ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 461/8185/16-а
адміністративне провадження № К/9901/45644/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Галицького районного суду м. Львова від 26 січня 2017 року (Суддя: Зубачик Н.Б.),
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року (Судді: Гуляк В.В., Довгополов О.М., Коваль Р.Й.),
у справі № 461/8185/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці ДФС
третя особа, яка не заявляє не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, заступник начальника Львівської митниці ДФС - начальник управління боротьби з митними правопорушеннями Мірошніченко Михайло Іванович
про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Галицького районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач, Львівська митниця), третя особа, яка не заявляє не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, заступник начальника Львівської митниці ДФС - начальник управління боротьби з митними правопорушеннями Мірошніченко Михайло Іванович (далі - третя особа), в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 18.05.2016 року у справі про порушення митних правил № 1642/20909/16 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків суми несплачених митних платежів, а саме 513 063,78 грн.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати судові рішення та прийняти нове про задоволення позову. Доводи касаційної скарги обґрунтував неврахуванням судами попередніх інстанцій процесуальних порушень, вчинених відповідачем під час складання оскаржуваної постанови про порушення митних правил, зокрема на те, що: відповідач повинен був винести дві окремі постанови про порушення митних правил відносно кожного транспортного засобу (враховуючи ввезення позивачем на територію України транспортних засобів в різний час: Seat Toledo було ввезено 20.03.2009 р., Nissan Primera ввезено 19.09.2014 р); порушення відповідачем п`ятнадцятиденного строку, встановленого статтею 525 Митного кодексу України для розгляду справи про порушення митних правил (який закінчився 13 травня 2016 року); митним органом в постанові про порушення митних правил не зазначено місце і час вчинення порушення, що свідчить про не встановлення факту продажу вказаних транспортних засобів; вважає, що відповідачем в порушення вимог статті 508 Митного кодексу України не проведено опитування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не складено за наслідками опитування на підставі частини 3 статті 508 Митного кодексу України відповідний протокол; посилався на безпідставне використання відповідачем пояснень позивача з іншої справи про порушення митних правил (кваліфікованій за статтею 470 Митного кодексу України). При цьому наполягав на тому, що судами попередніх інстанцій безпідставно не враховані доводи позивача про неналежне повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України. Посилався на відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (зокрема суб`єктивної та об`єктивної сторони правопорушення, а саме: умислу щодо ухилення від сплати митних платежів та факту продажу транспортних засобів позивачем). Зазначає, що судами попередніх інстанцій лише продубльовано зміст оскаржуваної постанови про порушення митних правил без надання повної та всебічної оцінки обставинам справи. Доводи касаційної скарги не містять незгоди з розрахунком штрафних санкцій.
18 липня 2017 року відповідач надіслав на адресу Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 20.03.2009 р. через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС ввіз в митному режимі «транзит» на митну територію України автомобіль Seat Toledo реєстраційний номер НОМЕР_1 . Крім цього, позивач 19.09.2014 р. через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС ввіз в митному режимі «транзит» на митну територію України автомобіль Nissan Primera реєстраційний номер НОМЕР_2 .
09.02.2016 року Львівською митницею ДФС відносно позивача складено протокол про порушення митних правил № 0404/20909/16 за ознаками порушення, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, у зв`язку із перевищенням десятиденного строку доставки вищенаведених транспортних засобів, встановленого статтею 95 Митного кодексу України, що перебувають під митним контролем.
Судами з матеріалів справи встановлено, що 26.02.2016 року під час розгляду вказаного протоколу про порушення митних правил, ОСОБА_1 надав пояснення щодо причин перевищення строку транзитних перевезень ввезених ним транспортних засобів. З наданих пояснень вбачається, що 19.09.2014 року близько 19 год. 49 хв. через м/п «Мостиська» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «Nissan Primera», реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 та 20.03.2009 року близько 03 год. 03 хв. через м/п «Мостиська» Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «Seat Toledo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 , без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст.95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). У поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що не вивіз в установлений законодавством термін транспортні засоби, оскільки автомобіль «Nissan Primera», реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходився в дуже поганому технічному стані і був ним проданий та переданий невідомій йому особі, за що він отримав кошти в сумі 450 доларів США, а автомобіль «Seat Toledo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , був ним проданий та переданий невідомій йому особі, за що він отримав кошти в сумі 1000 євро (а.с.45-46).
За результатами розгляду справи про порушення митних правил Львівською митницею ДФС 26.02.2016 року винесено постанову в справі про порушення митних правил №0404/20909/16, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн (а.с.11-13).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що штраф позивач сплатив згідно квитанції № 206 від 22.03.2016 року (а.с.14).
27.04.2016 року посадовою особою Львівської митниці ДФС відносно позивача складено протокол про порушення митних правил №1642/20909/16, в якому було зафіксовано, що ОСОБА_1 порушив вимоги та обмеження, встановлені розділом V Митного кодексу України (Глава 17 «Транзит»), а саме здійснив використання автомобілів марки «Nissan Primera», реєстраційний номер НОМЕР_2 та марки «Seat Toledo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку із якими було надано такі пільги, чим вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів (арк. справи 38-39). У даному протоколі зазначено, що розгляд справи про порушення митних правил відбудеться 18.05.2016 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.03.2016 року та 07.04.2016 року Львівською митницею ДФС України на адресу ОСОБА_1 скеровано лист-повідомлення, яким останній повідомлявся про час та місце розгляду справи про порушення митних правил (а.с.43, 44), однак в призначений час розгляду справи до Львівської митниці ДФС України не з`явився.
Також судами встановлено, що позивач належним чином був повідомлений про розгляд справи про порушення митних правил, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого ОСОБА_1 отримав лист 01.04.2016 року (а.с. 43-44). До того ж, копію протоколу про порушення митних правил направлено ОСОБА_1 27.04.2016 року згідно супровідного листа №8107/13-70-26/в/29 (а.с. 47 зв.), та отримано ним 13 травня 2016 року (а.с. 47).
За результатами розгляду вищевказаного протоколу та інших матеріалів про порушення митних правил, кваліфікованих за статтею 485 Митного кодексу України, 18.05.2016 року заступником начальника Львівської митниці ДФС України Мірошниченко М.І. винесено постанову в справі про порушення митних правил №1642/20909/16, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 513 063,78 грн. (а.с. 8-10, 48-49).
Підставою для накладення стягнення є наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України у зв`язку з використанням ним транспортних засобів (автомобілів марки «Nissan Primera» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та марки «Seat Toledo» реєстраційний номер НОМЕР_4 ) стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку із якими було надано такі пільги, зокрема їх продаж, що підтверджено поясненнями позивача, наданими ним в межах іншої справи про порушення митних правил № 0404/20909/16 за ознаками порушення, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України. Сума несплачених позивачем митних платежів становить: за автомобіль «Nissan Primera» - 94550,57 грн., а за автомобіль «Seat Toledo» - 76470,69 грн., разом - 171021,26 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій посилались на правомірність прийняття оскаржуваної постанови відповідачем внаслідок наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України у зв`язку з використанням транспортних засобів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку із якими було надано такі пільги, зокрема їх продаж, що підтверджено поясненнями позивача, наданими в межах справи про порушення митних правил № 0404/20909/16 (кваліфікованої за статтею 470 Митного кодексу України). До того ж судами не встановлено процесуальних порушень митним органом під час розгляду справи про порушення митних правил і позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення митних правил.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без встановлення фактичних обставин справи та відсутністю достатніх доказів, які входять до предмета доказування у справі з огляду на наступне.
Відповідно до статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідальність за вчинення дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів передбачена статтею 485 Митного кодексу України.
Так, відповідно до статті 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Поряд з тим, відповідно до статті 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 508 Митного кодексу України у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.
Частиною другою вищенаведеної статті передбачено, що до процесуальних дій належать: 1) складення протоколу про порушення митних правил; 2) опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; 3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; 4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; 5) митне обстеження; 6) пред`явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; 7) експертиза; 8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).
Під час проведення процесуальних дій, зазначених у пунктах 2, 4-6, 8 частини другої цієї статті, складаються протоколи, форми яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Розглядаючи дану справу суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність прийняття відповідачем постанови про порушення митних правил у зв`язку з наявністю в діях позивача об`єктивної сторони правопорушення, кваліфікованого за статтею 485 Митного кодексу України, а саме продаж транспортних засобів ввезених митному режимі транзит, що свідчить про використанням транспортних засобів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку із якими було надано такі пільги.
Поряд з цим суд касаційної інстанції звертає увагу, що дійшовши вказаного висновку суди не врахували, що з метою перевірки наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України необхідно перевірити, чи встановлений факт використання позивачем транспортних засобів в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги (зокрема його продаж), а для доведення суб`єктивної сторони правопорушення слід пересвідчитись у достатності з`ясованих відповідачем підстав на предмет умисних, тобто усвідомлених і цілеспрямованих дій позивача, вчинених з метою уникнути від сплати митних платежів.
Як вбачається з оскаржуваної постанови про порушення митних прави, та з матеріалів справи, наявність об`єктивної сторони правопорушення відповідач встановив з письмових пояснень позивача, наданих останнім в межах іншої справи про порушення митних правил № 0404/20909/16 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, в яких позивачем зазначено про продаж транспортних засобів.
Поряд з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, а також вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи позивач (а також його представник в судових засіданнях) пояснили, що такі пояснення були надані позивачем за наполяганням працівника митного органу, а ввезені ним транспортні засоби взагалі були викрадені. При цьому про факт викрадення транспортних засобів він із заявою до правоохоронних органів не звертався.
Отже в межах даної справи судами попередніх інстанцій не перевірено та не встановлено з посиланням на відповідні докази факт використання позивачем транспортних засобів з іншою метою, ніж з якою вони були ввезені, зокрема їх продаж, або викрадення, не витребувано відповідних підтверджуючих доказів у позивача, як і не з`ясовано наявність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил, направлених на умисне ухилення від сплати митних платежів.
До того ж, судами попередніх інстанцій не перевірена процесуальна відповідність дій відповідача проведених з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення справи про порушення митних правил, передбачених статтею 508 Митного кодексу України, зокрема можливість використання під час розгляду справи про порушення митних правил (за статтею 485 Митного кодексу України) письмових пояснень позивача, наданих ним в межах іншої справи про порушення митних правил (за статтею 470 Митного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 448/702/16-а. При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу, що на вказаних підставах для скасування оскарженої постанови про порушення митних правил позивач наполягав в позовній заяві, а також апеляційній та касаційній скарзі.
Суд звертає увагу, що перевірка вказаних обставин справи входить до предмета доказування у справі з огляду на виключний перелік підстав для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, передбачений статтею 531 Митного кодексу України, який включає, зокрема: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи.
Впротеріч викладеного судами не перевірені такі доводи позивача і не надано їм оцінку, як і не витребувано у сторін докази, які входять до предмета доказування у справі в частині документального підтвердженого факту вчинення позивачем правопорушення, кваліфікованого останньому за статтею 485 Митного кодексу України з умисною метою та не надано оцінку процесуальним діям відповідача в частині можливості використання під час розгляду справи про порушення митних правил (за статтею 485 Митного кодексу України) письмових пояснень позивача, наданих ним в межах іншої справи про порушення митних правил (за статтею 470 Митного кодексу України).
Так, відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування та мають значення для правильного вирішення справи в частині процесуальної правомірності прийняття оскаржуваної постанови та наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними і допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 26 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі № 461/8185/16-а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко