ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №464/7750/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17573/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Львові Департаменту патрульної поліції на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року (головуючий суддя -Сеник Р.П., судді - Хобор Р.Б., Попко Я.С.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в м. Львові Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
24 жовтня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №4 УПП у м. Львові Стріника Руслана Віталійовича щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та скасувати постанову серії АР №352016 від 15 жовтня 2016 року про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 15.10.2016 інспектором взводу №2 роти №2 батальйону №4 УПП у м. Львові ДПП Стріником Р.В. винесено відносно нього постанову серії АТ №352016 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Зазначає, що правил дорожнього руху не порушував, оскільки 15.10.2016 о 20 год. 20хв., керуючи автомобілем марки «ЗАЗ LANOS TF 69Y0"д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Стрийській у м. Львові, заїхавши на регульоване перехрестя доріг на сигнал світлофора (зелений миготливий), повертаючи праворуч на вул. М. Максимовича у м. Львові, він дав дорогу пішоходам, що завершували переходити проїзну частину, на яку він повертав. Вважає, що зелений миготливий сигнал світлофора дозволяє рух. Відтак інспектор при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з`ясував чи було вчинено правопорушення, чи винен він в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності. А тому, оскаржувана постанова винесена інспектором незаконно, необґрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого він не скоював, з порушенням його законних прав, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 14 грудня 2016 року у позові ОСОБА_1 було відмовлено.
Відмовляючи в позовних вимогах, суд виходив з того, що твердження позивача про те, що він проїхав перехрестя на зелений миготливий сигнал світлофора, який дозволяє рух, не підтверджується жодними фактичними доказами, а відтак не спростовує висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, тому суд вважає обставини, зазначені позивачем у позовній заяві, голослівними та оцінює їх такими, які спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Суд вказав, що із оглянутого відеозапису із нагрудних відеокамер патрульних вбачається, що працівник поліції зупинивши автомобіль, представився, пояснив водію причину зупинки, роз`яснив права, а особа яка назвала себе ОСОБА_1 , не заперечувала факту проїзду ним перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, тим самим підтверджуючи факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року постанову Сихівського районного суду м. Львова від 14 грудня 2016 року було скасовано.
Прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов було задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №352016 від 15 жовтня 2016 року, якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого ним рішення. Колегія суддів наголосила про відсутність у матеріалах справи відеозапису із нагрудних відеокамер патрульних, на яку у своїй постанові посилається суд першої інстанції, та яку згідно запитів від 01.03.2017 та 15.03.2017 було витребувано Львівським апеляційним адміністративним судом для повного та всебічного розгляду справи. Однак у відповідь на вищезазначені запити Управління патрульної поліції у м. Львові повідомило, що відеозапис події, яка мала місце 15.10.2016 року відсутній у зв`язку з обмеженими технічними умовами зберігання відеоінформації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
27 квітня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, в якій просив її скасувати та залишити в силі постанову Сихівського районного суду м. Львова від 14 грудня 2016 року.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Вказує, що на запит управління, судом першої інстанції надано відповідь про наявність в матеріалах справи DVD-диска з відеозаписом із нагрудних відеокамер патрульних. Вказує на те, що позивач здійснив проїзд перехресті на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив п.8.7.3є ПДР України.
Позивачем до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.
Клопотань від учасників справи щодо касаційного розгляду справи за участю сторін до Суду не надходило.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15.10.2016 постановою серії АР№352016 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно змісту даної постанови, позивач визнаний винним у тому, що 15.10.2016р. о 20 год. 20 хв. на перехресті вул. Стрийська вул. Михайла Максимовича у м. Львові здійснив проїзд перехресті на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив п.8.7.3є ПДР України.
Судом першої інстанції було встановлено, що з оглянутого відеозапису із нагрудних відеокамер патрульних вбачається, що працівник поліції зупинивши автомобіль, представився, пояснив водію причину зупинки, роз`яснив права, а особа яка назвала себе ОСОБА_1 , не заперечувала факту проїзду ним перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, тим самим підтверджуючи факт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошувала про відсутність у матеріалах справи відеозапису із нагрудних відеокамер патрульних, на яку у своїй постанові посилається суд першої інстанції, та яку згідно запитів від 01.03.2017 та 15.03.2017 року було витребувано Львівським апеляційним адміністративним судом для повного та всебічного розгляду справи.
Однак у відповідь на вищезазначені запити Управління патрульної поліції у м. Львові повідомило, що відеозапис події, яка мала місце 15.10.2016 року відсутній у зв`язку з обмеженими технічними умовами зберігання відеоінформації.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зі змісту ч. 2 ст.122 КУпАП вбачається, що Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8.7.3 а, ґ, е ПДР України сигнали світлофора мають такі значення: зелений дозволяє рух; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Згідно п. 2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що у спірній ситуації позивач повинен був керуватися приписами пункту 8.7.3 «е» ПДР щодо регулювання світлофорами руху транспортних засобів, в даному випадку - при проїзді регульованого перехрестя.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що висока концентрація транспорту на перетині доріг вимагає дотримання учасниками дорожнього руху сигналів засобів регулювання і спеціальних правил роз`їзду, оскільки безвідповідальний підхід водіїв та порушення ними правил проїзду перехресть та невиконання вимог сигналів регулювання є причиною великої кількості аварій.
Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно відсутності у матеріалах справи відеозапису із нагрудних відеокамер патрульних, на яку у своїй постанові посилається суд першої інстанції, оскільки вказаний DVD - диск наявний в матеріалах справи (а.с.33), що також зазначено в описі документів у справі.
Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, при прийнятті рішення у справі суд повинен надати оцінку доказам, які містять інформацію щодо предмету доказування, встановити на підставі таких доказів наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому, Суд вказує, що особливою умовою під час розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, судом апеляційної інстанції не було досліджено всі докази, що наявні в матеріалах справи та стосуються порушення, за яке на позивача було накладено адміністративне стягнення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з ч. 2, 4 ст.353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення) щодо законності і обґрунтованості, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Львові Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
Н.В. Шевцова