Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 462/5161/16-ц
провадження № 61-9669св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: Львіське комунальне підприємство «Сяйво», ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Львіське комунальне підприємство «Сяйво», ОСОБА_4 , про зобов`язання до вчинення дій.
Позов мотивований тим, що відповідачами здійснено будівництво цегляних перегородок на площі коридору загального користування на четвертому поверсі будинку АДРЕСА_1 . Своїми діями відповідачі чинять перешкоди іншим мешканцям будинку у безперешкодному користуванні приміщенням загального користування. Відповідачі були притягнуті до адміністративної відповідальності за самочинне перепланування. Крім того, на засіданні міжвідомчої комісії розглядалось питання щодо цього самочинного будівництва, за результатами якого комісія дійшла висновку про демонтаж самочинного будівництва та приведення його до попереднього стану. Головою Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради було винесено розпорядження, яким рекомендовано відповідачам демонтувати цегляну суцільну перегородку довжиною 1,40 м з дверними блоками, самочинно влаштовані на площі коридору загального користування під літ. ІІІ на четвертому поверсі біля квартир АДРЕСА_5, АДРЕСА_4 АДРЕСА_3 . Добровільно розпорядження відповідачі не виконують, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 червня 2017 року у складі судді Румілової Н. М. позовзадоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 демонтувати цегляну суцільну перегородку довжиною 1,40 м та 2 цегляні перегородки довжиною 1,40 м з дверними блоками, самочинно влаштовані на площі коридору загального користування під літ. ІІІ на четвертому поверсі біля квартир АДРЕСА_5, АДРЕСА_4 АДРЕСА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач як власник житлового фонду, на якого законом покладено обов`язки здійснення контролю за використанням цього фонду має право звертатись за захистом порушеного права у обраний ним спосіб.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 червня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито.
Роз`яснено позивачеві право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги зазначені в позові стосуються питань, які підлягають врегулюванню в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У травні 2019 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що спір між сторонами у справі виник із цивільних правовідносин, тому розгляд справи необхідно проводити в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої палати Верховного Суду від 29 листопада 2019 року справу повернуто на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статі 400 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційного скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що будинок АДРЕСА_1 перебуває у власності Львівської міської ради, та на обслуговуванні ЛКП «Сяйво».
Відповідачеві ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_4 .
Відповідачеві ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_3 є основним наймачем квартири АДРЕСА_5 .
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в зазначеному житловому будинку, відповідачі самочинно влаштували цегляну суцільну перегородку довжиною 1,40 м та дві цегляні перегородки довжиною 1,40 м з двома дверними блоками на площі коридору загального користування під літ. ІІІ на четвертому поверсі біля квартир АДРЕСА_5, АДРЕСА_4 АДРЕСА_3.
08 червня 2016 року адміністративною комісією Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради винесено постанови №№ 129, 124, 135, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 самочинно здійснили перепланування за адресою АДРЕСА_1 , шляхом приєднання до належних їм квартир частини приміщення коридору загального користування, в їх діях встановлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 150 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн.
З попереджень ЛКП «Сяйво» вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зобов`язано до 22 липня 2016 року демонтувати цегляну суцільну перегородку та дві цегляні перегородки з дверними блоками будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до акта від 23 липня 2016 року, складеного комісією ЛКП «Сяйво», при обстеженні було виявлено, що мешканцями квартир АДРЕСА_5, АДРЕСА_4 АДРЕСА_3 на площі коридору загального користування самовільно влаштовано три перегородки: одна глуха цегляна між квартирами АДРЕСА_4 і АДРЕСА_3; друга перегородка - цегляна з дверним блоком - біля квартири АДРЕСА_7 ; третя - цегляна з дверним блоком - біля квартири АДРЕСА_5 . Після вручення двох попереджень зобов`язання про демонтаж цегляних перегородок та приведення приміщення загального користування до попереднього стану не виконане.
Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 10 червня 2016 року № 362 «Про самочинне будівництво, здійснене ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 » затверджено висновок міжвідомчої комісії Залізничного району (протокол від 31 травня 2016 року № 18), рекомендовано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в термін до 15 липня 2016 року демонтувати цегляну суцільну перегородку довжиною 1,40 м та дві цегляні перегородки довжиною 1,40 м з двома дверними блоками, самочинно влаштовані на площі коридору загального користування під літ. ІІІ на четвертому поверсі біля квартир АДРЕСА_5, АДРЕСА_4 АДРЕСА_3 у житловому АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду та вирішення справи судом першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції.
Пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду та вирішення справи судом першої інстанції, визначав термін «справа адміністративної юрисдикції» - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду та вирішення справи судом першої інстанції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб`єкта владних повноважень.
Так само вказано у пункті 5 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
За змістом пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду та вирішення справи судом першої інстанції громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації (пункт 6 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Контроль за дотриманням містобудівного законодавства є одним з головних напрямів містобудівної діяльності (абзац 14 статті 2 Закону України «Про основи містобудування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, здійснення вказаного контролю у сфері містобудівної діяльності повноважними органами є управлінською діяльністю.
Державний контроль у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування (частина перша статті 24 Закону України «Про основи містобудування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами (абзац 11 статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Виконавчі органи міських рад належать до уповноважених органів містобудування та архітектури (абзац 7 частини першої статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 цього ж Закону реконструкція об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (частина третя стаття 13 зазначеного Закону).
До відання виконавчих органів міських рад, зокрема, належать делеговані повноваження зі здійснення контролю за технічним станом, використанням та утриманням об`єктів нерухомого майна усіх форм власності (підпункт 2 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), а також здійснення контролю за використанням житлового фонду (підпункт 5 пункту «б» вказаної статті).
Вказані делеговані повноваження конкретизовані у Житловому кодексі УРСР (далі - ЖК УРСР). Згідно з пунктом 1, 2 частини першої статті 15 та частини першої статті 30 цього Кодексу виконавчі органи міських рад у межах і в порядку, встановлених законодавством, на території міста, району в місті здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду; керують житловим господарством, забезпечують належний технічний стан, капітальний і поточний ремонт житлового фонду, що є у віданні ради.
Такий державний контроль має завданням забезпечити додержання всіма суб`єктами, зокрема, правил користування житловим фондом і утримання його в технічно справному стані (стаття 29 ЖК УРСР).
Стаття 152 ЖК УРСР і пункт 1.4.1 Правил утримання жилих будинків і прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачають, що дозвіл на переобладнання і перепланування приміщень у жилих будинках видає виконавчий комітет місцевої ради відповідно до законодавства.
Отже, до компетенції виконавчих органів міських рад у сфері містобудування належать забезпечення в установленому законом порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації під час планування та забудови відповідних територій (підпункт 3 («б») частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;абзац 9 частини першої статті 14 Закону України «Про основи містобудування»).
З питань делегованих повноважень, передбачених підпунктом «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади (частина четверта статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Судами встановлено, що Залізнична районна адміністрація є виконавчим органом Львівської міської ради, до компетенції якої належить розгляд та вжиття заходів реагування щодо фактів самочинного будівництва.
10 червня 2016 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради в межах наданих їй повноважень видала розпорядження № 362 з рекомендацією ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 демонтувати цегляну суцільну перегородку довжиною 1,40 м та дві цегляні перегородки довжиною 1,40 м з двома дверними блоками, самочинно влаштовані на площі коридору загального користування під літ. ІІІ на четвертому поверсі біля квартир АДРЕСА_5, АДРЕСА_4 АДРЕСА_3 .
Вказане розпорядження не оскаржено, а повноваження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради у цій частині не оспорюються.
Оскільки відповідачі добровільно не виконали це розпорядження та не усунули допущених порушень, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради як суб`єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій зі здійснення контролю за технічним станом, використанням, утриманням і схоронністю об`єктів житлового фонду будь-якої форми власності звернулася до суду з позовом про зобов`язання відповідача демонтувати самочинно зведені перегородки.
Указане свідчить про те, що спірні правовідносини у цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.
Така правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц (провадження № 14-108цс18), від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18), від 11 квітня 2019 року у справі № 161/14920/16-а (провадження № 11-251апп18), від 22 квітня 2019 року у справі № 1527/14472/12 (провадження № 11-1456апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 904/4713/18 (провадження № 12-63гс19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 462/348/15-ц (провадження № 12-289цс19).
Отже правовідносини у цій справі є публічно-правовими, а тому спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, як обґрунтовано встановив суд апеляційної інстанції.
За таких обставин та з підстав, передбачених указаними нормами процесуального права, апеляційний суд правильно вважав, що спір, який виник між сторонами у справі, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Із матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення не вбачається, що апеляційний суд порушив правила предметної чи суб`єктної юрисдикції.
З урахуванням викладеного не заслуговують на увагу доводи позивача що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене з додержанням норм та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенк В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов