ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
справа № 484/5156/21
адміністративне провадження № К/990/39108/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №484/5156/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, поліцейського ВРПП Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Адамовського Максима Олександровича
про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року (головуючий суддя: Осіпов Ю.В., судді: Косцова І.П., Скрипченко В.О.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - «ГУ НП в Миколаївській області»), поліцейського ВРПП Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Адамовського М.О., у якому просив:
визнати протиправною і скасувати постанову від 25 жовтня 2021 року серія БАБ №085182, складену капралом поліції Миколаївської області ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - «КУпАП») і накладено штраф у розмірі: 340, 00 грн.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2022 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду першої інстанції, позивач 12 червня 2023 року подав апеляційну скаргу на нього, у якій, серед іншого, заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. Апелянту надано десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження залишено без задоволення. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2022 року відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на неї до Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ НП в Миколаївській області просить відмовити у її задоволенні. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судом апеляційної інстанції із дотриманням норм процесуального права.
Поліцейський ВРПП Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Адамовський М.О. отримав копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження 27 лютого 2024 року, проте відзиву на касаційну скаргу не подав.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
З матеріалів цієї справи вбачається, що 4 жовтня 2022 року суд першої інстанції розглянув цю справу й ухвалив у ній рішення у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін (а.с. 79-80).
Відповідно до супровідних листів від 4 жовтня 2022 року місцевий суд направив копію рішення поліцейському ВРПП Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку (а.с. 81), а ГУНП в Миколаївській області та його представнику на електронні пошти (а.с. 82).
Відповідного супровідного листа про направлення копії судового рішення на адресу ОСОБА_1 матеріали справи не містять, як і не містять розписки від позивача про особисте отримання копії рішення суду першої інстанції.
Одночасно, у справі міститься заява ОСОБА_1 про надання справи на ознайомлення, а також відповідна розписка про ознайомлення з матеріалами справи 23 травня 2023 року (а.с. 83).
У подальшому, 9 червня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (а.с. 89).
До того ж, ОСОБА_1 просив апеляційний суд поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.
Між тим, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2023 року апеляційну скаргу позивача було залишено без руху з підстав неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Так, апеляційний суд зазначив, що апелянт у своєму клопотанні вказав, що отримав копію рішення суду першої інстанції 30 травня 2023 року, проте в матеріалах справи наявна письмова заява ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи від 19 травня 2023 року, де чітко вказано, що позивач з матеріалами справи ознайомився 23 травня 2023 року у тому числі з оскаржуваним рішенням суду, підтвердивши це особистим підписом.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду позивачем було подано клопотання, в якому ОСОБА_1 зазначив, що з текстом рішення суду він ознайомився 23 травня 2023 року, проте копію оскаржуваного рішення він отримав лише 30 травня 2023 року.
Окрім того, ОСОБА_1 зауважив, що у період з 18 травня 2023 року до 31 травня 2023 року він перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня».
На підтвердження цієї обставини позивач надав суду довідку від 6 вересня 2023 року №928, з якої вбачається, що ОСОБА_1 у період з 18 травня 2023 року до 31 травня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня» в неврологічному відділенні (а.с. 109).
Проте, названі причини апеляційний суд визнав неповажними і відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалою від 13 вересня 2023 року.
З огляду на наведені фактичні обставини, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Варто зазначити, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності та є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Так, стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальний відносно до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 цього Кодексу. Також на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 цього Кодексу строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їхньої поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
У справах цієї категорії, які є терміновими, у розумінні КАС України, надзвичайно важливим, в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження, є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин.
Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України з метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.
Аналогічний висновок щодо застосування означеної норми процесуального права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду, зокрема від 17 квітня 2019 року у справі №212/2354/18, від 19 червня 2019 року у справі №175/4952/18, від 2 жовтня 2019 року у справі №404/7875/18, від 4 березня 2021 року у справі №199/7454/17(6а/199/13/18), від 15 червня 2021 року у справі №160/13864/20, від 24 червня 2021 року у справі №380/7669/20, від 8 вересня 2021 року у справі №640/18091/20, від 29 жовтня 2021 року у справі №280/5014/20, від 23 грудня 2021 року у справі №640/26945/20.
Подібний висновок щодо порядку обчислення строку на апеляційне оскарження також викладений у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №461/5908/18.
Як вже зазначалось суд першої інстанції ухвалив рішення у цій справі 4 жовтня 2022 року.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 отримував копію рішення суду першої інстанції як такого. Ба більше відсутні докази, що таке рішення взагалі направлялось будь-якими засобами зв`язку позивачеві.
Колегія суддів зауважує, що у цій справі позивач не заперечує факт пропуску ним процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції, адже просить його поновити у апеляційній скарзі, зазначаючи, що рішення місцевого суду він отримав не у день його проголошення (4 жовтня 2022 року), а 30 травня 2023 року, вже після того як він ознайомився із матеріалами справи 23 травня 2023 року.
З апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся 9 червня 2023 року, направивши її засобами поштового зв`язку (а.с. 89).
До того ж, позивач зауважив, що у період з 18 травня 2023 року до 31 травня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується довідкою від 6 вересня 2023 року №928, КП «Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня» (а.с. 109).
Стаття 271 КАС України передбачає, що копії судових рішень у справах, визначених цією статтею (у тому числі справи за статтею 286 КАС України), невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Тобто, місцевий суд, розглянувши справу без участі сторін 4 жовтня 2022 року не видав копію цього рішення учасникам справи в цей же день, як того вимагає стаття 271 КАС України. Більше того, місцевий суд не направив на адресу позивача копію рішення взагалі.
Цілком допустимо, що у період з 4 жовтня 2022 року до моменту ознайомлення із матеріалами справи (23 травня 2023 року) ОСОБА_3 взагалі не знав про факт ухвалення у його справі остаточного рішення.
Тож, за відсутності факту вручення позивачеві копії оскаржуваного рішення взагалі, а також зважаючи на те, що у період з моменту ознайомлення із рішенням суду до дати подання апеляційної скарги на ньому, позивач перебував на лікарняному, факт якого належно підтверджений, Суд вважає висновок апеляційного суду про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду у цій справі передчасним.
Так, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
На думку Верховного Суду, у цьому випадку скаржник, після того, як ознайомився із матеріалами справи 23 травня 2023 року, не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, додатково зважаючи на перебування позивача на лікарняному.
Неврахування у сукупності вже згаданих обставин призвело до передчасного висновку суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення до суду та, як наслідок, відмові у відкритті апеляційного провадження і ненадання доступу до суду для оскарження судового рішення в апеляційному порядку.
Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , з огляду на те, що позивач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом на звернення з апеляційною скаргою.
З врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право позивача на апеляційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
Враховуючи зазначене, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, а ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року в справі №484/5156/21 скасувати, а справу направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………………
……………………………………
……………………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду