ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа №466/5031/16-а
касаційне провадження № К/9901/14398/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (судді: Гулид Р.М., Кузьмич С.М., Улицький В.З.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 ) до заступника начальника Волинської митниці ДФС Негріча Л.М. (далі у тексті - Волинська митниця, Митниця) про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Волинської митниці ДФС, в якому просить: скасувати постанову № 0811/20510/2016 від 11.05.2016 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України (далі - МК України, (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що постановою заступника начальника Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 11.05.2016 № 0811/20510/2016 його було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 8500 грн., за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України. Вважає накладне на нього адміністративне стягнення за порушення митних правил незаконним, оскільки він своєчасно повідомив митницю про обставини-причини порушення строку транзитного переміщення, місцезнаходження авто та надав необхідний пакет документів для підтвердження поломки останнього та ремонту.
Шевченківський районний суд м. Львова постановою від 06.09.2016 адміністративний позов задовільнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.11.2016 апеляційну скаргу Митниці задовольнив, скасував постанову Шевченківського районного суду міста Львова від 06.09.2016 та відмовив у задоволенні позову.
ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідно до ст.460 Митного кодексу України (далі у тексті - МК України) вчинення порушень митних правил, передбачених ст.470 МК України внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, що підтверджуються відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Також скаржник вказав, що в даному випадку має місце своєчасне повідомлення Митниці про обставини, у зв`язку з якими порушено строки транзитного переміщення (до завершення визначеного митницею строку звернення) та повідомлено про місцезнаходження транспортного засобу, а також надано документи, щодо поломки транспортного засобу та його ремонту, що є безумовною підставою для звільнення від притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
В своїх запереченнях на касаційну скаргу Волинська митниця ДФС зазначила, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте у повній відповідності до приписів чинного законодавства та із урахуванням усіх обставин справи.
Волинська митниця ДФС вказала, що стаття 460 МК України чітко визначає умови звільнення особи відповідальності за порушення митних правил, передбачених приписами ст.470 МК України. Такими умовами відповідно є аварія, дія обставин непереборної сили або протиправної дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами. Водночас, відповідач вказує на те, що повідомлення Митниці 18.01.2016 про те, що автомобіль перебуває у ремонті з 13.01.2016 не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки його зміст не містить інформації, що ремонт автомобіля є наслідком факту аварії або дії обставин непереборної сили.
Волинська митниця ДФС в запереченнях просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 - без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.01.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Дану справу у порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі у тексті - КАС України) передано до Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.06.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 21.06.2022.
Верховний Суд, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
09.01.2016 ОСОБА_1 ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Рава-Руська» Волинської митниці ДФС, автомобіль марки «Volkswagen Touran», куз. № НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , та згідно з баз даних ПІК «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» та ЄАІС Держмитслужби станом на 19.01.2016, за встановленим терміном, не вивіз за межі митної території України та не помістив у інший митний режим даний транспортний засіб на іноземній реєстрації.
Постановою в справі про порушення митних правил винесеною заступником начальника Волинської митниці ДФС - начальником управління боротьби з митними правопорушеннями Негріч Л.М., від 11.05.2016 №0811/20510/2016 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500, 00 грн, тобто позивач перевищив встановлений ст. 95 МК України строк доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, транспортних засобів без дозволу митного органу.
Із постанови про порушення митних правил вбачається, 08.04.2016 о 22:45 год на території митного поста «Володимир- Волинський» Волинської митниці ДФС, заїхав автомобіль «Wolkswagen Touran», куз. № НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , який слідував у напрямку з України в Республіку Польща під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , інспектором Волинської митниці ДФС під час здійснення митних формальностей виявлено, що позивачем пропущено строк транзитного перебування на території України даного автомобіля - «Wolkswagen Touran», куз. № НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , який в`їхав в Україну 09.01.2016 та складено протокол про порушення митних правил № 0811/20510/2016.
Термін вивезення (транзиту) вищевказаного автомобіля, з митної території України закінчився 19.01.2016.
На підставі цього протоколу 11.05.2016 заступник начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України - начальник управління боротьби з митними правопорушеннями Негріч Л.М. - виніс постанову № 0811/20510/2016 у справі про порушення митних правил, згідно з якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 470 МК України та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8 500, 00 грн.
Під час митного контроля громадянин ОСОБА_1 підтвердив факт невивезення зазначеного транспортного засобу за межі митної території України у визначені ст. 95 МК України строки у зв`язку з його поломкою. На підтвердження своїх показів громадянин України ОСОБА_1 пред`явив документи та довідку від 08.04.2016 №110 видані ФОП ОСОБА_2 , про знаходження транспортного засобу на поточному ремонті з 13.01.2016 по 08.04.2016.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо документи, на які посилався позивач є належним і достатнім доказом існування обставин, що унеможливили виконання вимог положень МК України.
Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову виходячи з наступного.
Суд зазначив, що обов`язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність такої. Надані позивачем документи вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті, проте жодних доказів того, що такого ремонту транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, наявні документи не містять.
Надані позивачем документи вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті, проте жодних доказів того, що такого ремонту транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, наявні документи не містять.
Суд апеляційної інстанції вважав безпідставним посилання ОСОБА_1 на повідомлення ним відповідних органів доходів і зборів, що є належним та допустимим доказом по справі, оскільки його зміст не містить відомостей про те, що ремонт автомобіля є наслідком факту аварії або дії обставин непереборної сили.
Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, не було надано жодних документів, які б підтверджували факт обставин непереборної сили або аварії до вищевказаного повідомлення ОСОБА_1 . Митниці 13.01.2016, відтак таке повідомлення та довідка від 08.04.2016, яка не містить усіх обов`язкових реквізитів, які встановлені для первинних документів п.4.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, не може свідчити про виконання обов`язку передбаченого ст.192 МК України.
Верховний Суд, переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Згідно частини першої статті 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до статті 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
За змістом статті 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту та бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.
Частиною другою статті 200 МК України передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.
Згідно частини шостої статті 379 МК України строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.
Статтею 95 МК України передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення діяльності одного митного органу - 5 діб).
Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті, до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.
У свою чергу, статтею 192 МК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Статтею 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657.
За змістом положень розділу VIII наведеного Порядку №657, аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.
Факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що особа звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.
Отже, такі факти як: вихід із ладу транспортного засобу та його подальший ремонт не можуть бути прирівняні до аварії або обставин непереборної сили.
Доводів того, що такий ремонт у період перебування транспортного засобу на станції технічного обслуговування ПП «Автоцентр-Червоноград» був здійснений у зв`язку із обставинами аварії або дії обставин непереборної сили позивачем не наведено.
Отже, як свідчать обставини справи, доставка транспортного засобу до органів доходів і зборів призначення поза межами встановленого статтею 95 МК України строку, була зумовлена поломкою автомобілю, що не є в розумінні наведених норм законодавства аварією чи дією обставин непереборної сили, з чим законодавець пов`язує обставини звільнення від відповідальності за порушення митних правил.
З огляду на те, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, що підтверджується матеріалами справи, застосування до позивача санкції у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 470 МК України відповідає вимогам законодавства.
Так, частиною третьою статті 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини першої статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Приписами статті 531 МК України визначено перелік підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, а саме: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Отже, застосоване до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8 500, 00 грн є обґрунтованим, а тому відсутні правові підстави для висновку про визнання протиправною та скасування постанови Волинської митниці у справі про порушення митних правил.
Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.01.2021у справі №450/764/16-а.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосували норми матеріального та процесуального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно п.1 ч.1 ст.349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 - без змін.
Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 356, 359, 375, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова