Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 487/5601/17
провадження № 61-19681св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Южстрой»,
третя особа -Управління Держпраці у Миколаївській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Южстрой» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2020 року у складі судді Кузьменка В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Южстрой» (далі - ТОВ «Южстрой»), третя особа - Управління Держпраці у Миколаївській області, про визнання факту укладення трудового договору, відшкодування матеріальної шкоди, заробітку, втраченого внаслідок втрати (обмеження) працездатності у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві.
Позовна заява мотивована тим, що з березня 2016 року він перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Южстрой» на посаді зварювальника.
03 липня 2017 року під час виконання ним зварювальних будівельних робіт на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 стався нещасний випадок на підприємстві, у результаті якого він отримав травми у виді відкритого оскольчатого вдавленого переламу лівої тім`яної кістки, геморагичного забою головного мозку, епілептичного синдрому в результаті падіння цегли на його голову.
Під час проведення розслідування Управлінням державної праці у Миколаївській області, відповідачем було надано цивільно-правовий договір про надання послуг, укладений нібито між ним та товариством 10 січня 2017 року, підпис на якому виконаний не ним, а іншою невстановленою особою. При цьому, за результатами розгляду заяви, рішення не приймалось.
Наявність трудових відносин підтверджується довготривалим виконанням ним робіт зварювальника, йому не було відомо про неоформлення його, як працівника товариства. Погодження на укладення цивільно-правового договору він не надав.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: встановити факт укладення трудового договору між ним та ТОВ «Южстрой» з 01 березня 2016 року на посаді зварювальника; стягнути з ТОВ «Южстрой» на його користь витрати на лікування у сумі 18 733,84 грн у зв`язку з отриманим каліцтвом, а також заробіток втрачений внаслідок втрати (обмеження) працездатності щомісячно з урахуванням відсотку втрати працездатності від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на день втрати працездатності (16 000 грн), починаючи з 03 липня 2017 року до досягнення пенсійного віку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт укладання трудового договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Южстрой» з 01 березня 2016 року на посаді зварювальника.
Стягнуто з ТОВ «Южстрой» на користь ОСОБА_1 витрати на ліки у розмірі 18 733,84 грн у зв`язку з отриманим каліцтвом.
Стягнуто з ТОВ «Южстрой» на користь ОСОБА_1 заробіток, втрачений внаслідок втрати (обмеження) працездатності щомісячно з урахуванням 30% втрати працездатності від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на день втрати працездатності у розмірі 4 800 грн, починаючи з 03 липня 2017 року до досягнення пенсійного віку.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивачем доведено факт укладання трудового договору між ним та ТОВ «Южстрой» на посаді зварювальника, оскільки предметом укладеного договору з позивачем є процес праці, а не її кінцевий результат. ОСОБА_1 систематично виконував певну трудову функцію на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладеному договорі не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).
Суди вважали доведеними понесені позивачем витрати на лікування, внаслідок отриманої на виробництві травми, а також дійшли висновку, що оскільки середньомісячна заробітна плата позивача становила менше п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, то йому має бути виплачено п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати з урахуванням відсотку втрати працездатності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ТОВ «Южстрой», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до районного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що між сторонами існували договірні відносини, а не трудові, оскільки ОСОБА_1 виконував певний, визначений обсяг роботи.
Вказує, що про прийняття ОСОБА_1 на роботу в товаристві не виносився відповідний наказ, не оформлювалася трудова книжка, а також щодо нього відсутній табель обліку робочого часу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи, є безпідставними та не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ТОВ «Южстрой» задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно із частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частинами першою, другою статті 837 ЦК Україниза договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини першоїстатті 839 ЦК Українипідрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши усі надані сторонами докази, зокрема й договір між сторонами, за своїм внутрішнім переконанням, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є трудовими, оскільки ОСОБА_1 фактично працював у ТОВ «Южстрой» на посаді зварювальника, цивільно-правий договір, який був укладений між позивачем та відповідачем не містить конкретний перелік робіт та зобов`язання замовника прийняти та оплатити таку роботу, що притаманно договору підряду. Предметом договорів був саме процес праці, а не її кінцевий результат. При цьому, характер виконуваної ОСОБА_1 роботи також свідчить про те, що робота виконувалась постійно, оскільки в укладеному договорі не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється зобов`язання виконувати роботи.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що монтажно-зварювальні роботи, які виконував ОСОБА_1 під час будівництва у ТОВ «Южстрой» відносяться до списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах розділ XXVII «Будівництво», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, згідно списку «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність» підлягає ліцензуванню.
ТОВ «Южстрой» має ліцензію у сфері будівництва від 22 лютого 2017 року № 2013035207, безстрокова. Попередня ліцензія була отримана відповідачем 31 березня 2014 року.
У свою чергу, встановлено, що ОСОБА_1 не є господарюючим суб`єктом та жодної ліцензії не отримував.
Доводи заявника про те, що між сторонами існували договірні відносини, а не трудові, оскільки ОСОБА_1 виконував певний, визначений обсяг роботи, є безпідставними та спростовуються наведеними встановленими судами обставинами.
Посилання ТОВ «Южстрой» на те, щопро прийняття ОСОБА_1 на роботу в товаристві не виносився відповідний наказ, не оформлялася трудова книжка, а також щодо нього відсутній табель обліку робочого часу, не свідчить про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є трудовими та не мають ознак правовідносин, які виникають за цивільно-правовим договором.
Вказівка в касаційній скарзі на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17, не спростовує висновків судів попередніх інстанцій та не впливає на правильність їх судових рішень, оскільки, по-перше, у справах встановлені різні фактичні обставини, а по-друге, як у наведеній справі, так і в справі, яка переглядається, суди дійшли висновків про те, що правовідносини сторін є фактично трудовими.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі відповідача доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
При цьому, доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заробітку, втраченого внаслідок втрати (обмеження) працездатності у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві, касаційна скарга ТОВ «Южстрой» не містить.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Южстрой» залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк