позиції, підготовка відповіді на відзив та інших заяв по суті спору, підготовка адвоката до судових засідань, підготовка заяв з процесуальних питань (заява про виклик свідка), становить - 15 тис. грн. Представництво інтересів замовника в судових засіданнях у суді першої інстанції (кількість засідань 11) - 16 500 грн
(т. 2, а. с. 117).
Відповідно до прибуткового касового ордера від 22 грудня 2020 року № 05 ОСОБА_1 сплатив адвокату - Райхелю Р. П. 31 500 грн за надання правничої (правової) допомоги у справі № 460/787/15-ц (т. 2, а. с. 118).
Отже, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, на що вірно вказав апеляційний суд.
Доводи касаційної скарги про те, що докази, які підтверджують розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, подані представником ОСОБА_1 до суду у порушення вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України, є безпідставними, оскільки згідно з додаткового рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 січня
2021 року представником позивача у судовому засіданні, які відбулося
22 грудня 2020 року, тобто до закінчення судових дебатів, заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу,
а 28 грудня 2020 року ним надіслано на адресу суду докази понесених позивачем таких витрат, які судом отримано 12 січня 2021 року.
Разом з тим, апеляційний суд вважав, що деякі види робіт адвоката мають необґрунтовано завищену вартість, що свідчить про неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та фактично наданими адвокатом послуг. У зв`язку з цим суд, врахувавши принципи пропорційності, розумності і співмірності, зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу до 20 тис. грн, з чим погоджується колегія суддів, проте у резолютивній частині рішення помилково зазначив про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31 500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
У зв`язку з цим у цій частині судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення
у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Керуючись статтями 141 400 409 412 436 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня
2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року щодо вирішення по суті позову ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 тис. грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Поновити виконання рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року з урахуванням висновків цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк