Постанова
Іменем України
20 жовтня 2022 року
м. Київ
Справа № 490/12243/16-ц
провадження № 61-20600св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Гуденко О. А., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділення в натурі частки зі спільної часткової власності та встановлення порядку користування землею.
Позовну заяву мотивувала тим, що сторони є співвласниками домоволодіння, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , що перебуває у спільному користуванні усіх співвласників.
Позивач стверджувала, що оскільки всі співвласники користуються відокремленими частками, то виділ у натурі належної їй 29/100 частки є технічно можливим.
Однак при користуванні земельною ділянкою час від часу виникають протиріччя, що змусило її звернутися до суду за захистом своїх прав.
ОСОБА_1 просила суд:
- виділити в натурі 29/100 частки домоволодіння, а саме у житловому будинку під літ. «А»: коридор 2-1, житлову кімнату 2-2, ганок № 1, підвал Апд та приямок № 2:
- установити порядок користування земельною ділянкою, виділивши їй у користування 29/100 частки земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено в натурі у приватну власність ОСОБА_1 29/100 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будовами та спорудами на АДРЕСА_1 , за першим варіантом висновку № 125-095 судової будівельно-технічної експертизи судового експерта Лесків С. А. від 15 березня 2018 року у складі: у житловому будинку літера «А-1» коридор 2-1, площею 5,8 кв. м, житлову кімнату 2-2, площею 19,9 кв. м, що складає загальну площу 25,7 кв. м, та підвал приміщення 1-1 (літера «Апд») площею 81,5 кв. м, а також надвірні господарські будівлі 29/100 частки № 9,11,12,13 огорожі та 29/100 частки № І,ІІ - замощення. Розподіл горищного простору за наданим варіантом поділу спірного житлового будинку виконується співвісне стінам, які розділяють будинок на дві частини, перекриття та покрівлі для можливості його обслуговування та ремонту.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованої на АДРЕСА_1 , за другим варіантом висновку № 125-095 судової земельно-технічної експертизи судового експерта Лесків С. А. від 15 березня 2018 року, з наступним відхиленням:
- виділено у користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки, площею 111,18 кв. м, з яких під будівлями 32,55 кв. м, під індивідуальною землею 78,63 кв. м, у тому числі 2,75 кв. м та 4,3 кв. м у загальному користуванні з ОСОБА_4 , ділянка загального користування між всіма співвласниками 64,95 кв. м. Вказана частина земельної ділянки розташована вздовж правої бокової частини земельної ділянки, яка примикає до задньої торцевої стіни житлового будинку літера «А-1», розмірами 4,3х17,43 м, площею 74,88 кв. м, при цьому ділянка площею 1,0х4,3 м, площею 4,3 кв. м, яка безпосередньо примикає до задньої торцевої стіни житлового будинку літера «А-1» залишається у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 для обслуговування стіни житлового будинку та приямку підвалу. Для проходу до виділеної частини земельної ділянки прохід між спорудами літера «И»-сарай та навісом літера «Ю», розміром 5,5х1,0 м, площею 5,5 кв. м виділяється в загальне користування зі співвласником ОСОБА_4 .
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судовий збір у розмірі по 64,66 грн з кожного.
Задовольняючи позов у частині виділенні у натурі частки у домоволодінні, суд першої інстанції встановив, що у користуванні співвласників знаходяться ізольовані частини житлового будинку, при цьому які-небудь роботи з переобладнання не потрібні. Суд врахував варіант № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 березня 2018 року та встановив, що запропонований експертом варіант виділу частки у домоволодінні наближений до розміру ідеальної частки позивача у праві власності та не потребує проведення реконструкцій або перебудови. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість проведення реального виділу позивачці її частки у праві спільної часткової власності на спірне домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами згідно з першим варіантом висновку експерта № 125-095 судової будівельно-технічної експертизи, складеної 15 березня 2018 року.
Також судом враховано, що під час розгляду справи ніхто з відповідачів не заперечував проти запропонованого варіанту, всі інші співвласники визнали, що саме такий варіант виділу в натурі відповідає порядку користування, що склався протягом тривалого часу. Більш того, саме такі приміщення визначені у договорах дарування від 05 червня 2003 року, що є правовстановлюючими документами, що підтверджують право власності ОСОБА_1 на вказану частину домоволодіння, а саме зазначено, що в її користування переходить у будинку літера «А»: приміщення 2-1 та 2-2 та підвал літера «Апд» у цілому.
При цьому сторони не заявляли про необхідність стягнення на їх користь грошової компенсації. Отже, це питання судом за згодою сторін не вирішувалося.
Задовольняючи позов у частині визначення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції проаналізував варіанти розподілу земельної ділянки, запропоновані експертом, дійшов висновку про те, що найбільш доцільним є запропонований експертом другий варіант розподілу земельної ділянки, який наближений до розміру ідеальних часток, сприятиме уникненню спірних питань, одночасно забезпечує сторонам безперешкодний доступ до належного їм майна та можливість вільно користуватися ним - за умови вищезазначеного відступу від нього в частині додаткової ділянки спільного користування вздовж стіни будинку літера «А-1» та найбільше відповідає принципу балансу інтересів сторін. Встановлення саме такого порядку користування земельною ділянкою не завдає шкоди її раціональному використанню, не суперечить інтересам співвласників земельної ділянки.
Оцінючи порядок користування земельною ділянкою за першим варіантом, суд першої інстанції врахував, що у такому випадку спір між сторонами у цій частині фактично не буде вирішено, оскільки він не передбачає порядок користування земельною ділянкою між співвласниками, адже передбачає лише фактичне користування ділянкою, зайнятою нерухомістю співвласника, із значним відступом від ідеальних часток у праві власності на домоволодіння. Фактичний порядок користування земельною ділянкою на час виникнення спору, як пояснили сторони під час розгляду справи - це і є відсутність такого порядку, оскільки існування сталого порядку землекористування під час розгляду справи судом не встановлено, а сторони не довели його існування.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою звернулась лише співвласниця ОСОБА_8 , яка просила визначити цей порядок між нею та іншими співвласниками відповідно до її частки у праві спільної власності на вказане домоволодіння. Провадження у справі відкрито тільки за її позовом. Повноважень на звернення з позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою між всіма співвласниками - ні позивачка, ні відповідачка ОСОБА_4 не мають.
Отже, у межах заявленого позову судовому розгляду підлягала лише вимога ОСОБА_1 про визначення її права на користування часткою земельної ділянки за зазначеною адресою.
Спростовуючи доводи відповідачки ОСОБА_4 , суд першої інстанції вказав, що встановлюючи порядок користування земельною ділянкою між всіма співвласниками окремо, при відсутності не тільки їх позовних (зустрічних) вимог, а й без з`ясування їх позиції щодо позову, як то зазначає ОСОБА_4 та її представник, суд порушить вимоги статті 13 ЦПК України та вийде за межі заявленого позову, що є порушенням загального принципу диспозитивності. При цьому суд послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 734/3785/15-ц (провадження № 61-33455св18).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2021 року у частині визначення порядку користування земельною ділянкою змінено.
Визначено порядок користування ОСОБА_1 земельною ділянкою на АДРЕСА_1 за третім варіантом висновку судової земельно-технічної експертизи № 21-343, складеним 01 жовтня 2021 року.
Виділено у користування ОСОБА_1 окрему частину земельної ділянки площею 81 кв. м, у загальному користуванні з ОСОБА_4 під забудовою житлового будинку літ. «А» та для проходу до окремої частини ділянки земельну ділянку площею 119 кв. м, у загальному користуванні з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 земельну ділянку площею 71 кв. м.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов у частині визнання порядку користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції вказав, що висновок суду першої інстанції про можливість виділу у користування позивача частини спірної земельної ділянки відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, оскільки досліджені судом докази та викладені норми законодавства свідчать про наявність такої можливості.
Проте суд апеляційної інстанції вважав, що такий виділ повинен бути здійснений на підставі висновку повторної судової земельно-технічної експертизи від 01 жовтня 2021 року № 21-343, оскільки він викладений, виходячи з правильних часток співвласників на домоволодіння та з урахуванням того, що позивачу належить у будинку літ. «А» не тільки житлові кімнати, а також вся площа підвалу.
Висновок судової земельно-технічної експертизи від 15 березня 2018 року № 125-095 у частині визначення порядку користування позивачем спірною земельною ділянкою суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, оскільки у ньому неправильно визначена частка позивача, що впливає на правильність усіх розрахунків, а також не враховано, що позивачу у будинку літ. «А» належать не тільки житлові кімнати, а також вся площа підвалу.
Враховуючи обставини справи, порядок користування співвласниками належними їм будівлями та спорудами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що найбільш доцільно здійснити виділ ОСОБА_1 частини земельної ділянки за третім варіантом повторної судової земельно-технічної експертизи від 01 жовтня 2021 року №21-343, оскільки, виходячи зі схеми цього варіанту, жодне з приміщень не треба зносити. У індивідуальному користуванні ОСОБА_4 залишається частина земельної ділянки, де розташовані належні їй будівлі, а ОСОБА_1 отримує у індивідуальне користування частину спірної земельної ділянки, вільну від забудови.
У частині виділення у натурі частки домоволодіння рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у частині виділення у натурі частки домоволодіння у касаційному порядку не оскаржуються, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.
17 січня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Центрального районного суду м. Миколаєва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам, тому дійшли помилкового висновку про задоволення позову у частині визначення порядку користування земельною ділянкою. Заявник вважає, що суди не встановили, що спірна земельна ділянка надавалася для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Отже, зазначена земельна ділянка не передавалася у користування чи у власність будь-кому, а є комунальною власністю, тому суди попередніх інстанцій порушили встановлений законом порядок розпорядження та користування земельною ділянкою.
Не погоджуючись із варіантом розподілу, визначеним судом апеляційної інстанції, заявник стверджує, що за таким варіантом розподілу, як визначив суд апеляційної інстанції, буде порушено її право користування земельною ділянкою. Ділянка спільного користування встановлюється виходячи з рівності часток (незалежно від ідеальних часток) між всіма співвласниками, яким виділяється у користування ця ділянка, про що визначено у статті 5 Закону України «Про основи містобудування». Однак у варіанті висновку, який у основу поклав суд апеляційної інстанції, не було дотримано вказаних норм закону. Так, одна зі сторін визначеної судом ділянки впритул примикає до частини приміщення, належного їй, що порушує встановлену законом обов`язкову відстань не менше ніж 1,0 м для глухої стіни і не менше ніж 2,0 м для стіни житлового будинку з вікнами. Отже, заявник була позбавлена права користування земельною ділянкою, необхідної для обслуговування її частини будинку, це позбавило її доступу до належних їй елементів та приміщень будівлі.
ОСОБА_4 вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про право відповідача встановити сервітут, у випадку відмови позивача надати прохід на земельну ділянку для здійснення ремонтних робіт своєї стіни не є вирішенням спору, а породжує обставини, що також потребуватимуть у подальшому судового вирішення.
Заявник стверджує, що на час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій інший співвласник ОСОБА_3 звернувся до суду Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом про виділення часток житлового будинку в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою, які мали бути розглянуті судом одночасно, оскільки у цьому випадку судом передчасно суттєво обмежено право інших співвласників на визначення їх права користування земельною ділянкою.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 127/21769/16-ц (провадження № 61-42694св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року ОСОБА_9 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
За адресою АДРЕСА_1 розташовані два житлові будинки (літ. «А» та літ. «Б») 1917 року побудови з належними до них господарськими будівлями та спорудами.
Згідно з даними, наявними у інвентарній справі на домоволодіння, первісним його власником була ОСОБА_10 .
На підставі виконавчого листа народного суду Заводського району м. Миколаєва від 17 лютого 1945 року та рішення народного суду Заводського району м. Миколаєва від 09 серпня 1957 року у порядку спадкування визнано право власності на вказане домоволодіння за ОСОБА_11 (1/5 частки), ОСОБА_12 (1/5 частки), ОСОБА_13 (1/5 частки), ОСОБА_14 (1/5 частки), ОСОБА_5 (1/5 частки).
Рішенням виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 04 листопада 1975 року № 1268 співвласникам домоволодіння виділено у користування 632 кв м земельної ділянки.
Станом на 04 листопада 1975 року співвласниками домоволодіння були: ОСОБА_13 (1/5 частки + 1/5 частки, успадкованої після смерті ОСОБА_11 - ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_12 (1/5 частки), ОСОБА_14 (1/5 частки) та ОСОБА_5 (1/5 частки).
Станом на 04 червня 2003 року співвласниками домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , були:
- ОСОБА_16 (21/100 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26 січня 1994 року після смерті ОСОБА_13 );
- ОСОБА_17 (1/5 (або 20/100) частки за договором дарування від 31 березня 1992 року (первісний власник ОСОБА_12 , після його смерті ОСОБА_18 , потім ОСОБА_19 ) + 19/100 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20 лютого 1993 року після смерті ОСОБА_13 ; всього - 39/100 частки);
- ОСОБА_14 (1/5 частки або 20/100),
- ОСОБА_5 (1/5 частки або 20/100).
05 червня 2003 року ОСОБА_16 подарувала ОСОБА_1 14/100 частки вказаного домоволодіння (у житловому будинку під літ. «А» приміщення: коридор 2-1, житлова кімната 2-2 площею 19,9 кв. м, ганок № 1, 1/3 частини підвалу літ. «Апд»).
05 червня 2003 року ОСОБА_20 подарувала ОСОБА_1 15/100 частки домоволодіння, а саме 2/3 частини підвалу літ. «Апд» та приямок № 2.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 05 липня 2004 року частка домоволодіння, яка належала ОСОБА_14 , була успадкована ОСОБА_21 , а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 успадкована відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 23 квітня 2014 року у рівних частках: ОСОБА_2 (1/10 частки) та ОСОБА_22 (1/10 частки), який 10 серпня 2019 року подарував свою частку ОСОБА_3
19 квітня 2018 року ОСОБА_16 подарувала ОСОБА_4 7/100 частки будинку, а ОСОБА_20 подарувала ОСОБА_4 24/100 частки будинку, а всього ОСОБА_4 стала власником 31/100 частки вищезазначеного домоволодіння з відповідною часткою прилеглих будівель та споруд.
Під час розгляду вказаної справи проведено дві судові експертизи.
Обома експертними висновками враховано, що фактична площа земельної ділянки складає 623,58 м2, а не 632 кв. м, як вказано у рішенні виконкому від 04 листопада 1975 року № 1268.
За висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №125-095, складеним 15 березня 2018 року відповідно до ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2017 року експертами Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, розрахований розмір (площа) досліджуваної земельної ділянки відповідно до первинної ідеальної частки співвласника ОСОБА_1 ( ОСОБА_13 - 1/5 частки) складає 124,72 кв. м.
Експертом запропоновано два варіанти виділу в натурі частки земельної ділянки.
Відповідно до першого варіанту пропонується виділ частки з урахуванням сформованого порядку користування земельною ділянкою.
Експертом зазначено, що земельна ділянка має один в`їзд через металеві ворота шириною 2,96 м, який знаходиться у загальному користуванні між всіма співвласниками.
Земельна ділянка загального користування між всіма співвласниками проходить від воріт вздовж внутрішньої території земельної ділянки до надвірних господарських споруд задньої торцевої частини ділянки загальною довжиною 19,54 м, загальною площею 64,95 кв. м, тобто на 1/5 частини по 12,99 кв. м.
У користуванні співвласника ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка вздовж частини зовнішньої лівої бокової стіни житлового будинку літ. «А-1» розміром 3,85х0,25 м площею 1 кв. м, а також під забудовою частини житлового будинку літ «А-1» квартири № 2 пл.32,55 кв. м .
На підставі вимірів, виконаних розрахунків, площа земельної ділянки, що знаходиться в користуванні співвласника ОСОБА_1 на день обстеження, згідно з геодезичною зйомкою, виконаною ФОП ОСОБА_23 , складає 33,55 кв. м зокрема під будівлями - 32,55 кв. м та 1 кв. м під землею для індивідуального користування.
Розмір земельної ділянки загального користування всіма співвласниками становить 64,95 кв. м.
Фактично ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 46,54 кв. м, що на 78,18 кв. м менше від ідеальної частки, розмір якої становить 124,72 кв. м.
У другому варіанті визначення порядку користування земельною ділянкою експертом зазначено, що він виконаний відповідно до ідеальної частки співвласника ОСОБА_1 .
Експертом вказано, що у зв`язку з тим, що у користуванні співвласника ОСОБА_1 найбільша розбіжність у користуванні земельною ділянкою в менший бік, пропонується виділити в її користування частину земельної ділянки вздовж правої бокової частини земельної ділянки, яка примикає до задньої торцевої стіни житлового будинку літ. «А-1» розміром 4,3х17,43 м площею 74,88 кв. м, при цьому для проходу до виділяємої частини земельної ділянки прохід між спорудами сараєм літ. «И» та навісом літ. «Ю» розміром 5,5х1 м площею 5,5 кв. м виділяється у загальне користування зі співвласником ОСОБА_16 .
На підставі вимірів, виконаних розрахунків, площа земельної ділянки, що виділяється у користування співвласника ОСОБА_1 згідно з геодезичною зйомкою, виконаною ФОП ОСОБА_23 , буде складати у ОСОБА_1 - 111,18 кв. м, зокрема, під будівлями - 32,55 кв. м, під земельною ділянкою для індивідуального користування - 78,63 кв. м, у тому числі 2,75 кв. м у загальному користуванні з ОСОБА_16 .
Земельна ділянка площею 64,95 кв. м залишається у загальному користуванні між всіма співвласниками.
Фактично ОСОБА_1 на момент дослідження користується земельною ділянкою площею 124,17 кв. м, що на 0,55 кв. м менше від ідеальної частки, розмір якої становить 124,72 кв. м.
Відповідно до висновку повторної судової земельно-технічної експертизи №21-343, проведеної 01 жовтня 2021 року експертам Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно з ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, варіанти визначення порядку користування земельною ділянкою з виділенням окремої земельної ділянки співвласнику ОСОБА_1 розроблено відповідно до встановленого між співвласниками порядку користування будівлями та спорудами, що входять до складу досліджуваного домоволодіння.
Згідно з часткою ОСОБА_1 у праві власності на домоволодіння їй належить до виділу у користування частина земельної ділянки площею 181 кв. м.
Враховуючи велику кількість співвласників, фактичний порядок користування приміщеннями у житлових будинках, щільну забудову, експертом запропоновано три варіанти виділення частини земельної ділянки, які передбачають виділення частин земельної ділянки у спільне користування окремим, або всім співвласникам.
Перший варіант визначення порядку користування земельною ділянкою не відповідає частці співвласника ОСОБА_1 , оскільки передбачає виділення земельної ділянки площею на 66 кв. м меншою за ідеально приналежну. Цей варіант передбачає знесення/перенесення будівлі сараю літ. П.
За цього варіанту земельна ділянка площею 71 кв. м. пропонується до виділу у користування всім співвласникам домоволодіння для проходу до будівель з боку вулиці крізь існуючі ворота. Земельна ділянка площею 209 кв. м залишається у спільному користуванні співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для доступу та експлуатації будівель, що ними використовуються. Земельна ділянка площею 111 кв. м під плямою забудови житлового будинку літ. «А» пропонується до виділу в користування співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно.
Співвласнику ОСОБА_1 пропонується до виділу у користування окрема земельна ділянка площею 42 кв. м, (що з урахуванням часток у ділянках спільного користування складає сумарну площу 116 кв. м, що на 65 кв. м. менше ідеально приналежної площі), на якій розташовані об`єкти нерухомості, що знаходяться в її користуванні.
Земельна ділянка площею 191 кв. м залишається в користуванні співвласника ОСОБА_4 .
Другий варіант визначення порядку користування земельною ділянкою не відповідає частці співвласника ОСОБА_1 , оскільки передбачає виділення земельної ділянки площею на 13 кв. м меншою за ідеально приналежну. Цей варіант передбачає знесення/перенесення будівлі сараю літ. «П».
За цього варіанту земельна ділянка площею 71 кв. м пропонується до виділу в користування всім співвласникам домоволодіння для проходу до будівель з боку вулиці крізь існуючі ворота. Земельна ділянка площею 209 кв. м залишається в спільному користуванні співвласників ОСОБА_24 та ОСОБА_3 для доступу та експлуатації будівель, що ними використовуються. Земельна ділянка площею 111 кв. м під плямою забудови житлового будинку літ. «А» пропонується до виділу в користування співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно.
Співвласнику ОСОБА_1 пропонується до виділу в користування окрема земельна ділянка площею 95 кв. м (що з урахуванням часток у ділянках спільного користування складає сумарну площу 168 кв. м, що на 13 кв. м менше ідеально приналежної площі), на якій розташовані об`єкти нерухомості, що знаходяться в її користуванні.
Земельна ділянка площею 138 кв. м залишається в користуванні співвласника ОСОБА_4 .
Третій варіант визначення порядку користування земельною ділянкою також не відповідає частці співвласника ОСОБА_1 , оскільки передбачає виділення земельної ділянки площею на 27 кв. м меншою за ідеально приналежну. Цей варіант передбачає знесення/перенесення будівлі сараю літ. «П».
За цього варіанту земельна ділянка площею 71 кв. м пропонується до виділу в користування всім співвласникам домоволодіння для проходу до будівель з боку вулиці крізь існуючі ворота. Земельна ділянка площею 209 кв. м залишається в спільному користуванні співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для доступу та експлуатації будівель, що ними використовуються. Земельна ділянка площею 119 кв. м під плямою забудови житлового будинку літ. «А» та для проходу пропонується до виділу в користування співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно.
Співвласнику ОСОБА_1 пропонується до виділу в користування окрема земельна ділянка площею 81 кв. м, (що з урахуванням часток у ділянках спільного користування складає сумарну площу 154 кв. м, що на 27 кв. м менше ідеально приналежної площі), на якій розташовані об`єкти нерухомості, що знаходяться в її користуванні.
Земельна ділянка площею 144 кв. м залишається в користуванні співвласника ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваних частинах відповідають.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України (у редакції чинній на час ухвалення судового рішення), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частиною четвертою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
За змістом частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частини першої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).
Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).
Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами виник спір щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташовані два житлові будинки (літ. «А» та літ. «А-1»), що належать сторонам на праві спільної часткової власності. Оскільки між співвласниками відсутні будь-які угоди щодо порядку користування земельною ділянкою, позивач фактично погодилася із застосуванням порядку користування земельною ділянкою за варіантом № 3 висновку повторної судової земельно-технічної експертизи від 01 жовтня 2021 року № 21-343, який складено, виходячи з правильних часток співвласників домоволодіння та з урахуванням того, що позивачу належить у будинку літ. «А» не тільки житлові кімнати, а й вся площа підвалу і жодне із приміщень не потрібно буде зносити. При цьому суд апеляційної інстанції, обираючи варіант № 3, виходив з того, що в індивідуальному користуванні відповідачки ОСОБА_4 залишається частина земельної ділянки, на якій розташовані належні їй будівлі.
При цьому суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи ОСОБА_4 про те, що запропоновані у висновку повторної експертизи варіанти позбавляють її можливості обслуговувати належну їй частину будинку, дійшов правильного висновку про те, що відповідач не позбавлена права на встановлення сервітуту у випадку відмови їй позивачем у проході на земельну ділянку для здійснення ремонтних робіт задньої стіни будинку.
Отже, доводи касаційної скарги в цій частині є неспроможними.
З урахуванням встановленого статтею 13 ЦПК України принципу диспозитивності, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про виділення у користування ОСОБА_25 часток земельної ділянки пропорційно до її частки у праві власності на будинок, як окремо, так і у загальному користуванні з іншими співвласниками.
Доводи касаційної скарги про обов`язок суду розглянути спільно позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про виділення частки житлового будинку в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою - суперечать вимогам статей 12 13 ЦПК України, з урахуванням того, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, встановив відсутність зустрічних позовних вимог у частині встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою між співвласниками.
Посилання ОСОБА_25 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 127/21769/16-ц (провадження № 61-42694св18) не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій у цій справі.
Інші доводи касаційної скарги, зокрема і щодо порядку надання у користування спірної земельної ділянки на підставі рішення виконкому від 04 листопада 1975 року, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у чинній редакції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанову апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2021 року у незміненій частині та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник