ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа №480/2181/19
адміністративне провадження № К/9901/3115/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019, додаткове рішення цього ж суду від 24.07.2019 (прийняті судом у складі судді Кунця О.М.), та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 (ухвалену судом у складі: головуючого судді Подобайло З.Г., суддів: Григорова А.М., Бартош Н.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру), третя особа - Могрицька сільська рада Сумського району Сумської області, про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, викладену у листі №Ц--5659-3026/21-19 від 10.05.2019, у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області;
- зобов`язати відповідача не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано відмову ГУ Держгеокадастру, викладену у листі №Ц--5659-3026/21-19 від 10.05.2019, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області.
Зобов`язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановлено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 384 грн 20 коп.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл витрат по судовій справі №480/2181/19 відмовлено.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.12.2019 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 та додаткове рішення цього ж суду від 24.07.2019 залишив без змін.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем не розглянуто належним чином заяву позивача, чим допущено протиправну бездіяльність, тому із врахуванням норм статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2019р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області та прийняти відповідне рішення по даній заяві.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що наявні у справі документи щодо надання правничої допомоги не відповідають критеріям, встановленим частиною дев`ятою статті 139 КАС України, доказів складання запитів немає, тому така послуга є недоведеною, виклад позиції сторони позивача у заяві про аргументацію позиції сторони позивача в межах судової справи від 15.07.2019 співпадає з викладом позиції у позовній заяві, а тому не може вважатися як окрема послуга з правничої допомоги.
Питання щодо відшкодування судових витрат на поштові відправлення мало бути заявлено до прийняття рішення. Відповідної заяви до прийняття судом рішення у даній справі, не надано.
Заява про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду засобами електронного зв`язку лише 22.07.2019.
Крім цього, позивач на обґрунтування понесених витрат на поштові відправлення у сумі 60 грн зазначає, що ним 15.07.2019 направлялись відповідачу та третій особі докази судових витрат на правову допомогу. Такі докази направлення були додані до заяви про аргументацію позиції сторони позивача в межах судової справи від 15.07.2019.
Однак, до самої заяви про аргументацію позиції сторони позивача в межах судової справи від 15.07.2019 не надано доказів понесення позивачем витрат за поштові послуги у сумі 60 грн.
Відтак, підстави для стягнення витрат з відповідача відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою рішення суду першої інстанції, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Що стосується розподілу судових витрат рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019, додаткове рішення цього ж суду від 24.07.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 скасувати та прийняти нове рішення про відшкодування судових витрат в розмірі фактично понесених витрат на сплату судового збору в розмірі 768 грн 40 коп. та понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, понесених у зв`язку зі зверненням до суду з адміністративним позовом та правничого супроводження адвоката під час розгляду судової справи.
У скарзі зазначає, що суди не застосували правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема у постанові від 23.05.2018 у справі № 825/602/17, згідно з яким повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
Вважає, що в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл.
Що стосується розподілу судових витрат, позивач зазначив, що договір від 28.05.2019 суду наданий як належний, допустимий, достовірний та достатній документальний доказ наявності укладеного, узгодженого та підписаного договору про правничу допомогу з адвокатом.
Цей договір та внесена доплата в сумі 3000,00 грн стосується договірних стосунків клієнта та адвоката в межах означеного судового звернення по захисту порушеного права клієнта.
Всю супровідну та документальну роботу виконував саме адвокат в межах надання правничої допомоги, за що була доплата в межах судового розгляду справи у сумі 3000,00 грн. Загальний витрачений час адвоката в межах судової справи в суді першої інстанції складає 11 год. 10 хв.
Суд дійшов хибних висновків про те, що наявні у справі документи щодо надання правничої допомоги не можуть вважатись належним чином складеними первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції по наданню правничої допомоги.
Суди необґрунтовано зазначили, що позовна заява підписана позивачем ОСОБА_1 , що ставить під сумнів її складення адвокатом.
Суд також помиляється, коли зазначає, що позивачем не надано суду конкретизованого розрахунку калькуляції вартості отриманих ним правових послуг, а у наданому акті приймання-передачі виконаних робіт вказано лише витрачений адвокатом час на певну послугу без зазначення вартості за кожну годину.
Посилається на те, що суд необ`єктивно та помилково зазначив, що опис наданих робіт, наведений в акті приймання-передачі виконаних робіт від 15.07.2019, містить тотожні, взаємовиключні надані адвокатом послуги від 28.05.2019, 06.06.2019, 14.06.2019.
Упередженим є посилання суду на те, що виклад позиції сторони позивача у заяві про аргументацію позиції сторони позивача в межах судової справи від 15.07.2019 співпадає з викладом позиції у позовній заяві, а тому не може вважатися як окрема послуга з правничої допомоги.
За змістом означена заява не ототожнюється зі змістом адміністративного позову. Сам факт того, що обидва передбачені документи спрямовані для вирішення по суті однієї судової справи ще не означає їх взаємозамінність.
Судження суду про те, що факт проведення розгляду справи було здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не потребує супроводження справи адвокатом - є дискредитуючим права позивача на професійну правову допомогу.
За правовою позицією Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 301/1894/17 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участі у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за його межами та поза судовим засіданням.
У постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 923/726/18 зазначено, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає справі, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.
Стороною позивача було надано всі можливі та необхідні згідно чинного законодавства документальні докази надання/отримання правничої допомоги з чітким та детальним описом у відповідності до розроблених актів виконаних робіт.
Зазначає, що суду надані всі докази втрат за поштові послуги надані до суду в межах процесуальних строків, на кожній квитанції (які є різні за датами вчинення операцій) зазначено ціну поштового відправлення.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2020 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Желєзний І.В., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 06.02.2020 відкрив касаційне провадження.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.12.2021 № 2245/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл справи та визначено нову колегію судді: головуючий суддя - Бевзенко В.М., судді: Шарапа В.М. Чиркін С.М.
У зв`язку з виведенням судді Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Бевзенка В.М. зі складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02.05.2022 № 510/0/78-22 призначено повторний автоматизований розподіл справи та визначено нову колегію суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В.. судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., справу передано судді-доповідачу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
08.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області.
За результатами розгляду цієї заяви, відповідач надіслав лист від 10.05.2019 №Ц--5659-3026/21-19, яким повідомлено, що відповідно до інформаційної довідки Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумського району від 10.05.2019 №761/415-19 землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, відносяться до земель сільськогосподарського призначення - сіножаті, що не відповідає призначенню та принципам землеустрою в частині створення раціональної системи землеволодіння та землекористування. Оскільки сіножаті можуть бути у складі земель для будь-якого сільськогосподарського призначення, але прямо забороняється розорювання сіножатей. На думку позивача, вказана відмова є протиправною, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України, при цьому в листі відповідача не наведено жодної з них.
Не погодившись з вищевказаним листом, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.
Згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Приписами частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118 122 123 ЗК України.
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами абзацу 1 частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521 (далі - Положення № 333).
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Отже, відповідно до приписів вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому, листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
Вищевказаний висновок, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 16.05.2019 у справі №812/1312/18.
Колегія суддів зауважує, що в межах спірних правовідносин по даній справі ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру не із зверненням, а із відповідною заявою (клопотанням), за наслідками розгляду якої (якого) суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив відповідь у формі листа від 10.05.2019.
Отже, відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 27.08.2019 року в справі № 0840/3018/18.
Колегія суддів зазначає, що наданий відповідачем по справі лист від 10.05.2019, яким повідомлено про належність земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення - сіножаті, не може вважатися, як належна відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Отже, з урахуванням вказаного вище, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відмова ГУ Держгеокадастру, з визначенням її у формі листа, є протиправною та підлягає скасуванню.
ЗК України визначено порядок розгляду даної категорії питань, та зазначається, що відповідний орган виконавчої влади розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відмову.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що розгляд заяви позивача може завершитись її задоволенням, або вмотивованою відмовою у ненаданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Відповідач, під час розгляду заяви позивача, не виконав вимоги ЗК України про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Разом з тим, у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки в самому рішенні не навів мотивованих доводів щодо відмови.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У даному випадку, належним та достатнім способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 разом з наданими документами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.08.2018 по справі № 815/1666/17, від 26.06.2018 по справі № 814/1755/17, від 11.09.2018 по справі № 816/318/18, від 08.11.2019 по справі № 820/4687/17.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача та правильно обрали спосіб захисту.
Щодо відшкодування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, витрат зі сплати судового збору у сумі 384,20 грн, колегія суддів Верховного Суду не погоджується із цим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Позивач звернувся до суду першої інстанції із однією позовною вимогою про визнання протиправним та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії. За подання у 2019 році до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ОСОБА_1 сплатив 768,40 грн (0,4 х 1921 грн).
Цей адміністративний позов, хоча і задоволено частково - суб`єкта владних повноважень зобов`язано повторно розглянути заяву позивача, а не надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, проте суд все ж таки зобов`язав відповідача вчинити певні дії, змінивши спосіб захисту, який визнав належним і достатнім для захисту позивача.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, пропорційним до розміру задоволених позовних вимог, у даному випадку, буде покладення судових витрат на відповідача у сумі 768,40 грн.
Не може погодитися колегія суддів Верховного Суду і з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, з огляду на таке.
Так, суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу, позивачем надано до суду договір про надання правових послуг б/н від 28.05.2019, укладений з адвокатом Нежевело В.В., розрахункова квитанція серії НВВ №28-05/2019 від 28.05.2019, акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.07.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії СМ №000549 та ордер серії СМ № 28.
Згідно з пунктом 14 Договору від 28.05.2019, сторони дійшли згоди про внесення доплати за правове супроводження по суті у межах даного договору в 3000 грн одноразового внеску через банківську установу на особистий рахунок Адвоката або безпосередньо Адвокату (на розсуд та за вибором Клієнта). Оформлення адвокатом отриманого гонорару проводиться розрахунковою квитанцією.
Пунктом 15 Договору встановлено, що до суми у межах оплати за правничу допомогу Замовник (клієнт) сплачує Адвокату за правничу допомогу за погодинним тарифом (60 хвилин астрологічного часу) у розмірі 280 грн.
15.07.2019 складено акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги (детальний опис) від 28.05.2019 р., відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від адвоката Нежевело В.В. наступні послуги:
- консультативна робота та надання юридичної - правничої допомоги щодо визнання протиправною та скасування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність викладену у листі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 10.05.2019р. шляхом зобов`язання вчинити дії - 50 хв.;
- правнича допомога при підготовці договору про правничу допомогу щодо надання допомоги консультативно - юридичного характеру та правничої допомоги у підготовці позовної заяви (адміністративного позову), правове супроводження адвокатом в межах судового розгляду справи про визнання протиправною та скасування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зобов`язання вчинити дії - 40 хв.;
- правнича допомога при визначені правової позиції клієнта, вивчення документів наданих клієнтом, відповідних нормативних актів - 1 год. 20 хв.;
- правнича допомога при підготовки позовної заяви (адміністративного позову) про визнання протиправною та скасування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зобов`язання вчинити дії - 4 год.;
- правнича допомога при підготовці адвокатського запиту до Міськрайонного управління у м.Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області щодо надання копії Інформаційної довідки Міськрайонним управлінням у м.Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 10.05.2019 за вих. №761/415-19 - 1 год.;
- правнича допомога при підготовці адвокатського запиту до ГУ Держгеокадастру у Сумській області щодо надання копії Інформаційної довідки Міськрайонним управлінням у м.Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 10.05.2019 за вих. №761/415-19 за результатами перенаправлення розпорядником інформації до зазначеного управління - 40 хв.;
- правнича допомога при підготовці та складанні заяви про аргументацію позиції сторони позивача в межах судової справи в порядку адміністративного судочинства, вивчення відповідних нормативних актів - 3год. 10 хв.;
- консультативна робота та надання юридичної - правничої допомоги за результатами отриманого від сторони відповідача відзиву на позовну заяву - 45 хв.;
- правове супроводження з наданням правничої допомоги в межах судової справи Сумського окружного адміністративного суду №480/2181/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа - Могрицька сільська рада Сумського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом зобов`язання вчинити дії - відповідно до наданих документальних доказів та протоколу судового засідання по адміністративній справі (за наявності та необхідності). Загальний витрачений час - 11 год. 10 хв.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, виходили із того, що наявні у справі документи щодо надання правничої допомоги не відповідають критеріям, встановленим частиною дев`ятою статті 139 КАС України, зокрема позивачем не надано суду конкретизованого розрахунку калькуляції вартості отриманих ним правових послуг, а у наданому акті приймання-передачі виконаних робіт вказано лише витрачений адвокатом час на певну послугу без зазначення вартості за кожну з них.
Водночас, судова колегія зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
На переконання колегії суддів, норми статей 134, 139 були введені в КАС України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами господарювання, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17).
У частині сьомій статті 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України (частини шоста, сьома статті 134 КАС України), відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
У цій справі суди встановили, що у суді першої інстанції заперечень від відповідача щодо вказаної заяви позивача не надходило. Тобто, відповідач жодним чином не заперечив щодо співмірності заявлених витрат.
Ураховуючи викладене, факт того, що суб`єкт владних повноважень не вважав за необхідне заперечувати у суді першої інстанції стосовно розміру адвокатських витрат, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 3000 грн, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Натомість суди попередніх інстанцій невірно застосували положення частини сьомої статті 134 КАС України та не врахували практику Великої Палати Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.04.2022 у справі № 500/1410/21.
Щодо відшкодування понесених витрат на поштові відправлення у сумі 60 грн, то відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) слід зазначити таке.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Рішення у даній справі було прийнято 16.07.2019 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У даному випадку, докази понесення витрат на поштові відправлення мали бути подані до ухвалення судового рішення або протягом п`яти днів після його ухвалення за умови, що до ухвалення рішення суду у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як встановили суди, відповідної заяви до прийняття судом рішення у даній справі, не надано.
Заява про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду засобами електронного зв`язку лише 22.07.2019.
Також судами встановлено, що докази понесення витрат на поштові відправлення у матеріалах справи до ухвалення судового рішення відсутні.
Доводи касаційної скарги про те, що такі докази були подані до заяви про аргументацію позиції сторони позивача є безпідставними, оскільки до цієї заяви додано дві квитанції на суму 15 грн кожна, з яких не вбачається, що ці витрати понесені саме позивачем і саме у цій справі.
Відтак, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав стягнення зазначених витрат з відповідача.
З огляду на викладене, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, додаткове рішення цього ж суду від 24 липня 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року підлягають зміні.
Керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року (у частині перегляду в апеляційному порядку рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року) змінити у частині розподілу судових витрат.
У мотивувальній частині рішень змінити обґрунтування розподілу судових витрат (судового збору), з урахуванням мотиву викладеного у цій постанові.
У резолютивній частині рішення суду першої інстанції абзац п`ятий викласти у такій редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40009, вул. Петропавлівська, 108, м. Суми, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.»
Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року (у частині перегляду в апеляційному порядку додаткового рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року) змінити.
Скасувати додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу адвоката, та ухвалити в цій частині нове - заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суму витрат на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.
У решті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець