№ 487/3201/19

Постанова

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 487/3201/19

провадження № 61-8085св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Івановою Тетяною Вікторівною, на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2020 року у складі судді Карташевої Т. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дітей з батьком.

Позов обґрунтований тим, що з 25 жовтня 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2012 року розірваний.

За час шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Старший син ОСОБА_5 тривалий час проживає з ним та перебуває на його утриманні, оскільки, за словами дитини, мати здійснює постійний психологічний тиск та неодноразово застосовувала до нього фізичну силу.

Молодший син ОСОБА_6 проживає з матір`ю, проте також виявляє бажання проживати з батьком та рідним братом.

На час звернення до суду ОСОБА_5 прийняв рішення проживати з батьком, а ОСОБА_6 постійно після шкільних занять його відвідує, однак боїться затримуватись, посилаючись на те, що мати буде сваритися із застосуванням фізичної сили.

ОСОБА_2 не займається вихованням молодшого сина ОСОБА_6 , у дитини погана успішність в школі, домашні завдання часто невиконані, згідно з повідомленням класного керівника дитині важко працювати з класом та засвоювати матеріал. Проте у ОСОБА_5 , після того, як він почав проживати з батьком, покращилися успіхи у навчанні, дитина докладає зусилля для засвоєння навчального матеріалу.

Відповідач неодноразово вчиняла безпідставні сварки, свідками яких були діти, сусіди та патрульні поліцейські, яких вона викликала.

Він веде здоровий спосіб життя, має позитивну характеристику, можливість створити усі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, не чинитиме ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з ними.

Просив визначити місце проживання дітей разом з батьком.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2020 року, яке залишене без змін постановоюМиколаївського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, у позові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновку органу опіки та піклування, який вважав недоцільним визначення місця проживання дітей з батьком, виходив з того, що діти фактично мають прихильність до обох батьків, проте їх вік та відсутність у них життєвого досвіду не надає їм можливості реально оцінити життєву ситуацію та її наслідки, їхнє бажання проживати разом з батьком не є абсолютним, з огляду на конфлікт між сторонами. Батько і матір мають належні матеріально-побутові умови для перебування дітей, позитивно характеризуються, беруть активну участь у вихованні та навчанні дітей.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Іванову Т. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рівність батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а потім права батьків.

При розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання тощо.

Матеріали справи не містять жодного доказу, який би міг підтвердити факт негативного впливу батька на дітей.

Підставою звернення позивача до суду стало те, що діти постійно скаржились на матір, їхня поведінка змінювалась кожен раз при згадці про відповідача та методи її виховання, які несуть управлінські функції, а не виховні.

Суди не врахували, що після прийняття висновку органу опіки і піклування обставини справи змінились і обидва сини за власною ініціативою почали проживати з позивачем.

Під час розгляду справи представник Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради повідомив суду, що не заперечує проти визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом з батьком.

Суди не застосували правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 344/2561/16-ц, провадження № 61-12422св18, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, провадження № 61-18882св19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19, провадження № 61-5726св20, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 25 жовтня 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2012 року розірвано.

За час шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовим наказом Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2018 року у справі № 487/767/18 стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 лютого 2018 року народження і до досягнення ним повноліття.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2018 року у справі № 487/597/18 зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частки всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 1/6 частки його доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05 лютого 2018 року, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 09 жовтня 2020 року, зробленого заступником начальника Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) Щербатюком А. І., заборгованість за аліментами на сина ОСОБА_5 станом на 30 вересня 2020 року становить 50 793,69 грн, заборгованість за аліментами станом на 30 вересня 2020 року на сина ОСОБА_6 - 100 525,57 грн.

Відповідно до акта про проживання та перебування на утриманні від 05 березня 2019 року ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм старшим сином ОСОБА_5 , дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_8 . За місцем проживання ОСОБА_1 постійно бачать його молодшого сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів ОСОБА_1 , старший син ОСОБА_5 постійно проживає з батьком, а молодший син ОСОБА_6 щодня навідує батька, однак ночує за місцем проживання матері. Сусіди засвідчили, що тривалий час вихованням старшої дитини ОСОБА_5 займається лише батько хлопчика, у чому йому допомагає його теперішня дружина. Вони неодноразово були безпосередніми свідками агресивної поведінки матері ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 та їхніх спільних дітей. Мати декілька разів з`являлась за місцем проживання ОСОБА_1 , вчиняючи сварки та порушуючи громадський спокій. За адресою проживання ОСОБА_1 його діти ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) характеризуються позитивно, є дружньою родиною та з повагою ставляться до сусідів та оточуючих.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 10 січня 2020 року, складеного за участю спеціаліста Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , житло розміщено на першому поверсі дев`ятиповерхового будинку, складається з двох кімнат. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: діти мають спальні місця, місце для зберігання речей, забезпечені одягом за сезоном, продуктами харчування, навчальним приладдям. За цією адресою проживають: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 - батько, ОСОБА_7 - мачуха, ОСОБА_11 , 2016 року народження. Родина дружня, відносини довірливі. Діти бажають проживати з батьком, з матір`ю конфліктні відносини.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , у якій проживає ОСОБА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

За вказаною адресою позивач проживає з матір`ю та вітчимом, дружиною ОСОБА_7 , старшим сином ОСОБА_5 та двома дітьми, які народилися від другого шлюбу зі ОСОБА_7 .

Відповідно до довідки ЖКП ММР «БРИЗ» ЖЕК № 2 ОСОБА_2 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ОСОБА_2 також зареєстровані її старший син ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діти ОСОБА_5 , 2008 року народження, і ОСОБА_6 , 2010 року народження. Вказана квартира належить на праві власності у рівних частках ОСОБА_2 та її старшому сину ОСОБА_14

ОСОБА_2 працює у МКП «Миколаївводоканал» прибиральницею приміщень.

Відповідно до довідки Центрального об`єднаного управління ПФУ м. Миколаєва ОСОБА_2 перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійоного Фонду України м. Миколаєва Миколаївської області та отримує пенсію у зв`язку із втратою годувальника на дитину ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 05 травня 2010 року до 30 червня 2021 року.

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 04 квітня 2019 року, проведеного за участю спеціаліста Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаїївської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 , житло розміщене на 10 поверсі десятиповерхового будинку, складається з однієї кімнати, кухні, коридору, санвузла, є газо-, водо-, електропостачання, централізоване опалення, квартира мебльована, обладнана побутовою технікою, для дітей є окремі спальні місця. Дитина ОСОБА_6 має ліжко, іграшки, навчальні посібники. Діти відвідують загальноосвітню школу № 57, ОСОБА_15 - вечірню школу. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 зареєстрований, проте проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Мати потребує психологічної підтримки.

Згідно з характеристикою ОСОБА_2 , наданою мешканцями будинку від 21 листопада 2018 року та 06 липня 2019 року, відповідач характеризується позитивно, самостійно виховує синів, відвідує з ними спортивні секції, працює, неконфліктна та не зловживає спиртними напоями. Діти завжди охайні, накормлені, допомагають один одному. Старший син ОСОБА_15 допомагає матері з братами, оскільки батько дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишив сім`ю. Внаслідок великої заборгованості з аліментів батько намагається маніпулювати дітьми, налаштовує дітей проти матері, переконав ОСОБА_5 проживати з ним з вересня 2018 року.

ОСОБА_10 навчається у Миколаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 57 ім. Т. Г. Шевченка Миколаївської міської ради Миколаївської області. Відповідно до характеристики від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_5 навчається в школі з першого класу, початкову школу завершив на середньому рівні знань. Під час навчання у 5 класі проявив невисокі показники успішності, на уроках уважний та дисциплінований. Даніл сприймає навчальний матеріал на початковому рівні. Хлопець скромний, вміє володіти собою, чесний, доброзичливий. Мати приділяє увагу навчанню та вихованню сина, приходить до школи, відвідує батьківські збори. Батько також приходив до школи, допомагав сину брати участь у ярмарку.

Відповідно до характеристики за місцем навчання ОСОБА_16 від 13 червня 2019 року дитина з вересня 2018 проживає з батьком. ОСОБА_5 не пропускає навчальні заняття без поважних причин. Батько йде на контакт з класним керівником, цікавиться навчанням сина, відвідує батьківські збори. Хлопець ходить до школи охайний, але не завжди в шкільній формі. Мати декілька разів, протягом першого і другого семестру, приходила до школи та цікавилася навчанням сина.

Позитивна характеристика надана ОСОБА_17 директором Миколаївської обласної комунальної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи, за місцем відвідування відділення важкої атлетики у 2019 року. У характеристиці зазначено, що батько приділяє належну увагу вихованню сина. Регулярно контактує з тренером-викладачем.

Відповідно до психологічно-педагогічної характеристики учня 5-В класу ЗОШ № 57 ОСОБА_16 , складеної практичним психологом ОСОБА_18 , на запит матері з ОСОБА_5 проведені співбесіди, а також проєктивні методики « Малюнок сім`ї », «Неіснуюча тварина», учневі властивий середній рівень тривожності у ситуації перевірки знань. Самооцінка дещо занижена. Оптимістичне самовідчуття. Яскравою рисою, що спричиняє негативне відчуття себе, є «самотність». У взаєминах з оточуючими прислухається до думки дорослих. Рівень схильності до девіантної поведінки низький, рівень потреб у схваленні з боку дорослих - вище середнього, з боку однолітків - високий, рівень мотивації навчання помірний. Ставлення до навчання нестійке, позитивне: вважає, що вчитися треба, але інтересу до навчання та систематичності в підготовці не виявляє.

ОСОБА_9 навчається у Миколаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 57 ім. Т. Г. Шевченка Миколаївської міської ради Миколаївської області. Відповідно до характеристики від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_6 навчається у 3-Б класі ЗОШ № 57, за період навчання проявив себе дисциплінованим учнем зі слабким рівнем навченості. На уроках хлопець не виявляє активності, не встигає працювати з класом, має нестійку увагу, не може повторити за вчителем програмний матеріал. На заняття часто приходить з невиконаним або частково виконаним домашнім завданням, причиною чого є недостатній контроль та байдужість батьків до створення ситуації успіху для дитини. Ростислав неконфліктний, має друзів, виявляє повагу до вчителя. Дитиною опікується мати, яка намагається приділяти увагу синові, але це не завжди у неї виходить. Також мати вирішує всі шкільні питання.

15 листопада 2019 року орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради надав суду висновок про визначення місця проживання дітей, згідно з яким вважає недоцільним визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 .

Згідно з цим висновком будь-яких виняткових обставин, які б свідчили про те, що місце проживання дітей разом з матір`ю буде суперечити їх інтересам, батько не навів, немає вагомих підстав для зміни місця проживання дітей.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_10 повідомив, що проживає з батьком, до якого прийшов самостійно, після конфлікту з тренером, який висловлювався на його адресу нецензурною лайкою в присутності матері, яка його не захистила. У нього склалися гарні відносини з батьком та його дружиною ОСОБА_20 , також дружні стосунки існують з молодшим братом ОСОБА_6 . Він навідується до матері, батько не перешкоджає йому в цьому. Він бажає проживати разом з батьком та братом ОСОБА_6 .

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_9 повідомив, що проживає з матір`ю, а старший брат ОСОБА_5 - з батьком. Він також деякий час проживав з батьком, проте у зв`язку з тим, що мати на нього сварилась, він повернувся проживати до неї. Домашнє завдання виконує як з батьком, так і з матір`ю. Бажає проживати з братом ОСОБА_5 та батьком.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на те, що суди не застосували правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 344/2561/16-ц, провадження № 61-12422св18, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, провадження № 61-18882св19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19, провадження № 61-5726св20, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційне провадження відкрите з підстав передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 4 частини третьої статті 411 УПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону).

Відповідно до частин другої - четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, необхідно проводити бесіду з останньою, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суди обґрунтовано виходили з того, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

Суди встановили однакові належні матеріально-побутові умови для проживання ОСОБА_16 та ОСОБА_6 як у матері, так і у батька, а також прихильність дітей до обох батьків.

Будь-яких виняткових обставин, які б свідчили про те, що місце проживання дітей разом з матір`ю буде суперечити їх інтересам, суди не встановили.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, надав належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, врахував висновок органу опіки та піклування, який вважав недоцільним визначення місця проживання дітей з батьком, обставини спілкування дітей з батьками, можливість відвідувати один одного та спілкуватися, дійшов висновку, що бажання ОСОБА_16 та ОСОБА_6 проживати разом з батьком не є абсолютним, з огляду на наявність між сторонами конфлікту та їхнім зневажливим ставленням один до одного.

Суд першої інстанції заслухав думку дітейщодо їх бажання проживати разом з батьком, виклав мотиви, чому не бере до уваги їхню думку як абсолютну та переконливу, оскільки, з урахуванням віку дітей та відсутності можливості самостійно об`єктивно оцінити ситуацію, яка склалася в сім`ї, вона сформована під впливом конфлікту між батьками та зневажливим їхнім ставленням одне до одного, під впливом фактичного проживання певний час з батьком без згоди на те матері.

Встановивши обставини справи та оцінивши докази у справі, суди дійшли висновку про недоведення того, що мати свідомо чинить психологічний негативний тиск на дітей, а поведінка дітей є наслідком перебування їх під впливом конфліктного середовища між дорослими та самовільного, тобто без погодження з матір`ю, визначення батьком місця проживання дітей з ним.

Суди надали правову оцінку твердженням позивача щодо негативної характеристики відповідачки, зазначили, що коли діти знаходяться у батька, мати їх розшукує та пропонує їм повернутися додому, батько не проводить з дітьми бесіди в дусі виховання поваги до матері та її хвилювань за дітей, вимоги матері до дітей з приводу їх поведінки, чи відвідування спортивних занять, розцінюється батьком як скандали з боку матері, таке формує у дітей несприйняття звичайних вимог матері до дітей. Відповідач не намагається налагодити комунікацію з матір`ю дітей заради інтересів самих дітей, а лише надає їй (матері) негативні оцінки.

Гострі розмови матері з дітьми, виклик нею поліції, коли діти не повертаються до дому і батько відмовляється комунікувати з матір`ю, тобто повідомляти про те, що діти знаходяться в нього, узгоджувати час та період можливого перебування дітей в його сім`ї, є наслідком тривалого конфлікту між батьками, який негативно впливає на дітей, та формує у них неповагу до думки матері, до її вимог, сприяє відстороненню дітей від матері.

Суди, дослідивши звукозаписи та відеозапис за участю матері ОСОБА_2 та сина ОСОБА_6 (том 1, а. с. 18), запис розмови батька з сином (том 1, а. с. 51), які надані суду сторонами, дійшли висновку, що вони беззаперечно свідчать про наявність конфлікту між батьками.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга статті 89 ЦПК України), суди дійшли висновку про відсутність підстав відхилення негативного висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дітей з батьком. Крім того, батько не довів, що саме він має такі особисті якості, які б давали йому перевагу у визначенні місця проживання дітей з ним.

Суди встановили, що ОСОБА_2 не чинить ОСОБА_1 будь-яких перешкод у спілкуванні, побаченні з дітьми, а також у їх вихованні.

З огляду на це не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неналежного висновку органу опіки та піклування.

Крім того, суди встановили, що позивач офіційно не працює, з його пояснень за останнім місцем роботи він перебуває у тривалій відпустці без збереження заробітної плати. Позивач не надав доказів на підтвердження в нього постійного доходу та його розміру. Він має на утриманні двох малолітніх дітей та дружину, яка не працює у зв`язку з доглядом за дитиною, також значну заборгованість за аліментами.

Позивач не довів, що дітям проживати з ним буде краще, а проживання дітей за їх попереднім місцем проживання, яке було погоджено сторонами після розірвання шлюбу, тобто з матір`ю, створить загрозу завдання фізичної або психічної шкоди дітям або створить для них нетерпиму обстановку.

Проте батько дітей, який безсумнівно відіграє важливу роль у їхньому житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про їх здоров`я, стан їх розвитку, незалежно від того, з ким вони будуть проживати.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції надав їм належну оцінку, виходив з того, що діти проживають з батьком без погодження з матір`ю, наслідком чого є обмеження спілкування дітей з нею та конфлікт між батьками щодо визначення місця їх проживання. Дослідженні та оцінені судом докази підтверджують, що сімейні відносини матері та трьох її дітей є гармонійними.

Із урахуванням обставин цієї справи, якнайкращих інтересів дітей, суди обґрунтовано визначили місце проживання дітей з матір`ю.

Верховний Суд зазначає, що в разі зміни обставин у відносинах сторін спору, визначене місце проживання дітей може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Крім того, на час перегляду справи в суді касаційної інстанції Данілу виповнилося 14 років, тому відповідно до частини другої статті 29 ЦК України він може вільно обирати собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що під час судового засідання 10 грудня 2020 року в суді першої інстанції і в заяві від 13 березня 2021 року, поданій до суду апеляційної інстанції, представник органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, врахувавши думку та інтереси дітей, вважав за доцільне визначити їхнє місце проживання з ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки висновок ґрунтується на дослідженнях спеціалістів, які спілкувалися з дітьми та батьками.

Посилання заявника як на підставу касаційного оскарження, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 344/2561/16-ц, провадження № 61-12422св18, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, провадження № 61-18882св19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19, провадження № 61-5726св20, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 344/2561/16-ц, провадження № 61-12422св18, Верховний Суд скасував оскаржувані судові рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з тим, що суди відмовивши в позові, не врахували, що рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2015 року у цивільній справі № 346/2322/15-ц про розірвання шлюбу за правовою природою не є судовим рішенням про визначення місця проживання дитини у розумінні статті 19 СК України. Суди не надали належної оцінки тому, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності проживання дитини з матір`ю ґрунтується на поясненнях сторін, питання доходу сім`ї відповідача не досліджувалось. Суди також не дослідили в системному аналізі висновки органів опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини, не порівняли умови проживання дитини з батьком та з матір`ю, не з`ясували матеріальне становище батьків, не встановили їх поведінку, а також не врахували інтереси дитини, а керувались виключно рішенням, ухваленим в іншій справі, про розірвання шлюбу, яким за згодою батька визначено місце проживання дитини з матір`ю. Сам факт звернення позивача з позовом у цій справі свідчить, що обставини та умови проживання дитини з матір`ю могли змінитися, тому суди повинні повно та всебічно дослідити питання визначення місця проживання дитини, врахувавши, у першу чергу, її інтереси.

У постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, провадження № 61-18882св19, Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав на те, що суд у своїх висновках помилково обмежився констатуванням того, що під час розгляду справи не встановлено тих обставин, за яких малолітня дитина може бути розлучена з матір`ю. Суд апеляційної інстанції не врахував, що у Конвенції про права дитини реалізовано принцип примату інтересів дитини.

Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, суд апеляційної інстанції відхилив висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого визначено, що найкращим інтересам дитини відповідатиме її спільне проживання з батьком, взяв до уваги лише акт обстеження умов проживання матері. Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що за зустрічним позовом орган опіки та піклування не склав висновку про доцільність проживання дитини разом з матір`ю, акт обстеження умов проживання не є за своєю суттю та змістом висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним із батьків. Отже, суди розглянули справу за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання матері, який мав бути складений для забезпечення належного розгляду зустрічного позову, що є порушенням статті 19 СК України.

Висновки у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 344/2561/16-ц, провадження № 61-12422св18, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, провадження № 61-18882св19,на які посилається заявник у касаційній скарзі та на підставі яких відкрито касаційне провадження, стосуються недостатнього дослідження судами обставин і доказів справи, тобто у вказаних справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, впливають на застосування норм матеріального права та підлягають порівнянню із цією справою, не встановлені, а правовий висновок щодо суті спору не сформовано, що не свідчить про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених справахщодо суті спору.

У постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19, провадження № 61-5726св20, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів. Суди, встановивши наявність однакових належних матеріально-побутових умов як у матері, так і у батька для проживання і виховання малолітніх дітей, врахувавши висновок органу опіки та піклування, а також бажання старших дітей проживати з батьком та їх прихильність до нього, дійшов правильного висновку про визначення в інтересах дітей місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з батьком. Визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з матір`ю, оскільки він в силу свого малолітнього віку (три роки) потребує тісного контакту з матір`ю, її піклування та турботи, крім того, відсутні докази на підтвердження того, що переміщення ОСОБА_22 , за визначеним судом місцем проживання з матір`ю, поставить його під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.

Доводи заявника щодо неврахування судами висновку, викладеного у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19, провадження № 61-5726св20,Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вказана постанова постановлена у подібних правовідносинах, але за різних обставин, які встановлені судами.

Доводи касаційної скарги, що суди дослідили зібрані у справі докази, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, є безпідставними, оскільки вирішуючи спір, суди належним чином дослідили та надали оцінку доказам у справі, виклавши відповідні мотиви.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів, не дають підстав вважати неправильним застосування судами норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційноїінстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Івановою Тетяною Вікторівною, залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 квітня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко