Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 484/4338/21
провадження № 61-7016св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2021 року у складі судді Максютенко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у складі колегії суддів: Коломієць В. В., Крамаренко Т. В., Лівінського І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі - ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про зобов`язання повернути земельні ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що є вона власником земельних ділянок: з кадастровим номером 4825481800:01:000:1327 площею 1,3370 га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1328 площею 0,2573 га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1326 площею 3,0768 га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1329 площею 0,0170 га, що розташовані у межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
Зазначені земельні ділянки вона успадкувала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Земельні ділянки перебувають в оренді у ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на підставі договору оренди земельної частки (паю), який укладений 01 січня 2007 року між ОСОБА_2 , підписаний від її імені за довіреністю ОСОБА_3 , та ТОВ «Агрофірма Корнацьких». Цей договір було зареєстровано у Книзі записів реєстрації договорів оренди по Кам`янобалківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області за № 640 від 23 квітня 2007 року.
На думку позивача, договір оренди є неукладеним, у зв`язку з тим, що представник не мав повноважень на підписання договору оренди 01 січня 2007 року. Оскільки довіреність на ім`я ОСОБА_3 була видана 26 грудня 2003 року, то відповідно до чинного на той час законодавства (стаття 67 ЦК Української РСР) строк її дії не міг перевищувати трьох років, а тому станом на 01 січня 2007 року повірений ОСОБА_3 вже не мав жодних повноважень на укладання договору оренди земельної ділянки від імені ОСОБА_2 .
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути їй вищевказані земельні ділянки.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2021 року, з урахуванням ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2022 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровим номером 4825481800:01:000:1327, площею 1,3370 га, кадастровим номером 4825481800:01:000:1328, площею 0,2573 га, кадастровим номером 4825481800:01:000:1326, площею 3,0768 га, кадастровим номером 4825481800:01:000:1329, площею 0,0170 га, що розташовані у межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 не був уповноважений ОСОБА_2 на підписання договору оренди спірних земельних ділянок у 2007 році, оскільки нотаріально посвідчена довіреність серії ВВА 650807 № 11289 від 26 грудня 2003 року припинила свою дію на підставі положень статті 67 ЦК Української РСР, а, відтак, спадкодавець позивача не виявляла свою волю на вчинення правочину.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Корнацьких» залишено без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2021 року - без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Апеляційний суд вважав, що, виходячи з приписів частини першої статті 67 ЦК Української РСР, який був чинним на час видачі довіреності на укладання договорів оренди (26 грудня 2003 року), вона зберігала силу протягом одного року з дня її вчинення. Таке правове регулювання строку дії довіреності з огляду на зміст виданої ОСОБА_2 довіреності свідчить, що її волевиявлення було спрямоване на видачу ОСОБА_3 строком саме на один рік, тобто до 26 грудня 2004 року, включно.
Ураховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідно до абзацу 1 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, після 01 січня 2004 року до прав і обов`язків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за укладеним між ними договором доручення дійсно підлягають застосуванню положення ЦК України 2004 року, проте суд вважав хибними посилання відповідача на те, що застосування цих положень ЦК України автоматично змінює узгоджений сторонами строк дії договору доручення та виданої на її підставі довіреності, оскільки такі доводи апелянта пов`язані з помилковим тлумаченням законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду, ТОВ «Агрофірма Корнацьких», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини справи й помилково застосували норми матеріального права щодо дії норм ЦК України на правовідносини, які почалися до 2004 року.
Вважає, що 26 грудня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була досягнута усна домовленість щодо укладання договору доручення, на підтвердження цього факту ОСОБА_2 видала нотаріально посвідчену довіреність. Оскільки ця довіреність не містила строку її дії, то це свідчить про те, що і відповідний усний договір доручення 26 грудня 2003 року був укладений також безстроково.
Суди помилково застосували норми ЦК Української РСР до правовідносин, що виникли у 2007 році. Враховуючи, що правовідносини доручення продовжили існування після 01 січня 2004 року до них відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосовуються положення нового кодексу. Вважає, що, враховуючи приписи частини третьої статті 5 ЦК України, довіреності, видані у 2003 році, які були чинні станом на 01 січня 2004 року та в яких не зазначено строк дії, зберігають чинність після вказаної дати до припинення їх дії відповідно до частини першої статті 247 ЦК України, тоді як суди помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 67 ЦК Української РСР.
Також зазначає, що судами безпідставно не було застосовано норми частин першої та другої статті 241 ЦК України до спірних правовідносин, хоча дії ОСОБА_2 з отримання орендної плати свідчать про схвалення нею спірного договору оренди землі, підписаного від її імені ОСОБА_3 .
Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подала.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
26 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 на праві власності належали земельна частка (пай) площею 4,78 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
01 січня 2007 року ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 26 грудня 2003 року серії ВВА 650807 № 11289, підписав з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» договір оренди земельної частки (паю) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів строком на 50 років з терміном закінчення 31 грудня 2059 року.
Вказаний договір зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам`янобалківській сільській раді за № 640 від 23 квітня 2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Належна їй на праві власності земельна частка (пай) була виділена в натурі та ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті її матері - ОСОБА_2 , стала власником земельних ділянок: з кадастровим номером 4825481800:01:000:1327 площею 1,3370 га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1328 площею 0,2573 га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1327 площею 3,0768 га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1329 площею 0,0170 га, що розташовані у межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтвами про право власності на спадщину за законом, виданими державним нотаріусом Другої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 25 жовтня 2021 року, зареєстрованими в реєстрі за №: 2-542, 2-543, 2-544, 2-545.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/1163/17 та від 25 березня 2020 року у справі № 263/15106/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ТОВ «Агрофірма Корнацьких» підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Згідно із частиною першою статті 67 ЦК Української РСР, чинного на час видачі ОСОБА_2 довіреності ОСОБА_3 (26 грудня 2003 року), строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.
Пославшись на вказану норму права, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вказана довіреність, в якій не було визначено строку, припинила свою дію 26 грудня 2004 року, а, відповідно, ОСОБА_3 не мав повноважень на укладення договору оренди землі від 01 січня 2007 року з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» в інтересах ОСОБА_2 , тому цей договір є неукладеним.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинність з 01 січня 2004 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно із частиною третьою статті 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Верховний Суд вважає, що норма статті 67 ЦК Української РСР, згідно з якою якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення, у разі якщо у довіреності не було зазначено строк її дії, не встановлювала чітко її строк в один рік, як помилково вказали суди попередніх інстанцій, а тільки передбачала, що вона зберігає свою силу протягом року з дня її вчинення.
Тобто, із закінченням року дія довіреності мала бути припинена відповідно до чинного на той час законодавства. Однак підстави для припинення довіреності, яка була видана під час дії норм ЦК Української РСР та продовжувала діяти після 01 січня 2004 року, слід визначати відповідно до норм, чинних на час її припинення, тобто положень статті 248 ЦК України, оскільки щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до частини першої статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі:
1) закінчення строку довіреності;
2) скасування довіреності особою, яка її видала;
3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Оскільки довіреність ОСОБА_2 не передбачала строку її дії, а норма ЦК Української РСР, яка визначала збереження нею сили протягом одного року з дня її вчинення втратила чинність з 01 січня 2004 року, то жодної із наведених у частини першої статті 248 ЦК України підстави не відбулося на час укладення договору оренди землі від 01 січня 2007 року.
Отже, Верховний Суд вважає, що ОСОБА_3 мав повноваження на підписання вказаного договору в інтересах ОСОБА_2 , а висновки судів попередніх інстанцій, що цей договір є неукладеним - помилковими.
Відтак, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зобов`язання ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути їй земельні ділянки: з кадастровим номером 4825481800:01:000:1327 площею 1,3370 га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1328 площею 0,2573 га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1326 площею 3,0768 га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1329 площею 0,0170 га, що розташовані у межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, немає.
Крім того, Верховний Суд враховує, що ОСОБА_2 за життя не оспорювала договір оренди землі від 01 січня 2007 року, який був зареєстрований у встановленому на той час законному порядку, не вимагала від ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути належну їй земельну ділянку, що може свідчити про її реальне волевиявлення щодо розпорядження належним їй майном.
Відповідно до частини першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, оскільки у справі немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права,Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Щодо судових витрат
Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до положення підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, та зазначення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки Верховний Суд скасовує судові рішення судів попередніх інстанції та відмовляє у задоволені позову ОСОБА_1 , то з неї на користь ТОВ «Агрофірма Корнацьких» необхідно стягнути понесені ним судові витрати при розгляді цієї справи, а саме 1 898,1 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та 2 530,8 грн за подання касаційної скарги, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Керуючись статтями 400 402 409 410 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2022 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про зобов`язання повернути земельні ділянки відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (код ЄДРПОУ 31929340) судові витрати за сплату судового збору за подання: апеляційної скарги у розмірі 1 898,1 грн та касаційної скарги у розмірі 2 530,8 грн, а всього 4 428,9 (чотири тисячі чотириста двадцять вісім) гривень 90 (дев`яносто) копійок.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець