ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2024 року
м. Київ
справа №480/8300/22
адміністративне провадження № К/990/40596/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №480/8300/22
за позовом ОСОБА_1
до Сумського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми)
про про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року (головуючий суддя: Бартош Н.С., судді: Подобайло З.Г., Присяжнюк О.В.).
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми), в якій просив суд:
- визнати дії Сумського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) з безпідставної відмови неправомірними та зобов`язати скасувати висновок про анулювання актового запису про шлюб, який є недійсним від 27 жовтня 2022 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 вересня 1989 року між його батьком ОСОБА_2 та його матір`ю ОСОБА_4 було укладено шлюб, актовий запис №2183.
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми №2-1049 від 16 березня 2004 року зазначений шлюб було розірвано, про що матері позивача - ОСОБА_4 видано свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 від 14 грудня 2004 року, актовий запис №168.
23 липня 1992 року його батько ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі з його матір`ю ОСОБА_4 , уклав шлюб зі ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 .
Позивач звернувся до Сумського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) із заявою про анулювання реєстрації шлюбу в зв`язку з його недійсністю. Висновком про анулювання актового запису про шлюб, який є недійсним, від 27 жовтня 2022 року підтверджено факт одночасного укладення шлюбу, проте відмовлено в анулюванні другого шлюбу, посилаючись на частину п`яту статті 39 Сімейного кодексу України.
Вважаючи висновок про анулювання актового запису про шлюб, який є недійсним незаконним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 1 березня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідно до частини п`ятої статті 39 Сімейного кодексу України якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.
Не погоджуючись із цим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 1 березня 2023 року у справі №480/8300/22 скасовано, а провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що об`єктом розгляду у цій справі є не питання щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а зобов`язання відповідача анулювати актовий запис про шлюб, що свідчить про приватноправовий характер спору між сторонами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У грудні 2023 року позивач подав до Верховного суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року скасувати в частині непідсудності справи адміністративному судочинству та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався. Копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження отримав 14 грудня 2023 року.
ІІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно абзацу першого пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - «ЦПК України») передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій з огляду на таке.
До юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, заінтересована особа звернулась до відповідача із заявою про анулювання актових записів цивільного стану, а саме: реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , складеного виконавчим комітетом Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за №20 від 23 липня 1992 року.
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу (далі - «ЦК України»).
Актом цивільного стану є, зокрема, розірвання шлюбу (частина друга цієї ж статті).
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року №2398-VI.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 цього Закону).
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 указаного Закону).
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила №96/5.
Згідно з пунктом 1.1 розділу І цих Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Разом з тим, у справах про оскарження дій щодо внесення змін до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Тобто, правильними є висновок суду апеляційної інстанції про те, що об`єктом розгляду у цій справі є не питання щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а зобов`язання відповідача анулювати актовий запис про шлюб ОСОБА_2 зі ОСОБА_3 , складений виконавчим комітетом Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області за №20 від 23 липня 1992 року, що свідчить про приватноправовий характер спору між сторонами.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення.
Позов, предметом якого є реєстраційні дії, здійснені на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право у сфері шлюбних, сімейних правовідносин, в межах якого можуть бути розв`язані питання, пов`язані з реєстрацією та внесенням змін до актів цивільного стану, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказаний висновок щодо визначення предметної юрисдикції справ виходячи із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, узгоджується із тим, який викладений у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 320/4559/19.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні правовідносини фактично пов`язані з сімейними правами, зі шлюбними відносинами і не є публічно-правовими, а тому позов має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Суд також відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №425/2737/17, від 23 січня 2019 року у справі №807/45/17, адже вони сформовані у неподібних правовідносинах. Ба більше, у вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про цивільно-правову юрисдикцію розглядуваних спорів, тому покликання скаржника на ці висновки і з цих підстав є неаргументованими.
Судом апеляційної інстанцій винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
У зв`язку з цим, відповідно до статті 350 КАС України касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року у справі №480/8300/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
…………………………………
…………………………………
…………………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду