ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 462/5778/16-а
адміністративне провадження № К/9901/58635/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області на постанову Залізничного районного суду міста Львова від 19 травня 2017 року у складі судді Ліуш А.І. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Костіва М.В., Улицького В.З., Шавеля Р.М. у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ.
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області (далі також - Виконком), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради від 25 травня 2016 року №290 «Про відмову у наданні дозволу на розміщення тимчасової споруди - торговельного кіоску по АДРЕСА_1 в районі колишнього хлібзаводу ФОП ОСОБА_1 »; стягнути з Виконкому на його користь судові витрати у вигляді сплати судового збору та вартості послуг про надання правової допомоги стягнути; стягнути з Виконкому, понесені ФОП ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розробкою проектної документації, у розмірі 2200 грн.
2. Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 19 травня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області №290 від 25 травня 2016 року «Про відмову у наданні дозволу на розміщення тимчасової споруди - торгівельного кіоску по АДРЕСА_1 в районі колишнього хлібозаводу ФОП ОСОБА_1 »; у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості послуг наданої правової допомоги та витрат пов`язаних з розробкою проектної документації - відмовлено за їх безпідставністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 551 грн 20 коп. судового збору.
3. 09 серпня 2018 року Виконком звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Залізничного районного суду міста Львова від 19 травня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі №462/5778/16-а та витребувано матеріали справи.
5. 12 жовтня 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження у справі; касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Желєзного І. В., суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до рішення Виконавчого комітету Покровської міської ради №290 від 25 травня 2016 року тимчасова споруда - торговельний кіоск по АДРЕСА_1 розміщений без будь-яких дозвільних документів. Даним рішенням відмовлено у наданні дозволу на розміщення тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 та зобов`язано в термін до 01 липня 2016 року виконати демонтаж тимчасової споруди по
АДРЕСА_1 . Не погодившись із зазначеним рішенням, ФОП ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 22 грудня 2015 року у Покровській міській раді відбулась нарада з питань впорядкування розміщення та демонтажу тимчасових споруд на території м. Орджонікідзе. Він та головний архітектор ОСОБА_2 приймали участь у розробці та підготовці документів щодо тимчасової споруди на АДРЕСА_1 , жодних застережень щодо невиконання ним узгоджених рішень не було. 21 квітня 2016 року ним було подано до Центру надання адміністративних послуг усі необхідні документи, однак 25 травня 2016 року рішенням Виконавчого комітету Покровської міської ради йому було відмовлено у наданні дозволу на розміщення тимчасової споруди та зобов`язано демонтувати тимчасову споруду. Вважає таке рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
10. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оспорюване рішення прийнято у межах встановлених та передбачених термінів, відповідно до чинного законодавства, оскільки до заяви не було додано належним чином оформленого паспорта прив`язки ТС. На момент прийняття оскаржуваного рішення тимчасова споруда розміщена позивачем самовільно, без достатніх правових підстав
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, як вбачається із опису документів, до ЦНАП №99-103 ФОП ОСОБА_1 надав паспорти ТС, погоджені головним архітектором та відповідними службами, а відповідачі не надали суду жодних доказів, що такі документи є неналежними, недостатніми та що вони були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення. Окрім того, як вбачається із регламенту роботи Виконавчого комітету Покровської міської ради, до повноважень виконавчого комітету не належить зобов`язання фізичних осіб-підприємців демонтовувати тимчасові споруди.
V. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
12. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували, що до своєї заяви ФОП ОСОБА_1 не подав належним чином оформлений паспорт прив`язки ТС, як того вимагають приписи Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, а також не враховано, що позивач не звертався до Покровської міської ради Дніпропетровської області з заявою щодо оформлення та виготовлення паспорта прив`язки ТС. На момент постановлення оскаржуваного рішення тимчасова споруда - торгівельний кіоск розташований по АДРЕСА_1 була розмішена позивачем самовільно та без достатніх на те правових підстав.
13. У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак відсутні підстави для їх скасування. Зауважує, що касаційну скаргу подано неуповноваженою особою, так як Покровська міська рада Дніпропетровської області є фіктивною юридичною особою, що підтверджується ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області у справі №184/663/17 від 31 жовтня 2017 року, яка набрала законної сили 07 листопада 2017 року, відтак і її виконавчий комітет створено всупереч чинному законодавству. Повноваження ОСОБА_3 , який іменує себе як міський голова м. Покровськ, не встановлено відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Касаційне провадження у даній справі відкрито Верховним Судом з порушенням діючого законодавства (не у повному обсязі сплачено судовий збір, відсутній один додаток, судом не обґрунтовано свій висновок, викладений в ухвалі від 20 вересня 2018 року, щодо усунення відповідачем недоліків, викладених в ухвалі від 06 серпня 2018 року). Твердження Виконкому про відсутність проекту тимчасової споруди, підписів на ньому та іншого є безпідставними. Описом ЦНАП №99-103 зазначено, що ОСОБА_1 разом з оспорюваним було надано п`ять паспортів тимчасових споруд, які були розроблені сертифікованим інженером проектувальником, договори з яким наявні в матеріалах справи.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
15. Щодо клопотання позивача, викладеного у відзиві на касаційну скаргу, про наявність підстав для закриття касаційного провадження у звязку з поданням її особою, яка не мала права її підписувати колегія суддів зазначає наступне.
16. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 339 КАС України (тут і далі - в чинній редакції) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
17. Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. У відповідності до положень статті 332 КАС України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), якщо особа не дотримала якоїсь із вимог до касаційної скарги, зазначених у статті 330 КАС України, і відсутність певної інформації не давала можливості суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, суд залишав касаційну скаргу без руху і пропонував особі виправити виявлені недоліки.
19. Так, ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження за касаційною скаргою виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 19 травня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року; касаційну скаргу Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області залишено без руху.
20. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Зі змісту даної ухвали вбачається, що суд дійшов висновку про відповідність касаційної скарги за формою та змістом вимогам, встановленим статтею 330 КАС України, та про відсутність перешкод для відкриття касаційного провадження.
21. Таким чином, Верховний Суд визнав повноваження й межі наданих ОСОБА_3 для підписання та подання касаційної скарги та допустив дану справу за його касаційною скаргою до касаційного розгляду.
22. Разом із тим, колегія суддів зауважує, що в обґрунтування клопотання про закриття касаційного провадження позивач, зокрема, зазначає, що Покровська міська рада Дніпропетровської області є фіктивною юридичною особою, що підтверджується ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області у справі №184/663/17 від 31 жовтня 2017 року, яка набрала законної сили 07 листопада 2017 року, відтак і її виконавчий комітет створено всупереч чинному законодавству.
23. У даному контексті колегія суддів зазначає наступне.
24. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
25. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
26. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
27. Водночас, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
28. Відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
29. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.
30. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09 листопада 2018 року у справі № №816/988/17.
31. Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року у справі № 184/663/17 позовну заяву Покровської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки залишено без розгляду у звязку з тим, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
32. Разом із тим, зі змісту такої не вбачається, що судом встановлено, що юридична особа Покровська міська рада (код ЄДРПОУ 34081234) є фіктивною юридичною особою.
33. Натомість дані доводи представників відповідача - Реймера В.Є. та Бохняка М.С. викладені в ухвалі як обґрунтування їх клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
34. При чому, колегія суддів звертає увагу, що сторонами у даній справі були Покровська міська рада Дніпропетровської області та ОСОБА_1 .
35. Натомість, у межах даної справи відповідачем є Виконавчий комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області, який, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є юридичною особою, код ЄДРПОУ 04052212, керівником та підписантом якого з 20 листопада 2015 року є ОСОБА_3 .
36. Крім того, Верховний Суд зазначає, що ухвала Верховного Суду про відкриття касаційного провадження оскарженню не підлягає, а мотиви, викладені позивачем у клопотанні, фактично покликані на її скасування.
37. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивача про закриття касаційного провадження задоволенню не підлягає.
38. Аналогічна позиція щодо відсутності підстав для закриття касаційного провадження у звязку із доводами сторони про відсутність підстав для подання касаційної скарги особою, яка її подала, після відкриття касаційного провадження, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №826/16283/15.
39. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач не оспорює правильність оскаржуваних судових рішень в частині, в якій у задоволенні позову відмовлено, а відтак відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
40. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України «Про благоустрій населених пунктів» (далі також - Закон №2807-IV, в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення).
41. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
42. Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (стаття 5 Закону № 2807-IV).
43. Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
44. Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.
45. Частина третя статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачає, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
46. Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
47. На підставі аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що порядок та реалізація повноважень суб`єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об`єкта, що підлягає демонтажу.
48. Орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.
49. Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі також - Закон №3038-VI, в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
50. Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244.
51. Згідно із пунктом 1.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності цей Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
52. Пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.6, 2.7, 2.31, 2.35 розділу ІІ Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності передбачено, що підставою для розміщення тимчасових споруд (далі - ТС) є паспорт прив`язки ТС.
53. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
54. До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація).
55. Для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС.
56. Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
57. Розміщення ТС самовільно забороняється.
58. Пунктом 2.4 Порядку № 244 передбачено, що відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
59. Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС (пункт 2.5 Порядку № 244).
60. Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (пункт 2.10 Порядку № 244).
61. Відповідно до пункту 2.6. Порядку № 244 для оформлення паспорта прив`язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат; схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів України»; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.
62. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що прийняттю рішення про надання паспорта прив`язки розміщення ТС має передувати отримання висновку уповноваженого органу про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС. При цьому відповідність намірів розміщення тимчасової споруди визначається на підставі відповідності її місця розташування комплексній схемі розміщення ТС, якщо така схема розроблена.
63. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 823/687/18, від 03 жовтня 2019 року у справі № 823/2149/18, від 17 грудня 2019 року у справі №520/9231/18.
64. Разом із тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, комплексна схема розміщення торгівельних споруд Покровською міською радою не розроблена та не затверджена її виконавчим комітетом.
65. За приписами пункту 2.14 Порядку №244 паспорт прив`язки ТС не надається за умов: подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку; подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку. Ненадання паспорта прив`язки з інших підстав не допускається.
66. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем подано усі необхідні документи, погоджені головним архітектором та відповідними службами міста, виходячи з аналізу опису ЦНАП №99-103.
67. Крім того, судами встановлено, що позивачем до ЦНАП було надано паспорти шістьох ТС, виготовлених одним проектантом і які відрізняються тільки розмірами та місцем розташування. На три тимчасові споруди було отримано паспорти прив`язки ТС, оформлені органом містобудування та архітектури, підписані головним архітектором міста.
68. З наведеного вбачається, що позивачем до ЦНАП було надано шість паспортів прив`язки ТС, однак отримано лише три, відтак судами не встановлено, чи отримано та, відповідно, подано позивачем до ЦНАП паспорт прив`язки ТС саме за спірною адресою, попри те, що дана обставина заперечується відповідачем.
69. Судами не перевірено, чи звертався позивач до уповноваженого органу із заявою про оформлення паспорта прив`язки ТС по вул. Торговій, якщо так, то коли та чи була надана йому відповідь за результатами її розгляду.
70. Також зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, коли саме позивачем було подано заяву до ЦНАП згідно з описом №99-103, який був її зміст, а відтак передчасним є висновок щодо ненадання відповідачем відповіді у передбачений законодавством строк.
71. Крім цього, судами не встановлено, коли саме позивачем була встановлена тимчасова споруда за наведеною адресою.
72. Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
73. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
74. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
75. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
76. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
77. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
78. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).
79. У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).
80. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
81. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
82. Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.
83. Зважаючи на те, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення судів попередніх інстанцій в частині, в якій позов задоволено, підлягають скасуванню, а справа в даній частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові та встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам, аргументам учасників справи та постановити законне та обґрунтоване рішення. В іншій частині судові рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 341 345 350 353 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відмовити.
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Залізничного районного суду міста Львова від 19 травня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року в частині, в якій у задоволенні позову відмовлено - залишити без змін.
В іншій частині постанову Залізничного районного суду міста Львова від 19 травня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Cудді: С.М. Чиркін
В.М. Шарапа