ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 460/9301/23
адміністративне провадження № К/990/43836/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, постановлену суддею Гудимою Н. С., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Улицького В. З., Кузьмича С. М., Матковської З. М., у справі № 460/9301/23 за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - позивач, скаржник) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач), у якому просило стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 54826,91 грн.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, позовну заяву залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції послався на пункт 2 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив, що позов підписано особою, яка не має права її підписувати і посадове становище якої не встановлено.
Висновки судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого особа має повноваження діяти виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання позову, визнання позову, відмови від позову, відкликання апеляційних, касаційних скарг), який не є достатнім доказом наявності повноважень представника за правилами представництва без наявності документів на підтвердження того, що згідно із законом, статутом чи трудовим договором (контрактом) особа уповноважена діяти від імені позивача.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись з ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач стверджує, що якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва внесені до Реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням наявності у відповідної особи повноважень вчиняти дії від юридичної особи на засадах самопредставництва, без надання будь-яких інших документів, а тому особа, яка підписала позовну заяву, надала усі необхідні документи для підтвердження повноважень у порядку самопредставництва.
Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі з підстав, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права.
Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною сьомою статті 160 КАС України визначено, що якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.
Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
При цьому, документи, що підтверджують повноваження представників, визначені статтею 59 КАС України.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позовну заяву від імені Головного управління ДПС у Рівненській області підписано Оленою Чернюк, на підтвердження повноважень якої надано до позовної заяви витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Відповідно до зазначеного витягу Олена Чернюк має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, а саме діяти виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Рівненській області як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову та відмови, відкликання апеляційних і касаційних скарг.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що частина третя статті 55 КАС України у редакції Закону № 390-ІХ передбачає за правилами самопредставництва можливість участі юридичної особи у справі через її працівника. Він має бути уповноваженим діяти від імені цієї особи або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом). При цьому, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні, статуті (як установчому документі) чи трудовому договорі (контракті) було визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) в порядку самопредставництва.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 зазначила, що згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
У зв`язку з цим, для підтвердження повноважень самопредставництва юридична особа має надати статут, положення чи трудовий договір (контракт), у яких чітко визначене право відповідної особи діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Це означає, що витяг з Єдиного державного реєстру не може самостійно підтверджувати повноваження особи діяти за правилами самопредставництва без надання відповідних документів, з яких підтверджується, що у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи).
Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не врахували окрему думку суддів до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 не можуть братися до уваги, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України обов`язковому врахуванню підлягають лише висновки щодо застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду.
Таким чином Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, залишаючи позов без розгляду з підстав, установлених пунктом 2 частини першої статті 240 КАС України, не допустили порушення норм процесуального права, а висновки щодо підписання позовної заяви особою, повноваження та посадове становище якої не встановлено, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і не спростований доводами касаційної скарги.
Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 460/9301/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко