№ 480/1194/23

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року

м. Київ

справа № 480/1194/23

адміністративне провадження № К/990/38439/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №480/1194/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Мельнікової Л.В., суддів - Ральченка І.М., Бегунца А.О.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської обласної прокуратури, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні на підставі наказу керівника Сумської обласної прокуратури від 19 жовтня 2021 року №413к вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку;

- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячної заробітної плати у розмірі 8030 грн 68 коп.;

- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 23 жовтня 2021 року по день постановлення судового рішення.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що наказом керівника Сумської обласної прокуратури №413к від 19 жовтня 2021 року, на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури», позивача з 22 жовтня 2021 року звільнено з посади прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області.

3. Проте, позивачу не виплачено вихідну допомогу у день звільнення. У зв`язку з цим позивач звернувся до Сумської обласної прокуратури із заявою про надання інформації щодо виплати вихідної допомоги при звільненні відповідно до статті 44 КЗпП України. Листом відповідач відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги при звільненні.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 на підставі наказу керівника Сумської обласної прокуратури від 19 жовтня 2021 року №413к вихідної допомоги при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку;

- стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку в сумі 8030 грн 68 коп. та суму середнього заробітку у розмірі 8030 грн 68 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

5. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зазначив, що частиною п`ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, до такого переліку не включені питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

6. Суд вважав, що на час звільнення з посади прокурора позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

7. Суд першої інстанції урахував, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату вихідної допомоги після винесення постанови Другим апеляційним адміністративним судом 06 лютого 2023 року, якою було скасовано рішення суду першої інстанції про поновлення позивача на посаді. Разом із тим, суд установив, що після винесення постанови апеляційною інстанцією 06 лютого 2023 року та після звернення позивача до Сумської обласної прокуратури із вимогою виплатити відповідну суму вихідної допомоги, відповідачем не було вчинено жодних дій щодо такої виплати, станом на час розгляду справи сума вихідної допомоги відповідачу не виплачена, відповідач заперечує право на таку виплату.

8. Суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням періоду з дня звільнення позивача 22 жовтня 2021 року та дня звернення до суду із позовом 14 лютого 2023 року, позивач тривалий час (більше ніж 2 роки) не звертався до суду за захистом порушеного права. Проте, оскільки відповідачем на час розгляду справи сума вихідної допомоги не виплачена позивачу, ураховуючи той факт, що сума середнього заробітку за спірний період значно перевищує належну до виплати суму вихідної допомоги, суд вважав співмірною невиплаченій сумі вихідної допомоги в розмірі 8030 грн 68 коп. суму середнього заробітку у розмірі, що становить 100% від невиплаченої суми 8030 грн 68 коп.

9. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року рішення суду першої інстанції змінено, абзац 3 резолютивної частини рішення викладено у такій редакції:

«Стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку в сумі 8030 грн 68 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 жовтня 2021 року по 05 травня 2023 року включно у розмірі 45 498 грн 32 коп., з урахуванням обов`язкових податків та зборів».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10. Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

11. Проте, вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, апеляційний суд застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, та визначив іншу суму стягнення.

12. Зокрема, зазначив, що у цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат повинен складати: 26 100 грн 73 коп. (100%), з яких допомога при звільненні (що підлягає виплаті за рішенням суду) - 8030 грн 68 коп. (30,76 %).

13. Виходячи з принципу пропорційності, колегія суддів вважала, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 45 498 грн 32 коп. (30,76 % від суми 147 913,92 грн), як компенсаційна виплата - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 жовтня 2021 року по 05 травня 2023 року включно, з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

Короткий зміст касаційної скарги

14. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції Сумська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

15. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

16. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22 щодо застосування статті 117 КЗпП України.

17. Вважає, що апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин статтю 117 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року та не урахував, що на момент звернення позивача до суду указана стаття діяла у новій редакції, відповідно до якої виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежена шістьма місяцями.

Позиція інших учасників справи

18. 27 листопада 2023 року надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому позивач заперечив проти доводів касаційної скарги відповідача та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

19. 16 листопада 2023 року до касаційного суду надійшла скарга Сумської обласної прокуратури.

20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2023 року для розгляду справи №480/1194/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур О.В., суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

21. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі №480/1194/23 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

22. У зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2024 року для розгляду справи №480/1194/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

23. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року закінчено підготовчі дії; справу №480/1194/23 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

24. ОСОБА_1 з 21 січня 2003 року по 22 жовтня 2021 року працював на прокурорських посадах в органах прокуратури України (а.с. 22-28).

25. Наказом керівника Сумської обласної прокуратури від 19 жовтня 2021 року №413к на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» позивача з 22 жовтня 2021 року звільнено з посади прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області (а.с. 29).

26. Вищезазначеним наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку Сумської обласної прокуратури провести остаточний розрахунок та виплатити ОСОБА_1 усі належні виплати при звільненні.

27. ОСОБА_1 ознайомився з відповідним наказом 22 жовтня 2021 року, що підтверджується особистим підписом позивача у наказі від 19 жовтня 2021 року №413к (а.с.48).

28. Про нараховані позивачу виплати при звільненні повідомлено ОСОБА_1 листом Сумської обласної прокуратури від 22 жовтня 2021 року за №21-626вих21 (а.с.52).

29. У зв`язку із невиплатою вихідної допомоги при звільненні, позивач звернувся до відповідача із запитом від 07 лютого 2023 року (а.с. 30-32) про надання інформації щодо виплати вихідної допомоги при звільненні відповідно до статті 44 КЗпП України. Окрім того, у зверненні позивач просив у разі невиплати вихідної допомоги провести її нарахування та виплату відповідно до вимог чинного законодавства.

30. На звернення позивача, відповідач листом від 10 лютого 2023 року №27-43ВИХ-23 (а.с.33) повідомив позивача про те, що вихідна допомога при звільненні не виплачувалася, зважаючи на те, що позивача звільнено з посади прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області наказом керівника обласної прокуратури від 19 жовтня 2021 року №413к на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», у зв`язку з рішенням кадрової комісії №313 від 13 вересня 2021 року про неуспішне проходження атестації.

31. Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

32. За змістом частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

35. У межах цього касаційного провадження Суд вирішує питання про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача.

36. Так, частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

38. Згідно зі статтею 117 КЗпП України (у редакції чинній на момент звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

39. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» текст статті 117 КЗпП України викладено у такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».

40. Указана редакція статті 117 КЗпП України набула чинності з 19 липня 2022 року.

41. Задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції зазначив, що період затримки з 23 жовтня 2021 року (з наступного дня після звільнення) по 05 травня 2023 року (день постановлення судом першої інстанції рішення у цій справі) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, суд може застосувати принцип співмірності і зменшити розмір такої виплати.

42. У тексті касаційної скарги відповідач, спираючись на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, зауважує, що на момент звернення позивача до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла у новій редакції, відповідно до якої час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

43. Так, у межах справи №560/11489/22 Верховний Суд констатував помилковість висновків суду апеляційної інстанції, оскільки розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який постановив стягнути цей суд, визначений без урахування чинних - зокрема на дату звернення позивача до суду - приписів статті 117 КЗпП України, у зв`язку з чим указана справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

44. Однак, колегія суддів зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід щодо застосування статті 117 КЗпП України до правовідносин, які виникли під час дії її «старої редакції» та продовжились після набрання чинності «новою редакцією», а також щодо можливості розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №761/9584/15-ц [про застосування принципу співмірності], на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Указані висновки викладено у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22.

45. У вказаній постанові Судова палата констатувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином:

- правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції);

- у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України (у новій редакції).

46. З урахуванням наведених висновків колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування статті 117 КЗпП України у «новій» редакції до усього періоду затримки розрахунку при звільненні.

47. Також, Судова палата зазначила, що із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.

48. Крім того, з прийняттям указаного закону усунуто і такий чинник, який зумовлював можливість недобросовісної поведінки працівника, як необмеженість строку звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченого заробітку, а саме шляхом внесення змін до статті 233 КЗпП України, якою строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено трьома місяцями.

49. У зв`язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку лише за шість місяців, Судова палата вирішила, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №761/9584/15-ц [принцип співмірності], до правовідносин, які регулюються статтею 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», не є можливим.

50. Судом апеляційної інстанції установлено, що спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 23 жовтня 2021 року по 05 травня 2023 року, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) і після цього.

51. Застосовуючи наведені висновки для вирішення цього спору колегія суддів констатує, що період з 23 жовтня 2021 року по 18 липня 2022 року регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До указаного періоду суд, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, може застосувати принцип співмірності.

52. Проте період з 19 липня 2022 року по 05 травня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

53. Судами попередніх інстанцій установлено, що розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 становить 373 грн 52 коп., що підтверджується довідкою від 05 листопада 2021 року №21-668вих-21 (а.с.35).

54. Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що у цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 26 100 грн 73 коп. (100%), з яких вихідна допомога при звільненні (що підлягає виплаті за рішенням суду) - 8030 грн 68 коп. (30,76%).

55. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (за період з 23 жовтня 2021 року по 18 липня 2022 року) становить 69848 грн 24 коп. (373,52 грн х 187 днів).

56. З урахуванням установлених судами обставин справи, виходячи з принципу пропорційності, за період з 23 жовтня 2021 року по 18 липня 2022 року середній заробіток за час затримки розрахунку становить 21485 грн 32 коп. (обчисленого як 30,76% від 69848 грн 24 коп.).

57. Період з 19 липня 2022 року по 05 травня 2023 року передбачає обмеження виплати працівникові шістьма місяцями. З урахуванням наведеного середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за цей період становить 49304 грн 64 коп. (373,52 грн х 132 робочі дні за 6 місяців).

58. Отже, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача становить 70 789 грн 96 коп.

59. Указана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено податковим агентом при виплаті доходу з урахуванням раніше виплачених сум.

60. З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повно установивши обставини справи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, однак допустив помилку при визначенні розміру відшкодування, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .

Висновок за результатом розгляду касаційної скарги

61. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

62. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

63. Ураховуючи викладене Верховний Суд уважає за необхідне змінити мотивувальну та резолютивну частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, а тому касаційна скарга Сумської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.

IV. Висновки щодо судових витрат

64. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі №480/1194/23 - змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

3. Абзац 3 резолютивної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, яким змінено рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі №480/1194/23, викласти у такій редакції:

«Стягнути з Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку в сумі 8030 грн 68 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 жовтня 2021 року по 05 травня 2023 року включно у розмірі 70 789 грн 96 коп. з урахуванням раніше виплачених сум.»

4. У іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі №480/1194/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду