Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа №463/5603/16-ц
провадження №61-20070св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та його поділ, визнання спадкоємцем четвертої черги, визнання права на спадкування, усунення від права на спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2019 року у складі судді Леньо С. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
третя особа - Четверта Львівська державна нотаріальна контора,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог позовних вимог
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 , третя особа - Четверта Львівська державна нотаріальна контора, з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без шлюбу з вересня
2004 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 об`єктом спільної сумісної власності подружжя; визнати за позивачем право власності на Ѕ частки вказаної квартири; визнати позивача спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; визнати за
ОСОБА_1 право на спадкування за законом після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 разом із спадкоємцем першої черги; встановити факт ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги батькові,
ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_4 .
2. Позовна заява мотивована тим, що з березня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почала проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_2 . Проживали як подружжя, мали спільний бюджет та вели спільне господарство, виховували дочку позивача від іншого шлюбу.
3. З 2005 році ОСОБА_4 захворів на онкологічне захворювання, йому неодноразово проводились операційні втручання. Через хворобу
ОСОБА_4 потребував сторонньої допомоги і саме вона надавала таку допомогу. У 2005 році ОСОБА_4 встановлено ІІ групу інвалідності.
4. Зазначала, що квартира, у якій вони проживали була службовою та не зовсім придатною для проживання, у зв`язку чим 15 грудня 2005 року
ВАТ «Львівський завод будівельних виробів», де працював ОСОБА_4 , уклав з ним інвестиційний договір на пайову участь у будівництві житла, згідно якого попередня вартість квартири становила 240 480 грн.
5. У зв`язку з відсутністю власних коштів в необхідному розмірі, 12 травня
2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України», укладено кредитний договір на суму 50 000 грн для участі у пайовому будівництві. Кредит надавався на строк 120 місяців і за рахунок їх спільних коштів повністю ними був погашений достроково у 2012 році.
6. Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради Львівської області від 19 жовтня 2010 року № 456, ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , у якій вони проживали разом з дочкою.
7. За рахунок спільних коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було здійснено ремонт в квартирі та придбано меблі, побутову техніку та інші побутові речі.
8. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Його похованням займалася позивач.
9. Позивач вважала, що оскільки вони разом проживали як сім`я, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки, а тому майно, набуте за час такого проживання, а зокрема, квартира
АДРЕСА_1 , належить їм на праві спільної сумісної власності. Крім того, проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини, а відтак є спадкоємцем четвертої черги.
10. Оскільки протягом десяти-дванадцяти років позивач проживала із спадкодавцем однією сім`єю, у зв`язку з хворобою протягом тривалого часу позивач опікувалась ним, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу, тому вважала, що має право одержати право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.
11. Нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на спадщину з тих підстав, що спадщину прийняв спадкоємець першої черги за законом.
12. Посилаючись на наведені обставини, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст оскарженого судового рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня
2019 року позов задоволено частково.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`ю без шлюбу з вересня 2004 року до 05 липня 2016 року. Визнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкоємцями першої черги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
14. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як подружжя у період з вересня 2004 року і по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується належними та допустимими доказами. Місцевий суд також дійшов висновку, що інвестиційний договір на придбання квартири у м. Львів-Винники, метою якого було отримання власного житла для спільного проживання у 2005 році було укладено саме в інтересах сім`ї, тому єспільною сумісною власністю подружжя, частки яких є рівними.
15. Посилаючись на те, що факт проживання позивача із спадкодавцем однією сім`єю більш як п`ять років до часу відкриття спадщини встановлений зібраними у справі доказами, а також відсутність будь-яких доказів про фінансову чи будь-яку іншу участь відповідача у житті спадкодавця під час захворювання останнього, суд першої інстанції вважав доведеним, що саме позивач протягом тривалого часу здійснювала догляд за спадкодавцем та надавала допомогу спадкодавцеві, який не спроможний був самостійно забезпечувати свої потреби, та дійшов висновку про визнання позивача спадкоємцем четвертої черги в порядку статті 1264 ЦК України.
16. Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про усунення відповідача від спадкування мотивоване недоведеністю вимог.
Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції
17. ОСОБА_4 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в частині задоволення позовних вимог.
18. Постановою Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2019 року залишено без змін.
19. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального прав.
20. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги батькові, ОСОБА_4 , та усунення останнього від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , не оскаржується, а відтак законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині вимог судом апеляційної інстанції не перевірялось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21. У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині часткового задоволення позовних вимог, у цій частині ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. Касаційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовано матеріальний закон, а саме частину другу статті 1259 ЦК України, оскільки позивачем не доведено факт перебування спадкодавця у безпорадному стані, при якому останній потребував сторонньої допомоги.
23. Аргументом касаційної скарги також указано те, що стійкі стосунки з позивачем спадкодавець ОСОБА_4 почав підтримувати з березня
2012 року. Позивачем не надано жодних доказів її участі у придбанні спірної квартирі, виконання в ній ремонтних робіт, проживання зі спадкодавцем однією сім`єю з вересня 2004 року. Наголошує, що позивач не працювала, коштів не мала, проживала одна у іншій квартирі.
Доводи інших учасників справи
24. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року поновлено
ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
26. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який розірвано 20 червня 1989 року. Від даного шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_4 .
28. Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу позивач розірвала шлюб
28 березня 2002 року.
29. Після цього ні ОСОБА_4 , ні позивач ОСОБА_1 в будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі не перебували.
30. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
31. За життя ОСОБА_4 заповіту не складав. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом є відповідач, який 01 вересня 2016 року подав нотаріусу відповідну заяву про прийняття спадщини.
32. Відповідно до копії інвестиційного договору на пайову участь у будівництві житла від 15 грудня 2005 року, укладеного між ВАТ «Львівський завод будівельних виробів» та ОСОБА_4 , пайовик зобов`язується внести інвестиції в будівництво квартири прийняту готову квартиру в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Предметом договору є квартира АДРЕСА_1 ,загальною площею
60,12 кв. м. Попередня вартість квартири становить 240 480 грн. Інвестиції в оплату будівництва квартири, що є предметом даного договору пайовик зобов`язується внести на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином - до 10 жовтня 2007 року - 100 000 грн, до 30 квітня 2008 року - 70 240 грн, до 30 вересня 2008 року - 70 240 грн.
33. Відповідно до умов кредитного договору від 12 травня 2008 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 , банк зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 50 000 грн, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 50 000 грн, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16 % річних. Кредит надано на 120 місяців на строк не пізніше 12 травня 2018 року на споживчі цілі.
34. Згідно додаткової угоди від 02 жовтня 2008 року № 1 до кредитного договору, сторони внесли зміни до умов кредитного договору, збільшивши, серед іншого, розмір кредитних коштів до суми 88 329,01 грн.
35. На підставі рішення виконкому Винниківської міської ради від 19 грудня
2010 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на квартиру
АДРЕСА_3 . До червня 2012 року кредитні кошти повернуто достроково.
37. Оригінали всіх цих документів знаходяться у позивача.
38. Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації
від 09 листопада 2016 року, ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі
АДРЕСА_2 загальною площею 21,3 кв. м. Вказана квартира перебуває у державній власності.
39. За даними будинкової книги ОСОБА_4 до 06 грудня 2011 року був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_4 загальною площею 34,70 кв. м та згідно договору дарування від 17 січня
2002 року, відчужив належну йому 1/3 частки цієї квартири на користь відповідача.
40. Згідно копії пенсійного посвідчення та довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_4 був особою з інвалідністю другої групи.
41. Згідно відповіді Львівського Державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні 28 березня 2006 року до 05 квітня 2006 року у відділенні пухлин голови та шиї з діагнозом рак гортані. 28 березня 2006 року було проведено оперативне втручання, а також встановлення голосового протезу.
42. Відповідно до акту-підтвердження проживання від 26 жовтня 2016 року, який складено зі слів сусідів та який затверджено головою ОСББ «Кільцева, 11», ОСОБА_1 фактично проживає в квартирі
АДРЕСА_1 з 2011 року по даний час.
43. Листом нотаріуса від 15 листопада 2016 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину з тих підстав, що спадщину прийняв спадкоємець першої черги за законом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
44. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
45. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
46. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
47. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
48. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
49. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
50. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
51. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
52. Предметом позову у справі, яка переглядається, є встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та його поділ, визнання спадкоємцем четвертої черги, визнання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, усунення від права на спадкування.
53. Предметом касаційного перегляду є судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та його поділ, визнання спадкоємцем четвертої черги, визнання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.
Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, його поділ та визнання спадкоємцем четвертої черги
54. Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
55. Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України.
56. Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
57. Глава 8 СК України регулює право спільної сумісної власності подружжя.
58. Статтею 60 СК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
59. Тлумачення статей 60 74 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тобто як майно, нажите під час перебування в шлюбі, так і майно жінки і чоловіка, які не перебувають в шлюбі є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
60. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.
61. Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.
62. Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
63. Задовольняючи позов про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та його поділ, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 у період з вересня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 - дня смерті останнього, наявність спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, існування між ними усталених відносин, які притаманні сім`ї, в розумінні частини другої статті 3 СК України.
64. Разом із тим на спростування вказаних висновків суду ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів, заперечуючи лише належність та допустимість наданих позивачем доказів, яким судами була надана правова оцінка.
65. Оскільки в ході судового розгляду стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна квартира
АДРЕСА_1 спадкодавцю належала на праві приватної власності, водночас, позивачем доведено, що дана квартира є об`єктом права спільної сумісної власності, суди попередніх інстанції правильно застосували положення статей 60 74 СК України та дійшли вірного висновку, що частка ОСОБА_1 у такій квартирі становить Ѕ.
66. Зважаючи на встановлені судами фактичні обставини справи, рішення суду про визнання позивача спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалено з правильним застосування положень статті 1264 ЦК України.
67. Суди з дотриманням вимог статей 89 263-264 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясували обставини справи, надали належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам, про що навели відповідні мотиви.
68. Доводи касаційної скарги в цій частині висновки судів не спростовують, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, у тому контексті, який, на думку заявника свідчить про недоведеність позовних вимог. Разом із тим, в силу приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може вдаватись до їх переоцінки.
69. Посилання в касаційній скарзі на те, що відповідач та його матір - колишня дружина спадкодавця брали фінансову участь в погашенні кредиту на придбанні квартири АДРЕСА_1 аналогічні доводам заперечень відповідача та апеляційної скарги, були предметом дослідження судами та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами було дотримано норми матеріального і процесуального права.
70. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
71. За викладених обставин оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, його поділ та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо позовних вимог про визнання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги
72. Судами встановлено, що за життя ОСОБА_4 заповіту не складав, внаслідок чого спадкування відбувається за законом.
73. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом є син - відповідач ОСОБА_2 , який 01 вересня 2016 року подав нотаріусу відповідну заяву про прийняття спадщини.
74. Позивач ОСОБА_6 також зверталась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на спадщину, проте листом від 15 листопада 2016 року їй відмовлено у прийнятті спадщини з тих підстав, що спадщину прийняв спадкоємець першої черги за законом - відповідач у справі.
75. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що позивач, яка є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом, оскільки протягом тривалого часу під час тривалої хвороби ОСОБА_4 саме позивач здійснювала догляд за ним та надавала допомогу спадкодавцеві, який не спроможний був самостійно забезпечувати свої потреби.
76. У силу положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
77. Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
78. За змістом положень статей 1216, 1218, 1261, частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її
79. Відповідно до статті 1259 ЦК України черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину. Фізична особа, яка є спадкоємцем наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом з спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
80. За змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
81. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
82. Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
83. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем. Тобто надання йому нематеріальних послуг; 2) матеріальне забезпечення спадкодавця, 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири, 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3, 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову, необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.
84. Суди вважали доведеним факт того, що ОСОБА_4 неспроможний був самостійно забезпечувати свої потреби, а його матеріальне становище не дозволяло йому забезпечити повноцінне і найбільш якісне лікування, оскільки через операції, пов`язані з онкозахворюванням, ОСОБА_4 не міг самостійно їсти та спілкуватись, його доходами була лише пенсія, розмір якої становив 1 230 грн.
85. Згідно частини третьої статті 10 ЦПК України та частини першої статті 57 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
86. Близькі за змістом положення закріплені в статтях 76 та 81 ЦПК України.
87. Матеріали справи не містять доказів того, що спадкодавець
ОСОБА_4 дійсно знаходився у безпорадному стані і не міг самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим потребував стороннього догляду, допомоги і піклування та того, що позивач протягом тривалого часу опікувалася та матеріально забезпечувала його.
88. Посилання позивача на наявність у ОСОБА_4 захворювань не підтверджує того факту, що він протягом тривалого часу перебував у безпорадному стані.
89. Доводи позивача про те, що вона тривалий час опікувалась спадкодавцем та надавала допомогу, не може бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.
90. Зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів наявності у спадкодавця безпорадного стану відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про зміну черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
91. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
92. Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
93. Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи в частині вирішення позовної вимоги про зміну черговості спадкуваннявстановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме частини другої статті 1259 ЦК України, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в цій частині підлягають скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
94. Оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, його поділ та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу в цій частині залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
95. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
96. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
97. Оскільки судом касаційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги про визнання права на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаної вимоги, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 2 480,40грн грн судового збору (551,20 грн - за розгляд вимог місцевим судом, 826,80 грн - за апеляційний перегляд та 1 102,40 грн - за касаційний розгляд), що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги скасувати, у цій частині прийняти нову постанову про відмову в задоволенні цих вимог.
3. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, його поділ та визнання спадкоємцем четвертої черги залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 480,40 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
І. М. Фаловська