Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 490/12203/16-ц
провадження № 61-7394св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Прокопчук Л. М., Царюк Л. М., від 14 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») про визнання незаконними наказів про продовження випробувального строку при прийнятті на роботу та про звільнення з роботи, поновлення на роботі.
Позовна заява мотивована тим, що наказом відповідача від 26 серпня
2016 року його призначено на посаду директора дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за переведенням з філії «Жовтневий райавтодор» цього підприємства з випробувальним терміном на один місяць до 26 вересня 2016 року. Зазначав, що з 27 вересня 2016 року він вважався таким, що витримав випробування і наступне розірвання трудового договору допускалося лише на загальних підставах. Не дивлячись на це, 19 жовтня 2016 року йому вручено витяг з наказу від 22 вересня 2016 року, яким продовжено випробувальний термін з 26 вересня 2016 року на один місяць, у зв`язку з оголошенням догани наказом від 14 вересня 2016 року, яку наказом від 20 вересня 2016 року було знято. Вказував, що наказом від 26 жовтня 2016 року йому знову було продовжено випробувальний термін до 14 листопада 2016 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, а 24 листопада 2016 року вручено наказ від 14 листопада 2016 року, яким його було звільнено з посади директора у зв`язку з не проходженням випробування.
Позивач зазначав, що накази, якими було продовжено терміни випробування та звільнення з посади є незаконними, у зв`язку з тим, що з 27 вересня
2016 року він вважався таким, що витримав випробування, а тому наступне розірвання трудового договору допускалось лише на загальних підставах.
Посилаючись на порушення його трудових прав, позивач просив визнати незаконними накази від 22 вересня та від 26 жовтня 2016 року про продовження терміну випробування, від 14 листопада 2016 року про звільнення, поновити його на посаді директора ДП «Миколаївський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у складі судді
Чулупа О. С. від 05 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що продовження строку випробування та звільнення позивача проведено з дотриманням трудового договору та законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником
ОСОБА_2 , задоволено. Рішення Центрального районного суду
м. Миколаєва від 05 листопада 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнано незаконними накази ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»
від 22 вересня та 26 жовтня 2016 року про продовження випробувального терміну ОСОБА_1 .
Визнано незаконним наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»
від 14 листопада 2016 року про звільнення за результатами випробування ОСОБА_1 з посади директора ДП «Миколаївський облавтодор».
Поновлено ОСОБА_1 на вказаній посаді.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що законодавством не передбачена можливість роботодавця продовжити строк випробування обумовленого при прийнятті на роботу працівника за наявності будь - яких інших обставин, окрім днів коли працівник фактично не працював, зокрема у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за допущення недоліків у керівництві роботою підприємства. За таких обставин апеляційний суд вважав, що висновок суду першої інстанції про те, що продовження випробувального строку проведено роботодавцем з дотриманням трудового договору та трудового законодавства є помилковим, а тому накази, якими позивачу продовжено випробувальний строк, першим із яких через оголошення догани, другим - з 27 жовтня 2016 року по 14 листопада 2016 року через тимчасову непрацездатність, не можна вважати такими, що відповідають вимогам
статей 27 28 КЗпП України, а тому є незаконними.
Апеляційний суд вказав, що позивача призначено на посаду директора з випробувальним терміном один місяць, тобто до 26 вересня 2016 року, а доказів того, що позивач протягом зазначеного випробувального строку не працював, матеріали справи не містять та судом не встановлено. Під час випробувального терміну до 26 вересня 2016 року роботодавець не установив невідповідність позивача займаній посаді та не ініціював його звільнення, у зв`язку з тим, суд апеляційної інстанції вважав, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» просить скасуватипостанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що чинним законодавством передбачено розірвання трудового договору на загальних підставах лише у разі закінчення строку випробування, однак строк випробування позивача був продовжений з 26 вересня 2016 року (тобто, з дня, коли ще строк випробування не був закінчений) на один місяць, а наказом від 26 жовтня 2016 року випробувальний термін був продовжений по 14 листопада
2016 року. Таким чином, відповідач вважав, що ним було продовжено строк випробування у межах визначеного КЗпП України строку, що підтверджує хибність висновку суду апеляційної інстанції про те, що станом на 27 вересня 2016 року позивач вважався таким, що витримав випробування. Вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що з мотивів незадовільного результату випробування трудовий договір із працівником може бути розірвано лише у межах строку, обумовленого при прийнятті на роботу, оскільки він суперечить положенням статті 27 КЗпП України, якою передбачено право роботодавця встановлювати строк випробування до трьох місяців. Висновок суду апеляційної інстанції про невстановлення відповідачем невідповідності позивача займаній посаді під час випробувального строку зроблений внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки наказом від 14 вересня 2016 року позивачу було оголошено догану. При цьому наступне зняття цієї догани свідчить лише про усунення недоліків у роботі, а не є правовою підставою для скасування раніше встановленого (продовженого) випробувального строку. Невідповідність позивача займаній посаді підтверджується також довідкою про проведення перевірки організації і стану правової роботи ДП «Миколаївський облавтодор»
від 20 жовтня 2016 року, довідкою щодо перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Миколаївський облавтодор», а також зафіксовано у наказі від 14 листопада 2016 року, а тому звільнення позивача з роботи відбулося з дотриманням трудового законодавства.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та частково зупинено виконання постанови суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом відповідача від 26 серпня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за переведенням з філії «Жовтневий райавтодор» цього підприємства з випробувальним терміном один місяць.
Наказом від 14 вересня 2016 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за допущення недоліків у керівництві роботою підприємства, однак наказом від 20 вересня 2016 року з ОСОБА_1 достроково знято догану за клопотанням колективу
ДП «Миколаївський облавтодор» у зв`язку з усуненням ним недоліків у роботі.
Наказом від 22 вересня 2016 року ОСОБА_1 продовжено випробувальний термін з 26 вересня 2016 року на один місяць, у зв`язку з оголошенням догани наказом від 14 вересня 2016 року.
Наказом від 26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 знову продовжено випробувальний термін до 14 листопада 2016 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, а 24 листопада 2016 року позивачу вручено наказ
від 14 листопада 2016 року, яким його було звільнено з посади директора у зв`язку з непроходженням випробування.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частинами першою, третьою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої, другої статті 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
За змістом положення статті 27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
Таким чином, загальний строк випробування при прийнятті на роботу для працівника, встановлений статтею 27 КЗпП України, за виключенням окремих випадків, не може перевищувати трьох місяців.
При цьому чинним трудовим законодавством не передбачена заборона або обмеження на продовження строку випробування після прийняття працівника на роботу, що дає право роботодавцю продовжувати випробування в межах визначеного статтею 27 КЗпП України строку.
Отже суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість продовження для позивача строку випробування.
Судами установлено, що в межах місячного строку з дня прийняття наказу про призначення позивача на посаду (26 серпня 2016 року), а саме 22 вересня 2016 року відповідач видав наказ про продовження строку випробування для позивача на один місяць, тобто до 26 жовтня 2016 року. Наказом відповідача від 26 жовтня 2016 року було продовжено строк випробування позивача до 14 листопада 2016 року.
Отже відповідач в межах визначеного статтею 27 КЗпП України строку
(два місяці та чотирнадцять днів) видавав накази про продовження випробування позивача на зазначені посаді.
За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про незаконність наказів від 22 вересня та 26 жовтня 2016 року є помилковим.
При цьому судом належним чином не враховано підстави для продовження зазначеного строку.
Так, зокрема, наказом відповідача від 14 вересня 2016 року у зв`язку із неналежним виконанням позивачем трудових обов`язків, йому оголошено догану, яку було знято наказом від 20 вересня 2016 року (усунуто недоліки у роботі).
Не дивлячись на скасування наказу про оголошення догани вказане давало відповідачу підстави для продовження строку випробування, оскільки метою випробування працівника - є відповідність його займаній посаді та виконуваній роботі, а тому у разі сумніву роботодавця щодо особи, яка бажає працювати на відповідній посаді, у нього виникає право у межах передбаченого статтею 27 КЗпП України строку перевірки цієї особи роботі, яка йому доручається.
Продовження строку з 26 жовтня по 14 листопада 2016 року було зумовлено тимчасовою непрацездатністю позивача.
При цьому ОСОБА_1 погоджувався на погоджувався на продовження строку випробування, оскільки він після двох відповідних наказів продовжував працювати на відповідній посаді та оскаржив ці накази лише коли його було звільнено з роботи.
Положенням статті 28 КЗпП України визначено, що коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах. Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.
У період випробувального терміну роботодавець з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатності виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки за трудовим договором. У разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право розірвати з працівником трудовий договір з причини незадовільного результату випробування. Прийняти таке рішення роботодавець має право в будь-який час протягом іспитового строку, в тому числі не чекаючи дня закінчення цього строку.
При цьому, роботодавцеві надано право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 823/3540/14.
Дійшовши висновку про незаконність наказів від 22 вересня та 26 жовтня 2016 року суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки випробувальний строк позивача закінчився 26 вересня 2016 року і позивач продовжив працювати, то звільнення його з роботи можливе лише на загальних підставах, а не з причини незадовільного результату випробування.
Разом з тим, такий висновок суду не відповідає встановленим у справі фактичним обставинам та наявним у матеріалах справи доказам, оскільки строк випробування позивача закінчився 14 листопада 2016 року, а тому відповідач не втратив право на звільнення працівника на підставі частини другої статті 28, пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України.
Як правильно встановлено судом першої інстанції за період проходження випробування (з 26 серпня по 14 листопада 2016 року) позивач не підтвердив свою відповідність роботі, на яку його прийнято.
Зокрема суд першої інстанції надав належну правову оцінку наказу
від 14 вересня 2016 року про оголошення позивачу догани, довідці про проведення перевірки організації і стану правової роботи ДП «Миколаївський облавтодор» від 20 жовтня 2016 року (виявлено ряд недоліків і порушень щодо правильності прийняття управлінських рішень та ефективності використання коштів директором ДП «Миколаївський облавтодор» ОСОБА_1 ) та змісту наказу від 14 листопада 2016 року про звільнення позивача.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що під час випробувального строку встановлена невідповідність позивача займаній посаді, що виявилося у здійсненні ним неефективного управління підприємством, а тому дійшов правильного висновку про законність звільнення позивача на підставі частини другої статті 28 КЗпП України.
При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.
Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні процесуального та матеріального закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з статтею 413 ЦК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 березня 2019 року скасувати і залишити в силі рішення Центрального районного суду
м. Миколаєва від 05 листопада 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович