ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 462/709/17
касаційне провадження № К/9901/43458/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 10.08.2017 (суддя - Ліуш А.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі № 462/709/17 за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 , позивач) до Львівської митниці ДФС (далі у тексті - Митниця, відповідач) про скасування постанови про порушення митних правил,
УСТАНОВИВ:
10.02.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати винесену щодо нього Львівською митницею ДФС України постанову від 25.01.2017 № 5563/20900/16 про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил за ч. 3 ст. 479 Митного кодексу України та накладення штрафу у розмірі 8 500, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова є незаконною, необґрунтованою, оскільки адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення. Перебіг строку накладення адміністративного стягнення починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Крім того, транспортний засіб марки «Opel Calibra», державний номерний знак НОМЕР_1 вийшов з ладу та не мін самостійно пересуватися, тому позивач не міг у встановлений строк вивезти даний транспортний засіб за межі митного кордону України. Просить позов задовольнити, постанову №5563/20900/16 від 25.01.2017 визнати протиправною, скасувати.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 10.08.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач допустив перевищення встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку переміщення транспортних засобів, що є підставою для накладення штрафу, з огляду на те, що строк транзитного перевезення автомобіля марки «OPEL Calibra», кузов № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер Республіка Польща НОМЕР_1 більше ніж на 10 (десять) діб.
Позивач оскаржив рішення судів до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.11.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли до уваги, що надані до суду витяги ПІК «Інспектор-2006» Журнал пункту пропуску та ПІК «Інспектор-2006» функціонального модулю «Диспетчер» ЗМК не є в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами, вважає, доступ до цих автоматизованих систем мають виключно митні органи і такі запити вони зобов`язані робити щоденно, а не коли їм заманеться, так як їх обов`язок своєчасно виявляти такі правопорушення. Решта доводів касаційної скарги Інспекції зводиться до цитування норм Митного кодексу України та рішень Європейського суду з прав людини.
Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дану справу у порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі у тексті - КАС України) передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 24.01.2022 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 25.01.2022.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, та враховуючи межі касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 11.02.2016 громадянином України - ОСОБА_1 , через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС в митному режимі «транзит» на митну територію України було ввезено транспортний засіб марки «ОPEL CALIBRA», VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебував під митним контролем та мав бути доставлений позивачем до митних органів у термін, що не перевищує 10 діб з дня ввезення, чого позивачем зроблено не було.
Згідно з автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 27.12.2016 не вивозився та у інший митний режим, згідно із законодавством, не поміщений.
27.12.2016 головним державним інспектором відділу інформаційно-аналітичної роботи управління протидії митним правопорушенням Львівської митниці ДФС Воробей В.В. складено протокол про порушення митних правил №5563/20900/16, який позивач отримав цього ж дня про що свідчить його підпис у даному протоколі.
25.01.2017 відповідно до постанови в справі про порушення митних правил №5563/20900/16 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, та наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500, 00 грн.
Згідно частини першої статті 90 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 381 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 93 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.
Частиною другою статті 200 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.
Згідно частини шостої статті 379 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.
Статтею 95 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення діяльності одного митного органу - 5 діб).
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, транспортні засоби, які переміщуються у митному режимі транзиту повинні бути доставлені до органу доходів і зборів призначення у строк, що не перевищує 10 діб.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, автомобіль марки «ОPEL CALIBRA», VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , був ввезений ОСОБА_1 через пункт пропуску «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС в митному режимі «транзит» на митну територію України 11.02.2016, станом на 27.12.2016 до органу доходів і зборів призначення доставлений не був, чим вчинив порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України.
Згідно частини першої статті 522 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
Положеннями частини першої статті 467 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що перелік триваючих правопорушень, визначений у частині першій статті 467 Митного кодексу України, не є вичерпним.
Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що триваючими визначаються правопорушення, які почались з певної протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Таким чином, використання транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території, протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки таке характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов`язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.
У справі, що розглядається, суди встановили, що порушення ОСОБА_1 митних правил було виявлено митним органом 27.12..2016, а адміністративне стягнення на позивача накладено 25.01.2017, тобто у межах шестимісячного строку з дня виявлення цього правопорушення.
Так, частиною третьою статті 470 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, з огляду на те, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, застосування до ОСОБА_1 санкції у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 470 Митного кодексу України відповідає вимогам законодавства.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Залізничного районного суду м. Львова від 10.08.2017 та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Залізничного районного суду м. Львова від 10.08.2017 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ч. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, ст. 341 344 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 10.08.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 у справі № 462/709/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк