ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 472/664/18
провадження № 51-1182 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2021 року та вирок Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12017150180000197 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст ухвалених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені у ст. 76 КК.
Вказаним вироком також вирішено питання щодо цивільного позову, судових витрат та долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 13 квітня 2017 року приблизно о 21:00, керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan Maxima», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Одеській у смт Веселинове Миколаївської області у бік центру населеного пункту, здійснюючи обгін автомобіля «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку, порушуючи вимоги пунктів 10.1, 11.3, 12.4, 14.2 (в) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не переконався у безпечності маневру, не впевнився, чи не створить це перешкод для інших учасників дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з мопедом «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій мопеда «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задоволено.
Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2021 року в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням скасовано.
Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Ухвалено рахувати ОСОБА_6 строк відбування покарання з дня його затримання у порядку виконання вироку.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Стверджує, що у матеріалах кримінального провадження наявний обвинувальний акт № 12016150180000773 від 03 жовтня 2016 року, тоді як відповідно до витягу з ЄРДР кримінальне провадження за фактом ДТП, що мала місце 13 квітня 2017 року за участі ОСОБА_6 внесено 14 квітня 2017 року за № 12017150180000197.
Таким чином вважає, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні фактично не був складений та йому вручений, а розглянутий інший обвинувальний акт, що є суттєвим порушенням, а тому є підставою для скасування судових рішень.
Крім того, зазначає, що реєстр матеріалів досудового розслідування не містить найменувань усіх процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування, зокрема, огляд місця події, відсутні процесуальні рішення про призначення експертиз, про залучення захисника. Незважаючи на це суд в основу вироку поклав письмові докази, які не зазначені у реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Перевіряючи вирок суду в апеляційному порядку, апеляційний суд не звернув уваги на вказані ним порушення вимог кримінального процесуального закону, при цьому своїх висновків належним чином не мотивував.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказує, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні фактично не був складений та йому вручений, а розглянутий інший обвинувальний акт, що є суттєвим порушенням, а тому є підставою для скасування судових рішень.
Засуджений стверджує, що у матеріалах кримінального провадження наявний обвинувальний акт № 12016150180000773 від 03 жовтня 2016 року, тоді як відповідно до витягу з ЄРДР кримінальне провадження за фактом ДТП, що мала місце 13 квітня 2017 року внесено 14 квітня 2017 року за № 12017150180000197.
Відповідаючи на вказані доводи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до супровідного листа за підписом начальника Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури ОСОБА_9 до Веселинівського районного суду Миколаївської області у порядку п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК було направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017150180000197 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК (т. 1, а. п. 1).
У реєстрі матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акта, також вказано про те, що всі процесуальні дії проводилися, а процесуальні рішення ухвалювалися у межах кримінального провадження саме за № 12017150180000197 (т. 1, а. с. 7).
Крім того, відповідно до змісту розписки про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_6 20 червня 2018 року у порядку ст. 293 КПК було вручено в одному примірнику обвинувальний акт за № 12017150180000197 від 14 квітня 2017 року (т. 1, а. п. 9).
З наявного у матеріалах кримінального провадження витягу з ЄРДР також вбачається, що 14 квітня 2017 року до реєстру внесено відомості про ДТП, яка мала місце 13 квітня 2017 року у смт Веселинове Миколаївської області та присвоєно номер кримінального провадження 12017150180000197 (т. 1, а. п. 10).
До того ж зі змісту вступної частини вироку суду першої інстанції видно, що предметом розгляду цього суду був обвинувальний акт за № 12017150180000197 від 14 квітня 2017 року. Такий же номер і дата були зазначені й у вступній частині ухвали суду апеляційної інстанції.
Водночас, розглядаючи кримінальне провадження та перевіряючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що слідчим помилково вказані неправильні дата та номер обвинувального акта, а тому не встановив порушень вимог кримінального процесуального закону.
Таких порушень не встановив і суд касаційної інстанції, враховуючи, що технічна описка на першій сторінці обвинувального акту має місце, однак не може свідчити про те, що предметом розгляду суду був інший обвинувальний акт, як про це наголошує засуджений, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення його доводів у цій частині.
Що стосується доводів засудженого про те, що реєстр матеріалів досудового розслідування не містить найменувань усіх процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування, то такі доводи є слушними.
Відповідно до ст. 109 КПК реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Тобто у національному кримінальному процесуальному праві істотність порушення вимог КПК слід визначати у кожному конкретному провадженні з огляду на можливість усунення такого порушення у подальшому.
Верховний Суд у своїх рішеннях також неодноразово звертав увагу на те, що не всі порушення процесуального закону є підставною для скасування чи зміни судових рішень, а лише ті, які дійсно позначаються на законності та обґрунтованості таких рішень, що покладає на суд обов`язок здійснити аналіз цих порушень та їх можливий вплив на конвенційні або конституційні права людини.
Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження № 13-3 кс 22), невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
Як убачається з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017150180000197, окрім допиту свідків, повідомлення про підозру ОСОБА_6 , а також повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК, реєстр не містить посилань на інші процесуальні дії, чи процесуальні рішення, які були проведені та ухвалені під час досудового розслідування.
Проте, за результатом перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено, щоб сторона захисту вказувала на такі обставини під час судового розгляду, як на порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкоджають ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
Зазначені обставини не знайшли свого відображення й в апеляційній скарзі захисника, поданої в інтересах обвинуваченого, а тому апеляційний суд не перевіряв таких доводів в апеляційному порядку.
Такі доводи були викладені засудженим лише у касаційній скарзі з посиланням, що наведені порушення залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій.
Крім того, сторона захисту під час судового розгляду кримінального провадження та його перегляду в апеляційному порядку, так само як і засуджений у касаційній скарзі, не вказували про те, що процесуальні дії, які були проведені під час досудового розслідування та використані прокурором як доказ винуватості ОСОБА_6 , та які покладені судом в основу вироку, не були відомі стороні захисту та не відкривались у порядку ст. 290 КПК.
Більше того, у касаційній скарзі засудженим не вказано, яким чином відсутність у реєстрі досудового розслідування посилань на відповідні процесуальні дії або процесуальні рішення позбавили сторону захисту можливості або ж перешкодили під час судового розгляду реалізувати своє право на дослідження вказаних доказів, або висловити свої доводи на предмет їх недопустимості чи неналежності на підставі змагальності та рівності сторін.
За наведених обставин відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування інформації про проведення відповідних процесуальних дій хоча і є формальним недотриманням вимог КПК, проте у цьому випадку, на думку колегії суддів, не може вважатися таким, що є істотним, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, як про це наголошує засуджений.
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 376 433 434 436 441 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2021 року та вирок Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2023 року - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3