№ 480/3157/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 480/3157/19

адміністративне провадження № К/9901/27136/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Берназюка Я.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року (головуючий суддя Савицька Н.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (головуючий суддя П`янова Я.В., судді: Присяжнюк О.В., Спаскін О.А.) у справі № 480/3157/19 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії ,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

13 серпня 2019 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради (далі також позивач або Управління ДАБК) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідачка), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просило зобов`язати ОСОБА_1 здійснити перебудову шляхом приведення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у попередній стан, що існував до початку виконання будівельних робіт з реконструкції, згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 від 22.04.2010, реєстровий № 5998 інвентаризаційна справа № 57976, виконаного КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації".

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 04 грудня 2019 року позов задовольнив.

Зобов`язав ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснити перебудову шляхом приведення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у попередній стан, що існував до початку виконання будівельних робіт з реконструкції, згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 від 22.04.2010, реєстровий № 5998, інвентаризаційна справа № 57976, виконаного КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації".

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року залишив без змін.

06 серпня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідачки, надіслана 19 жовтня 2020 року, у якій скаржниця просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

14 грудня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить у задоволення касаційної скарги відмовити, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі звернення громадянина ОСОБА_2 щодо незаконного виконання ОСОБА_1 реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , направлення для проведення позапланового заходу від 01 лютого 2017 року № 7/29.01-10, посадовими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу частки домоволодіння від 30 квітня 2015 року відповідачка є власником 22/100 частки домоволодіння з надвірними вбиральнями та побутовими будівлями на приватизованій земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:21:005:0039 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до плану 1-го поверху житлового будинку «В-1» технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстровий № 5998, інвентаризаційна справа № 57976, виконаного КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" 22.04.2010, житловий будинок складається з житлової кімнати площею 22,2 м2, житлової кімнати площею 10,3 м2, кухні площею 9,8 м2, коридору площею 3,5 м2, через який здійснюється вхід в даний житловий будинок.

За результатами проведеної перевірки, посадовими особами Управління складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 08 лютого 2017 року № 7, у якому зафіксовано, що замовник будівництва - відповідачка, здійснює будівельні роботи з реконструкції житлового будинку "В-1" шляхом влаштування входу в житловий будинок через коридор зі зворотної сторони фасаду будинку, замість коридору площею 3,5 м2 влаштовано ванну кімнату; вхід в житловий будинок через коридор закладений; змінена конструкція покрівлі, влаштована двосхила покрівля замість чотирьохсхилої зі збільшенням висоти найвищої точки без отримання будівельного паспорту та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим порушено частину 1 статті 9 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі також Закон № 687-XIV), частину 1 статті 27 , пункт 1 частини 1 статті 34 Закону України 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі також Закон № 3038-VI).

08 лютого 2017 року, керуючись пунктом 3 частини 3 статті 41 Закону № 3038-VI, з метою усунення виявлених за результатами перевірки порушень, позивачем видано припис № 7 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил та припис № 7-1 про зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Приписом № 7 від 08 лютого 2017 року позивач вимагав до 08 травня 2017 року усунути порушення, викладені в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від № 7 від 08 лютого 2017 року.

З 28 листопада 2017 року по 01 грудня 2017 року посадовими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради було проведено позапланову перевірку виконання вимог припису № 7 від 08 лютого 2017 року. Відповідно до акта перевірки № 115 від 05 грудня 2017 року встановлено, що вимоги даного припису не виконано.

За результатами перевірки виконання вимог припису № 7 від 08 лютого 2017 року, у зв`язку із його невиконанням ОСОБА_1 , Управлінням винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 05 грудня 2017 року.

За змістом пояснень від 05 грудня 2017 року, наданих до Управління відповідачкою, з метою усунення порушень вимог містобудівного законодавства, 16 березня 2017 року звернувся до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради із заявою про отримання будівельного паспорту, однак заяву було повернуто, у зв`язку з тим, що в складі папки "проектні пропозиції" відсутні оригінали згоди співвласників спільної земельної ділянки, засвідчені в установленому порядку. Також, у своїх поясненнях відповідачкою зазначено, що співвласники земельної ділянки та домоволодіння у добровільному порядку згоди на реконструкцію житлового будинку літ. "В-1" не надають, у зв`язку чим нею було ініційоване звернення до суду з позовом про виділення в натурі частки земельної ділянки та частки у домоволодінні в натурі.

У подальшому, на підставі направлення для проведення позапланового заходу від 12 червня 2018 року № 32, позивачем проведено позапланову перевірку виконання відповідачем вимог вищезазначених приписів, за наслідками якої було складено акт № 32, протокол про адміністративне правопорушення від 14 червня 2018 року № 32, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності № 32 від 14 червня 2018 року.

Згідно із розділом VI «Опис виявлених порушень» акта перевірки, позивачем зафіксовано факт невиконання замовником будівництва - ОСОБА_1 вимог припису про усунення порушень № 7 від 08 лютого 2017 року та припису про усунення порушень від 05 грудня 2017 року. Повідомлення про виконання вимог припису у встановлений термін до Управління державного архітектурного контролю СМР не надходило.

За результатами перевірки виконання вимог припису № 32 від 14 червня 2018 року Управлінням встановлено, що вимоги припису не виконано, будівельні роботи з реконструкції житлового будинку не приведені у відповідність до матеріалів технічної інвентаризації, елементи покрівлі не перебудовані. В єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт відсутня інформація про реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 .

Станом на день розгляду справи припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради № 32 від 14 червня 2018 року є чинним, відповідачкою не оскаржений, вимоги припису не виконано.

Оскільки вимоги припису № 32 від 14 червня 2018 року відповідачкою виконано не було, про що Управлінням складено відповідний акт перевірки № 14 травня 2019 року № 49, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства позивачем встановлено, що відповідачем виконуються будівельні роботи з реконструкції житлового будинку без отримання будівельного паспорту та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) дає підстави для визначення цього будинку об`єктом самочинного будівництва. У встановлений строк відповідачка добровільно не виконала вимоги викладені у приписі, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

У відзиві на позов відповідачка заперечує проти позовних вимог. Вважає, що як власник житлового будинку із господарськими будівлями та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , має самостійно вирішувати, як господарювати, які поліпшення належного їй на праві власності будинку проводити.

Посилається також на те, що у відповідності до підпунктів 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» (далі також Постанова № 406), визначено, що роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності належать до об`єктів з незначними (CCI), з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками (Пункт 1 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 236 від 20.03.2019), не потребують спеціального дозволу.

Стверджує, що проведення ремонту покрівлі та облаштування входу у будинку по АДРЕСА_1 , не можна віднести до самовільного проведення реконструкції. Вважає, що зазначена перебудова не є реконструкцією, оскільки, збільшення висоти покрівлі було встановлено зі слів чоловіка ОСОБА_1 , що, на думку відповідачки, не зовсім відповідає дійсності, а факт такої реконструкції вищевказаного будинку має бути встановлено доказами у відповідності до КАС України.

Звертає увагу суду на те, що причиною невиконання вимоги приписів, є те, що її домоволодіння входить до складу спільної часткової власності, де є інші співвласники, які не виявили бажання подати спільну із відповідачкою документацію на виконання приписів позивача.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем виконано будівельні роботи з реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 , з втручанням в несучі конструкції, а саме, влаштування входу в житловий будинок через коридор зі зворотної сторони фасаду будинку.

Аналіз поняття "реконструкція", дає підстави стверджувати, що при проведенні реконструкції допускається повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій, тобто, роботи по влаштуванню вхідних груп, з частковим збереженням несучих конструкцій, підпадають під визначення - реконструкція.

Також позивач зазначає, що роботи, пов`язані з переплануванням, переобладнанням та термомодернізацією окремих приміщень або об`єктів у цілому, можуть мати місце під час реконструкції або капітального ремонту існуючих об`єктів. Якщо перепланування або переобладнання пов`язані зі зміною функціонального призначення існуючого об`єкта або його окремого приміщення, такі будівельні роботи відносять до реконструкції (п. 3.21 ДБН А.2.2-32014). Роботи із перепланування, переобладнання, термомодернізації, які передбачають втручання в несучі та огороджувальні конструкції, є капітальним ремонтом (п. 3.7 ДБН А.2.2-3:2014).

За позицією позивача, при влаштуванні входу зі зворотної сторони фасаду та влаштуванню ванної кімнати замість коридору відбулася зміна функціонального призначення об`єктів, а тому такі будівельні роботи є реконструкцією.

Третя особа у письмових поясненнях від 31 жовтня 2019 року зазначила, що реконструкція ОСОБА_1 будинку по АДРЕСА_1 призвела до порушення прав мешканців будинку АДРЕСА_3 , а також до порушення правил експлуатації будинку АДРЕСА_3. Вказує на те, що при реконструкції будинку НОМЕР_2 була здійснена заміна 4-ох скатної покрівлі на 2-ох скатну з прибудовою приміщення мансардного типу на 2 поверсі, що збільшило висоту покрівлі, порівняно з попереднім станом, і майже повністю перешкоджає природньому освітленню через вікна кухні квартири АДРЕСА_4 , де він мешкає. Наполягає на тому, що вказана реконструкція покрівлі фактично унеможливлює обслуговування та виконання ремонтних робіт на стіні будинку АДРЕСА_5 , у тому числі і обслуговування газової труби, яка проходить на цій стіні.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили відсутність доказів, що надають право на виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також доказів, що підтверджують виконання вимог приписів позивача. Судові рішення про визнання приписів незаконними та їх скасування станом на момент розгляду справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції відсутні.

З урахуванням установлених обставин, суди дійшли висновку, що зобов`язання особи, яка здійснила будівництво (реконструкцію), провести відповідну перебудову є логічним та виправданим, оскільки такий вид самочинного будівництва безперечно може бути приведений до легітимного стану шляхом перебудови.

Водночас суди критично оцінили доводи відповідачки про порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки підставою для звернення з відповідним позовом до суду стало невиконання відповідачем вимог припису про усунення порушень містобудівного законодавства № 32 від 14 червня 2018 року, про що було складено відповідний акт перевірки від 14 травня 2019 року за № 49.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник наполягає на порушенні позивачем строків звернення до суду, оскільки про порушення вимог містобудівної документації позивачу було відомо вже 01 грудня 2017 року.

Акцентує увагу на тому, що причиною невиконання вимог приписів є те, що її домоволодіння входить до складу спільної часткової власності, де є інші співвласники, які не вияви бажання подати спільну із відповідачкою документацію на виконання приписів.

З покликанням на правий висновок, викладений в постанові КЦС ВС від 02 вересня 2020 року у справі № 641/2895/19-ц, зазначає, що знесення самочинного об`єкта є крайнім заходом випливу і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень. Стверджує, що знесення самочинного будівництва можливо лише тоді, коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

З покликанням на підпункти 1-2 Постанови КМУ від 07 червня 2017 року №406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», вважає, що проведення ремонту покрівлі та облаштування входу у будинок не можна віднести до реконструкції.

Також скаржник покликається на правові позиції, викладені у постановах КАС ВС від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18 та від 18 червня 2020 року у справі № 682/2447/16-а, а також у постанові КЦС ВС від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц. Акцентує увагу на тому, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та /або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

В свою чергу позивач у відзиві на касаційну скаргу вважає необґрунтованим покликання відповідачки на вищенаведені правові позиції у справах та стверджує, що визначальним та достатнім є той факт, що відповідачка здійснила будівництво без документів, які дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконала вимоги зобов`язального припису, яким вимагалося усунити виявлені порушення.

Також позивач критично оцінює покликання відповідачки на Постанову № 406, яким затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняття в експлуатацію», оскільки за результатами перевірки було встановлено, що відповідачкою виконано будівельні роботи з реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 з втручанням в несучі конструкції, а саме влаштування входу в житловий будинок через коридор зі зворотної сторони фасаду будинку.

Наполягає на тому, що відповідачкою здійснювались будівельні роботи з реконструкції житлового будинку «В-1» шляхом влаштування входу в житловий будинок через коридор зі зворотної сторони фасаду будинку, замість коридору площею 3,5 м2 влаштовано ванну кімнату; вхід в житловий будинок через коридор закладений; змінена конструкція покрівлі, влаштована двохсила покрівля замість чотирьохсхилої зі збільшенням висоти найвищої точки без отримання будівельного паспарту та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим порушено частину 1 статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», пункт 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 3.1. Розділу III Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 28 вересня 2016 року № 1129-МР (зі змінами), основним завданням Управління є здійснення відповідно до законодавства державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 3038-VI (в редакції на час перевірки) замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Частина перша статті 34 Закону № 3038-VI (в редакції на час звернення до суду з позовом) передбачає, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

Статтею 38 Закону № 3038-VI унормовано порядок вирішення питань, пов`язаних із знесенням самочинно збудованих об`єктів, за правилами частин першої, другої якої, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Положення частини першої статті 38 Закону №3038-VI встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2019 року (справа № 2040/7234/18).

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

У інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

У цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина сьома статті 376 ЦК України спірні правовідносини не регулює.

У справі, що розглядається, для висновку про задоволення позову визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Аналогічна правова позиція, висловлена Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 січня 2020 року (справа №822/2149/18).

Постановою КМУ від 07 червня 2017 року № 406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Пунктами 1, 2 зазначеного Переліку передбачено:

роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1);

роботи із заміни покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами, виконання яких не передбачає втручання в несучі конструкції.

В свою чергу норми ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» встановлюють склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів або їх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до вимог підпунктів 3.7, 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 капітальний ремонт - це сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи, при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання, у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також благоустрій території. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будинку в цілому або його частини.

Реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Зміст поняття "реконструкція", дає підстави стверджувати, що при проведенні реконструкції допускається повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій, тобто, роботи по влаштуванню вхідних груп, з частковим збереженням несучих конструкцій, підпадають під визначення - реконструкція.

На підставі інформації наявної в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил № 7 від 08 лютого 2017 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач здійснив будівельні роботи з реконструкції житлового будинку "В -1" шляхом влаштування входу в житловий будинок через коридор зі зворотної сторони фасаду будинку; замість коридору площею 3,5 м2 влаштовано ванну кімнату; вхід в житловий будинок через коридор закладений; змінена конструкція покрівлі, влаштована двосхила покрівля замість чотирьохсхилої зі збільшенням висоти найвищої точки без отримання будівельного паспорту та повідомлення про початок виконання будівельних робіт; влаштування входу в житловий будинок через коридор зі зворотної сторони фасаду будинку здійснено з втручанням в несучі конструкції.

Тобто, при влаштуванні входу зі зворотної сторони фасаду та влаштуванню ванної кімнати замість коридору відбулася зміна функціонального призначення об`єктів, а тому такі будівельні роботи органом контролю та судами визнані реконструкцією.

Доказів, що надають право на виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як і доказів, що підтверджують виконання вимог приписів позивача, відповідачкою не надано.

Водночас, станом на час розгляду справи, відсутня інформація щодо оскарження відповідачкою приписів про усунення порушень та їх скасування.

За такого правого регулювання та встановлених обставин щодо здійснення відповідачкою будівельних робіт з реконструкції житлового будинку без документів, що дають право на це, та невиконання і не оскарження припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Водночас відповідачка не позбавлена права вжити заходи щодо належного усунення порушень законодавства в частині отримання відповідних документів.

Доводи касаційної скарги про те, що позиція судів попередніх інстанцій не відповідає висновкам, викладеним у постанові КЦС ВС від 02 вересня 2020 року у справі № 641/2895/19-ц, у постановах КАС ВС від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18 та від 18 червня 2020 року у справі № 682/2447/16-а, а також у постанові КЦС ВС від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц, не беруться судом касаційної інстанції до уваги, виходячи із наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 вказано, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин.

Відтак, колегія суддів вказує, що наведені скаржником правові висновки, викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду, не приймаються Судом та відхиляються, оскільки останні були прийняті хоч і у подібних правовідносинах, проте за інших фактичних обставин, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції у цій справі.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Отже, до повноважень суду касаційної не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Водночас доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій, та фактично зводяться до переоцінки доказів.

Щодо посилання відповідачки на пропуск позивачем строку звернення до суду із відповідним позовом, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із статтею 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний термін, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для звернення з відповідним позовом до суду стало невиконання відповідачем вимог припису про усунення порушень містобудівного законодавства № 32 від 14 червня 2018 року, про що було складено відповідний акт перевірки від 14 травня 2019 року за № 49.

До суду із відповідним позовом позивач звернувся 13 серпня 2019 року, тобто у межах строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Отже, доводи відповідачки про порушення позивачем строку звернення до суду із цим позовом правильно визнані судами попередніх інстанцій необґрунтованими.

За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі № 480/3157/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

Я.О. Берназюк