ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2021 року
м. Київ
справа № 488/1382/19
провадження № 61-11131св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану адвокатом Кащенка Станіслава Олексійовича, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в складі колегії суддів Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ФОП ОСОБА_2 про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 .
Заяву обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, щозаявлені позивачем вимоги про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача не є співмірними із заявленими позовними вимогами про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2020 року скасовано, заяву задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача у межах ціни позову та вартістю 20 000 грн, що належить ФОП ОСОБА_2 .
Апеляційний суд виходив із того, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, а також тривалого розгляду справи (позов пред`явлено до суду 23 березня 2019 року), а тому незастосування заходу забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Аргументи учасників справи
23 липня 2020 року адвокат Кащенко С. О. в інтересах ФОП ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 24 червня 2020 року та просив скасувати її як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Указує, що апеляційний суд не обґрунтував, яким чином невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання можливого рішення суду по суті спору. Вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову не є співмірним із предметом спору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року справа призначена до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В ухвалі Верховного Суду від 13 серпня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року в справі № 524/7234/18 (провадження № 61-12652св20) вказано, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів».
У справі заявлені вимоги немайнового характеру про поновлення на роботі та вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
При задоволенні заяви про забезпечення позову апеляційний суд не перевірив чи спричинить задоволення заяви про забезпечення позову порушення або безпідставне обмеження прав і охоронюваних інтересів осіб (учасників/не учасників справи); не з`ясував чи зумовить невжиття відповідних заходів забезпечення ускладнення або навіть унеможливлення виконання рішення суду. Саме лише посилання у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви в цій справі.
Накладення арешту на майно не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
Тому висновок апеляційного суду зроблений з порушенням норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення обставин для забезпечення позову у даній справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
Установивши, що апеляційним судом скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду і залишає в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову відповідно до статті 413 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.
Враховуючи задоволення вимог касаційної скарги, із ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 420,40 грн.
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану адвокатом Кащенка Станіслава Олексійовича, задовольнити частково.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2020 року скасувати та залишити в силі ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2020 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 420,40 грн судового збору.
Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2020 року втрачає законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов