Постанова
Іменем України
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 463/2501/17
провадження № 61-4828св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Львівський державний палац естетичного виховання учнівської молоді, департамент освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного палацу естетичного виховання учнівської молоді, департаменту освіти і науки Львівської області державної адміністрації про зобов`язання до вчинення дій та скасування наказу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши вимоги, просив визнати право вихованців зразкового ансамблю сучасного танцю «Ритм» і народного ансамблю сучасного естрадного танцю «Ритм часу» при Львівському державному палаці естетичного виховання учнівської молоді (далі - Палац) на безоплатні заняття в палаці з моменту створення зазначених ансамблів у вересні 2006 року; визнати таким, що суперечить законодавству, наказ директора Палацу Рудницького В. В. від 27 вересня 2006 року № 93 в частині створення на основі платних підготовчих груп народного ансамблю сучасного естрадного танцю «Ритм часу» дитячого ансамблю сучасного танцю «Ритм» на платній основі з 01 жовтня 2006 року.
На обґрунтування заявлених вимогОСОБА_1 зазначав, що його донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованцем зразкового ансамблю сучасного танцю «Ритм» і народного ансамблю сучасного естрадного танцю «Ритм часу» при Палаці. За заняття доньки він щомісяця здійснює оплату незважаючи на законодавчо передбачене право на безоплатність таких занять, а тому вважає, що тим самим порушено право його доньки та інших вихованців ансамблю на безоплатні заняття.
Оскільки підставою для здійснення оплати за надані послуги є наказ директора Палацу Рудницького В. В. від 27 вересня 2006 року № 93,позивач просив визнати його таким, що суперечить законодавству.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Личаківський районний суд м. Львова рішенням від 14 листопада 2018 року позов задовольнив частково. Визнав право вихованця зразкового ансамблю сучасного танцю « Ритм », який створено на основі народного ансамблю сучасного естрадного танцю «Ритм часу» при Львівському державному палаці естетичного виховання учнівської молоді, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на безоплатні заняття в Палаці з моменту створення зазначеного ансамблю у вересні 2006 року. Визнав таким, що суперечить законодавству, наказ директора Палацу Рудницького В. В. від 27 вересня 2006 року № 93 в частині створення на основі платних підготовчих груп Народного ансамблю сучасного естрадного танцю «Ритм часу» дитячого ансамблю сучасного танцю «Ритм» на платній основі з 01 жовтня 2006 року. В решті позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний наказ прийнято всупереч законодавству у сфері освіти про платні освітні послуги, тому право дитини позивача на безкоштовне заняття в ансамблі підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 06 лютого 2020 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2018 року скасував,
ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорюваний наказ не порушує законних прав позивача, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 10 березня 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Оспорюваний наказ директора Палацу суперечив статті 28 Закону України «Про позашкільну освіту» і зазначеним ним підзаконним актам, тобто суд першої інстанції обґрунтовано визнав цей наказ незаконним. Відповідачі не надали суду доказів того, що цей наказ скасований іншим наказом або актом органу центральної чи регіональної влади.
Апеляційний суд усупереч вимогам статті 2, частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 2 і 10 ЦПК України не здійснив правосуддя у справі на засадах верховенства права, не забезпечив йому право на справедливий суд та повагу до прав його малолітньої дитини, гарантованих законами України, а також міжнародними договорами, не гарантував їм захист прав та інтересів у розумні строки справедливим судом, не керувався завданнями цивільного судочинства про справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів, знехтував такими основними засадами цивільного судочинства, як верховенство права і розумність строків розгляду справи, фактично став на захист Рудницького В. В. , який порушив законні права дітей і незаконно привласнив чи вчинив розтрату грошовими коштами їх батьків.
06 травня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації на касаційну скаргу, який мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не відповідає нормам чинного законодавства.
На час прийняття оспорюваного наказу права та інтереси позивача не порушувалися. Львівський державний палац естетичного виховання учнівської молоді є позашкільним закладом освіти, який здійснює навчання і виховання учнівської молоді професійно-технічних навчальних закладів Львівської області у позаурочний та позанавчальний час. Позивач не входить до категорії учнівської молоді професійно-технічних навчальних закладів.
Платні послуги можуть надаватися згідно зі статтею 28 Закону України «Про позашкільну освіту», відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796, та Положення про надання платних послуг у Львівському державному палаці естетичного виховання учнівської молоді.
30 червня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Львівського державного палацу естетичного виховання учнівської молоді на касаційну скаргу, який мотивований тим, що вимога позивача про визнання таким, що суперечить законодавству, оспорюваного наказу директора Палацу в частині створення на основі платних підготовчих груп Народного ансамблю сучасного естрадного танцю «Ритм часу» дитячого ансамблю сучасного танцю «Ритм» на платній основі з 01 жовтня 2006 року не відповідає встановленим статтями 15-16 ЦК України способам захисту прав.
На момент прийняття цього наказу права та інтереси позивача не порушувались.
Право вихованців зразкового ансамблю сучасного танцю «Ритм» і народного ансамблю сучасного естрадного танцю «Ритм часу» при Львівському державному палаці естетичного виховання учнівської молоді на безоплатні заняття в цьому палаці ніхто не заперечує і не оспорює, доказів протилежного позивач суду не надав, у жодній відповіді такі права відповідач не заперечував. Відповідно предмета спору в цій частині взагалі немає.
Палац є позашкільним навчальним закладом, який здійснює навчання і виховання учнівської молоді професійно-технічних навчальних закладів Львівської області у позаурочний та позанавчальний час. Позивач з власної волі та добровільно погодився укласти договір про надання платних освітніх послуг.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Личаківського районного суду м. Львова.
28 квітня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі договорів від 21 жовтня 2015 року та від 13 вересня 2016 року, укладених між Львівським державним палацом естетичного виховання учнівської молоді та ОСОБА_1 як батьком неповнолітньої ОСОБА_2 , Львівський державний палац естетичного виховання учнівської молоді як виконавець взяв на себе зобов`язання за кошти замовника надати додаткову освітню послугу, а саме: навчання дітей у зразковому ансамблі сучасного танцю « Ритм », відповідно до навчальної програми, забезпечити висококваліфікований викладацький склад відповідно до кількості предметів, які передбачено програмою.
ОСОБА_1 плату за заняття доньки ОСОБА_2 вносив своєчасно та в повному обсязі.
З 01 вересня 2017 року навчання в ансамблі «Ритм» є безкоштовним (лист Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації від 23 жовтня 2017 року № 05-10-07/02-17/368-БІ).
Підставою для здійснення оплати за надані послуги був наказ директора Львівського державного палацу естетичного виховання учнівської молоді Рудницького В. В. від 27 вересня 2006 року № 93 про створення на основі платних підготовчих груп народного ансамблю сучасного естрадного танцю «Ритм часу» дитячого ансамблю сучасного танцю « Ритм » на платній основі з 01 жовтня 2006 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати право вихованців зразкового ансамблю сучасного танцю «Ритм» і народного ансамблю сучасного естрадного танцю «Ритм часу» при Палаці на безоплатні заняття в Палаці з моменту створення зазначених ансамблів у вересні 2006 року; визнати таким, що суперечить законодавству наказ директора Палацу Рудницького В. В. від 27 вересня 2006 року № 93 в частині створення на основі платних підготовчих груп народного ансамблю сучасного естрадного танцю «Ритм часу» дитячого ансамблю сучасного танцю « Ритм » на платній основі з 01 жовтня 2006 року.
Суди встановили, що ОСОБА_1 укладав з Палацом договори, на підставі яких його донька стала вихованцем ансамблю, і саме на підставі умов укладених договорів вчасно здійснював оплату її занять.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (частина перша статті 627 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом незаконним (стаття 204 ЦК України).
Оскільки позивач добровільно укладав з відповідачем договори, на підставі яких його донька стала вихованцем ансамблю, а він у свою чергу, взяв на себе зобов`язання з оплати визначених їх умовами послуг, і ці договори в установленому порядку недійсними не визнані, висновок апеляційного суду про те, що оспорюваний наказ не порушує законних прав позивача є правильним.
Відповідно до статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом (частина перша статті 59 ЦПК України).
Однак, зазначаючи про порушення прав своєї доньки на безоплатне навчання в ансамблі, ОСОБА_1 не пред`являє позов в її інтересах, а діє лише у своїх, хоча його особисті права на заняття в Палаці не порушені.
Крім того, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги фактично стосуються необмеженого кола осіб, які також не уповноважували його представляти їх інтереси.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Самі по собі аргументи касаційної скарги про те, що наказ директора Палацу суперечив статті 28 Закону № 1841-ІІ і відповідним підзаконним актам, не є підставою для задоволення позову, оскільки правовідносини сторін виникли на підставі договорів, які є правомірними в силу вимог статті 204 ЦК України.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
В. С. Жданова
Є. В. Коротенко