Постанова
Іменем України
13 березня 2020 року
м. Київ
справа № 486/1770/18
провадження № 61-15962св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Титан»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, у складі судді Франчук О. Д., від 23 травня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Прокопчук Л. М., Царюк Л. М., від 23 липня 2019 року.
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, визначено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Титан» (далі - ТОВ «Титан»), про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що її матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя, належав торговельний павільйон промтоварів за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений павільйон був збудований у 2006 році та відповідно до висновку експертного дослідження № 18-174 від 11 травня 2018 року є об`єктом нерухомого майна. Проте, право власності на зазначений об`єкт не було зареєстровано. Після смерті ОСОБА_4 , окрім неї, спадщину прийняти чоловік спадкодавця ОСОБА_2 і донька спадкодавця ОСОБА_3 .
Позивач зазначала, що нотаріусом не може бути видане свідоцтво про право на спадщину за законом на торговельний павільйон, як на нерухоме майно, внаслідок відсутності правовстановлюючого документу щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на нерухоме майно торговельний павільйон «ПП ОСОБА_4 », розташований по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 травня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за життя ОСОБА_4 не було зареєстровано право власності на торговельний павільйон «ПП ОСОБА_4 », оскільки торговельний павільйон не є об`єктом нерухомості та право власності на нього не вимагає державної реєстрації. Судом не встановлено, що право власності ОСОБА_1 оспорюється або не визнається відповідачами, тому підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на вищезазначений об`єкт у порядку спадкування відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на те, що зведення торговельного павільйону як капітальної споруди погоджено не було. ОСОБА_4 отримала лише дозвіл на розміщення тимчасової споруди - торговельного павільйону, право власності на який не підлягало державній реєстрації, тому до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 не входить право на здійснену забудову, як на нерухоме майно. Саме по собі визнання позову відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не є достатньою та безспірною підставою для задоволення такого позову згідно з положеннями частини четвертої статті 206 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 травня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Судом не було враховано положення статей 181 187 331 ЦК України, а також те, що заявник не може отримати спадкове майно у власність у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ТОВ «Титан» у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ТОВ «Титан» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 квітня 2009 року є власником нежитлової будівлі - ринку, розташованого по АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 115-117).
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 18 листопада 2017 року Южноукраїнська міська рада Миколаївської області надала у строкове платне користування ринку ТОВ «Титан» земельну ділянку під розміщення та обслуговування нежитлового приміщення, будівлі ринку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Южноукраїнської міської ради від 05 жовтня 2017 року № 884, 28 сесії 7 скликання. Договір укладено строком на 10 років та зареєстровано у державному реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1, а.с. 110-114).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 381 від 19 червня 2006 року підприємцю ОСОБА_4 дозволено розміщення торговельного павільйону на території ринку ТОВ «Титан» по АДРЕСА_1 а шляхом затвердження проектної документації, виконаної комунальним підприємством «Архітектурно-проектувальне бюро».
На замовлення ОСОБА_4 було виготовлено робочий проект на розміщення торгівельного павільйону промтоварів на ринку ТОВ «Титан», по АДРЕСА_1 (т. 1 , а.с. 59-65).
Як вбачається з матеріалів інвентарної справи № 612 павільйон встановлюється на монолітний залізобетонний ремінь, який є цоколем, вкладеним на вже існуючу бетонну поверхню торгового ринку ТОВ «Титан», з урахуванням нахилу вже існуючого рельєфу. (т.1, а.с. 230-235).
З пояснювальної записки архітектурно-будівельної частини до робочого проекту «Розміщення торгового павільйону промтоварів на ринку «ТОВ «Титан» по АДРЕСА_1 », виготовленого комунальним підприємством «Архітектурно - проектного бюро» в м. Южноукраїнськ - 2005 (далі - КП «АПБ») вбачається, що за архітектурно-планованим рішенням проектований торговий павільйон передбачає фундамент у вигляді монолітного залізобетонного поясу на наявній бетонній поверхні. За конструктивним рішенням - конструктивна схема розміщення павільйону промтоварів простора, металевий каркас застосований матеріал: пластикова вагонка, пінопласт збірно-розбірний, щитовий уложений в зовнішніх стін павільйону. Павільйон встановлюється на монолітний залізобетонний пояс (висотою 250 мм), що являється цоколем, укладений на наявну бетонну поверхню торгового ринку ТОВ «Титан» з урахуванням уклону існуючого рельєфу (т. 1 а.с.181-198).
За даними технічного паспорту на торгівельний павільйон промтоварів, виготовленого станом на 17 липня 2006 року, встановлено, що фундамент є бетонним, стрічковим, стіни - швидкозбірна сендвіч вагонка, покрівля - металева утеплена, шифер, підлога - лінолеум (т.1, а.с. 41-49).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 565 від 31 серпня 2006 року, акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, закінчений будівництвом об`єкт - торговельний павільйон на території ринку ТОВ «Титан» по АДРЕСА_1 , прийнято в експлуатацію та затверджено акт державної приймальної комісії від 27 червня 2006 року з показниками: загальна площа - 16,5 кв. м, торгова площа - 16,5 кв. м (т. 1 а.с. 55, 199-200).
Відповідно до висновку експертного дослідження, виконаного Миколаївським відділенням Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України за заявою ОСОБА_1 від 11 травня 2018 року, торговельний павільйон складається з двох частин стіни та перекриття, виконані з зібраних металевих конструкцій, що нерозривно пов`язані із землею та можуть бути вільно переміщені в просторі, та за основними ознаками, визначеними чинними нормами та правилами не є об`єктом нерухомого майна та цоколя (фундамент), що фактично є вдосконаленням покриття ґрунту - мостінням, яка нерозривно пов`язана з землею та не може бути переміщена у просторі без її знецінення та зміни призначення, та за основними ознаками, визначеними чинними нормами та правилами може бути визнана об`єктом нерухомого майна (т.1, а.с. 50-54).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 (т.2, а.с. 9).
Після смерті ОСОБА_4 . Южноукраїнською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 248/2017 (т.2, а.с.3-26).
Спадщину прийняли позивач як донька від першого шлюбу, чоловік спадкодавця - ОСОБА_2 і донька ОСОБА_3 , подавши в один день, 16 грудня 2018 року, заяви про прийняття спадщини.
У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 31 липня 2018 року зазначено, що спадкоємицею ОСОБА_1 не були надані документи (відсутні) на спадкове майно - торговельний павільйон промтоварів на території ринку ТОВ «Титан» (т.1, а.с. 40).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» (у редакції, чинній на 19 червня 2006 року) забудовник - особа, яка відповідно до закону отримала право власності або користування земельною ділянкою для містобудівних потреб та виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.
Таким чином, для спадкування прав об`єкта містобудування спадкодавець за життя повинен набути у встановленому законодавством порядку право на забудову земельної ділянки.
Положеннями статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (у редакції, чинній на 19 червня 2006 року) передбачено, що дозвіл на будівництво об`єкта містобудування не є документом, що засвідчує право власності чи право користування (оренди) земельними ділянками. Дозвіл на будівництво об`єкта містобудування не дає право на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державно-архітектурного контролю.
Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про основи містобудування» закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
За частиною другою статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою, до якої, зокрема, належать павільйони.
Стаття 181 ЦК України визначає, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про планування та забудову територій», який був чинним до 19 червня 2006 року, дозвіл на виконання будівельних робіт надається Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю.
З огляду на наведене будівництво спірного торгового павільйону як нерухомого майна вимагало отримання належного дозволу державного архітектурно-будівельного контролю та належно затвердженого проекту.
Як встановлено судами спадкодавцю ОСОБА_4 рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 381 від 19 червня 2006 року дозволено лише розміщення торговельного павільйону на території ринку ТОВ «Титан», а не будівництво нерухомого майна. Рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 381 від 19 червня 2006 року, робочий проект виготовлений КП «АПБ» та акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, затверджений рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 565 від 31 серпня 2006 року, не є такими документами, і не можуть підміняти дозвільні та проектні документи органів державного архітектурно-будівельного контролю для будівництва капітальної споруди (нерухомого майна).
Враховуючи, що зведення торговельного павільйону як капітальної споруди не було погоджено та ОСОБА_4 отримала лише дозвіл на розміщення тимчасової споруди - торговельного павільйону, право власності на який не підлягало державній реєстрації відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (у редакції від 30 травня 2005 року, чинній на час винесення виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області рішення № 381 від 19 червня 2006 року, яким дозволено підприємцю ОСОБА_4 розміщення торговельного павільйону на території ринку ТОВ «Титан») та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», його дія поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, тому до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 не входить право на здійснену забудову як нерухоме майно.
Відповідно до положень статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Без введення в експлуатацію майно не є нерухомістю, тому суд не може визнати право власності на це майно у порядку, передбаченому статтею 331 ЦК України.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Також необхідно враховувати, що визнання права власності на майно (об`єкт незавершеного будівництва), не прийнятого в експлуатацію у встановленому законом порядку, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Місцевий суд виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 травня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська