Постанова
Іменем України
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 487/8663/19
провадження № 61-10032св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РосКосметика», відповідачі: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Державна казначейська служба України,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» на ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва
від 14 січня 2020 року у складі судді Нікітіна Д. Г. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т, М., Царюк Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви про відмову від позову
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» (далі - ТОВ «РосКосметика») звернулося до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (далі - ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування.
Позовна заява мотивована тим, що Другий слідчий відділ Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві (далі - Другий СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві) здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000800 про вчинення кримінального правопорушення працівниками Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України за ознаками, передбаченими частиною статті 364 КК України, зареєстрованого Генеральною прокуратурою України 04 квітня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року у справі № 757/6020/18-к за заявою ТОВ «РосКосметика» від 12 січня 2018 року.
01 березня 2019 року між адвокатом ОСОБА_1 та ТОВ «РосКосметика» укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу
ТОВ «РосКосметика» в кримінальному провадженні № 42018000000000800 від 04 квітня 2018 року, досудове розслідування якого здійснює ТУ ДБР, розташоване у місті Миколаєві та проявляє повну бездіяльність. За правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду у розмірі 12 000 грн.
Посилаючись на те, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування передбачений статтями 1166 1176 ЦК України та приписами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ТОВ «РосКосметика» просило суд відшкодувати товариству за рахунок державного бюджету майнову шкоду, завдану бездіяльністю та незаконними діями слідчих Другого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, що обмежують його права, у розмірі 12 000 грн витрат, сплачених адвокату ОСОБА_1 за надання юридичних послуг за період березень-листопада 2019 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 14 січня
2020 року у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ «РосКосметика» відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 червня 2020 року ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 14 січня 2020 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що, оскільки спір виник між юридичними особами, тому дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Спори, що виникають між юридичними особами та органами державної влади при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 09 липня 2020 року, ТОВ «РосКосметика» просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не застосовано норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки вказаний спір стосується відшкодування майнової шкоди юридичній особі за рахунок державного бюджету.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ТУ ДБР, розташованим у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 42018000000000800.
01 березня 2019 року між адвокатом ОСОБА_1 та ТОВ «РосКосметика» укладений договір про надання правової допомоги адвокатом, відповідно до пункту 1.1. якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу замовнику в кримінальному провадженні № 42018000000000800 від 04 квітня 2018 року, досудове розслідування якого здійснює ТУ ДБР, розташоване в місті Миколаєві та проявляє повну бездіяльність, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення.
Згідно з пунктом 3.1. договору за правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 12 000 грн, що підтверджує актом приймання-передачі виконаних юридичних робіт від 20 листопада 2019 року та платіжним дорученням від 25 листопада 2019 року № 923.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва
від 08 квітня 2019 року у справі № 487/2586/19 скаргу ТОВ «РосКосметика» на бездіяльність слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, Васильєва А. О. задоволено. Зобов`язано слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, Васильєва А. О. розглянути клопотання ТОВ «РосКосметика» про залучення його як потерпілого.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва
від 24 червня 2019 року у справі № 487/4645/19 (провадження
№ 1-кс/487/4890/19) скаргу ТОВ «РосКосметика» на бездіяльність ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві задоволено. Зобов`язано слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, розглянути клопотання ТОВ «РосКосметика», подане ним 29 травня 2019 року.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва
від 16 серпня 2019 року у справі 487/2586/19 (провадження
№ 1-кс/487/5974/19) скасовано постанову слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, від 03 липня 2019 року про закриття кримінального провадження № 4201800000000800 від 03 квітня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 55 56 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «РосКосметика», як на підставу своїх позовних вимог, посилалось на бездіяльність та незаконні дії слідчих
ТУ ДБР при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4201800000000800, які обмежують права позивача, завдаючи йому майнову шкоду. Разом з тим, зазначало, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні
№ 4201800000000800 товариством сплачено адвокату ОСОБА_1 12 000 грн за надання юридичних послуг, у зв`язку з чим просив стягнути на свою користь вказані грошові кошти.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі ТОВ «РосКосметика», суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
За загальним правилом, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність
у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають
із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Згідно зі статтями 1 12 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.
Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що право юридичної особи на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГК України).
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за наступних умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою та можуть займатися будь яким видом підприємницької діяльності (стаття 1 Закону України «Про господарські товариства»).
Повноваження Державного бюро розслідувань визначаються Законом України «Про Державне бюро розслідувань».
Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.
Майнові відносини (у розумінні статті 4 ГК України) суб`єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб`єктами господарювання (органами державної влади), регулюються ГК та ГПК України.
Відповідний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18).
Установивши, що ТОВ «РосКосметика» за організаційно-правовою формою є товариством з обмеженою відповідальністю та його діяльність зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 20 серпня 2001 року, та врахувавши, що спори, що виникають між юридичними особами та органами державної влади при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам, суди обґрунтовано відмовили у відкритті провадження у справі.
Доводи касаційної скарги про незастосування судами попередніх інстанцій норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний Закон регулює правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, зокрема, юридичних, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження №12-208гс18).
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На думку судової колегії судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 14 січня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький І. В. Литвиненко