ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №480/4809/18
адміністративне провадження №К/9901/27621/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: начальник Головного управління Національної поліції в Сумській області Лушпієнко М. М., про визнання протиправним та скасування в частині наказу
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 (суддя Воловик С. В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2019 (колегія суддів у складі: Любчич Л. В., Спаскіна О. А., Присяжнюк О. В.), -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції України в Сумській області (далі -відповідач, ГУНП України в Сумській області), де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - начальник ГУНП в Сумській області Лушпієнко М. М., в якому просив скасувати наказ ГУНП України в Сумській області від 17.12.2018 № 2331 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 14.06.2017 проходив службу в поліції на посаді слідчого Слідчого відділення Краснопільського ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області, з якої був звільнений згідно з наказом від 17.12.2018 № 2331 за порушення службової дисципліни, що виразилось у ігноруванні завдань та обов`язків визначених посадовою інструкцією, невиконанні вимог частин першої, другої, третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 3, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», ігноруванні вимог статті 2, частин першої, другої статті 9, частини четвертої статті 38, частини другої статті 40, частини першої статті 91, частини першої статті 92, частин першої, другої статті 93 Кримінального процесуального кодексу України, пунктів 1, 2, 6 частини третьої розділу VI Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України. Про порушення вказаних норм та застосування такого виду стягнення як звільнення, відповідач дійшов висновку у зв`язку з неповнотою, на його думку, проведених позивачем заходів, неповному дослідженні обставин під час здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 120182001180000066, № 12018200180000204, № 12018200180000031, № 12018200180000130, № 12018200180000137, № 120182201120000020, № 12017200180000202, № 12017200180000225, № 12017200180000132, № 12017200180000173, незастосуванні всіх передбачених законом заходів для забезпечення ефективності вказаних розслідувань, а також вчиненням дій, які ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, зокрема, внаслідок вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. На переконання ОСОБА_1 оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки вирок суду про визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України відсутній, позивач не був головним слідчим по згаданим кримінальним провадженням та належним чином виконував посадові обов`язки під час здійснення по ним досудового розслідування. Також, позивач зауважив на тому, що на момент застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, не мав непогашених дисциплінарних стягнень.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 02.05.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2019, адміністративний позов задовольнив повністю.
Судові рішення мотивовано тим, що застосування стягнення можливе лише в тому разі, коли порушення службової дисципліни сталося внаслідок винної протиправної поведінки поліцейського, яка належним чином доведена та підтверджена відповідними достатніми доказами. Проте факт порушення ОСОБА_1 саме службової дисципліни в ході службового розслідування не встановлений, належними та допустимими доказами відповідачем не доведений. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що також не заперечувалося відповідачем, що ОСОБА_1 по вищевказаним кримінальним провадженням старшим слідчих груп не призначався, а лише входив до складу цих груп. Доказів того, що особи, призначені старшими слідчих груп, давали позивачу вказівки щодо проведення слідчих дій, які залишились невиконаними або виконаними неналежним чином, відповідач суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи касаційної скарги аналогічні викладеним у апеляційній скарзі. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не була взята до уваги правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 816/604/17 (провадження № К/9901/15358/18).
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Третя особа заяви про приєднання до касаційної скарги відповідача або відзиву на неї не надала.
Рух касаційної скарги
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07.10.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2019.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Як встановлено судами попередніх інстанцій, з листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції на посадах оперуповноваженого Краснопільського відділення поліції Охтирського відділу поліції ГУНП в Сумській області, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Краснопільського відділення поліції Охтирського відділу поліції ГУ НП в Сумській області, з 14.06.2017 - на посаді слідчого Слідчого відділення Краснопільського ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області.
Під час проходження служби позивачем, у зв`язку з розслідуванням слідчим відділом УСБУ в Сумській області кримінального провадження № 22018200000000100, відкритого за фактом вимагання та отримання слідчими слідчого відділення Краснопільського ВП неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_2 за не притягнення до кримінальної відповідальності малолітнього сина останнього, наказом ГУНП в Сумській області від 06.07.2018 № 858 було призначено службове розслідування.
За результатами вказаного службового розслідування, 08.08.2018 складений висновок, відповідно до якого, відомості щодо можливої причетності окремих поліцейських Краснопільського ВП до вчинення кримінального правопорушення, не вдалося ні підтвердити, ні спростувати.
Одночасно, у разі встановлення під час досудового розслідування кримінального провадження № 22018200000000100 в діях окремих поліцейських Краснопільського ВП складу кримінального правопорушення та доведення їх вини, запропоновано прийняти рішення про подальше проходження ними служби в поліції згідно з пунктом 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Також, під час проходження служби ОСОБА_1 за виїзд і знаходження на місці події без спеціальних засобів та засобів індивідуального захисту, порушення правил носіння однострою наказом від 17.08.2018 № 1538 позивачу оголошена догана. На підставі статті 23 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вказане дисциплінарне стягнення було знято 17.11.2018.
В листопаді 2018 року в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 22018200000000100 слідчим Слідчого відділу Управління СБУ в Сумській області Колесником І. І. позивачу вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
З метою встановлення причин та умов, що сприяли надзвичайній події (вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення), наказом ГУНП в Сумській області від 13.11.2018 № 1413 призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування 11.12.2018 складений висновок, згідно з яким за порушення службової дисципліни, що виразилося в ігноруванні завдань та обов`язків визначених посадовою інструкцією, Присяги працівника поліції, невиконанні вимог частин першої, другої, третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 3, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», ігноруванні вимог статті 2, частин першої, другої статті 9, частини четвертої статті 38, частини другої статті 40, частин першої, другої статті 91, частини першої статті 92, частин першої, другої статті 93 Кримінального процесуального кодексу України, внаслідок не проведення всіх заходів та неповного дослідження обставин під час здійснення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 120182001180000066, № 12018200180000204, № 12018200180000031, № 12018200180000130, № 12018200180000137, № 120182201120000020, № 12017200180000202, № 12017200180000225, № 12017200180000132, № 12017200180000173, незастосування всіх передбачених законом заходів для забезпечення ефективності вказаних розслідувань, а також у зв`язку з вчиненням дій, які ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, зокрема, через вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, запропоновано застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
На підставі висновків службового розслідування, 17.12.2018 ГУНП в Сумській області прийнятий наказ № 2331 про застосування, зокрема, до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Прийняття цього наказу погоджено з головою Сумської обласної профспілкової організації атестованих працівників ОВС України Глазьком М. В.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію».
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII.
На виконання статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», окрім іншого, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції, службовою дисципліною є дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції).
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також вчинення дій, що підривають авторитет поліції, визнається дисциплінарним проступком.
Згідно з частинами першою, другою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Частина третя статті 13 цього Статуту встановлює види дисциплінарних стягнень, а саме: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Приписами статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції визначено, що з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків, проводиться службове розслідування.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень врегульований статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції.
Так, частини перша та друга цієї статті визначають, що за результатами службового розслідування складається висновок, який підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування та у якому зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що за порушення службової дисципліни до поліцейського може бути застосований один із визначених видів дисциплінарного стягнення, в тому числі і звільнення зі служби в поліції. Втім, застосування стягнення можливе лише в тому разі, коли порушення службової дисципліни сталося внаслідок винної протиправної поведінки поліцейського, яка належним чином доведена та підтверджена відповідними достатніми доказами.
При цьому, обираючи вид дисциплінарного стягнення, який має бути застосований, керівник порушника зобов`язаний враховувати, зокрема, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, наявність та ступінь вини порушника. Фактично, при обранні виду дисциплінарного стягнення має дотримуватись принцип пропорційності, тобто, справедливий баланс між тяжкістю проступку, вчиненого внаслідок доведеної винної протиправної поведінки порушника, негативними наслідками, до яких призвела чи може призвести така поведінка з одного боку, та суворістю покарання за вчинений проступок, глибиною необхідного втручання у права порушника, необхідних для досягнення мети застосування стягнення, з другого боку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та відповідно до матеріалів справи, фактичною підставою для застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, стали висновки службового розслідування щодо встановлення порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, які полягають: у недотриманні посадової інструкції, зобов`язань поліцейських про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, внаслідок вручення позивачу слідчим слідчого відділу Управління СБУ в Сумській області Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України; у неналежному виконанні своїх обов`язків під час здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень № 120182001180000066, № 12018200180000204, № 12018200180000031, № 12018200180000130, № 12018200180000137, № 120182201120000020, № 12017200180000202, № 12017200180000225, № 12017200180000132, № 12017200180000173.
Зокрема, у кримінальних провадженнях № 120182001180000066 та № 12018200180000204, ОСОБА_1 допити свідків проведені однотипно, поверхово, без уточнених та деталізованих запитань, а у кримінальних провадженнях № 12018200180000031, № 12018200180000130, № 12018200180000137, № 120182201120000020, № 12017200180000202, № 12017200180000225, № 12017200180000132 та № 12017200180000173 позивачем не проведено жодної слідчої дії.
Так, зі змісту листів Краснопільського відділення поліції Охтирського відділу поліції ГУНП в Сумській області від 31.01.2019 № 576 та № 577 судами попередніх інстанцій встановлено, що по згаданим кримінальним провадженням ОСОБА_1 старшим слідчим не призначався, а був включений до складу групи слідчих, а по кримінальним провадженням № 12018200180000031, № 120182201120000020 та № 12017200180000202 - прийняті рішення про їх закриття.
Відповідно до статті 39 Кримінального процесуального кодексу України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування. Керівник органу досудового розслідування, окрім іншого, уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Отже, у разі здійснення досудового розслідування слідчою групою, старший слідчої групи зобов`язаний керувати діями інших слідчих, тобто, давати іншим слідчим, які входять до складу групи, обов`язкові до виконання вказівки щодо проведення слідчих дій у кримінальному провадженні.
Судами попередніх інстанцій встановлено та відповідно до матеріалів справи, що також не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 по вказаним кримінальним провадженням старшим слідчих груп не призначався, а лише входив до складу цих груп. Доказів того, що особи, призначені старшими слідчих груп, давали позивачу вказівки щодо проведення слідчих дій, які залишились невиконаними або виконаними неналежним чином, відповідач суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.
З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків під час здійснення досудового розслідування по вищезгаданим кримінальним провадженням, у зв`язку з чим, ця обставина не може свідчити про порушення службової дисципліни та бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення.
Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції враховує, що під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія, зокрема, надала оцінку подіям, що не були предметом службового розслідування, визначеним наказом від 13.11.2018 № 1413. Так, керівництвом СУ ГУНП в Сумській області були перевірені кримінальні провадження, досудове розслідування у яких ОСОБА_1 здійснював самостійно або у групі слідчих, проте службове розслідування було призначено за фактом вручення повідомлення про підозру.
Посилання скаржника на вручення позивачу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення як на підтвердження обставин порушення останнім службової дисципліни, колегія суддів відхиляє, оскільки, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, обвинувальний вирок по кримінальному провадженню № 22018200000000100, під час здійснення досудового розслідування якого ОСОБА_1 вручено Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, судом не постановлявся.
Частиною першою статті 62 Конституції України, частиною другою статті 2 Кримінального кодексу України та частиною першою статті 17 Кримінального процесуального кодексу України закріплений правовий принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
У рішенні від 28.11.2002 по справі «Лавентс проти Латвії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції з прав людини вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, та від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.
У рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність вчинення позивачем дисциплінарного проступку та наявність підстав для застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції.
Щодо посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 816/604/17, колегія суддів касаційної зазначає, що відповідач, посилаючись на правову позицію, викладену у цій постанові, не звернув увагу на те, що Верховний Суд у даній постанові вказав, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 818/248/17.
У даній справі суди попередніх інстанцій надали оцінку всім обставинам справи та дійшли висновку, що факт порушення ОСОБА_1 саме службової дисципліни в ході службового розслідування не встановлений, належними та допустимими доказами відповідачем не доведений у відповідності до розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни. Крім того, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку повідомленню про підозру та порушенню трудової дисципліни як виконавця по кримінальним провадженням.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскаржуваний наказ в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, є необґрунтованим, таким, що не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим, є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
Отже, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук ,
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду