№ 489/4518/15-ц

Постанова

Іменем України

10 березня 2020 року

м. Київ

справа № 489/4518/15-ц

провадження № 61-14452св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з указаним позовом та просило: стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на свою користь в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором (тіло кредиту та проценти) в розмірі 56 520,49 доларів США та 22 728,79 грн пені; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «УкрСиббанк» посилалося на те, що 27 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк», банк), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11306371000 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 59 400 доларів США з кінцевим терміном погашення 27 лютого 2029 року із сплатою 11,09 процентів річних за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, а за користування коштами понад встановлений договором строк - у подвійному розмірі. В цей же день, для забезпечення виконання кредитного договору, між банком та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договори поруки, відповідно до яких останні зобов`язались солідарно з позичальником відповідати перед Банком за виконання зобов`язань боржника за кредитним договором. Відповідачі взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконували належним чином у зв`язку з чим станом на 15 червня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 56 520,49 доларів США, з яких: 51 411 доларів США - заборгованість за кредитом, у тому числі 1 413,69 доларів США простроченої заборгованості в період з 29 вересня 2014 року по 15 червня 2015 року, 5 109,49 доларів США - простроченої заборгованості по процентам за строк з 27 липня 2014 року по 27 травня 2015 року, а також 22 728,79 грн пені, з яких: 4 887,96 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в період з 28 вересня 2014 року по 15 червня 2015 року; 17 840,83 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в період з 28 вересня 2014 року по 15 червня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ленінський районний суд міста Миколаєва рішенням від 17 грудня 2018 року у складі судді Тихонової Н. С. відмовив у задоволенні позову.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивачем не доведено суму боргу ОСОБА_1 , яка визначена у позовній заяві через те, що розрахунок заборгованості та виписка по рахунку боржника містять різні відомості та суперечать один одному.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Миколаївський апеляційний суд постановою від 13 червня 2019 року рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17 грудня 2018 рокускасував та ухвалив нове рішення. Позов ПАТ «УкрСиббанк» задовольнив частково. Стягнув на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 , а також солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 689,19 доларів США.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що загальна заборгованість ОСОБА_1 за основною сумою боргу складала 48 689,19 доларів США (59 400 доларів США (сума виданого кредиту) - 10 710,81 доларів США (документально підтверджена сплата позичальником основної суми кредиту (тіла кредиту)). Апеляційний суд не погодився з розрахунком заборгованості наданим позивачем, оскільки при розрахунку процентів за користування кредитом, була застосована процента ставка 11,9 %, що суперечить умовам кредитного договору, яким передбачена процента ставка 11,09 %. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що розрахований банком розмір пені не можна вважати обґрунтованим з огляду на невідповідність сум заборгованості умовам договору. Посилання сторони позивача на наявність описки у кредитному договорі, не дає підстав для нарахування процентів за ставкою 11,9 %, оскільки зазначена описка не була усунута у встановлений законом спосіб.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2019 року і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що зобов`язавши позивача здійснити розрахунок заборгованості за кредитним договором та надати інші складові документи, які є невід`ємною його частиною, апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень по суті надав можливість позивачу надати нові докази без обґрунтувань неможливості подання їх до місцевого суду, що призвело до порушення змагальності сторін. Витребування вказаних доказів не обговорювалося всіма учасниками справи, так як не всі були належним чином сповіщені про час та місце розгляду справи. В мотивувальній частині оскаржуваної постанови не містяться доводи за якими апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції. Висновок судово-економічної експертизи від 21 жовтня 2016 року, проведеної ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» на який посилався апеляційний суд, не був предметом дослідження в суді першої інстанції. Апеляційним судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 520/1741/16-ц, а його висновки щодо достатності доказів, які дозволяють встановити обставини заборгованості є передчасними, оскільки у випадку задоволення її вимог про визнання кредитного договору недійсним призведе до наявності двох протилежних рішень. Під час розгляду справи апеляційний суд не досліджував умов кредитного договору, правомірності звернення позивача з заявленими вимогами та дійшов до хибного і передчасного висновку, що сума заборгованості станом на 16 червня 2015 року становить 48 689,19 доларів США, при цьому не взяв до уваги висновок експертизи від 21 жовтня 2016 року, в якому станом на 24 квітня 2015 року встановлено заборгованість в розмірі 3 335,71 доларів США.

У вересні 2019 року ПАТ «УкрСиббанк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, з тих підстав, що у касаційній скарзі заявник посилався на те, що оскаржувана повинна бути скасована через порушення судом норм процесуального права, однак посилаючись на такі порушення заявником не зазначено, яким чином це призвело до неправильного розгляду справи по суті.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

18 вересня 2019 року справа № 489/4518/15-ц надійшла до Верховного Суду.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 , згідно з розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року № 1689/0/226-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26 вересня 2019 року визначено суддю-доповідача Зайцева А. Ю.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 27 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 59 400 доларів США з кінцевим терміном погашення 27 лютого 2029 року із сплатою 11,09 процентів річних за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, а за користування коштами понад встановлений договором строк - у подвійному розмірі.

В цей же день, для забезпечення виконання кредитного договору, між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були укладені договори поруки № 183504 та № 183505, відповідно до яких останні зобов`язались солідарно з позичальником відповідати перед Банком за виконання зобов`язань боржника за кредитним договором.

В порушення вимог законодавства та умов кредитного договору ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов`язань за вказаним договором у зв`язку з чим станом на 15 червня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 56 520,49 доларів США, з яких: 51 411 доларів США - заборгованість за кредитом, у тому числі 1 413,69 доларів США простроченої заборгованості в період з 29 вересня 2014 року по 15 червня 2015 року, 5 109,49 доларів США - простроченої заборгованості по процентам за строк з 27 липня 2014 року по 27 травня 2015 року, а також 22 728,79 грн пені, з яких: 4 887,96 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в період з 28 вересня 2014 року по 15 червня 2015 року; 17 840,83 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в період з 28 вересня 2014 року по 15 червня 2015 року.

Про наявність кредитної заборгованості та необхідність її погашення позичальник та поручителі були повідомлені листом-вимогою від 27 квітня 2015 року. В цьому ж листі зазначено про те, що у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту ПАТ «УкрСиббанк» змушений вимагати виконання зобов`язань за договором, а саме сплати банку заборгованості по поверненню суми кредиту в повному обсязі, оплати нарахованих процентів, що відповідає пункту 4.6 та розділу 12 умов кредитного договору про дострокове повернення кредиту за вимогою банку.

З висновку експерта ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» за результатами проведення судово-економічної експертизи від 21 жовтня 2016 року, встановлено, що згідно базових умов кредитного договору, в тому числі додатку № 1 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», зокрема, у разі застосування ПАТ «УкрСиббанк» при нарахуванні процентів річної ставки 11,09% станом на 27 квітня 2015 року повна вартість кредиту становить 55470 доларів США, з яких: 12 532,39 доларів США - основна сума кредиту (тіло кредиту); 42 937,61 доларів США - сума процентів за користування кредитом. ПАТ «УкрСиббанк» нарахував відсотки за річною ставкою 11,9 % внаслідок чого станом на 27 квітня 2015 року повна вартість кредиту становить 55 479,02 доларів США, з яких: 7736,13 доларів США - основна сума кредиту (тіло кредиту), тоді як згідно з базовими умовами договору підлягало зарахуванню 10 710,81 доларів США, тобто АТ «УкрСиббанк» не зараховано на погашення основної суми кредиту 2 974,68 доларів США; 47 742,89 доларів США - сума процентів за користування кредитом. ПАТ «УкрСиббанк» не зараховано на погашення основної суми кредиту 2 974,68 доларів США (10 710,81 доларів США (документально підтверджена сплата позичальником основної суми кредиту - 7 736,13 доларів США). ПАТ «УкрСиббанк» розподіляв суми сплачених позичальником ОСОБА_1 ануїтентних платежів не у відповідності з базовими умовами кредитного договору (при застосування ануїтентної схеми погашення) від 27 лютого 2008 року внаслідок застосування річної процентної ставки 11,9 % замість встановленої вказаним кредитним договором 11,09 %. Загальна сума документально підтвердженої сплаченої кредитної заборгованості за зазначеним кредитним договором становить 52 569,16 доларів США з яких: 10 710,81 доларів США платежі по тілу кредиту в період з 28 грудня 2008 року по 28 липня 2014 року; 41 858,35 доларів США сукупна вартість кредиту (абсолютне значення подорожчання кредиту), а саме сплачена вартість за користування кредитними коштами. За результатами сплати ОСОБА_1 кредитної заборгованості за цим кредитним договором (при застосуванні ануїтентної схеми погашення) в період з 27 лютого 2008 року по 27 квітня 2015 року включно заборгованість позичальника , яка є простроченою, оскільки не була сплачена у встановлений кредитним договором день сплати ануїтентного платежу, станом на 27 квітня 2015 року за повною вартістю кредиту становить 3 335,71 доларів США, з яких: 1 821,58 доларів США - заборгованість по тілу кредиту; 1 514,13 доларів США - сукупна вартість кредиту (абсолютне значення подорожчання кредиту), а саме заборгованість за користування кредитними коштами (нарахованими процентами, комісіями, тощо). Загальна заборгованість ОСОБА_1 за основною сумою боргу складає 48 689,19 доларів США (59 400 доларів США (сума виданого кредиту) - 10 710,81 доларів США (документально підтверджена сплата позичальником основної суми кредиту(тіла кредиту)).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Задовольняючи позов апеляційний суд правильно виходив з того, що ОСОБА_1 допустила порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором через що утворилася заборгованість, яку банк має право стягнути з позичальника та поручителів солідарно. При цьому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що сума заборгованості є частково доведеною.

Доводи касаційної скарги про те, що під час розгляду справи апеляційний суд не досліджував умов кредитного договору, правомірності звернення позивача з заявленими вимогами та дійшов до хибного і передчасного висновку, що сума заборгованості станом на 16 червня 2015 року становить 48 689,19 доларів США, при цьому не взяв до уваги висновку експертизи від 21 жовтня 2016 року, в якому станом на 24 квітня 2015 року встановлено заборгованість в розмірі 3 335,71 доларів США, не заслуговують на увагу, оскільки у вказаному висновку зазначено, що вказана заборгованість є простроченою, оскільки не була сплачена у встановлений кредитним договором день ануїтетного платежу. Також у висновку експерта зазначено, що загальна заборгованість ОСОБА_1 за основною сумою боргу складає 48 689,19 доларів США.

Крім того, апеляційний суд правильно не взяв до уваги висновок судово-економічної експертизи від 26 листопада 2018 року та аналогічний висновок від 20 травня 2019 року, оскільки вони не спростовують наявності заборгованості перед банком, яка встановлена висновком експерта ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» від 21 жовтня 2016 року за результатами проведення судово-економічної експертизи.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку апеляційного суду, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно не зупинив провадження у цій справі до розгляду справи № 520/1741/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист порушеного права споживача та визнання договорів недійсними не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Така підстава зупинення провадження застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цій справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Відповідні норми спрямовані, зокрема, на попередження ухвалення судових рішень, виходячи з доказів і встановлених на їх підставі обставин, які можуть бути спростованими рішенням у іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Відмовляючи в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених обставин, дійшов правильного висновку про відсутність встановлених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у даній справі, так як зібрані у справі докази дозволяли суду встановити та оцінити наявність обставин, якими ПАТ «УкрСиббанк» обґрунтовував свої вимоги, та наявність чи відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості.

Щодо неналежного повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце судового засідання слід зазначити наступне.

В судовому засіданні 13 червня 2019 року були присутні представник позивача, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 .

Апеляційний суд розглядав справу у відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які неоднаразово повідомлялися про час та місце судового розгляду за зареєстрованим місцем проживання, проте згідно з даними поштового відділення, за зареєстрованим місцем проживання вони відсутні. Іншої адреси вказані відповідачі суду не повідомили.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки у касаційній скарзі ОСОБА_1 не вказує на те, що апеляційний суд розглянув справу без її участі, а лише зазначає, що такий розгляд відбувся за відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , стосовно яких не було відомостей про їх належне повідомлення про розгляд справи (тобто доводить незаконність ухваленої судом постанови з підстав порушення процесуальних прав інших учасників справи), у Верховного Суду немає підстав для застосування зазначеного припису статті 411 ЦПК України.

На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновки апеляційного суду, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди заявника з ухваленими у справі судовим рішенням.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко