06.02.2023

№ 461/14877/13-ц

Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 461/14877/13-ц

провадження № 61-6844св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «Таскомбанк»,

стягувач - Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гораль Тарас Зеновійович, на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2020 року у складі судді Мисько Х. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У травні 2020 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача Публічного акціонерного товариства «ВіЕС Банк» (далі - ПАТ «ВіЕс Банк») з примусового виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року у справі № 461/14877/13-ц за позовом ПАТ «ВіЕС Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки на його правонаступника АТ «Таскомбанк».

На обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року задоволено позов ПАТ «ВіЕС Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

22 травня 2018 року загальними зборами акціонерів ПАТ «ВіЕс Банк» та АТ «Таскомбанк» прийнято рішення про приєднання ПАТ «ВіЕС Банк» до АТ «Таскомбанк» за спрощеною процедурою, визначеною Законом України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» та нормативно-правовими актами Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

12 жовтня 2018 року комісією з реорганізації (комісією з припинення) ПАТ «ВіЕС Банк» складено, а 16 жовтня 2018 року загальними зборами акціонерів ПАТ «ВіЕС Банк» та АТ «Таскомбанк» затверджено передавальний акт. Тому з 16 жовтня 2018 року АТ «Таскомбанк» стало правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «ВіЕС Банк».

З урахуванням наведеного АТ «Таскомбанк» просило задовольнити вказану заяву.

15 липня 2020 року представник АТ «Таскомбанк» Лаврів В. П. подав заяву про уточнення заяви про заміну стягувача, згідно з якою просив суд замінити первісного стягувача ПАТ «ВіЕС Банк» у виконавчому листі, виданому на примусове виконання рішення суду від 22 квітня 2014 року у справі № 461/1477/13-ц.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2020 року заяву задоволено. Замінено первісного стягувача ПАТ «ВіЕС Банк» з примусового виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року у справі № 461/1477/13-ц за позовом ПАТ «ВіЕС Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки на його правонаступника АТ «Таскомбанк».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією, з урахуванням того, що виконавче провадження ще не відкрито, то наявні правові підстави для задоволення заяви про заміну первісного стягувача ПАТ «ВіЕс Банк» з примусового виконання рішення суду на його правонаступника АТ «Таскомбанк».

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 березня 2021 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для заміни первісного стягувача ПАТ «ВіЕс Банк» з примусового виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року у справі №461/14877/13-ц на його правонаступника АТ «Таскомбанк». ОСОБА_1 не довів, що АТ «Таскомбанк» є обмеженим у можливості скористатися правом на правонаступництво. Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду в справі № 461/14877/13-ц не підлягає примусовому виконанню, а також, що стягувач пропустив строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, вважаючи, що такі доводи не можуть бути підставою для визнання заміни стягувача незаконною та необґрунтованою.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гораль Т. З., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви АТ «Таскомбанк» про заміну стягувача у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. З огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна стягувача можлива лише у виконавчому документі.

Рішення суду у цій справі не підлягає примусовому виконанню, а тому заміна сторони у виконавчому провадженні чи виконавчому листі необґрунтована та безпідставна, оскільки позивач може виконати рішення суду добровільно шляхом продажу майна від свого імені будь-якій особі - покупцю.

Суди не врахували, що стягувач пропустив строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки набрало законної сили 27 січня 2015 року, відповідно строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 27 січня 2018 року. Тому право стягувача на виконання рішення суду в примусовому порядку припинилося.

Суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та не розглянули клопотання про залишення заяви АТ «Таскомбанк» про уточнення заяви про заміни стягувача без розгляду.

Підставами відкриття касаційного провадження є підстави, передбачені частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме порушення норм процесуального права: статей 10 49 126 127 442 431 436 ЦПК України, статей 1, 3, 4, 12, 15, 19, 22 Закону України «Про виконавче провадження», неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гораль Т. З., на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, в тому числі ухвали суду першої інстанції на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця після їх апеляційного перегляду, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Суди встановили, що заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року в справі № 461/14877/13-ц звернуто стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом продажу майна ПАТ «ВіЕс Банк» від свого імені будь-якій особі - покупцю за договором купівлі-продажу, за ціною, визначеною уповноваженим експертом - оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право ПАТ «ВіЕс Банк» щодо всіх повноважень продавця (у тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримання будь-яких документів, довідок, витягів, а також вільний доступ уповноважених представників банку до предмета іпотеки тощо), необхідних для здійснення такого продажу, а кошти, одержані від реалізації, скерувати для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за кредитним договором від 28 березня 2008 року № KF48106 у розмірі 217 340,14 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 737 199,74 грн; виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» сплачений судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 січня 2015 року рішення Галицького районного суду м. Львова залишено без змін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 листопада 2017 року заяву Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Франківського ВДВС м. Львова) про видачу дубліката виконавчого листа задоволено.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2020 року замінено первісного стягувача ПАТ «ВіЕс Банк» з примусового виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року у справі № 461/14877/13-ц за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки на його правонаступника АТ «Таскомбанк».

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2020 року скасовано та залишено без розгляду заяву Лавріва В. П. , подану від імені АТ «Таскомбанк» «про заміну первісного стягувача… з примусового виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року у справі № 461/14877/13-ц за позовом ПА «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки», як таку, що подана особою, яка не має повноважень на ведення справи від імені АТ «Таскомбанк».

На час подання банком цієї заяви та розгляду справи судами попередніх інстанцій виконавче провадження із виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року у справі № 461/14877/13-ц не відкрито.

Відповідно до пункту 3 передавального акта від 12 жовтня 2018 року, правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків банку, що приєднується, виникає в банку - правонаступника з дати затвердження загальними зборами банку, що приєднується та банку - правонаступника передавального акта.

30 жовтня 2018 року Національний банк України прийняв рішення № 728-рш про відкликання у ПАТ «ВіЕС Банк» банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у зв`язку з його реорганізацією шляхом приєднання до АТ «Таскомбанк» за спрощеною процедурою. Вказаним рішенням також зазначено, що правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків ПАТ «ВіЕС Банк» виникло у АТ «Таскомбанк» з 16 жовтня 2018 року.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

Водночас, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21), при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити, чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження

№ 14-197 цс 21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.

Зазначений висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21).

У цій справі АТ «Таскомбанк» просило суд замінити стягувача ПАТ «Ві ЕС Банк» на заявника у справі № 461/14877/13-ц за позовом ПАТ «Ві Ес Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року щодо звернення стягнення на спірну квартиру шляхом продажу майна ПАТ «ВіЕс Банк» від свого імені будь-якій особі покупцю за договором купівлі-продажу не підлягає примусовому виконанню.

Верховний Суд погоджується із такими доводами касаційної скарги та зазначає, що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки не підлягає примусовому виконанню, оскільки для виконання зазначеного рішення необхідне лише волевиявлення іпотекодержателя.

Тому з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) відсутні підстави для задоволення заяви АТ «Таксомбанк» про заміну стягувача у цій справі.

Отже, за встановлених обставин наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви АТ «Таксомбанк»про заміну стягувача ПАТ «ВіЕс Банк» з примусового виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2014 року на його правонаступника АТ «Таскомбанк».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, другою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу меж, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги та врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21).

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, дійшли помилкового висновку про задоволення заяви АТ «Таксомбанк» про заміну стягувача у справі.

Тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви АТ «Таксомбанк» про заміну стягувача у справі.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалення нового рішення про задоволення скарги, то з АТ «Таксомбанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору. Заявник сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги - 420,40 грн та за подання касаційної скарги - 454,00 грн.

Тому з АТ «Таксомбанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 874,40 грн.

Керуючись статтями 400 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 березня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Таксомбанк» про заміну стягувача у справі № 461/14877/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариство «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Таксомбанк» на користь ОСОБА_1 874,40 грн - витрати зі сплати судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко