ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 489/89/17
адміністративне провадження № К/9901/34879/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 489/89/17
за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області (правонаступника Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва) про визнання протиправними дій та зобов`язання поновити пенсії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області (правонаступника Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Кравця О.О., суддів: Домусчі С.Д., Коваля М.П.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі - УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва), в якому просила визнати рішення УПФУ №71/2 від 28 вересня 2016 року протиправним і зобов`язати його призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 16 грудня 2015 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка проживала в Центральному районі м. Миколаєва. На даний час проживає на території держави Ізраїль. 29.06.2016 позивачем через свого представника було подано до УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва заяву про призначення пенсії. Їй було відмовлено та вказано, що з`ясувати належним чином особу заявника та його волевиявлення не є можливим через ненадання оригіналу його паспорту або його нотаріально посвідченої копії. Крім того, представник позивача є представником за довіреністю, а не за законом.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 17 березня 2017 року Ленінський районний суд м. Миколаєва вирішив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
4. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не дотримано встановлений законом порядок звернення за призначенням пенсії, а саме п. 2.9 Порядку "Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій), а отже, рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії №71/2 є правомірним та винесеним відповідно до вимог чинного законодавства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 27 червня 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17 березня 2017 року - скасувати, та прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити. Новою постановою визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва №71/2 від 28 вересня 2016 року про відмову призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язати УПФУ в Центральному районі м.Миколаєва призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , починаючи з 16 грудня 2015 року.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що при поданні заяви про призначення пенсії заявником були надані всі необхідні документи, копії яких були посвідчені нотаріально, у тому ж числі копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 . Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення та призначенні їй пенсії за віком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючи з таким рішенням суду апеляційної інстанції, Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області подано касаційну скаргу, якій заявник просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не дотримані вимоги чинного законодавства України щодо порядку звернення за призначенням пенсії. Скаржник зазначає, що у зв`язку з порушенням позивачем Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій управління було позбавлене можливості з`ясувати належним чином особу заявника та його волевиявлення через ненадання оригіналу його паспорту (для огляду), або його нотаріально засвідченої копії (для долучення до матеріалів пенсійної справи).
9. Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Постановою Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» постановлено визначити днем початку роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 року.
11. Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2018 року визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Гімона М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. для розгляду судової справи № 489/89/17.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 18 червня 2019 №489/89/17, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
13. 17 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області про заміну сторони адміністративного процесу її правонаступником по справі, а саме: Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на Центральне об`єднане управлінням Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області.
Розглянувши клопотання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області про заміну сторони адміністративного процесу її правонаступником по справі, враховуючи положення статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання та здійснення заміни сторони відповідача її правонаступником по справі, а саме - Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на Центральне об`єднане управлінням Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області.
14. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавала.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проживала на території України, працювала, була зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 . На даний час позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 та документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , що виданий 1401 від 24 червня 1999 року.
17. 05 листопада 2015 року позивач видала генеральну довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 представляти її інтереси, зокрема по всім питанням в пенсійних органах з питань призначення, поновлення, нарахування, перерахунку та виплати, а також одержанні пенсії. Довіреність видана без права передоручення, строком на три роки.
18. 29 червня 2016 року позивачем через свого представника було подано до УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва заяву про призначення пенсії.
19. 28 вересня 2016 року відповідачем прийнято рішення №71/2 про відмову в призначенні пенсії.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
22. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
24. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
25. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
27. Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
28. Пунктом 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
За документ, що посвідчує особу, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав ненадання оригіналу її паспорту або його нотаріально засвідченої копії, оскільки до заяви про призначення пенсії за віком, представником позивача була надана копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
29. Статтею 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Частиною п`ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
На виконання названих норм Закону № 1058-IV Правлінням Пенсійного фонду затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1 Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
У пункті 7 Порядку міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії.
Згідно з пунктом 30 Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію:
а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;
в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (пункт 38 Порядку).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 39 Порядку).
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року по справі № 425/2881/16-а.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
30. Доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.
31. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
32. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
34. Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області (правонаступника Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва) - залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі №489/89/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій