Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 463/6598/18
провадження № 61-16981св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Стасюк Наталія Святославівна,
стягувач - Львівське комунальне підприємство «Дім»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2019 року в складі судді Мармаша В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 липня 2019 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Стасюк Н. С. (далі - Личаківський ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області).
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 травня 2017 року з неї на користь Львівського комунального підприємства «Дім» (далі - ЛКП «Дім») стягнуто заборгованість за фактично надані послуги з утримання та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 за період із 03 липня 2010 року до 01 квітня 2017 року в розмірі 5 678,24 грн.
Вказане рішення суду нею не було виконано добровільно, а тому останнє передано на примусове виконання до Личаківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області.
На підставі заяви стягувача та виданого Личаківським районним судом виконавчого листа державним виконавцем 06 липня 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного судового рішення.
Проте, звертаючись до суду з указаною скаргою, заявниця посилалася на неправомірні дії державного виконавця, вчинені в межах виконавчого провадження, зокрема, що державний виконавець відкрив виконавче провадження за виконавчим листом, який не відповідає вимогам, які ставляться до нього, а саме: у ньому нерозбірливо вказана дата його видачі, не зазначено номер рішення, на підставі якого він виданий, невірно вказано «результативна» частина рішення замість правильного «резолютивна».
Після винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 липня 2018 року в порушення вимог частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», таку не було надіслано їй, як боржнику у виконавчому провадженні, на наступний день з часу її винесення, яким є 07 липня 2018 року, а надіслано лише 10 липня 2018 року, про що свідчить печатка на конверті та витяг з реєстру поштових відправлень; у матеріалах виконавчого провадження ВП № 56717799 також відсутні докази належного вручення їй постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 липня 2018 року, а тому вважає, що всі подальші дії державного виконавця, вчинені ним в межах виконавчого провадження ВП № 56717799, зокрема, щодо винесення державним виконавцем постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21 серпня 2018 року та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 21 серпня 2018 року, є неправомірними.
Враховуючи наведене, заявник просила визнати дії державного виконавця неправомірними, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 липня 2018 року, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21 серпня 2018 року, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 21 серпня 2018 року, винесених у межах виконавчого провадження ВП № 56717799, та зупинити їх дію.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2019 рокупровадження за скаргою ОСОБА_1 в частині вимог про скасування постанови «Про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження» від 21 серпня 2018 року у межах виконавчого провадження ВП № 56717799 закрито. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі в частині вимог про скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив із того, що вказані вимоги скарги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а їх розгляд віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відмовляючи в задоволенні решти вимог скарги, суд першої інстанції виходив із того, що наведені заявником порушення не впливають на законність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, а зазначення у виконавчому листі «результативна» замість «резолютивна» частина рішення є опискою, яка жодним чином не впливає на правильність відображення у виконавчому листі змісту резолютивної частини судового рішення та не є підставою для скасування такої постанови в судовому порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 24 липня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують та не впливають на правильність судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що рішення судів грунтуються на припущеннях і не відповідають дійсним обставинам справи, так як у їх висновках фігурує особа, дії якої вона не оскаржує, а саме Стасюк Наталія Миколаївна , замість Стасюк Наталії Святославівни .
Також судами порушено вимоги частини другої статті 450 ЦПК України, яка передбачає можливість розгляду справи у відсутність учасників процесу, які належним чином повідомлені, проте суд першої інстанції, порушуючи її права та затягуючи судовий процес, відклав розгляд справи у зв`язку з неявкою в судове засідання особи, дії якої оскаржуються, та стягувача.
Крім того, суди, допустивши до слухання справи особу, яка не є стороною у справі або її представником - ОСОБА_4 , порушили вимоги пункту 1 частини першої, частини другої статті 62 та частини першої статті 42 ЦПК України.
Також звертає увагу, що судом першої інстанції порушено частину першу статті 245 ЦПК України (таємницю нарадчої кімнати), положення ЦПК України щодо здійснення технічної фіксації та протоколу судового засідання, вимоги частини другої статті 182 та статті 183 ЦПК України. Судами неправильно застосовано частину першу статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», не забезпечено право на вчасне оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та неправильно застосовано вимоги статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 травня 2017 у справі № 463/5736/15-ц, яке набрало законної сили 23 жовтня 2017 року, з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Дім» стягнуто заборгованість за фактично надані послуги з утримання та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 за період із 03 липня 2010 року до 01 квітня 2017 року в розмірі 5 678,24 грн.
Рішення суду ОСОБА_1 не було виконано добровільно, тому на підставі заяви стягувача від 23 травня 2018 року та виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом м. Львова 22 листопада 2017 року у справі № 463/5736/15-ц, державним виконавцем Личаківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Стасюк Н. С. винесено постанову від 06 липня 2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 56717799 з примусового виконання вказаного рішення суду.
Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 56717799 від 06 липня 2018 року надіслана рекомендованою кореспонденцією боржнику ОСОБА_1 10 липня 2018 року в понеділок, наступний робочий день з дня її винесення, а постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 21 серпня 2018 року були надіслані боржнику простою кореспонденцією.
Виконавчий лист, виданий Личаківським районним судом м. Львова містить дату його видачі (22 листопада 2017 року), номер судової справи (справа № 463/5736/15-ц, провадження № 2/463/138/17), а також в ньому зазначено резолютивну частину рішення суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї ухвали норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення- без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Оскільки оскаржувані постанови винесені державним виконавцем у липні та серпні 2018 року, зі скаргою на дії державного виконавця Микитин А. І. звернулася до суду у листопаді 2019 року, то на спірні правовідносини поширюється Закон України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про припинення виконавчого провадження, повідомлення про відмову у прийнятті виконавчого документа до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про дотримання державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження вимог частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Аргументи касаційної скарги в указаній частині зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (пункт 2 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»)
Тобто державному виконавцю надані повноваження щодо виконання судових рішень про стягнення коштів, у тому числі і за рахунок пенсії боржника, тому постанова про звернення стягнення на доходи боржника від 21 серпня 2018 року винесена державним виконавцем у межах наданих йому повноважень.
Враховуючи викладене, та наявні в матеріалах справи докази, всупереч доводам касаційної скарги державний виконавець здійснював виконання рішення суду у передбачений законом спосіб.
Частиною другою статті 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням наведеного юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 209 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19.
Враховуючи, що постанова державного виконавця про стягнення з боржника витрат на виконавче провадження від 21 серпня 2018 року підлягає оскарженню до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом, то суди дійшли правильних висновків про закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 частині оскарження вказаної постанови.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не впливають на обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, які відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не можуть бути скасовані лише з формальних міркувань.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
Керуючись статтями 401 406 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська