№ 482/1474/16-ц

Постанова

Іменем України

22 березня 2021 року

м. Київ

справа № 482/1474/16-ц

провадження № 61-9237св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «РРП Груп»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» (далі - ТОВ «ТРК «Україна», телерадіокомпанія), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «РРП Груп» (далі - ТОВ «РРП Груп»), про захист честі, гідності, ділової репутації.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він працює вчителем з фізичної культури у Комунальній організації «Троїцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Новоодеської районної ради Миколаївської області» (далі - Троїцька загальноосвітня школа).

Колишній директор зазначеного навчального закладу ОСОБА_2 у публічних виступах по телебаченню, у мережі Інтернет, в органах державної влади, у засобах масової інформації, серед педагогічного колективу і учнів школи та мешканців села Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області розповсюдила недостовірну інформацію, а також зверталася до правоохоронних органів, звинувачуючи його у педофілії відносно учениць школи. Зокрема недостовірну інформацію щодо нього, ОСОБА_2 висловила у своєму інтерв`ю для канала ОСОБА_5 (Миколаїв/Тернопіль), яке було розміщено у мережі Інтернет

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_6» (ведучий ОСОБА_6 ), що транслювалася ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефірі телеканалу «Миколаїв», а також у телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_7 », що транслювалася ІНФОРМАЦІЯ_8 на всю території України на телеканалі «Україна».

Зазначена недостовірна інформація також поширювалася відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є депутатами Новоодеської районної ради Миколаївської області та Миколаївської обласної ради відповідно, а саме:

- у інтерв`ю для телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_7», що транслювалася

ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефірі телеканалу «Україна», ОСОБА_3 зазначив, що: «…таке постійно проходе, ОСОБА_1 дійсно пристає до учениць…»; «… до нього ( ОСОБА_3 ) звернулася мама однієї учениці, багатодітна сім`я, це (прізвище особи), по поводу того, що вчитель фізкультури ОСОБА_1 пристає до її дитини, що займається, як тоді названо було, педофілією. Письмового звернення не було, но в усній формі звернення були …»;

- 09 червня 2016 року депутат Миколаївської обласної ради ОСОБА_4 на засідання комісії у своєму з виступі заявив: «… Як депутат від Новоодещини я хотів би отримати так, як відповіді не отримав на комісії так, що у нас по учителю фізкультури з проявами педофілії по Троїцькому. Батьки написали - учитель без кваліфікації, за освітою агроном, десять років пропрацював. Ви йому дали вищу категорію, хто подавав на цю категорію? - також це питання зависло у повітрі …».

На підставі заяви депутата ОСОБА_4 , озвученої ним на засідання комісії

від 09 червня 2016 року, Миколаївська обласна рада звернулася до Новоодеського відділення поліції Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Миколаївській області (далі - Новоодеське ВП Вознесенського ВП ГУ НП у Миколаївській області) з вимогою перевірити інформацію щодо проявів у його діях фактів педофілії. За результатами проведеної перевірки, Новоодеським ВП Вознесенського ВП ГУ НП у Миколаївській області, не встановлено фактів вчинення ним розпусних дій щодо неповнолітніх осіб.

Крім того, на початку випуску телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» «ІНФОРМАЦІЯ_7 », що транслювалася ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефірі телевізійного каналу «Україна», диктор за кадром озвучила інформацію наступного змісту: «… У маленькому селі на Миколаївщині справжній скандал. У Троїцькій школі орудує педофіл. І як з`ясувалося вже багато років школярок розбещує учитель фізкультури. Він робив би це і далі, якби у школі не з`явилася нова директорка. Вона почала стежити за підозрілим чоловіком і побачила таке, після чого і розгорівся цей скандал. Про непристойну поведінку вчителя сільської школи дізналася уся Миколаївська область. Але чому школярки яких домагався фізрук, раптом замовкли? Чого бояться і діти, і батьки? Та як відреагує тіло і мозок дорослого вчителя, коли він подивиться на маленьких дівчат?...».

Посилаючись на те, що розповсюджена відповідачами вищезазначена недостовірна інформації, принижує його честь, гідність, ділову репутацію та завдає йому моральних страждань, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність і ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_2 , зокрема, що він розбещував учениць Троїцької загальноосвітньої школи, зобов`язати її спростувати поширені щодо нього наклепи та публічно вибачитись перед ним у місцевій газеті «Промінь» впродовж одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили; стягнути з ОСОБА_2 на його користь понесені судові витрати;

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_3 , зокрема, що з його боку мали місце прояви педофілії по відношенню до учениць Троїцької загальноосвітньої школи, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, зобов`язати відповідача спростувати поширені наклепи та публічно вибачитись перед ним у місцевій газеті «Промінь» впродовж одного місяця з дня набрання рішення суду законної сили;

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_4 , зокрема, що з його боку мали місце прояви педофілії по відношенню до учениць Троїцької загальноосвітньої школи, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, зобов`язати відповідача спростувати поширені наклепи та публічно вибачитись перед ним у місцевій газеті «Промінь» впродовж одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили;

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ТОВ «ТРК «Україна» ІНФОРМАЦІЯ_5 на телеканалі «Україна», а саме: «…У маленькому селі на Миколаївщині справжній скандал: у Троїцькій школі орудує педофіл, і, як з`ясувалось, вже багато років школярок розбещує учитель фізкультури… він робив би це і далі…»;

- зобов`язати ТОВ «ТРК «Україна» спростувати недостовірну інформацію, поширену щодо нього у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» від ІНФОРМАЦІЯ_5 - «ІНФОРМАЦІЯ_7» у спосіб, ідентичний способу її поширення, упродовж одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, заздалегідь повідомити його про день та час цієї передачі;

- стягнути з ТОВ «ТРК «Україна» на його користь 150 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди;

- ухвалити окрему ухвалу на адресу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про недопустимість використанняТОВ «ТРК «Україна» телевізійного каналу для поширення наклепів, та реагувати на такі дії прийняттям відповідних організаційних висновків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач на підтвердження факту поширення спірної інформації надав компакт-диск з відеозаписом телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» від ІНФОРМАЦІЯ_5 - «ІНФОРМАЦІЯ_7», який записав його син з мережі Інтернет. Зазначений доказ, як і показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які приймали участь та бачили телепередачу «ІНФОРМАЦІЯ_9» від ІНФОРМАЦІЯ_5 у випуску «ІНФОРМАЦІЯ_7» на телеканалі «Україна» не є допустимими, у розумінні положень Закону України «Про телебачення і радіомовлення», доказами поширення спірної інформації. Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили, що після переглядутелепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» від ІНФОРМАЦІЯ_5 «ІНФОРМАЦІЯ_7», їх ставлення до ОСОБА_1 не змінилося, сам позивач продовжує працювати на посаді вчителя фізичної культури у Троїцькій загальноосвітній школі, безперешкодно продовжує здійснювати своє особисте немайнове право на працю, що свідчить про відсутність такого елементу юридичного складу правопорушення як поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове благо, а отже у діях відповідачів відсутні усі складові юридичного правопорушення як підстави для притягнення їх до цивільно-правової відповідальності.

Додатковим рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області

від 29 травня 2018 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2018 року та додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області

від 29 травня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, та принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію:

- поширену ОСОБА_2 в інтерв`ю для каналу ОСОБА_5 (Миколаїв/Тернопіль), розміщене у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 , на телевізійному каналі « Миколаїв » у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_6» (ведучий ОСОБА_6 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» «ІНФОРМАЦІЯ_7» від ІНФОРМАЦІЯ_5 в ефірі ТОВ «ТРК «Україна», про те, що ОСОБА_1 розбещував учениць Троїцької загальноосвітньої школи.

- поширену ОСОБА_3 у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9»під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », що ІНФОРМАЦІЯ_5 транслювалася в ефірі ТОВ «ТРК «Україна», щодо звинувачень ОСОБА_1 у педофілії відносно до учениць Троїцької загальноосвітньої школи;

- поширену ОСОБА_4 на засіданні Миколаївської обласної ради

09 червня 2016 року щодо звинувачень ОСОБА_1 у педофілії відносно учениць Троїцької загальноосвітньої школи.

Визнано недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену в ефіріТОВ «ТРК «Україна» у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» від ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», наступного змісту: «… У маленькому селі на Миколаївщині справжній скандал: у Троїцькій школі орудує педофіл, і, як з`ясувалось, вже багато років школярок розбещує учитель фізкультури … він робив би це і далі…».

Зобов`язано ТОВ «ТРК «Україна» на спростування недостовірної інформації оголосити резолютивну частину судового рішення у тій самій передачі або циклі передач і в той самий час - не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнуто з ТОВ «ТРК «Україна» на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У постановленні окремої ухвали на адресу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що розповсюджена відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 інформація щодо позивача має обвинувальний нахил, та сприймається як звинувачення його у вчиненні злочину проти статевої свободи та статевої недоторканності (частина перша статті 156 Кримінального кодексу України («Розбещення неповнолітніх»)). Про невідповідність спірної інформації дійсності, тобто її недостовірність, свідчить той факт, що ОСОБА_1 не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, про який безпідставно повідомлено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та відсутній вирок суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні злочину, про вчинення якого відповідачі неправомірно розповсюдили недостовірну інформацію. Оскільки поширена ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 інформація є негативною та створює у широкого кола осіб викривлене уявлення про діяльність позивача, сприймається як звинувачення його у вчиненні кримінально-караних діянь (злочину), наведене дає підстави для висновку, що зазначена інформація є недостовірною, порушує особисті немайнові права позивача, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 а тому підлягає спростуванню. Зважаючи на спосіб, у який відбулося поширення відповідачами недостовірної інформації, апеляційний суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідачів спростувати поширені на нього наклепи та публічно вибачитись перед ним у місцевій газеті «Промінь» упродовж місяця з дня набрання законної сили рішенням суду, не підлягає задоволенню.

На підтвердження факту поширення ТОВ «ТРК «Україна» оспорюваної інформації позивач надав компакт-диск із відеозаписом телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9»

від ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», який був досліджений судом першої інстанції за участі учасників справи та судом апеляційної інстанції під час підготовки справи до розгляду. Встановлено наявність на відео позначень ТОВ «ТРК «України» та телевізійної передачі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », голос за кадром (диктор) анонсував зміст та тему телепередачі, на початку якої показано загальний вигляд будівлі школи з акцентуванням уваги на вивісці - «Троїцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Новоодеської районної ради Миколаївської області». Трансляцію ІНФОРМАЦІЯ_5 телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» у випуску «ІНФОРМАЦІЯ_7»в ефіріТОВ «ТРК «Україна», підтвердили свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Суд першої інстанції зазначеного не урахував, не звернув увагу, що ТОВ «ТРК «Україна» не надало доказів на підтвердження того, що відеозапис на наданому позивачем компакт-диску є сфальшованим, до того ж представники ТОВ «ТРК «Україна» не заперечували можливість виходу вказаної телепередачі, а лише посилалися на не збереження запису такої передачі, тоді як при вирішенні зазначеного спору підлягає встановленню факт поширення інформації у засобах масової інформації, а не наявність чи відсутність такої інформації на електронних носіях на час розгляду справи.

Узагальнюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 про розповсюдження ТОВ «ТРК «України» недостовірної щодо позивача інформації в телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому висновок суду першої інстанції про відсутність одного з елементів юридичного складу правопорушення, зокрема поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права позивача, є помилковим. Твердження ТОВ «ТРК «Україна» про те, що випуск телевізійної передачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », було виготовлено ТОВ «РРП Груп» та передано ТОВ «ТРК «Україна» за умовами договору від 19 січня 2016 року № ТРК033928/2016, а тому саме ТОВ «РРП Груп»має нести відповідальність за зміст телевізійної передачі, не підтверджені достатніми та допустимими доказами.

Зобов`язуючи ТОВ «ТРК «Україна» спростувати недостовірну інформацію у спосіб оголошення резолютивної частини судового рішення у тій самій передачі або циклі передач і в той самий час, - не пізніше одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили, апеляційний суд вказав, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є найбільш ефективним. Ураховуючи обставини справи та виходячи з принципу розумності і справедливості, апеляційний суд також вважав наявними підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «ТРК «Україна» на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «ТРК «Україна», у якій заявник просив скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 квітня 2019 рокув частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ТРК «Україна» та залишити у цій частині в силі рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції необгрунтовано визнав доведеним факт поширення оспорюваної інформації в ефірі телевізійної передачі « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на телеканалі «Україна»

ІНФОРМАЦІЯ_5, оскільки позивач не надав допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин. Апеляційний суд не надав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_1 не звертався до телерадіокомпанії із заявою щодо змісту випуску передачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» за ІНФОРМАЦІЯ_5, у порядку передбаченому Законом України «Про телебачення і радіомовлення», та не урахував установлені судом першої інстанції обставини того, що ТОВ «ТРК «Україна» не є виробником телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_7», яка надана телерадіокомпанією ТОВ «РРП Груп» на підставі договору від 19 січня 2016 року № ТРК-033928/2016, укладеного між ТОВ «ТРК «Україна» та ТОВ «РРП Груп». Наведене, на думку заявника, спростовує помилкові за своїм змістом висновки апеляційного суду про наявність у діях ТОВ «ТРК «Україна» юридичного складу правопорушення, та свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме положень статті 200 ЦК України, статей 1, 5, 7 Закону України «Про інформацію», статей 48, 61, 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження заподіяння ТОВ «ТРК «Україна» позивачеві моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

Вказував на те, що апеляційний суд залишив поза увагою усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип свободи слова та захисту журналістів. Так, рішенням ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії», ухваленим за результатом розгляду заяви

№ 9815/82, поданої громадянином Австрії паном ОСОБА_15

19 квітня 1982 року, встановлено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (далі - Конвенція), становить одну з основних підвалин демократичного суспільства і одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи; за умови додержання пункту 2 статті 10 цієї Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій; такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе. У рішенні від 15 липня 2010 року у справі «Газета «Україна-центр» проти України», ухваленому за результатом розгляду заяви № 16695/04, поданої ТОВ «Редакція газети «Україна-Центр» 01 січня 2004 року, ЄСПЛ зазначив, що повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один із найважливіших засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса у суспільстві». У таких справах слід розрізняти ситуації, в яких дані висловлювання належали журналісту чи були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб суттєво заважатиме пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатися, якщо для іншого немає винятково вагомих причин.

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргуТОВ «ТРК «Україна», який не може бути урахований при вирішенні касаційної скарги по суті, оскільки не підписаний позивачем.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

14 червня 2019 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судове рішення апеляційного суду у частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації не оскаржується, а тому у касаційному порядку не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніхінстанцій установлено, що згідно з довідкою відділу освіти Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області

від 07 грудня 2016 року № 04/1981, ОСОБА_1 працює учителем фізичної культури Троїцької загальноосвітньої школи з навантаженням 1,05 ставки (наказ № 283-к по відділу освіти Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області від 31 серпня 2010 року).

05 липня 2016 року Новоодеським ВП Вознесенського ВП ГУ НП в Миколаївській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 про розбещення ОСОБА_1 учениць Троїцької загальноосвітньої школи. 06 липня 2016 року інспектором Новоодеського ВП Вознесенського ВП ГУ НП в Миколаївській області за результатами перевірки зазначеної заяви винесено висновок про припинення подальшої перевірки у зв`язку з відсутністю ознак будь-якого кримінального правопорушення.

29 липня 2016 року за фактом виявлення під час огляду сайту новин «Новости-Н» у мережі Інтернет та статті на тему «В новой Одессе жители жалуються на работу районной полиции которая не реагирует на сообщения о приступлениях», у якій йшлося про те, що вчитель фізичного виховання Троїцької загальноосвітної школи вчиняє розпусні дії відносно учениць вказаної школи, прокуратурою Новоодеського відділу Воззнесенської місцевої прокуратури внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 42016151190000085 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 156 КК України, та розпочато досудове розслідування.

ІНФОРМАЦІЯ_5 в ефірі телеканалу «Україна» здійснювалася трансляція телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», на початку якого диктор за кадром в анонсі програми повідомив, що: «… У маленькому селі на Миколаївщині справжній скандал. У Троїцькій школі орудує педофіл. І як з`ясувалося вже багато років школярок розбещує учитель фізкультури. Він робив би це і далі, якби у школі не з`явилася нова директорка. Вона почала стежити за підозрілим чоловіком і побачила таке, після чого і розгорівся цей скандал. Про непристойну поведінку вчителя сільської школи дізналася уся Миколаївська область. Але чому школярки яких домагався фізрук, раптом замовкли? Чого бояться і діти, і батьки? Та як відреагує тіло і мозок дорослого вчителя, коли він подивиться на маленьких дівчат?...». На початку телепередачі показано загальний вигляд будівлі школи з акцентуванням уваги на вивісці «Троїцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Новоодеської районної ради Миколаївської області».

Відеозапис телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_7» від ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 отримав самостійно та надав до суду на компакт-диску DCD+R.

Факт трансляції ІНФОРМАЦІЯ_5 в ефірі телерадіокомпанії «Україна» у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», підтвердили свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Постановою слідчого слідчого відділу Новоодеського ВП Вознесенського ВП ГУ НП в Миколаївській області Шаманського Д. А. від 16 жовтня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016151190000085 від 29 липня 2016 року, розпочате за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 156 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016151190000085 від 29 липня 2016 року, нікому із осіб не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги ТОВ «ТРК «Україна» висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення ЄСПЛ у справі «Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).

У рішеннях ЄСПЛ (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (рішення ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня

1986 року).

При цьому ЄСПЛ вказує на те, що навіть у випадку, коли судження зводиться до суб`єктивної оцінки, пропорційність втручання може залежати від того, чи існують достатньо вагомі фактичні підстави для спростування судження, оскільки навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (рішення ЄСПЛ у справі «Джерусалем проти Австрії» від 27 лютого

2001 року).

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загальноправова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, який у рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обгрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

При цьому, ЄСПЛ зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року у справі «Грабчук проти України» (заява

№ 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).

Установивши, що у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», що транслювався в ефірі ТОВ «ТРК «Україна» ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно позивача було поширено твердження про те, що він вчиняє кримінально-каранні діяння, а саме розбещує неповнолітніх дітей, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «ТРК України» про визнання недостовірною оспорюваної інформації, такої, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Ураховуючи системний аналіз норм КПК України та принцип презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 11 Загальної декларації прав людини, відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, який розслідується. Досудове розслідування злочинів здійснюється відповідно до положень КПК України (статті 215 216 246 294 КПК України), про початок його здійснення чи наявність кримінального провадження щодо конкретної особи можливо стверджувати виключно у випадку наявності підозрюваних у таких провадженнях.

Таким чином, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

ЄСПЛ констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmerv. Germany. 54, 56, Nestakv. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilov andOthers v. Russia, № 2947/06 від 24 квітня 2008 року). Чи порушує заява державної посадової особи принцип презумпції невинуватості - слід визначати у контексті конкретних обставин, за яких було зроблено таку заяву (Daktaras v. Lithuania). Ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це б суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Allenetde Ribemontv. Frence від 10 лютого 1995 року,

п. 33, п. 38, п. 41).

Перевіряючи твердження заявника про те, що визнання недостовірною та спростування, інформації поширеної в ефірі ТОВ «ТРК «Україна» у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_7» від ІНФОРМАЦІЯ_5, становитиме надмірне втручання у свободу журналістської діяльності, Верховний Суд ураховує таке.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», телерадіоорганізації та її представники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації.

Натомість, як встановив апеляційний суд, оспорювана інформація розповсюджувалася за попереднім записом, та містилася не у виступах осіб, яких було запрошено взяти участь у телевізійній передачі «ІНФОРМАЦІЯ_7», а на початку її випуску диктором, як анонс її змісту та теми, що спростовує твердження телерадіокомпанії про те, що вона не має нести відповідальність за поширення оспорюваної інформації. ТОВ «ТРК «Україна», не було позбавлене можливості, проявивши розумну обачливість, уникнути твердження голосом диктора за кадром, про вчинення учителем фізичної культури Троїцької загальноосвітньої школи злочину, а саме розбещування неповнолітніх. Поширення такої інформації щодо ОСОБА_16 , за відсутності щодо нього обвинувального вироку, який набрав законної сили, обгрунтовано свідчить про порушення особистого немайнового права позивача - звинувачення у злочині, що порушувало його особисті немайнові права та завдавало йому моральних страждань.

Посилання ТОВ «ТРК «Україна», що воно не несе відповідальність за зміст телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9», зокрема випуску «ІНФОРМАЦІЯ_7»

від ІНФОРМАЦІЯ_5, оскільки відповідно до умов договору від 19 січня

2016 року №ТРК-033928/2016, укладеного між ТОВ «ТРК «Україна» та ТОВ «РРП Груп», виробником зазначеної телепередачі є ТОВ «РРП Груп», не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до умов зазначеного договору, ТОВ «ТРК «Україна» набуло майнові права інтелектуальної власності на випуск телепередачі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », а отже несе відповідальність за зміст інформації, поширеної на телевізійному каналі.

Не є спроможними і доводи ТОВ «ТРК «Україна» про недоведеність позивачем поширення щодо нього оспорюваної інформації в ефірі телевізійного каналу, з посиланням на те, що позивач не звертався до телерадіокомпанії щодо змісту телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_7», що транслювалася в ефірі ІНФОРМАЦІЯ_10, оскільки розповсюдження оспорюваної інформації в ефірі телеканалу ТОВ «ТРК «Україна», позивач підтвердив не лише самостійно отриманим з мережі Інтернет компакт-диском із записом телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» за

ІНФОРМАЦІЯ_5, а й показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які дивилися її на телеканалі «Україна» у зазначену дату, що у сукупності свідчать про доведеність її поширення.

Сам по собі факт не звернення позивача до ТОВ «ТРК «Україна»із заявою щодо поширення відносно нього недостовірної інформації про розбещення ним неповнолітніх у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_7», що транслювалася ІНФОРМАЦІЯ_5 на телеканалі «Україна», протягом 14 днів з дня поширення такої, не може позбавляти ОСОБА_1 захисту його порушених особистих немайнових прав у судовому порядку.

Узагальнюючи наведене, апеляційний суд надав правильну оцінку поширеній «ТОВ «ТРК «Україна» інформації щодо позивача у її системному зв`язку з фактичними обставинами справи та дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, ТОВ «ТРК «Україна» в телевізійній передачі «ІНФОРМАЦІЯ_9» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», що транслювався ІНФОРМАЦІЯ_5, а тому вона підлягає спростуванню.

Зважаючи на порушення ТОВ «ТРК «Україна» особистих немайнових прав ОСОБА_1 ,що завдавало йому безперечно завдавало йому моральних страждань, доводи касаційної скарги заявника про недоведеність заподіяння позивачеві моральної шкоди є необгрунтованими. Доводів щодо необгрунтованості визначеного апеляційним судом розміру моральної шкоди касаційна скарга ТОВ «ТРК «Україна» не містить.

Щодоклопотання ТОВ «ТРК «Україна» про виклик у судове засідання для надання пояснень у справі, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи за участю сторін судом касаційної інстанції відсутні, а тому у задоволенні клопотання ТОВ «ТРК «Україна», заявленого у касаційній скарзі, про розгляд справи за участютелерадіокомпанії, відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ «ТРК «Україна».

Щодо поновлення виконання рішення суду

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою судді Верховного Суду від 23 травня 2019 року зупинено виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі, а тому у зв`язку із залишенням цього рішення без змін, його виконання необхідно поновити.

Керуючись статтями 400 401 415 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» у задоволенні клопотання про виклик у судове засідання для надання пояснень у справі.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна»залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак