ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
Київ
справа №464/4093/16-а
адміністративне провадження №К/9901/33706/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року (суддя - Теслюк Д.Ю.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (головуючий суддя - Судової-Хомюк Н.М., судді Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови №81 від 28.04.2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
В обґрунтування позову посилався на те, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 152-1 КУпАП, а саме за несплату вартості паркування та накладено штраф в розмірі 204 грн. Зазначає, що під час винесення оскаржуваної постанови не було дотримано вимог ст. ст. 245, 276 та 280 КУпАП, а саме він не був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення, на його адресу не було скеровано другого примірника протоколу про адміністративне правопорушення з додатками, які підтверджують вчинення правопорушення. Також висновок про вчинення вказаного правопорушення зроблено за відсутності належних доказів - фіксації порушення паркування автомобіля на належно обладнаному майданчику, забезпеченому паркувальним чи автоматичним в`їзним та виїзним терміналом. Вказує, що на пр. Шевченка у м. Львові відведені майданчики для паркування не відповідають Правилам паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342, оскільки такі не обладнані паркувальними автоматами з розрахунку не менш як один автомат на 20 місць для паркування з обох боків уздовж проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та/або інформаційними знаками про можливість і порядок надання послуги «мобільне паркування». Крім того, зазначив, що постанова не відповідає вимогам КУпАП, оскільки не виконана на спеціальному бланку, який є бланком суворої звітності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було відмовлено.
Відмовляючи в позовних вимогах, суди попередніх інстанцій вказали, що постанова адміністративної комісії Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 81 від 28.04.2016 року винесена з дотриманням вимог передбачених ст.ст.280 283 КУпАП, стягнення накладено в межах санкції ч.1 ст.152-1 КУпАП України, з врахуванням вимог ст.33 КУпАП, порушень при оформленні матеріалів адміністративного правопорушення чи прийнятті постанови, які б свідчили про незаконність оскаржуваної постанови, не встановлено. Що стосується твердження позивача про те, що відведені майданчики для паркування не відповідають Правилам паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342, оскільки такі не обладнані паркувальними автоматами з розрахунку не менш як один автомат на 20 місць для паркування з обох боків уздовж проїзної частини вулиці, суд їх відхилив у зв`язку із наявністю фотодруку з місця паркування транспортного засобу, якій засвідчує розташування найближчого паркувального автомату на відстані тридцяти метрів. Суд також не прийняв до уваги покликання позивача ОСОБА_1 на те, що він не був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема листом ЛКП «Автодор» від 19.04.2016 р. №759, адресованого ОСОБА_1 , в якому додатком зазначено вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення, а також квитанцією ЛД УДППЗ «Укрпошта» про відправлення ОСОБА_1 вказаного рекомендованого листа.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
10 липня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Вказав, що жодних належних доказів того, що він, ОСОБА_1 (власник автомобіля) порушив правила паркування відповідачем не надано. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складений щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а саме до цього протоколу не було додано доказів про надання виконавчим комітетом Львівської міської ради повноважень на складення протоколу саме зазначеній у ньому посадовій особі та в самому протоколі відсутні відповідні відмітки про його складання за відсутності позивача. Також, судом першої інстанції не встановлено чи були отримані позивачем протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідачем до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
19.04.2016 року уповноваженою посадовою особою ЛКП «Львівавтодор» інженером відділу з паркування Рибак І.І. складено протокол про адміністративне правопорушення №000784 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП, зокрема за несплату послуг з паркування 04.04.2016 року у період з 10:20 год. до 11:20 год.
В протоколі №000784 від 19.04.2016 року (а.с.63) зазначено, що на місці вчинення правопорушення порушника не виявлено. Примірник протоколу та роз`яснення прав надіслано за місцем його проживання.
Наведені обставини стверджуються фотографіями автомобіля на місці паркування (а.с.59-60), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 (а.с.57) та ОСОБА_3 (а.с.58).
Листом ЛКП «Автодор» від 19.04.2016 р. №759, адресованого ОСОБА_1 , в якому додатком зазначено вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення, а також квитанцією ЛД УДППЗ «Укрпошта» про відправлення ОСОБА_1 вказаного рекомендованого листа.
Відповідно до вказаного листа ЛКП «Автодор» позивача ОСОБА_1 повідомлено про те, що матеріали про адміністративне правопорушення буде скеровано для розгляду адміністративною комісією при Сихівській районній адміністрації Львівської міської ради.
Позивача ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про час та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення Адміністративною комісією Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, що стверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.56).
Судом встановлено, що на розгляд протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з`явився та відповідно супровідним листом від 28.04.2016 р. №3403/88 Адміністративною комісією Львівської міської ради йому скеровано постанову про накладення адміністративного стягнення від 28.04.2016 р.
Постановою Адміністративної комісії Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 81 від 28.04.2016 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 204 грн.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 04.04.2016 року він, при паркуванні належного йому транспортного засобу - автомобіля марки «Інфініті», номерний знак НОМЕР_1 , на майданчику для паркування на пр. Шевченка у м. Львові не оплатив вартості послуг паркування у період з 10 год. 20 хв. до 11 год. 20 хв. у розмірі 6 грн., чим завдано ЛКП «Львівавтодор» майнову шкоду у розмірі 6 грн.
Ухвалою Львівської міської ради № 742 від 26.09.2014 року надано право посадовим особам Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1,2 статті 152-1 КУпАП.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У відповідності до частини 1 статті 152-1 КУпАП несплата водієм транспортного засобу вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, обладнаними паркувальними автоматами або автоматичними в`їзними та виїзними терміналами тягне за собою накладення штрафу від восьми до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім цього, ч. 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
У відповідності до статті 255 КУпАП право складати протоколи про адміністративні правопорушення мають, зокрема, посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (частини перша - четверта статті 41, статті 103-1, 103-2, 104, частина перша статті 106-1, статті 106-2, 149 - 152, частини перша та друга статті 152-1, статті 154, 155, 155-2, 156, 156-1, 156-2, 159 - 160, стаття 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5, 197, 198.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 257 КУпАП визначено, що протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Згідно ч. 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1 - 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частинами першою та другою статті 152-1, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, статтями 156-1, 156-2, 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 186-1, 189, 189-1, 196, 212-1 цього Кодексу.
Статтею 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Так, оскаржуваною постановою встановлено, що ОСОБА_1 04.04.2016 року при паркуванні належного йому транспортного засобу - автомобіля марки «Інфініті», номерний знак НОМЕР_1 , на майданчику для паркування на пр. Шевченка у м. Львові не оплатив вартості послуг паркування у період з 10 год. 20 хв. до 11 год. 20 хв. у розмірі 6 грн.
Суди встановили, що даний факт підтверджується фотографіями автомобіля на місці паркування (а.с.59-60), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 (а.с.57) та ОСОБА_3 (а.с.58).
Судами попередніх інстанцій правильно були відхилені доводи позивача ОСОБА_1 про те, що він не був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема листом ЛКП «Автодор» від 19.04.2016 р. №759, адресованого ОСОБА_1 , в якому додатком зазначено вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення, а також квитанцією ЛД УДППЗ «Укрпошта» про відправлення ОСОБА_1 вказаного рекомендованого листа.
Колегія суддів, також, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно винесення відповідачем спірної постанови із додержанням вимог чинного законодавства, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
Керуючись статтями 341 343 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
Н.В. Шевцова