№ 480/4327/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 480/4327/18

адміністративне провадження № К/9901/28042/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року (головуючий суддя: Бегунц А.О., судді: Рєзнікова С.С., Лях О.П.) у справі № 480/4327/18 за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

21 листопада 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі також відповідач або Управління Держпраці), у якому просив:

визнати неправомірними дії щодо розгляду справи про накладення штрафу за результатами інспекційного відвідування від 21 серпня 2018 року;

скасувати постанову про накладення штрафу № СМ 1370/178/АВ/П/ТД-ФС від 24 вересня 2018 року у розмірі 111 690,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року скасовано, прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано постанову про накладення штрафу №СМ 1370/178/АВ/П/ТД/-ФС від 24 вересня 2018 року, винесену Управлінням Держпраці у Сумській області відносно ФОП ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 08 жовтня 2019 року), у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

15 листопада 2019 року від позивача надійшов відзив, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекційне відвідування позивача проводилося за рішенням начальника Управління Держпраці України в Сумській області відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі також Порядок №295).

Управлінням Держпраці було видано наказ про проведення інспекційного відвідування № 1389 від 16 серпня 2018 року та направлення № 692/СМ1370 від 17 серпня 2018 року на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання.

Позивача було ознайомлено з предметом перевірки, що підтверджується його підписом на направленні на проведення інспекційного відвідування.

Інспектором Управління Держпраці в Сумській області було встановлено, що позивач здійснює діяльність з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами за адресою: АДРЕСА_1 (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).

За змістом ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 03 травня 2018 року у справі № 580/876/18, судом встановлено, що з 01 липня 2017 року ОСОБА_3 , перебуваючи на обліку в Лебединському міськрайонному центрі зайнятості як безробітна, працювала продавцем в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 за усною домовленістю з ФОП ОСОБА_1 .

За результатами інспекційного відвідування було складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № СМ1370/178/АВ від 21 серпня 2018 року, яким встановлено порушення вимог законодавства, а саме: частин 1,3 статті 24 КЗпП України в частині допущення до роботи працівника без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, та здійснення виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відносно одного працівника.

У зв`язку з неможливістю особистого вручення акту інспекційного відвідування № СМ1370/178/АВ від 21 серпня 2018 року та на виконання вимог пункту 26 Порядку № 295, два примірники акта були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням 22 серпня 2018 року № 4000309269823, який за даними сайту Укрпошти отримано позивачем 23 серпня 2018 року.

У зв`язку з тим, що підписаний акт не був повернутий, інспектор Управління Держпраці у Сумській області склав та направив позивачу акт про відмову від підпису № СМ1370/178/АВ-ВП від 29 серпня 2018 року та виніс припис про усунення виявлених порушень № СМ1370/178/АВ/П від 30 серпня 2018 року. Один примірник акту про відмову від вручення підпису та два примірники припису було направлено позивачу 30 серпня 2018 року рекомендованим листом з повідомленням № 4003503362876. Вказаний припис позивачем повернуто не було, тому інспектором Управління складено акт про відмову від підпису № СМ1370/178/АВ/П/ВП від 07 вересня 2018 року.

31 серпня 2018 року начальником Управління було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу на позивача № СМ1370/177/АВ/П/ТД та призначено розгляд справи про накладення штрафу на 13 вересня 2018 року о 09 год. 20 хв.

Про розгляд справи 13 вересня 2018 року о 09 год. 20 хв. про накладення штрафу на позивача, його повідомлено листом від 05 вересня 2018 року за № 15-28/02/6045/2018, який направлено 05 вересня 2018 року рекомендованим листом з повідомленням.

13 вересня 2018 року від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, яке Управлінням Держпраці було задоволено, а розгляд справи було перенесено на 24 вересня 2018 року о 15 год. 30 хв., про що позивача повідомлено листом № 15-28/02/6379/2018 від 14 вересня 2018 року, який направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням, а також повідомлено представника позивача, адвоката Собину П.М., телефонограмою.

24 вересня 2018 року позивач та його представник на розгляд справи не з`явились, тому справу було розглянуто без участі позивача та складено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № CM1370/178/АВ/П/ТД-ФС від 24 вересня 2018 року у розмірі 111 690,00 грн.

24 вересня 2018 року від представника позивача адвоката Собини П.М. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з хворобою позивача, проте підтверджуючих документів до клопотання додано не було.

Про розгляд даного клопотання представника позивача було повідомлено листом №8357/15-27/02/2018/6727 від 26 вересня 2018 року.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Свої вимоги позивач мотивує тим, що головним державним інспектором було проведено інспекційне відвідування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться у приміщенні, яке належить позивачу на праві власності. Позивач зазначає що, головним державним інспектором було зроблено хибні висновки щодо знаходження позивача у трудових відносинах з ОСОБА_3 , з якою позивач трудовий договір не укладав, за результатами якого було складено Акт інспекційного відвідування. Крім того, вважає, що відповідачем порушено порядок розгляду справи за результатами проведення інспекційного відвідування від 21 серпня 2018 року, оскільки у нього не відбиралися пояснення, а висновки інспектора - суб`єктивні.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та зазначив, що інспекційне відвідування позивача проводилося згідно із чиним законодавством, а під час розгляду справи про накладення штрафу на позивача та складення постанови про накладення штрафу № CM 1370/178/АВ/П/ТД-ФС від 24 вересня 2018 року не було порушено вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2019 року № 509 (далі по тексту також Порядок № 509).

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Управлінням Держпраці під час розгляду справи про накладення штрафу на позивача та складення постанови про накладення штрафу № CM1370/178/АВ/П/ТД-ФС від 24 вересня 2018 року не було порушено вимог Порядку № 509.

Щодо суті встановлених порушень та їх оцінки, суд першої інстанції зазначив, що згідно із ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 03 травня 2018 року у справі № 580/876/18, судом встановлено, що з 01 липня 2017 року ОСОБА_3 , перебуваючи на обліку в Лебединському міськрайонному центрі зайнятості як безробітна, працювала продавцем в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 за усною домовленістю з ОСОБА_1 .

З покликанням на частину 6 статті 78 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт роботи за усною домовленістю ОСОБА_3 продавцем в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 за усною домовленістю з ФОП ОСОБА_1 встановлено і додаткового доказування не потребує.

За позицією суду першої інстанції, висновки викладені в акті інспекційного відвідування позивача не були спростовані в ході розгляду справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали інспекційного відвідування не містять жодних доказів того, що саме на момент перевірки ФОП ОСОБА_1 21 серпня 2018 року, ОСОБА_3 було допущено до роботи продавцем в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 , також дане твердження не було спростовано представником відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

За позицією суду апеляційної інстанції ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 03 травня 2018 року лише встановлено факт, що ОСОБА_3 працювала продавцем в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" в період з 01 липня 2017 року по 22 січня 2018 року, доказів того, чи працювала вона з урахуванням належного оформлення на підставі трудового договору або без такого, судом не було встановлено.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що на час прийняття Управлінням Держпраці наказу №1389 від 16 серпня 2018 року, складання акту про проведення інспекційного відвідування та прийняття постанови про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу, у відповідача булі відсутні дані про набрання чинності ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 03 травня 2018 року. Матеріали справи містять лише завірену копію відповідачем вказаної ухвали з відміткою про не набрання нею чинності.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу №СМ 1370/178/АВ/П/ТД-ФС від 24 вересня 2018 року, винесена Управлінням Держпраці у Сумській області відносно ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованою, без урахування всіх обставин, які мали значення для її прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а тому підлягає скасуванню.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Скаржник не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції та вважає, що має місце неправильне застосування норм матеріального права та встановлення фактичних обставин справи.

Водночас стверджує, що суд першої інстанції правильно застосував положення частини 6 статті 78 КАС України та покликається на протокол допиту підозрюваної ОСОБА_3 від 20 квітня 2018 року, в якому вона підтверджує те, що з липня 2017 року почала працювати продавцем в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 за усною домовленістю з ФОП ОСОБА_1 та без оформлення трудового договору.

Позивач у відзиву на позов зазначив, що за змістом частини 6 статті 78 КАС України ухвала про закриття кримінального провадження є обов`язкова для адміністративного суду, якщо постановлена щодо однієї і тієї ж особи.

Ухвала Лебединського районного суду Сумської області винесена відносно ОСОБА_3 , а позивач про наявність на розгляді суду кримінальної справи № 580/876/18 нічого не знав.

Стверджує, що на час перевірки у позивача були працевлаштовані дві особи, про що він написав в поясненні, які так і працюють, а ОСОБА_3 ніколи продавцем у нього не працювала.

Скаржник вважає, що його неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності так як на момент здійснення перевірки ОСОБА_3 не було в магазині та ухвала Лебединського районного суду у справі №580/876/18 винесена на підставі показів самої ОСОБА_3 та на підставі письмових пояснень, написаних самим слідчим від імені свідків.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Управління Держпраці у Сумській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

На виконання частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 295, який, згідно із пунктом 1 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

За змістом пункту 2 Порядку №295 Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 295 у разі неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Як було встановлено судом першої інстанції, у зв`язку з неможливістю особистого вручення акту інспекційного відвідування №СМ1370/178/АВ від 21 серпня 2018 року два примірники акта були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням 22 серпня 2018 року № 4000309269823, який за даними сайту Укрпошти отримано позивачем 23 серпня 2018 року, але не повернуто.

Інспектор Управління Держпраці у Сумській області склав та направив позивачу акт про відмову від підпису № СМ1370/178/АВ-ВП від 29 серпня 2018 року та виніс припис про усунення виявлених порушень № СМ1370/178/АВ/П від 30 серпня 2018 року у відповідності до пункту 24 Порядку № 295, згідно якого припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Один примірник акту про відмову від підпису та два примірники припису було направлено позивачу 30 серпня 2018 року рекомендованим листом з повідомленням № 4003503362876.

Оскільки позивачем не було повернуто підписаний примірник припису, то інспектором Управління складено акт про відмову від підпису № СМ1370/178/АВ/П/ВП від 07 вересня 2018 року.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку №509).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку № 509).

Як встановлено судом першої інстанції, начальником Управління Держпраці у Сумській області було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу на позивача № СМ 1370/177/АВ/П/ТД від 31 серпня 2018 року та призначено розгляд справи про накладення штрафу на 13 вересня 2018 року о 09 год. 20 хв.

Про розгляд даної справи у вказаний час позивача було повідомлено листом від 05 вересня 2018 року за № 15-28/02/6045/2018, який направлено 05 вересня 2018 року рекомендованим листом з повідомленням у відповідності до пункту 6 Порядку № 509, згідно якого про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Оскільки 13 вересня 2018 року від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, яке Управлінням Держпраці задоволено, розгляд справи було перенесено у відповідності до пункту 7 Порядку № 509 на 24 вересня 2018 року о 15 год. 30 хв., про що позивача повідомлено листом № 15-28/02/6379/2018 від 14 вересня 2018 року, який направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням, а також повідомлено представника позивача, адвоката Собину П.М., телефонограмою.

24 вересня 2018 року позивач та його представник на розгляд справи не з`явились, справу було розглянуто без участі позивача у відповідності до пункту 7 Порядку № 509 та складено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №CM1370/178/АВ/П/ТД-ФС від 24 вересня 2018 року у відповідності до пункту 8 Порядку №509.

Від представника позивача адвоката Собини П.М. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з хворобою позивача, проте підтверджуючих документів до клопотання додано не було.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Управлінням Держпраці під час розгляду справи про накладення штрафу на позивача та складення постанови про накладення штрафу № CM1370/178/АВ/П/ТД-ФС від 24 вересня 2018 року не було порушено вимог Порядку № 509.

Щодо суті встановлених порушень та їх оцінки, Верховний Суд зазначає наступне.

Предметом спору є також постанова про накладення штрафу № СМ 1370/178/АВ/П/ТД-ФС від 24 вересня 2018 року за порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України

Частиною 1 статті 265 КЗпП України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзаци1, 2 частини 2 статті 265 КЗпП України).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 03 травня 2018 року по справі № 580/876/18, судом встановлено, що з 01 липня 2017 року ОСОБА_3 , перебуваючи на обліку в Лебединському міськрайонному центрі зайнятості як безробітна, працювала продавцем в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 за усною домовленістю з ФОП ОСОБА_1 .

За змістом частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За позицією суду апеляційної інстанції, вказаною ухвалою лише встановлено факт, що ОСОБА_3 працювала продавцем в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" в період з 01 липня 2017 року по 22 січня 2018 року, доказів того, чи працювала вона з урахуванням належного оформлення на підставі трудового договору або без такого, судом не було встановлено.

Так, дійсно зазначеною ухвалою встановлено факт, що ОСОБА_3 працювала продавцем в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" в період з 01 липня 2017 року по 22 січня 2018 року.

Обставини належного оформлення зазначеної особи повинні бути встановлені під час інспекційного відвідування відповідачем.

Проте, ні під час інспекційного відвідування, ні під час розгляду справи позивачем не надано доказів належного оформлення ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 з дотриманням вищезазначених вимог КЗпП України.

Водночас на виконання частини 1 статті 77 КАС України позивач не спростував наведені відповідачем докази відсутності належного оформлення ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 з дотриманням вищезазначених вимог КЗпП України

Також Верховний Суд не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що на час прийняття Управлінням наказу № 1389 від 16 серпня 2018 року, складання акту про проведення інспекційного відвідування та прийняття постанови про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу, у відповідача булі відсутні дані про набрання чинності ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 03 травня 2018 року, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка є загальнодоступною, зазначена ухвала набрала законної сили 11 травня 2018 року.

У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 160/8039/18 акцентовано увагу, що "юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо".

Враховуючи те, що саме факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору є правовою підставою для застосування до роботодавця штрафних санкцій та враховуючи встановлені обставини, зазначені в акті інспекційного відвідування, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях позивача порушення трудового законодавства, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За такого правового регулювання рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а судом апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341 345 349 352 356 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі № 480/4327/18 скасувати.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі № 480/4327/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа