ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13 лютого 2024 року
справа № 480/3047/23
адміністративне провадження № К/990/195/24, № К/990/1534/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» та Головного управління ДПС у Сумській області
на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року (суддя - Савицька Н.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року (колегія суддів: Бегунц А.О., Рєзнікова С.С., Мельнікова Л.В.)
у справі №480/3047/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»
до Головного управління ДПС у Сумській області,
третя особа - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі також - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 04 січня 2023 року:
- №8418280703, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5450,00 гривень;
- №8718280703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, в розмірі 2825452,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 282545,20 гривень;
- №8818280703 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1933849 гривень.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року позов задоволено повністю.
23 вересня 2023 року позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з клопотанням про стягнення на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області витрат, що пов`язані із прибуттям до суду в розмірі 16564,95 гривень.
Обґрунтовуючи вказане клопотання позивач звернув увагу на те, що відповідно до Кодексу адміністративного судочинства він має право на стягнення витрат, що пов`язані із прибуттям до суду, зокрема стягнення наступний витрат - добових представника Товариства та водіїв, які забезпечували прибуття до суду представника, підтвердженні витрати пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року, заяву про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково: стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області судові витрати у сумі 3600 гривень. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації добових витрат представника позивача у розмірі 3600 гривень.
Щодо добових водія, суди вказали на те, що вказані витрати у розумінні приписів статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України не відносяться до витрат, що пов`язані із прибуттям до суду, а відтак заява представника позивача в частині компенсації добових водіїв задоволенню не підлягає.
Стосовно стягнення витрат пального необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом, суди дійшли до висновку, що Товариство не надало достатніх доказів для перевірки правильності розрахунку щодо використаного палива, які б документально підтверджували понесені позивачем витрати, пов`язані із прибуттям до суду для розгляду цієї справи, а тому відсутні підстави для задоволення заяви позивача про стягнення витрат, що пов`язані із прибуттям до суду в частині відшкодування витрат на пальне. Окремо суди наголосили на відсутності документального підтвердження фактично витрачених сум на пальне.
Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями сторонами подані касаційні скарги.
Зокрема, 02 січня 2024 року на адресу Суду надійшла касаційна скарга Товариства на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №480/3047/23 в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат, що пов`язані з прибуттям до суду.
Позивач у касаційній скарзі визначає підставами касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Товариство зазначило, що добові водія є витратами пов`язаними із прибуттям до суду, та відповідно до статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Враховуючи надані докази, позивач вважає обґрунтованими та законними вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача добових, що виплачувалися водіям автотранспорту з метою прибуття до суду для участі в розгляді цієї справи.
Щодо стягнення витрат в розмірі вартості витраченого пального, Товариство наголошує на тому, що суди помилково не врахували необхідність застосування коефіцієнту коригування норм витрат палива відповідно до пункту 2 Наказу від 30 грудня 2022 року №519 при розрахунку витрат пального. Даний пунктом встановлено коефіцієнти коригування норм витрат палива, зокрема для автомобілів, що експлуатуються більше 8 років, або з пробігом більше 150000 кілометрів +5%, для автомобілів, що експлуатуються більше 14 років, або з пробігом більше 400000 кілометрів +9%.
Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2024 року відкрив провадження у справі №480/3047/23 за касаційною скаргою Товариства на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року.
Відзив на вказану касаційну скаргу від податкового органу до Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
11 січня 2024 року надійшла касаційна скарга податкового органу на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №480/3047/23, в частині задоволення заяви про стягнення витрат.
Відповідач також у касаційній скарзі визначає підставами касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Податковий орган звертає увагу Суду на те, що позивачем віднесено до витрат добові на відрядження, які в силу вимог статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України не відносяться до витрат, що пов`язанні із прибуттям до суду. Також відповідач вказує на те, що розмір задоволених судами витрат є неспірозмірним із складністю справи.
Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2024 року відкрив провадження у справі №480/3047/23 за касаційною скаргою податкового органу на вказані рішення.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство вказує, що подана відповідачем касаційна скарга не містить належного обґрунтування, у чому полягає неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушенні, вказівки, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах, що на думку скаржника не був врахований в оскаржуваних судових рішеннях, відтак відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
30 січня 2024 року справа №480/3047/23 надійшла на адресу Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги податкового органу та часткове задоволення касаційної скарги Товариства, з огляду на наступне.
Щодо доводів касаційних скарг в частині стягнення добових витрат представника позивача та водія.
Положеннями частин першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами частини першої статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.
Аналіз вказаної вище норми дає можливість виділити чотири групи витрат, які відносяться до витрат, що пов`язані із прибуттям до суду:
- витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників;
- витрати пов`язані з найманням житла;
- компенсація за втрачений заробіток;
- компенсація за відрив від звичайних занять.
Аналіз абзацу 13 підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України свідчить про те, що добові витрати це витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи.
Тлумачення терміну «добові витрати» свідчить про те, що цей вид витрат неможливо віднести до жодної з виділених груп витрат, передбачених статтею 135 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Кодексом адміністративного судочинства України не віднесено добові до витрат, які відносяться до таких, що пов`язані із прибуттям до суду та, відповідно, не передбачено стягнення такого виду витрат як добові за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача, який виграв спір у справі, відтак Товариство позбавлене можливості стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень, добові витрати представника позивача та водіїв.
З огляду на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви Товариства про стягнення з бюджетних асигнувань податкового органу такого виду витрат, як добові водіїв, в той же час помилково задовольнили клопотання щодо стягнення добових представника Товариства.
Щодо доводів касаційних скарг в частині стягнення витрат на пальне, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що додані до заяви документи не є достатніми доказами на підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, зокрема, витрат на пальне для приїзду до Сумського окружного адміністративного суду та у зворотньому напрямку.
Суд звертає увагу на те, що аналіз зазначеної вище статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 300/629/22.
З судових рішень попередніх інстанцій вбачається, що при дослідженні вказаного доводу заяви про ухвалення додаткового рішення у справі суди дослідили накази про вибуття представника Товариства та водія у відрядження (з акцентуванням уваги на транспортному засобі на якому останні відправилися у відрядження), довідки про розрахунок витрат (в якій встановлені витрати пального відповідно до норм витрат наказу від 30 грудня 2022 року № 519 «Про затвердження норм витрат палива автомобільним транспортом підприємства»), довідки про вартість транспортних витрат (з акцентуванням уваги на зазначення витрат палива на конкретний автомобіль).
Суди надали оцінку зазначеним доказам враховуючи всі дев`ять судових засідань, що відбулися у цій справі в суді першої інстанції.
Щодо твердження судів попередніх інстанцій стосовно того, що документи надані позивачем на підтвердження витрат автомобільних транспортом пов`язаних з прибуттям до суду, містить розбіжності, що свідчить про те, що у довідці про розрахунок витрат пов`язаних з прибуттям до суду, позивачем завищена норма витрат палива щодо автомобілів, Суд звертає увагу на наступне.
Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 (далі - Норми), призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Норм для автомобілів встановлюються такі види норм витрат палива, зокрема, базова лінійна норма на пробіг автомобіля - на 100 км.
Згідно з п.1.2 розділу 1 Норм базова лінійна норма H s встановлюється для легкових автомобілів і автобусів (повна маса яких не перевищує 3,5 т) та самоскидів - з половиною навантаження.
Базові лінійні норми по типах автомобілів наведені в таблицях додатків А і Б в розрізі моделей (модифікацій) автомобілів в алфавітному порядку (за українським та латинським алфавітом).
У зв`язку з тим, що більшість сучасних автомобілів мають багатоваріантне конструктивне виконання (комплектація однієї моделі автомобіля різними моделями двигуна, коробки передач, головної передачі, тощо), новорозроблені та переглянуті починаючи з 1997 року базові лінійні норми наведені в окремих таблицях з зазначенням технічних даних та особливостей конструктивного виконання моделей (модифікацій) транспортних засобів, які дозволяють їх ідентифікувати. Ці норми поширюються лише на моделі (модифікації) автомобілів з зазначеними технічними даними та особливостями конструктивного виконання.
Розділом 3 вказаних норм встановлено, випадки в яких норми витрат палива підвищуються, зокрема, відповідно до підпункту 3.1.10 пункту 3.1 вказаного розділу норми витрат палива підвищуються для автомобілів, що експлуатуються: більше 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км - до 3%; більше 8 років або із загальним пробігом понад 150 тис. км - до 5%; більше 11 років або із загальним пробігом понад 250 тис. км - до 7%; більше 14 років або із загальним пробігом понад 400 тис. км - до 9%.
Вказаний підпункт містить примітку, відповідно до якої надбавку, зазначену у цьому підпункті, застосовують лише у разі документально підтвердженої необхідності та у мінімально можливому розмірі (таким чином передбачається, що підприємство здійснює відповідні заходи щодо підтримання автомобіля у задовільному технічному стані відповідно до рекомендацій заводу-виробника). Міністерства автомобільного транспорту України №43 від 10 лютого 1998 року «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», доповнений наказом Мінінфраструктури №36 від 24 січня 2012 року.
Стверджуючи про наявність розбіжностей в документах позивача, Суди не дослідили необхідність застосування розділу 3 Норм при розрахунку витрат пального, з урахуванням примітки, та фактичне застосування цього пункту Товариством при визначенні норм витрат палива на конкретні автомобілі позивача.
Судові рішення не містять обґрунтувань прийняття або ж не прийняття інших доказів доданих до заяви про ухвалення судового рішення. Докази, яким судами попередніх інстанцій надана оцінка, досліджені не в повному обсязі.
Неналежну оцінку доводів заявника підтверджує також той факт, що позивач звернувся до суду з заявою про стягнення на свою користь витрат пов`язаних із прибуттям до суду в розмірі 16564,95 гривень. Тоді як з оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивач просить відшкодувати витрати на пальне в розмірі 16564, 95 гривень (загальна сума витрат з добовими - 23765,95 гривень). Суди фактично не розібралися в сумі, яку позивач просив відшкодувати.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги Товариства та направлення справи в частині стягнення витрат пального необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга Товариства в частині оскарження судових рішень в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації добових витрат водія у розмірі 3600 гривень не підлягає задоволенню, з огляду на правильність висновків судів попередніх інстанцій в цій частині.
Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга податкового органу підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації добових витрат представника позивача у розмірі 3600 гривень, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні клопотання про ухвалення судового рішення.
Керуючись статтями 3 90 242 345 351 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області задовольнити.
Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №480/3047/23 скасувати в частині задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області судових витрат у сумі 3600 гривень (компенсація добових витрат представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»).
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» задовольнити частково.
Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №480/3047/23 скасувати в частині відмови в задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення витрат пального необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
В іншій частині додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №480/3047/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
В. В. Хохуляк