ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 480/5620/19
провадження № К/9901/30682/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛБУД-В"
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року (суддя Бондар С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (головуючий суддя Сіренко О.І., судді Кононенко З.О., Калиновський В.А.)
у справі №480/5620/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛБУД-В"
до Управління Держпраці у Сумській області
про визнання протиправними та скасування припису та постанови.
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛБУД-В" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 28 жовтня 2019 року СМ1975/186/АВ/П та постанову від 11 грудня 2019 року СМ1975/186/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 1126710,00 грн.
2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу начальника Управління Держпраці у Сумській області від 16 жовтня 2019 року №1673 «Про проведення інспекційного відвідування» та направлення на проведення інспекційного відвідування від 16 жовтня 2019 року №582/СМ1975 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Сумській області Чернишовою О. та Гришиною Ю. у період з 16 по 18 жовтня 2019 року проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-В», за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування від 18 жовтня 2019 року №СМ 1975/186/АВ.
6. Згідно з висновками інспекційного відвідування встановлено фактичне допущення до роботи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-В» дев`яти працівників без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
7. На підставі Акту інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Сумській області внесено Припис про усунення виявлених порушень від 28 жовтня 2019 року СМ 1975/186/АВ/П, відповідно до якого зобов`язано директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-В» усунути порушення, з посиланням на частину 3 статті 24 КЗпП України та статті 29 КЗпП України у строк до 15 листопада 2019 року, а також винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11 грудня 2019 року №СМ1975/186/АВ/П/ТД-ФС, якою накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-В» штраф у розмірі 1 126 710 грн.
8. Не погоджуючись з вказаними приписом та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-В» звернулося до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-В» було допущено 9 працівників до роботи без укладання трудового договору, чим порушено вимоги законодавства про працю, зокрема статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України, відтак на позивача правомірно накладено штраф у розмірі 1126710 грн.
10. Судами враховано, що згідно з інформацією, розміщеною на сайті Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради за посиланням «Prozorro публічні закупівлі», Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-В» визнано переможцем тендеру на виконання робіт і по об`єкту «Амбулаторія первинної медичної допомог и за адресою: АДРЕСА_1 (нове будівництво)». Відповідно до тендерної документації для участі у процедурі закупівлі учасники повинні надати документально підтверджену інформацію про їх відповідність кваліфікаційним критеріям, у тому числі про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, в кількості необхідній для виконання робіт по предмету закупівлі у визначені строки будівництва.
З урахуванням цього, суди вважали, що позивач мав право залучати в якості підрядника для виконання робіт виключно юридичних осіб, а не фізичних осіб, і лише за згодою Замовника.
11. Також суди врахували, що відповідно до актів прийому наданих послуг до цивільно-правового договору, підписаних між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , останні виконували роботи з улаштування покрівлі із металочерепиці, що є роботами підвищеної небезпеки. Своєю чергою, до виконання робіт на висоті можуть бути залучені виключно особи, які пройшли професійний добір, медичний огляд, спеціальне навчання та перевірку знань охорони праці та протипожежної безпеки, а обов`язки щодо створення безпечних умов для виконання робіт покладаються виключно на роботодавця, а отже особа, яка не є працівником, не може залучатись до виконання робіт на висоті.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
12. Касаційну скаргу мотивовано порушенням окружним і апеляційним адміністративним судами норм матеріального і процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, позивач вважає, що суди обмежилися тільки оцінкою цивільно-правових договорів, тоді як до договорів цивільно-правового характеру були надані Акти приймання- передачі матеріалів, накладні, відомості про списання матеріалів, виданих громадянам, які є невід`ємними частинами договорів. Оцінка наданих доказів судами не проведена.
13. На думку скаржника, при прийнятті оскаржуваних рішень судами не була врахована постанова Верховного Суду Постанова від 23 жовтня 2019 року у справі № 806/2064/18, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах.
14. Позивач стверджує, що тендерною документацією дозволялося залучення працівників за цивільно-правовими угодами.
15. Заявник касаційної скарги вважає, що судами при прийнятті рішення не взято до уваги, що роботи, які виконували ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виконувались з дотриманням вимог техніки безпеки, а саме робоче місце було огороджено відповідно до вимог ДБН А.3.2.2.-2009. При цьому позивач вважає, що відповідні роботи не відносяться до небезпечних робіт.
16. За твердженням скаржника, оскаржуваний припис неможливо виконати, що підтвердив представник відповідача в суді першої інстанції, проте суди не надали цьому належної оцінки.
17. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
19. За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
20. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
21. Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
22. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
23. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
24. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
25. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.
26. Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
27. Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 839 Цивільного кодексу України).
28. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем було укладено з дев`ятьма особами цивільно-правові договори.
Відповідно до актів прийому наданих послуг до цивільно-правового договору, підписаних між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , останні виконували роботи з улаштування покрівлі із металочерепиці.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_6 зобов`язався здійснювати демонтажні роботи; ОСОБА_7 виконав роботи з установлення елементів каркаса стін з брусу, улаштування підвісних жолобів; ОСОБА_8 виконав роботи з обшивання каркасних зовнішніх стін плитами деревостружковими, заповнення каркасів стін мінераловатними плитами, улаштування вітробар`єру, улаштування пароізоляційного шару плоских поверхонь з плівки поліетиленової; ОСОБА_9 виконав роботи з установлення елементів каркаса стін з брусів, обшивання каркасних стін плитами деревостружковими; ОСОБА_10 виконав роботи з обклеювання бруса еврорубероїдом, обшивання каркасних стін плитами деревостружковими, заповнення каркасів стін мінераловатними плитами, улаштування гідроізоляції, установлення елементів об`язки каркаса з брусів.
29. Законом України "Про охорону праці" визначено основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
30. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці, а згідно розділу 1 статті 1 Закону України «Про охорону праці» працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
31. Відповідно до статті 21 Закону України «Про охорону праці», дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен одержати саме роботодавець.
32. Пунктом 6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107 (у редакцій на час спірних правовідносин, далі - Порядок №1107) визначено, що дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.
33. У пунктах 13, 14 Додатку 2 до вказаного Порядку серед видів робіт підвищеної небезпеки визначено роботи, що виконуються за допомогою механічних підіймачів та будівельних підйомників; зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин.
34. Згідно з пунктом 6 Додатку 6 «Перелік видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки» Порядку №1107 роботи, що виконуються на висоті понад 1.3 метра, відносяться до робіт підвищеної небезпеки.
35. Пунктом 97 Переліку робіт з підвищеною небезпекою передбачено, що до переліку робіт з підвищеною небезпекою відносяться роботи по монтажу та демонтажу будинків, споруд, а також відновлення та зміцнення їх аварійних частин.
36. У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 813/2961/18 зроблено висновок, що монтаж (демонтаж) збірно-роздрібної опалубки стін, перекриття, який обумовлений цивільно-правовим договором є безпосередньою частиною процесу монтажу будинків. При цьому Суд у вказаній справі дійшов висновку про трудовий характер правовідносин, а не цивільно-правовий.
37. Застосовуючи вищевказаний підхід Верховного Суду із застосуванням вищенаведених норм чинного законодавства, слід зробити висновок, що у цій справі зазначені будівельні роботи, які виконувалися дев`ятьма особами по цивільно-правовим договорам з Товариством з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛБУД-В", є роботами з підвищеною небезпекою для виконання яких необхідний дозвіл.
38. Пунктом 4.13 ДБН А.3.2-2-2009 передбачено обов`язок підрядника здійснювати допуск до виконання робіт лише тих підрядників, які мають дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.
39. При цьому облаштування робочих місць відповідно до ДБН А.3.2-2-2009 не свідчить про те, що не треба виконувати вимоги щодо отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, що спростовує доводи касаційної скарги.
40. Отже, до виконання вищевказаних будівельних робіт мали залучатися працівники, з якими укладено трудовий договір або особи, які мають відповідний дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а не особи, з якими товариством укладено цивільно-правові договори щодо надання певних послуг.
41. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-В» визнано переможцем тендеру на виконання робіт по об`єкту «Амбулаторія первинної медичної допомоги за адресою: вул. Київська, 376, с.Коровинці Недригайлівського району Сумської області (нове будівництво)».
Відповідно тендерної документації для участі у процедурі закупівлі учасники повинні надати документально підтверджену інформацію про їх відповідність кваліфікаційним критеріям, у тому числі про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, в кількості необхідній для виконання робіт по предмету закупівлі у визначені строки будівництва.
На виконання вищезазначених вимог позивачем для участі у тендері було надано довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід від 01 лютого 2019 року, а також довідку від 01 лютого 2019 року № 16, згідно з якою позивач не планує залучати субпідрядні організації до виконання робіт.
З позивачем, як переможцем тендеру, був підписаний Договір підряду від 04 березня 2019 року № 14, умовами якого визначено, що Підрядник має право залучати за згодою Замовника до виконання робіт субпідрядні організації.
42. Зі встановлених обставин, суди зробили висновок про те, що позивач мав право залучати в якості підрядника для виконання робіт виключно юридичних осіб, а не фізичних осіб, і лише за згодою Замовника.
43. Заявник касаційної скарги стверджує, що тендерна документація містила положення про те, що працівники учасника, зазначені в листі, можуть бути у штаті учасника чи працювати за трудовими або цивільно-правовими договорами.
44. Верховний Суд відхиляє такі доводи касаційної скарги з огляду на те, що зі встановлених судами обставин вбачається, що позивач взяв на себе зобов`язання перед Замовником здійснювати роботи за рахунок власних працівників. При цьому мав право залучати за згодою Замовника до виконання робіт субпідрядні організації. Своєю чергою, позивач не зазначав про те, що до виконання будівельних робіт підвищеної небезпеки будуть залучатися фізичні особи без відповідного дозволу на підставі цивільно-правових договорів.
45. Твердження позивача на неможливість виконання припису через те, що він не може змушувати вказаних вище 9 осіб працювати на Товариство свідчить про неправильне розуміння позивачем припису, який направлений на те, що у випадку подальшого залучення фізичних осіб до подібних робіт мають укладатися трудові договори.
46. З огляду на викладене, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення слід залишити без змін.
47. Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 2 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛБУД-В" залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі №480/5620/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Н.В. Коваленко