Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 461/1517/19
провадження № 61-5038св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,
третя особа - Львівська міська рада,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та просив визнати його наймачем квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначав, що з 2015 року правомірно вселився у спірну квартиру як член сім`ї квартиронаймача ОСОБА_2 , який помер в 2017 році. З цього часу він проживає та утримує спірну квартиру в належному стані, здійснює поточний ремонт, сплачує комунальні послуги, тобто користується правами та виконує обов`язки, передбачені договором найму житлового приміщення, тому має право вимагати визнання його наймачем спірної квартири замість попереднього наймача, який помер.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира не була основним місцем проживання позивача, він на квартирному обліку в Львівській міській раді як особа, яка потребує покращення житлових умов, не перебуває, оскільки забезпечений житлом.
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира перебуває у власності територіальної громади м. Львова, інтереси якої представляє Львівська міська рада, яка, відповідно, має право розпоряджатися квартирою. З огляду на наведене, належним відповідачем в справі є Львівська міська рада, яка була залучена до участі в справі в якості третьої особи. Оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача, у його задоволенні слід відмовити.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 463/5520/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Вказував на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржив судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначав, що встановлена судом обставина його періодичного проживання у спірній квартирі спростовується показаннями свідків.
Приписами статті 106 ЖК України передбачено, що член сім`ї наймача має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача незалежно від будь-яких умов, в тому числі місця реєстрації, відсутності іншого житла, факту постійного проживання в спірній квартирі, перебування на обліку як особи, яка потребує покращення житлових умов.
Питання зміни договору найму житлових приміщень не входить до виключної компетенції Львівської міської ради. Відповідно до статті 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником. Згідно Положенням про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради до її компетенції належить зміна договору найму житлових приміщень та укладення договору найму з фактично зареєстрованими та проживаючими мешканцями житлових приміщень.
У лютому 2019 року він звертався до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з листом, у якому просив визнати його наймачем спірної квартири замість померлого сина та отримав відмову у зв`язку з тим, що він зареєстрований в іншому житлі. Таким чином, спірні правовідносини виникли саме з діяльності Галицької районної адміністрації Львівської міської ради.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Галицького районного суду м. Львова.
23 липня 2021 року справа № 461/1517/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 162 від 17 квітня 1990 року ОСОБА_1 надано згоду на обмін квартири, а також вирішено оформити і видати ОСОБА_2 ордер на квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_2 видано ордер на жиле приміщення ГО № 005643, що підтверджується корінцем ордера.
Відповідно до довідки про склад сім`ї і прописки, виданої ЛКП «Цитадель - центр», у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована одна особа - ОСОБА_2
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
В лютому 2019 року позивач звернувся до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з листом, в якому просив визнати його наймачем квартири АДРЕСА_1 як члена сім`ї його померлого сина ОСОБА_2 .
Згідно відповіді Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 31- 810 від 20 лютого 2019 року ОСОБА_2 з 22 травня 1990 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 як основний квартиронаймач, ОСОБА_1 не був зареєстрований у вказаній квартирі, є співвласником квартири АДРЕСА_3 та зареєстрований у ній з 01 червня 1990 року, тому відсутні правові підстави для укладення з ним договору найму квартири АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Частинами першою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Подібний висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частини перша, друга статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно з Положенням про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженим рішенням виконкому від 01 листопада 2016 року № 977, Галицька районна адміністрація є виконавчим органом Львівської міської ради, підзвітна і підконтрольна міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові і підпорядкована першому заступнику міського голови.
Квартира № 6 на вулиці Ангеловича, 24 в місті Львові знаходиться у власності територіальної громади м. Львова, інтереси якої представляє Львівська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування, який наділений правом приймати від її імені рішення, здійснювати від її імені та в її інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України.
З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що Львівська міська рада є належним відповідачем в справі, однак була залучена до участі в ній в якості третьої особи, що є підставою для відмови в позові.
Висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року залишити без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко