Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 461/665/17
провадження № 61-35339св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: виконавчий комітет Львівської міської ради, Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 9 березня 2017 року, ухвалене у складі судді Радченка В.Є., та постановуапеляційного суду Львівської області від 3 квітня 2018 року, прийняту колегією ускладі суддів: Бойко С. М., Савуляка Р. В., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання надати квартиру.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку Львівської міської ради з 13 червня 1972 року, з 14 вересня 1976 року - разом із членами сім`ї включена до списку для першочергового надання житла як багатодітна сім`я, однак внаслідок бездіяльності посадових осіб Львівської міської ради сім`я позивача більше 40 років не забезпечена житлом.
Позивач зазначає, що посадові особи Львівської міської ради не надають на її вимоги списки осіб, які були взяті на квартирний облік у 1976 році, що, на її думку, свідчить про їх бездіяльність та зловживання службовим становищем. Також позивач указує на те, що інші багатодітні сім`ї, які перебували на квартирному обліку з 1976 року, вже отримали квартири, у той час як право її сім`ї на поліпшення житлових умов грубо порушується.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірною бездіяльність відповідачів щодо ненадання їй списку черговиків та ненадання їй та членам її сім`ї, які перебувають разом з нею на квартирному обліку, протягом сорока років квартири відповідно до статті 50 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР); зобов`язати відповідачів, в тому числі виконавчий комітет Львівської міської ради, надати її сім`ї у складі семи осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) квартиру, що відповідає вимогам статті 50 ЖК УРСР.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 9 березня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для позачергового надання позивачу жилого приміщення і обранням неправильного способу захисту порушеного права.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 3 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення суду першої інстанції, висновки суду по суті спору доводами апеляційної скарги не спростовані.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимога ОСОБА_1 про надання їй житла у інший спосіб, ніж у порядку, встановленому законом, - у порядку черговості, не може бути задоволена, а підстави вважати, що відповідачами порушено право позивача на одержання житла в порядку черговості, відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила рішення Галицького районного суду м. Львова від 9 березня 2007 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 3 квітня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухваленні з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Зокрема, заявник указує на те, що суди попередніх інстанцій неповно встановили фактичні обставини справи, не витребували у відповідачів необхідні для правильного розгляду справи відомості, зокрема списки осіб на позачергове отримання житла, списки та книгу обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень з 1972 року, облікову справу сім`ї позивача та облікові справи осіб, які отримали житло, інформацію про кількість новозбудованої та вивільнюваної жилої площі для надання жилих приміщень громадянам поза чергою, у першу чергу та в порядку загальної черги, у зв`язку з чим вказані відомості не були досліджені судом. Також, на думку ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, які є в матеріалах справи.
Посилаючись на викладені обставини, та указуючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ОСОБА_1 просить касаційну скаргу задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із членами своєї сім`ї: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - чоловіком; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - сином; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - сином; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дочкою; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - онукою; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - онукою; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - онукою, проживають та зареєстровані у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності з 27 листопада 1992 року.
З наявної в матеріалах справи довідки управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 10 червня 2013 року № 2501/209 суди встановили, що позивач разом із сім`єю перебуває на квартирному обліку з 13 червня 1972 року за № 716, в першочерговому списку - з 14 вересня 1976 року за № 28 як багатодітна сім`я, а серед багатодітних сімей - за № 22.
За зверненнями позивача щодо покращення житлових умов її сім`ї громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті Львівської міської ради 25 червня 2013 року прийнято рішення про надання позивачу житла при підході черги в порядку черговості, а 22 жовтня 2013 року прийнято рішення про взяття на контроль питання покращення житлових умов позивача і за першої можливості вирішити її житлове питання.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 9 березня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 3 квітня 2018 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до статті 5 ЖК УРСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 15 цього Кодексу до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад відноситься прийняття рішень про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради.
Статтями 42 43 ЖК УРСР визначено, що жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку за місцем проживання, або за місцем роботи, в порядку черговості.
Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила № 470).
З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень) (частини третя, четверта статті 43 ЖК УРСР, пункт 38 Правил № 470).
Статтею 45 ЖК УРСР визначено, що у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов, зокрема, багатодітним сім`ям (які мають у своєму складі трьох і більше дітей).
Перелік осіб, яким жилі приміщення надаються поза чергою, визначено статтею 46 ЖК УРСР.
Законом від 19 травня 2009 року № 1343-VІ, що набрав чинності з 1 січня 2010 року, внесено зміни до статті 46 ЖК УРСР і категорії осіб, які мають право на позачергове отримання житла, доповнено сім`ями, які мають п`ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей.
Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку (частина третя статті 46 ЖК УРСР).
Відповідно до пункту 22 Правил № 470 громадяни вважаються взятими на квартирний облік: у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів - з дня винесення рішення виконавчого комітету, за місцем роботи - з дня винесення спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету, затвердженого виконавчим комітетом місцевої Ради.
Згідно із пунктом 23 Правил № 470 громадяни, взяті на квартирний облік, вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. Книга повинна бути пронумерована, прошнурована, підписана секретарем виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів і скріплена печаткою виконавчого комітету.
З числа вказаних громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Списки громадян, взятих на квартирний облік, та окремі списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, вивішуються для загального відома.
Відповідно до пункту 24 Правил № 470 на кожного громадянина (сім`ю), взятого на квартирний облік, заводиться облікова справа, у якій містяться необхідні документи. Обліковій справі дається номер, відповідний номеру у книзі обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилого приміщення.
Облікові справи зберігаються за місцем квартирного обліку громадян, а після надання їм жилих приміщень - у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, який видав ордер на вселення.
Облікові справи зберігаються протягом 5 років після одержання громадянами жилих приміщень (зняття їх з квартирного обліку).
Після закінчення вказаного строку справи знищуються в установленому порядку.
Інформація про громадян, взятих на квартирний облік, та зміни до неї в установленому законодавством порядку вносяться до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов (пункт 25-1 Правил № 470).
Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, підприємства, установи, організації щороку визначають кількість новозбудованої і вивільнюваної жилої площі для надання жилих приміщень громадянам поза чергою, у першу чергу і в порядку загальної черги (пункт 36 Правил № 470).
Відповідно до пункту 56 Правил № 470 список громадян, яким передбачається надати жилі приміщення, не менш як за місяць до винесення питання на розгляд виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або спільний розгляд адміністрації підприємства, установи організації (органу громадської організації) і профспілкового комітету вивішується для загального відома.
Пунктом 57 Правил № 470 визначено, що рішення про надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання, приймається виконавчим комітетом відповідної місцевої Ради за участю громадської комісії з житлових питань.
За положеннями статті 10 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна з яких повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 1 ЦПК України у тій же редакції Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій виходили із того, що надання позивачу квартири для поліпшення житлових умов інакше, ніж у передбаченій законом черговості, неможливо, а підстав для висновку про те, що відповідачами порушено право позивача на одержання житла в порядку черговості, позивачем не наведено та судами не встановлено.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, і установивши, що вимога ОСОБА_1 про надання їй житла інакше, ніж у порядку, встановленому законом, задоволенню не підлягає, суди з додержанням норм процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки надання житлового приміщення позивачу раніше, ніж його отримають особи, що перебувають на квартирному обліку перед сім`єю позивача у першочерговому списку, суперечитиме наведеним нормам щодо черговості надання житла.
Зазначений правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-87цс13, від 4 червня 2014 року № 6?50цс14, від 3 червня 2015 року № 6-390цс15.
Така правова позиція є незмінною і підстав для відступлення від неї колегія суддів не вбачає.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неповно встановили фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, оскільки не витребували у відповідачів відомості щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, колегія суддів відхиляє, позаяк такі відомості були надані ОСОБА_1 у відповідь на її звернення до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради щодо вирішення її питання про поліпшення житлових умов, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами від 13 березня 2015 року № 2501в?838, від 8 вересня 2015 року № 2501в-3413 та від 20 листопада 2015 року № 2501в-4441.
Вказані листи досліджені судами попередніх інстанцій з наданням належної оцінки.
Інформація про осіб, які отримали житло, та інформація про кількість новозбудованої та вивільнюваної жилої площі для надання жилих приміщень надана ОСОБА_1 як у позасудовому порядку (у відповідь на її звернення), так і на запит суду апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку, що підтверджується листами Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 13 березня 2015 року № 2501в-838 та від 12 лютого 2018 року № 2501-504, листом виконавчого комітету Львівської міської ради від 7 лютого 2018 року № 2501-441 та листом Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 13 березня 2018 року № 4-2501-279.
З огляду на викладене наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400, 401 у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 9 березня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 3 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов