ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2024 року
м. Київ
справа № 480/4233/23
адміністративне провадження № К/990/38127/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)» про визнання протиправним і скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року (суддя Шевченко І. Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року (колегія суддів у складі: Мельнікової Л. В., Рєзнікової С. С., Бегунца А. О.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)», в якому просив визнати неправомірним і скасувати рішення комісії від 02 грудня 2022 року, засідання якої проведено на виконання норм Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2689-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» (далі також - Закон № 2689-ІХ) та Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2690-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального Кодексу України та Кримінального процесуального Кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» (далі також - Закон № 2690-ІХ), на якому вирішено питання про можливість представлення позивача до заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вироком апеляційного суду м. Києва у справі № 1-14/04 він засуджений до довічного позбавлення волі, та відбуває покарання в Державній установі «Роменська виправна колонія (№ 56)» (далі також - ДУ «РВК (№ 56)»). На виконання вимог Закону № 2689-ІХ та Закону № 2690-ІХ, 02.12.2022 року ДУ «РВК (№ 56)» проведено засідання комісії, на якому вирішувалось питання про можливість представлення його до заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Позивач вважає, що дане засідання було проведено з суттєвими порушеннями чинного законодавства, оскільки не збігаються особи, фактично присутні на комісії, з особами, які підписали протокол № 25 від 02 грудня 2022 року, яким оформлено оспорене рішення та «опитувальний лист».
3. Також, позивач зазначав, що не були дотримані підготовчі та процедурні норми, які викладені в Порядку визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 294/5 «Про визначення ступеня виправлення засудженого» від 19 січня 2023 року. Склад комісії не відповідав переліку осіб, який встановлений пунктом 9 розділу VI Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2022 року № 847/5. Не складався та не оголошувався висновок щодо ступеня виправлення засудженого, форма якого наведена у додатку до Методики визначення ступеня виправлення засудженого.
4. Крім того, позивач зазначав, що наказ Міністерства юстиції України № 294/5 дотований 19 січня 2023 року, набрав чинності 02 лютого 2023 року, тому не міг фактично бути виконаний при розгляді 02 грудня 2022 року комісією питання щодо можливості представлення його особи до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким. Отже, засідання комісії було передчасним, а рішення приймалось формально.
5. Також, позивач посилався на те, що в процесі проведення засідання комісії з вирішення питання доцільності заміни покарання відносно нього, у клітці водночас знаходилось четверо засуджених, що в свою чергу зробило неможливим повно, всебічно та законно розглянути питання стосовно кожного із засуджених, адже у цілому на них було витрачено всього 4-5 хвилин.
6. Узагальнені доводи позову зводяться до того, що права позивача були порушені незаконно прийнятим рішенням на засіданні комісії адміністрації установи виконання покарань, яке було проведене з порушенням процедури та вимог чинного законодавства.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
7. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.
8. Оскаржені судові рішення мотивовані тим, що предмет заявлених позовних вимог стосується питання заміни позивачу покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, а отже, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен вирішуватися на підставі КПК України та КВК України, у порядку кримінального судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
9. 14 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року і ухвалити у цій справі нове судове рішення, яким задовольнити позов.
10. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що перед судом порушено питання про заміни позивачу покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, що відноситься до юрисдикції місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання. Позов в цій справі не містить жодного доводу про правильність чи не правильність вирішення відповідачем по суті питання щодо подання матеріалів до суду щодо указаної заміни покарання. Позов в цій справі обґрунтовано процедурними порушеннями під час прийняття та невідповідністю чинному законодавству рішення комісії адміністрації установи виконання покарань, що згідно пункту 13-1 частини першої статті 537 та частини дев`ятої статті 539 КПК України здійснюється в порядку адміністративного судочинства. Оскаржене рішення є незаконним не в силу відмови у поданні матеріалів з метою зміни покарання, а в силу допущених адміністрацією установи виконання покарань законодавства під час самого засідання та прийняття рішення за його наслідками.
Позиція інших учасників справи
11. Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
12. 14 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у цій адміністративній справі.
13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2023 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Жука А. В., Мартинюк Н. М. - для розгляду цієї адміністративної справи.
14. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у цій справі. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у цій справі. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року. Витребувано з Сумського окружного адміністративного суду матеріали справи № 480/4233/23.
15. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їх застосування. Оцінка висновків суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
16. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
17. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
18. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково прийнятними з огляду на таке.
20. Згідно з пунктом 13-1 частини першої статті 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема, про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
21. Відповідно до частини дев`ятої статті 539 КПК України розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Щодо забезпечення засудженому передбачених законами України прав людини і громадянина
22. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
23. За статтею 28 Конституції України визначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
24. Відповідно до частини першої статті 1 КВК України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
25. За правилами частини першої статті 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
26. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (частина друга статті 7 КВК України).
Щодо права позивача на звернення до суду із позовом про оскарження рішення відповідача в цій справі
27. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
28. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
29. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
30. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
31. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
32. Під час визначення ефективності обраного позивачем способу захисту свого права суди, оцінюючи відповідні доводи і заперечення учасників справи, повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
33. Доводи позову в їх сукупності та взаємозв`язку зводяться виключно до того, що позивач вважає свої права порушеними саме незаконно прийнятим рішенням на засіданні комісії адміністрації установи виконання покарань, яке було проведене з порушенням процедури та вимог чинного законодавства.
34. Згідно з положеннями пункту 13-1 частини першої статті 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема, про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.
35. Вимогами частини дев`ятої статті 539 КПК України розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
36. Суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули, невірно оцінили суть права та інтересу, за захистом якого звернувся позивач, а також не оцінили заявлені вимоги позову і їх взаємозв`язок із обставинами, з якими позивач пов`язує необхідність їх задоволення.
37. Суди помилково дійшли висновку про те, що в цій справі вирішується по суті питання про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, що в силу положень пункту 3 частини першої статті 537 КПК України та пункту 1 частини другої статті 539 КПК України вирішується шляхом подання відповідного клопотання (подання) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
38. Позивач у цій справі не наводить жодного аргумента про вирішення по суті питання про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про підсудність спору у цій справі суду загальної юрисдикції в порядку кримінального судочинства.
39. Суди попередніх інстанцій помилково послались на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 480/1636/20 як на приклад застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки фактичні обставини, за яких ухвалено указане судове рішення та фактичні обставини у цій справі не є подібними (є відмінними).
40. Так, на відміну від справи, яка розглядається, у справі № 480/1636/20 позивач просив суд зобов`язати відповідача внести до суду кримінальної юрисдикції подання про вирішення питання про звільнення позивача від відбування покарання, тобто вирішити по суті питання, яке вирішуються судом під час виконання вироку.
41. Тоді як у цій справі ОСОБА_1 не порушує по суті питання, яке вирішуються судом під час виконання вироку, а оскаржує рішення комісії адміністрації установи виконання покарань через його невідповідність процедурі та вимог чинного законодавства щодо ухвалення такого рішення органом державної влади.
42. Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
43. З огляду на зазначене, касаційна скарга у цій справі підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
44. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Сумського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук