ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2021 року
м. Київ
справа №465/4692/16-а
адміністративне провадження №К/9901/9704/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №465/4692/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Кушнерика М.П., суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
05 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05 жовтня 1995 року № 358/95-ВР у редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ), що був чинним станом на 16 вересня 1996 року на підставі довідки прокуратури Львівської області від 30 червня 2016 року №18/1123 про заробітну плату з розрахунку 90 % із середнього заробітку; зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії за вислугу років згідно з довідкою прокуратури Львівської області від 30 червня 2016 року № 18/1123 про заробітну плату відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» із змінами від 05 жовтня 1995 року №358/95-ВР в редакції Закону України від 12 липня 2001 року №2663-ІІІ, що діяв станом на 16 вересня 1996 року з розрахунку 90% із середнього заробітку 19 584 грн 50 коп. з 01 січня 2016 року без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю за час затримування перерахунку, починаючи з 01 січня 2016 року до дня проведення перерахунку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Франківського районного суду міста Львова від 05 грудня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області № 18/1123 від 30 червня 2016 року. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова здійснити з 01 квітня 2016 року перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 12 липня 2001 року в розмірі 90 % від середнього заробітку на підставі довідки, виданої прокуратурою Львівської області №18/1123 від 30 червня 2016 року від середнього заробітку 19 584,50 грн без застосування будь-яких обмежень максимального розміру пенсії, з врахуванням здійснених виплат.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року скасовано постанову Франківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2016 року. Прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 травня 2017 року на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року.
02 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, якою просить скасувати вказану постанову, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2016 року змінити в частині зобов`язання управління ПФ України у Франківській області м. Львова щодо здійснення перерахунку «з 01 квітня 2016 року» на «з 01 січня 2016 року» та виплатити пенсію, відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 12 липня 2001 року №2663-ІІІ в розмірі 90% від середнього заробітку на підставі довідки, виданої прокуратурою Львівської області від 30 червня 2016 року №18/1123 від середнього заробітку 19 584,50 грн без застосування будь-яких обмежень максимального розміру пенсії, з врахуванням здійснених виплат. У решті рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2016 року залишити без змін.
Заяву мотивовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року по справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначення пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає аналогічні аргументи, що і у поданій до суду апеляційної інстанції заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Відповідач надіслав до Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення скарги заперечує в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С. Г., Стрелець Т.Г.
Ухвалою Верховного суду від 08 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв`язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення.
Згідно зі частинами 5, 6 статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За приписами частин 1, 2 статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Частиною 4 статті 368 КАС України встановлено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Зі змісту поданої позивачем до суду апеляційної інстанції заяви про перегляд ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року за виключними обставинами вбачається, що останній, як на підставу для такого перегляду посилається на прийняття Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Як слідує з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнано неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Установлено такий порядок виконання цього Рішення: частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: " 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Тобто, відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнано неконституційним, втратило чинність та, відповідно, не підлягає застосуванню з 13 грудня 2019 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), що також прямо встановлено даним рішенням.
Поряд з цим, предметом розгляду у справі, рішення у якій заявник просить переглянути за виключними обставинами, були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19).
Враховуючи, що на час виникнення спірних відносин у цій справі законодавством про пенсійне забезпечення працівників прокуратури, визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій було покладено на Кабінет Міністрів України, то відсутні підстави для задоволення заяви позивача про перегляд ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, оскільки позивач у цій справі просив відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року на підставі довідки прокуратури Львівської області від 30 червня 2016 року № 18/1123, коли закон про право, форми і види пенсійного забезпечення не передбачав підстав, умов та порядку перерахунку пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури.
Таким чином, з огляду на відсутність ретроспективної дії Рішення Конституційного Суду України, яке, на думку позивача, є підставою для перегляду за виключними обставинами ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами цього рішення.
Між тим, колегія суддів звертає увагу, що продовження існування стану порушення прав чи інтересів позивача й після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом задля їх захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 712/4939/16-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №727/3366/16-а.
Також Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 25 березня 2020 року у справі № 808/1628/18 серед іншого вказала на те, що касаційні суди у цих справах фактично встановили, як слід застосовувати норми закону, які Рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними, і, по-друге, суди насправді не допустили суперечливого та взаємовиключного розуміння і застосування положень законодавства, що були чинними на час розгляду спору, але втратили законну силу після визнання їх неконституційними на підставі рішення суду конституційної юрисдикції.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від висновків, викладених у низці рішень Верховного Суду щодо правовідносин, які склались у цій справі.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про перегляд ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року за виключними обставинами.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Так, колегія суддів приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" та від 24 липня 2003 року у справі "Рябих проти Росії", відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v.UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
Крім того, із змісту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами виключно, якщо рішення суду ще не виконане.
У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки є рішенням, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено та не передбачає примусового виконання.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 711/6019/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 825/506/18 та від 23 липня 2020 року у справі №703/4523/16-а.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив, що рішення суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки прийняте з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись статтями 350 368 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець