Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 467/1274/18
провадження № 61-10753св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Арбузинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Арбузинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області), Благодатненська сільська рада Арбузинського району Миколаївської області, ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В., від 22 червня 2020 року.
Короткий зміст заяви
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою
про оголошення свого племінника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в селі Благодатне Арбузинського району Миколаївської області, померлим.
Свої вимоги заявник мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її рідна сестра ОСОБА_5 , яка за життя була опікуном свого хворого на психічні розлади сина ОСОБА_4 . У молодому віці ОСОБА_4 внаслідок отриманих травм переніс операцію з видалення частини мозку, у зв`язку з чим часто поводив себе неадекватно, стаціонарно проходив лікування в психіатричній лікарні, а з 1994 року безстроково мав третю групу інвалідності та отримував пенсію.
Після смерті своєї сестри заявниця придбала своєму племіннику ОСОБА_4 будинок в с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області, оскільки будинок, в якому він проживав раніше, зруйнувався.
У 2009 році ОСОБА_4 повідомив, що влаштувався на роботу з випасу худоби, зібрав свої речі та зник з місця проживання. Заявник зверталася до правоохоронних органів із заявами про його зникнення, його оголошували у розшук, але жодних результатів це не дало.
Посилаючись на те, що з 2009 року про ОСОБА_4 відсутні будь-які відомості, його місцеперебування невідоме, у той час як він самостійно не в змозі про себе піклуватись через постійне загострення психічної хвороби, заявник вважала, що ОСОБА_4 давно немає в живих, отже просила суд оголосити його померлим з метою прийняття спадщини, яка залишилась після смерті її сестри ОСОБА_5 та після його смерті.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області, у складі судді Явіци І. В., присяжних: Лаврик Л. І., Доротюк А. П.,
від 10 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_4 померлим задоволено.
Оголошено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Благодатне Арбузинського району Миколаївської області, померлим. Ухвалено, що днем його смерті необхідно вважати день набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини, з якими закон пов`язує оголошення фізичної особи померлою, судом встановлені. Відсутність ОСОБА_4 за місцем постійного проживання у сукупності з даними про те, що він не отримував будь-яких доходів, у тому числі й належних йому пенсійних виплат, не мав закордонного паспорта і не перебував на обліку органів соціального захисту і Пенсійного фонду України, а також з огляду на наявність у нього психічного захворювання, яке здатне впливати на його поведінку, зокрема, в побуті та соціумі, є достатніми підставами для оголошення його померлим.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2020 року скасовано.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 , оскільки відсутність ОСОБА_4 за місцем проживання, реєстрації, з огляду на те, що правоохоронними органами триває його розшук (розпочатий у 2018 році), не є достатньою підставою для оголошення його померлим. Відсутність інформації про доходи та саме по собі наявне психічне захворювання у ОСОБА_4 не є підставами для припущення про його смерть. До того ж до ОСОБА_4 постановою суду були застосовані примусові заходи медичного характеру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 червня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що апеляційний суд неправильно застосував положення частини першої статті 46 ЦК України, оскільки зміст зазначеної норми матеріального права не пов`язує трирічний строк відсутності особи у місті постійного проживання та відсутності відомостей про неї із строком кримінального провадження за фактом її зникнення, чи з будь-якими діями заявника щодо пошуку особи, яку він просить оголосити померлою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Арбузинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Арбузинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області), Благодатненська сільська рада Арбузинського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , про оголошення фізичної особи померлою, призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильного по суті судового рішення апеляційного суду, який правильно встановив обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 є племінником ОСОБА_1 , опікуном якого, на підставі рішення виконавчого комітету Благодатненської ради народних депутатів Арбузинського району Миколаївської області від 27 травня 1996 року, за життя до 11 лютого 2006 року була його мати, рідна сестра заявника, ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 .
У зв`язку із захворюванням, пов`язаним з абсцесом скроневої долі мозку, йому було установлено третю групу інвалідності та він періодично проходив лікування у Миколаївській обласній психіатричній лікарні № 2.
Згідно довідки Арбузинської центральної районної лікарні №01-319-10 від 07 березня 2018 року ОСОБА_4 з 1989 року перебував на «Д» обліку у лікаря психіатра з діагнозом: помірна розумова відсталість, судомний синдром. Знятий з обліку в I кварталі 2009 року в зв`язку з оформленням до психоневрологічного інтернату.
Згідно пояснень заявника та показань свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є двоюрідними сестрою та братом ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , після смерті своєї матері ОСОБА_4 проживав один і через деякий час разом із односельчанами виїхав на роботу з випасу худоби до с. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області.
Після цього відомості про його місцеперебування та/або місцезнаходження у місці постійного проживання відсутні.
На обліку в Управлінні соціального захисту населення Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_4 не перебував і за державними допомогами не звертався. Інформація про його доходи за період з 2007 року по 2016 рік відсутня.
Наявності актових записів про народження дітей, реєстрацію шлюбу та його розірвання Арбузинським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відносно ОСОБА_4 виявлено не було.
Житловий будинок ОСОБА_4 , що розташований по АДРЕСА_2 , зруйнований, подвір`я занедбане, присадибна ділянка не приватизована, зареєстрованих осіб за адресою будинку немає.
За період з 01 січня 2009 року по 15 серпня 2019 року ОСОБА_4 , як отримувач різних видів державних допомог та житлових субсидій, на обліку в Управлінні соціального захисту населення Арбузинської РДА Миколаївської області не перебував, учасником виконавчих проваджень, що здійснюються на території Арбузинського району Миколаївської області ОСОБА_4 не являвся, відомості про його доходи за період з І кварталу 2009 року по ІІ квартал 2019 року відсутні.
До травня 2007 року ОСОБА_4 отримував пенсію по інвалідності, однак за період з червня по грудень 2007 року пенсія ним не отримувалась, через що пенсійні виплати повертались на рахунок Пенсійного форду, а з 01 січня 2008 року особовий рахунок ОСОБА_4 закрито і з цього часу за поновленням виплат він не звертався, інформація про страхувальників (роботодавців), які б звітували про нарахування ОСОБА_4 заробітної плати та відрахувань на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2009 року по 31 липня 2019 року, відсутня.
ОСОБА_4 не видавався паспорт громадянина України для виїзду за кордон, і з приводу оформлення документів для виїзду на постійне місце проживання до Арбузинського РС управління державної міграційної служби в Миколаївській області він не звертався.
Постановою Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області від 18 квітня 2009 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою доньки заявника ОСОБА_6 від 10 квітня 2009 року щодо втрати з травня 2007 року зв`язку з ОСОБА_4 , через те, що встановити його місцезнаходження не представилось можливим.
При цьому ОСОБА_4 у розшук Арбузинським РВ УМВС не оголошувався.
Постановою Арбузинського районного суду від 30 листопада 1995 року у кримінальній справі № 1-103/95 щодо ОСОБА_4 застосовані примусові заходи медичного характеру - поміщення в психіатричну лікарню з посиленим режимом нагляду.
За повідомленням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 травня 2020 року кримінальна справа знищена у зв`язку з закінченням строку зберігання. В архіві суду відсутні рішення про скасування вищевказаних заходів, застосованих до ОСОБА_4
16 березня 2018 року заведена оперативно-розшукова справа категорії «Розшук» № 0518-003 про розшук ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 від 06 березня 2018 року щодо безвісного зникнення ОСОБА_4 з 2007 року, який пішов з дому та місце знаходження якого невідоме. Відомості по факту зникнення ОСОБА_4 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 06 березня 2018 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.
При цьому на наявність права, а не обов`язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини першої статті 46 ЦК України.
При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).
Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц (провадження № 61-35636св18).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням положень статті 46 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що існують достатні підстави для припущення смерті ОСОБА_4 , який з 2007 року відсутній за місцем свого проживання, не отримує з моменту зникнення доходів, зокрема пенсію по інвалідності, не має закордонного паспорта, не перебуває на обліку в органах соціального захисту населення, а також щодо ОСОБА_4 відсутня будь-яка інформація протягом останніх десяти років, що підтверджено, зокрема показами свідків.
Апеляційний суд неправильно застосував положення статті 46 ЦК України, вказуючи про те, що органи поліції розпочали розшук ОСОБА_4 лише 16 березня 2018 року і на час розгляду судом справи розшук тривав, не врахував, що матеріали справи не містять відомостей про ОСОБА_4 , починаючи з 2007 року, а відповідно до частини першої статті 48 ЦК України, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Наявність у ОСОБА_4 психічного захворювання суд першої інстанції оцінював у сукупності з іншими доказами у справі, вказавши, що ця обставина також підлягає врахуванню судом при вирішенні цієї справи, оскільки психічне захворювання здатне впливати на поведінку особи.
Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 може бути спадкоємцем свого племінника ОСОБА_4 , отже заявник є зацікавленою особою у визнанні факту, що має юридичне значення.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно вирішив спір.
За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись статтями 294 400 402 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 червня 2020 рокускасувати.
Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області
від 10 квітня 2020 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович