Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 461/6846/19
провадження № 61-2031св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Європейський банк реконструкції та розвитку,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу
Європейського банку реконструкції та розвитку на ухвали Львівського апеляційного суду від 06 січня 2022 року у складі колегії суддів:
Шандри М. М., Левика Я. А., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Європейського банку реконструкції та розвитку про стягнення грантових коштів у розмірі 1713,77 євро.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 листопада 2020 року у складі судді Зубачик Н. Б. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Європейського банку реконструкції та розвитку на користь ОСОБА_1 суму грантових коштів у розмірі 1 713,77 євро.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виплата грантових коштів є публічною обіцянкою Європейського банку реконструкції та розвитку у розумінні статті 1144 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ОСОБА_1 здійснив всі дії, передбачені умовами Правил та умов надання кредитів та грантів за Програмою фінансування енергоефективності в житловому секторі України (далі - Правила) та його проект відповідає умовам прийнятності Правил, що в свою чергу вказує на належне виконання ним завдання, за яке Європейським банком реконструкції та розвитку обіцяна винагорода. Отже, у відповідача
з моменту передання позивачем виконаного завдання (тобто з 16 липня 2018 року) виникло зобов`язання щодо виплати йому обіцяної суми інвестиційного гранту, яке відповідач не виконав.
При визначенні розміру суми виплати грантових коштів слід керуватись пунктами 5.2, 5.3.2 та 5.4 Правил. Аналіз цих пунктів Правил вказує на те, що така сума розраховується у розмірі 35 відсотків від розміру еквіваленту в євро кредитних коштів, що були отримані для фінансування проекту за програмою «IQ energy» за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату оформлення кредитної угоди.
Згідно з умовами кредитної угоди від 25 травня 2018 року № 94493964000, укладеної між ОСОБА_1 та Акціонерне товариство «УкрСиббанк» сума отриманого кредиту становить 149 925,30 грн. Отже, сума грантових коштів, яку зобов`язаний виплатити Європейському банком реконструкції та розвитку становить 1713,77 євро (149 925,30 грн /30,618896*35 % =
1713,77 євро).
Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова
від 18 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом за ОСОБА_1 до Європейського банку реконструкції та розвитку, представництва Європейського банку реконструкції та розвитку в Україні про стягнення коштів.
Стягнуто з Європейського банку реконструкції та розвитку на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 20 951,16 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач підтвердив понесені ним витрати належними доказами на суму
у розмірі 20 951,16 грн, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Однак, відповідно до акта № 2 приймання-передачі виконаних робіт
від 06 листопада 2020 року у вартість послуг, наданих адвокатом, враховано його участь в судових засіданнях 17 жовтня 2019 року, 14 листопада
2019 року, 16 квітня 2020 року та 02 листопада 2020 року на загальну суму 10 000,00 грн. Проте судові засідання, призначені на зазначені дати не відбувалися, такі види робіт фактично не були виконані адвокатом, а отже, не підлягають відшкодуванню.
Також не підлягають задоволенню витрати адвоката в частині відшкодування вартості проїзду для участі в судовому засіданні, призначеному на 02 листопада 2020 року, в розмірі 277,18 грн, оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін справи в судове засідання.
Окрім того, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви представника позивача в частині відшкодування вартості проїзду для участі в судовому засіданні, призначеному на 14 листопада 2020 року, в розмірі 841,28 грн, оскільки відповідно до довідки, яка міститься в матеріалах справи, судове засідання, призначене на 14 листопада 2019 року не відбулося у зв`язку з неявкою усіх учасників процесу в судове засідання, тому такі витрати не підлягають стягненню.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 січня 2022 року заяву Європейського банку реконструкції та розвитку про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Європейського банку реконструкції та розвитку на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 листопада 2020 року та на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 листопада 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Європейського банку реконструкції та розвитку, представництва Європейського банку реконструкції та розвитку
в Україні про стягнення коштів.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 18 серпня 2021 року, проте апеляційна скарга подана 29 жовтня 2021 року, вказані Європейським банком реконструкції та розвитку підстави для поновлення строку апеляційний суд вважав не поважними, оскільки вони не пов`язані із об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливлюють своєчасне подання апеляційної скарги.
При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції виходив з того, що безпідставне поновлення строку на оскарження рішення суду є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у такому його елементі справедливого судового розгляду як принцип правової визначеності.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду,
Європейського банку реконструкції та розвитку, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновку, що тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішень розпочався 18 серпня 2021 року - з дати, коли представник Європейського банку реконструкції та розвитку ОСОБА_2 ознайомилася
з матеріалами справи.
Проте, частина друга статті 354 ЦПК України пов`язує початок перебігу тридцятиденного строку на апеляційне оскарження не з датою ознайомлення з матеріалами справи, а з датою отримання копії судового рішення.
Вказує, що у порядку, передбаченому частиною шостою статті 272 ЦПК України, Європейському банку реконструкції та розвитку рішення суду першої інстанції вручено не було.
Зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
Виходячи з аналізу зазначених норм, можна дійти висновку, що вручення копії судового рішення учаснику справи або його представнику може здійснюватися виключно за його заявою і таке вручення підтверджується розпискою такого учасника (його представника). Тобто, саме із дати розписки і повинен рахуватись тридцятиденний строк на апеляційне оскарження судового рішення.
В матеріалах справи відсутні як заява представника Європейського банку реконструкції та розвитку ОСОБА_2 на одержання копій рішень, так
і її розписка про одержання копій рішень суду першої інстанції.
Вказує, що 18 серпня 2021 року представник Європейського банку реконструкції та розвитку Непомяща Г. О. звернулась до суду з заявою, виключно, про ознайомлення з матеріалами справи, в якій відсутнє прохання про одержання копій рішень, а отже, така заява не є тотожною
з заявою про одержання судового рішення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Європейського банку реконструкції та розвитку, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвали апеляційного суду - без змін.
Зазначає, що судом належним чином направлено відповідачу за місцем знаходження його представництва у м. Львів за адресою: вул. Дудаєва, 20 рішення суду першої інстанції, що підтверджується наявним у матеріалах справи конвертом (а.с. 66, т. 2).
Також 08 квітня 2021 відповідач отримав від нього листа з проханням добровільно виконати рішення суду (а.с. 74-77, т. 2).
У серпні 2021 року представник скаржника подала заяву на ознайомлення
з матеріалами справи, з якими вона ознайомилась 18 серпня 2021 року, про що свідчить відмітка про ознайомлення.Разом з цим, скаржник не надав жодних пояснень щодо того, чому ним не вжито заходів щодо оскарження рішень суду першої інстанції починаючи з квітня чи з серпня 2021 року та чому апеляційна скарга подана лише 29 жовтня 2021 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Європейського банку реконструкції задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманнямнорм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду -якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статті 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України
суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження
у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву
про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (Volovik v. Ukraine,
№ 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані
на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Peretyka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та
№ 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
ЦПК України не визначений конкретний перелік причин, що належать
до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності
з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду
від 08 травня 2019 року у справі № 442/37/14 (провадження
№ 61-1683св19).
Судом встановлено, що повний текст рішення Галицького районного суду
м. Львова складено 02 листопада 2020 року, а повний текст додаткового рішення Галицького районного суду м. Львова складено 18 листопада
2020 року, проте апеляційну скаргу Європейський банк реконструкції та розвитку подав 29 жовтня 2021 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження рішень суду, який сплив 02 грудня 2020 року та
18 грудня 2020 року відповідно.
Європейський банк реконструкції та розвиткупросив поновити строк на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваних судових рішень судом йому не було направлено, з оскаржуваними рішеннями суду першої інстанції ознайомився 18 серпня 2021 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року залишено без руху апеляційну скаргу Європейського банку реконструкції та розвитку на рішення Галицького районного суду м. Львова 02 листопада 2020 року та надано строк протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали подати заяву з наведенням інших поважних підстав для поновлення строку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року залишено без руху апеляційну скаргу Європейського банку реконструкції та розвитку на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова
18 листопада 2020 року та надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали подати заяву з наведенням інших поважних підстав для поновлення строку.
20 грудня 2021 року Європейський банк реконструкції та розвитку подав до апеляційного суду клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Посилаючись на те, що представник Європейського банку реконструкції та розвитку 18 серпня 2021 року зверталася до суду першої інстанції з заявою виключно про ознайомлення з матеріалами справи, в якій відсутнє прохання про одержання копії рішення, а отже, така заява не є тотожною з заявою про одержання судового рішення. Факт подання представником відповідача заяви про ознайомлення
з матеріалами справи не спричиняє правових наслідків, передбачених статтею 272 ЦПК України.
Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право
на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тобто поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження
є правом суду, яке останній реалізує лише встановивши об`єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Європейського банку реконструкції та розвитку, апеляційний суд, встановивши, що представник відповідача ознайомився
з матеріалами справи 18 серпня 2021 року, проте апеляційну скаргу
подав 29 жовтня 2021 року, а вказані підстави для поновлення строку
є неповажними, оскільки вони не пов`язані із об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливлюють своєчасне подання апеляційної скарги, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Викладене свідчить про те, що, ознайомившись з матеріалами справи, представник банку безсумнівно довідався, що рішення суду ухвалене
02 листопада 2020 року. Отже, об`єктивних перешкод оскаржити це рішення суду у встановлений ЦПК України строк не було. Інше тлумачення цієї процесуальної ситуації буде свідчити про надмірний формалізм
у застосуванні норм процесуального закону. При цьому кожна особа повинна діяти добросовісно, не зловживати своїми процесуальними правами.
При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції правильно посилався на те, що безпідставне поновлення строку на оскарження рішення суду є порушенням вимог
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
у такому його елементі справедливого судового розгляду як принцип правової визначеності.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, врахувавши вимоги наведених норм закону, перевіривши доводи заявника щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, та встановивши, що ці підстави є неповажними, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують,
на його законність не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Європейського банку реконструкції та розвитку залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 січня 2022 року залишити
без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Ю. В. Черняк